Справа № 509/3519/24
20 листопада 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22024000000000128 від 08.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно обвинувального акту фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів обвинуваченого фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України,
В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження на стадії підготовчого провадження.
До обвинуваченого на стадії досудового розслідування застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.06.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Одеський слідчий ізолятор №21" на строк до 24 серпня 2024 року без визначення розміру застави.
Вказану ухвалу суду скасовано згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 07.08.2024 року та постановлено нову, якою обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Одеський слідчий ізолятор" без визначення розміру застави терміном на 60 діб до 06.10.2024 року.
Ухвалами суду від 02.10.2024 року, від 21.11.2024 року, від 08.01.2025 року, від 04.03.2025 року, від 29.04.2025 року, від 18.06.2025 року, від 13.08.2025 року та від 25.09.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжувався запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк запобіжного заходу закінчує свою дію 23.11.2025 року.
Закінчити судовоий розгляд даного кримінального провадження в строк до 23.11.2025 року неможливо.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
20.11.2025 року прокурор ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на обгрунтованість обвинувачення, продовження існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та відсутністю підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який.
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав повністю з викладених в ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, посилаючись на необгрунтованість обвинувачення, відсутність події злочину та незаконність затримання, оскільки його затримано поза межами кримінального провадження, ще до початку внесення відомостей в ЄРДР, підозру було вручено за ч.1 ст.111 України, а затримано за ч.2 ст.111 КК України. Також зазначив про відсутність заявлених ризиків прокурором, оскільки вважає неможливим переовування від суду, оскільки він є діючим співробітником СБУ та перебуває в розпорядженні начальника ГУ СБУ в Закарпатській області. Всі заявлені ризики виражені у формі припущення. Крім того, надав письмові заперечення на клопотання прокурора, до яких також долучив роздруківку з офіційного сайту Офісу Генерального прокурора, яка, на його думку, підтверджує перебування ОСОБА_6 на посаді Першого заступника начальника ГСУ СБУ станом на 08.11.2023 року. Просить відмовити в клопотанні прокурора або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні категорично заперечувала проти клопотання прокурора, вважає застосування будь-якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 незаконним. Просить відмовити в клопотанні прокурора повністю та звільнити обвинуваченого з-під варти.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора та заперечення обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.08.2024 року скасовано ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 216.06.2024 року про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановлено нову, якою клопотання прокурора задоволено та обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Одеський слідчий ізоютор" без визначення розміру застави терміном на 60 діб до 06.10.2024 року.
У вказаній ухвалі апеляційної інстанції встановлено наявність існування в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які обумовлені наступним:
- відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливого тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років позбавленням волі, з конфіскацією майна або без такої, тому, усвідомлюючи можливість призначення покарання, останній може переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Крім того, апеляційним судом було ретельно вивчено особу обвинуваченого, який перебував на посаді старшого оперуповноваженого в особливо вадливих справах 8 відділу головного відділу захисту національної державності УСБУ в Одеській області, тому останній у ході несення служби набув службові та неформальні зв'язки, які може використати для безперешкодно перетину державний кордон України;
- на даний час обвинувачений ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 290 КПК України, ознайомлений з усіма матеріалами кримінального провадження, зокрема з протоколами допиту свідків, які ймовірно будуть викликані судом для допиту, тому з урахуванням того, що свої висновки суд обґрунтовує лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, апеляційний суд дійшов висновку про існування достатньої ймовірності ризику впливу підозрюваного на свідків, з метою уникнення від кримінальної відповідальності;
- характер інкримінованого кримінального правопорушення - проти національної безпеки України в умовах воєнного стану, свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Ухвалами суду від 02.10.2024 року, від 21.11.2024 року, від 08.01.2025 року, від 04.03.2025 року, від 29.04.2025 року, від 18.06.2025 року, від 13.08.2025 року та від 25.09.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжувався запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю даних про матеріальний та соціальний стан особи, її зв'язки з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Згідно з ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Рішенням Конститційного Суду № 7-р(II)/2024 від 19.06.2024 року, вказану норму кримінально-процесуального закону визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).
Під час розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що підстави продовження дії виключного запобіжного заходу обвинуваченому є цілком обґрунтованими, встановлені ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений зможе переховуватися від суду, чинити вплив на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Так, зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, пов'язаного із державною зрадою, вчиненого в умовах воєнного стану, його тяжкості та можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (позбавлення волі строком від 12 до 15 років, з конфіскацією майна або без такої), враховуючи характеристику особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який, з урахуванням займаної ним посади - ст. о/у в ОВС відділу УСБУ в Одеській обл., обізнаний у формах та методах роботи правоохоронних органів, внаслідок чого може використати отримані ним знання задля переховування від суду, а також те, що наразі судовий розгляд зазначеного кримінального провадження не завершений, суд вважає, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду.
У пункті 80 Рішення по справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів»
При цьому, наразі судовий розгляд зазначеного кримінального провадження не завершено, свідки підлягають допиту в судовому засіданні, внаслідок чого продовжує існувати ризик здійснення незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_4 на свідків у провадженні з метою зміни наданих ними показань.
Також, з огляду на характер інкримінованого обвинуваченому злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, існує ризик продовження вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, зокрема, ризик того, що, опинившись на волі, обвинувачений продовжить вчиняти діяння на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, недоторканості та обороноздатності України.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В даному випадку злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , прямо посягає на основи національної безпеки України, при цьому, відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відтак, посягання на суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність, обороноздатність, державну, економічну чи інформаційну безпеку України шляхом допомоги представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України завдає безпрецедентної шкоди державі Україні та її обороноздатності в умовах введення на її території воєнного стану у зв'язку з відкритою повномасштабною збройною агресією російської федерації, підриває авторитет ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до закону, сприяє створенню хибного та негативного ставлення суспільства до праці працівників органів державної влади та створює сумніви у патріотичності та служінню народові України.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд також враховує його особу, який має міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, має подяку, заохочення та відзнаку за місцем проходження служби, раніше не судимий, проте зазначені обставини, хоча й характеризують особу обвинуваченого з позитивного боку, проте суттєво не зменшують встановлені судом вище ризики та не можуть бути підставою для застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, з огляду також на обставини злочину, у вчиненні якого він обвинувачується.
Встановлені ризики на час розгляду клопотання прокурора не зменшились та продовжують існувати.
Доводи сторони захисту під час розгляду клопотання прокурора щодо незаконного затримання, проведення досудового розслідування з порушенням правил підслідності, були предметом розгляду судом під час розгляду скарг та клопотань сторони захисту в підготовчому провадженні.
Доводи обвинуваченого про відсутність події злочину під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу судом не оцінюються, оскільки відсутність події кримінального правопорушення є підставою для ухвалення виправдувального вироку за наслідками судового розгляду, після всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки доказів судом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент, таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Крім того, суд користується правом, передбаченим положеннями ч. 4 ст. 183 КК України, та не визначає розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111 КК України.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 193, 194, 331, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 18.01.2026 року включно, в Державній установі «Одеська виправна колонія № 14».
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 21.11.2025 року.
Головуючий: ОСОБА_1