Справа № 462/4130/25
20 листопада 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Пилип'юк Г. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за фактично сплачені житлово-комунальні послуги,
встановив:
позивач звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату комунальних послуг у розмірі 7 780,61 грн. у рахунок відшкодування витрат на утримання квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.10.2007 року співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Дана квартира складається з двох кімнат, загальною площею 44,1 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м. та кухні. Вона сплачує усі комунальні послуги за квартиру, що підтверджується квитанціями, а саме: центральне опалення - 12 080,77 грн.; квартплата - 13 062,71 грн.; послуги з розподілу газу - 2 958,80 грн.; плата за споживчий газ - 12 014,74 грн.; за активну електроенергію - 6 566,64 грн. Нею було сплачено комунальних послуг на загальну суму 46 683,66 грн. (12 080,77 грн. + 13 062,71 грн. + 2 958,80 грн. + 12 014,74 грн. + 6 566,64 грн. = 46 683,66 грн.). Вартість комунальних послуг за 1/6 частини квартири становить 7 780,61 грн. Вартість комунальних послуг за квартиру становить 46 683,66 грн. Інший співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на комунальні послуги. У зв'язку із наведеним просить задовольнити позов.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.08.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.
У визначений судом п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, відповідач такого не подав, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомив, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Положеннями ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 29.07.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шахрай С. О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 /т. 1 а.с. 153/.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16180273 від 05.10.2007 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /т. 1 а.с. 154/.
Як зазначено у відомостях з реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 192244 від 14.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 з 26.10.2007 року зареєстровано п'ять осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 /т. 1 а.с. 152/.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.04.1998 року матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_7 /т. 1 а.с. 148/.
Від спільного подружнього життя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02.06.2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 149, 150-151/.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У ч. 1 ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Положеннями ст. 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).
Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 року у справі № 521/3743/17-ц, 19.08.2020 року у справі № 703/2200/15-ц.
Згідно платіжних інструкцій, долучених до матеріалів справи, вбчається, що позивач оплачувала комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 /т. 1 а.с. 159-250ґ, т. 2, а.с. 1-16/.
Суд приймає до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування такого відповідачем не надано.
Враховуючи наведене, аналізуючи норми законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин у сукупності з наданими позивачем письмовими доказами, можна дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності правових підстави для задоволення позову.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України,
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за фактично сплачені житлово-комунальні послуги, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату комунальних послуг у розмірі 7 780 (сім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 61 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.