Справа № 509/3411/20
17 листопада 2025 року. с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Проноза І.В.,
розглянувши в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій просить суд ухвалити рішення, яким змінити порядок виконання рішення у ВП №79300148, встановивши, що утримання із заробітної плати боржника здійснюється виключно за основним місцем роботи у ТОВ «Бруклин-Київ», у розмірі 20% від суми до виплати. Не здійснювати утримань за цим самим виконавчим документом у ДП "Юран" та зобов'язати приватного виконавця тимчасово зупинити утримання із заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом у ДП "Юран". Вказану заяву заявник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на його утриманніперебуває неповнолітня донька 2009 р.н., матір-пенсіонерка, а також дією воєнного стану в Україні.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.10.2025 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, судове засідання призначено на 17.11.2025 року о 13:45 год., в приміщенні суду.
17 листопада 2025 року від представника стягувача ОСОБА_2 , адвоката Лук'яна С.Г., на адресу Овідіопольського районного суду Одеської області надійшло заперечення на заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій представник заперечує з тих підстав, що відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. За таких підстав, представник стягувача вважає, що заяву про зміну порядку виконання рішення суду може подати вичерпне коло осіб, учасників виконавчого провадження - лише стягувач або виконавець. Між іншим, заява у даній справі подана боржником, що не відповідає нормі наведеної статті, а відтак вона не підлягає задоволенню. Також представник стягувача посилався на той факт, що з моменту ДТП та до дати подання боржником заяви про зміну порядку виконання рішення минуло майже 9 (дев'ять) років, протягом яких ОСОБА_1 не сплатив жодної гривні стягувачу за тотальне (повне) знищення його транспортного засобу.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 124 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Порядок виконання судового рішення визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з частиною першою третьою статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Поняття способу та порядку виконання судового рішення має спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що обраний позивачем.
Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому суд не може змінити зміст судового рішення або його суть.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229.
Таким чином, зміна способу та порядку виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Судом мають вживатися нові заходи для реалізації рішення суду у разі неможливості його виконання у порядок й спосіб, що встановлений раніше.
Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав, якими можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди).
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.
При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.
Відтак, під час розгляду заяв про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення, судам слід мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.
При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення. Задоволення таких заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Таким чином, чинне законодавство пов'язує можливість відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суду лише за умов доведення заявником існування обставин, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 25 листопада 2015 року (справа №6-1829цс15) та від 16 грудня 2015 року (справа №6-2427цс15).
У рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року визначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року).
Судом встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області 509/3411/20 від 23.06.2022 року:
- стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 суму матеріальної шкоди у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.;
- стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 суму моральної шкоди у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн.;
- стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 суму судових витрат понесених позивачем по сплаті судового збору в розмірі 5102 (п'ять тисяч сто дві) грн. 00 коп.
Також судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 03.04.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.06.2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишено без змін.
На підставі вказаних рішень, які набрали законної чинності, видано виконавчі листи про стягненняз ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 суми матеріальної шкоди у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп., суми моральної шкоди у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн., а також суми судових витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору в розмірі 5102 (п'ять тисяч сто дві) грн. 00 коп.
03.10.2025 року ОСОБА_2 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. із заявами про примусове виконання вказаного рішення суду. Так, 08.10.2025 року приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто розпочато процедуру примусового виконання.
Таким чином, суд вважає, що звернення ОСОБА_1 із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.06.2022 року фактично є визначенням іншого способу захисту порушеного права й зміною самого судового рішення, що суперечить вимогам ст. 435 ЦПК України. Більш того, вимоги статті 435 ЦПК України не дають право боржнику на звернення із вказаною заявою. Таким зверненням боржник фактично хоче ухилитись від виконання рішення суду, а тому суд вважає вказану заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 260-261, 435 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 21.11.2025 року.
Головуючий: Є.М. Панасенко