Справа № 505/2330/25
Провадження № 2/505/2696/2025
21 листопада 2025 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюк А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі судових засідань в місті Подільськ Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 23.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 23.03.2024-100001475. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000 грн. строком на 38 днів. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна у розмірі 2,3 % за один день користування кредитом застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних 14 днів з дня отримання чергового Траншу. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Неустойка нараховується у сумі 75 грн за кожен день невиконання, неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначає, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором не виконує належним чином, у зв'язку з чим станом на 08.07.2025 утворилася заборгованість у розмірі 7 191 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн, заборгованості за процентами в розмірі 3 066 грн та неустойки в розмірі 1 125 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву не скористався.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 21.11.2025 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підстав наявних у ній доказів.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 23.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 23.03.2024-100001475, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», шляхом надіслання відповідачем у справі одноразового ідентифікатора «К186» на номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікацію та реєстрацію відповідачем, відповідно до умов п. 2.3.2. пропозиції про укладення кредитного договору, здійснено в особистому кабінеті на сайті позивача.
Даний Договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та Підтвердження позичальника про укладення кредитного договору. Відповідно до умов пунктів 3.3.1., 3.3.2., 3.3.4., 3.3.5., 3.3.6. та 3.3.7. вказаного Договору, умов заявки, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 3 000 грн, на строк 38 днів на умовах сплати процентів за користування кредитом: процентна ставка «Економ» фіксована незмінна у розмірі 2,3 % за один день користування кредитом застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних 14 днів з дня отримання чергового Траншу, процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Неустойка нараховується у сумі 75 грн за кожен день невиконання, неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (п.15 Заявки, Відповіді). Відповідачем Заявку кредитного договору та Відповідь позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору № 23.03.2024-1000001475 підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «Е555».
Грошові кошти в сумі 3 000,00 грн відповідно до квитанції сервісу LIQPAY від 23.03.2024, ID платежу 2440916975, перераховано отримувачу на карту/рахунком НОМЕР_2 , що збігається із реквізитами платіжної карти відповідача, зазначеними у Заявці до пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 23.03.2024 - НОМЕР_2.
Позивач стверджує, що у порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 7 191 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн, заборгованості за процентами в розмірі 3 066 грн, заборгованості за неустойкою 1 125 грн, яку просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила правову позицію у справі № 910/4518/16.
Так, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 23.03.2024 між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір (оферти), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», обставина отримання грошових коштів в сумі 3 000 грн підтверджена квитанції сервісу LIQPAY від 23.03.2024.
Відтак, сума основного боргу в сумі 3 000 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо нарахування відсотків суд зазначає наступне.
Відповідно до встановлених обставин, позивач у позовній заяві зазначив загальну суму нарахованих відсотків, однак детальний покроковий розрахунок, який би містив конкретну кількість днів, застосовані денні ставки, а також умови переходу між тарифними планами «Економ» та «Стандарт», до матеріалів справи не долучено. З огляду на це, суд не має можливості перевірити правильність поданої позивачем суми та вважає за необхідне здійснити власний розрахунок на підставі умов договору та даних, що містяться у справі.
Суд вважає доведеним, що умовами кредитного договору передбачено диференційований порядок нарахування процентів залежно від застосування тарифних планів: тариф «Економ» передбачає знижену добову ставку 2,3 %, яка застосовується до певного початкового строку користування кредитом - відповідно до умов договору, та тариф «Стандарт» передбачає звичайну добову ставку 2,5 %, яка застосовується після спливу пільгового періоду тарифу «Економ» або у разі прострочення повернення кредиту.
Матеріали справи підтверджують, що відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн, а період користування кредитом складав 14 днів за тарифом «Економ» та 24 дні за тарифом «Стандарт». З огляду на це, суд проводить власний розрахунок: за період дії тарифу «Економ» 14 днів -
3 000 грн х 14 х 0,023 = 966 грн, за період дії тарифу «Стандарт» 24 дні: 3 000 грн х 24 х 0,025 = 1800 грн. Загальна сума відсотків за весь період користування кредитом становить 2 766 грн (966 грн + 1 800 грн).
Суд дійшов переконання, що саме такий порядок нарахування відповідає умовам договору, якими передбачено застосування різних процентних ставок залежно від обраного тарифу та фактичного строку користування кредитом. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували інший порядок визначення відсотків або інші ставки, а тому здійснений судом розрахунок є об'єктивним, логічним та таким, що відповідає умовам договору, погодженим сторонами шляхом електронного акцепту.
Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1 125 грн, суду зазначає, що позивачем зазначено суму неустойки, проте не надано детального розрахунку, що включав би періоди нарахування, підстави виникнення та спосіб визначення розміру.
Суд звертає увагу на положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань, а також від обов'язку сплати штрафів, пені чи інших неустойки за такими зобов'язаннями.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022, воєнний стан на території України введено з 24.02.2022 і на момент розгляду справи продовжується, що робить неможливим стягнення неустойки та пені за період користування кредитом після зазначеної дати, включно з періодом прострочення.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення неустойки з відповідача в розмірі 1 125 грн задоволенню не підлягає.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 лише в частині позовних вимог, на суму 5 766 грн, в томі числі 3 000 грн заборгованість за сумою отриманих кредитних коштів, та 2 766 грн - зі сплати процентів за користування кредитом.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 300 грн, та щодо стягнення неустойки у розмірі 1 125 грн слід відмовити.
Розподіл судових витрату справі
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Оскільки позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 1942,37 грн (2 422,40 грн х (5 766 грн / 7 191 грн)).
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.03.2024-100001475 від 23.03.2024 у сумі 5 766 (п'ять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень, в тому числі 3 000 грн заборгованість за сумою отриманих кредитних коштів, та 2 766 грн заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за процентами в розмірі 300 грн та стягненні неустойки у розмірі 1 125 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у сумі 1 942 (одна тисяча дев'ятсот сорок дві) гривні 37 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 21.11.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, тел. +380630731405
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1
Суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ