Справа № 505/4639/24
Провадження № 2/505/1758/2025
19 листопада 2025 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюк А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі судових засідань в місті Подільськ Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку прощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 29.01.2021 між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 1583393, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн на строк 30 днів. Даний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. 26.10.2021 між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» укладено Договір факторингу № 2610 за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі і за Договором позики № 1583393. В подальшому, 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» уступило право вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» за Договором факторингу № 030423-ФК. Відповідно до реєстру боржників від 03.04.2023 до Договору факторингу, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 54 870 грн, з яких 15 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 39 870 грн - заборгованість за процентами. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач здійснив погашення заборгованості на суму 3 528 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінпром Маркет», у зв'язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 47 292 грн, з яких 15 000 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 32 292 грн - заборгованість за процентами.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву не скористався.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 19.11.2025 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підстав наявних у ній доказів.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
29.01.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 1583393, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», договір відповідачем підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «HH0XRGsRG».
Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн. Строк кредитування 30 днів (п. 2 Договору). Згідно п. 2 Договору процентна ставка фіксована та складає 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.
Позикодавець на виконання п. 1 Договору позики № 1583393 від 29.01.2021 року, виконав свої зобов'язання, переказав грошові кошти в розмірі 15 000 грн на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією № 7c42d3ec-b429-4320- bd06-7bf7d527e87e від 29.01.2021 року.
Відповідно до листа № 20/11/24-29 від 20.11.2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №7c42d3ec-b429-4320-bd06-7bf7d527e87e перераховано кошти на виконання умов Договору позики №1583393.
26.10.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» укладено Договір факторингу №2113, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» приймає належні права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 26.10.2021, підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною Договору факторингу.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників № 2 від 26.10.2021 до Договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 54 870 грн, в томі числі заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 000 грн, та заборгованість за процентами в розмірі 39 870 грн.
03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» передає ТОВ «Фінпром Маркет» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідно до підписаного та скріпленого їх печатками Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 03.04.2023, від ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» до ТОВ «Фінпром Маркет» передано право вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором позики № 1583393 від 29.01.2021 в сумі 54 870 грн, в томі числі заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 000 грн, та заборгованість за процентами в розмірі 39 870 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем 18.02.2021 сплачено 3 528 грн в рахунок виконання зобов'язань за Договором позики № 1583393 від 29.01.2021, які первісним кредитором зараховано як погашення процентів за Договором. Нарахування процентів за Договором позики відповідно до розрахунку наданого позивачем здійснювалось до 29.05.2021, станом на цю дату заборгованість за процентами становила 32 292 грн, заборгованість за тілом кредиту 15 000 грн. Відтак, нарахування процентів за кредитним договором здійснено впродовж 120 днів, з 30.01.2021 до 29.05.2021.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Фінпром маркет» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини), на підставі права вимоги, що виникає у позивача внаслідок уступок права вимоги (договорів факторингу).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила правову позицію у справі № 910/4518/16.
Так, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 29.01.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір позики № 1583393, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 15 000 грн строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією від 29.01.2021.
Відповідно до положень статей 1048, 1054 ЦК України, проценти за користування кредитом є платою за можливість правомірно не повертати кредит у межах строку кредитування. Після закінчення цього строку позичальник не отримує від кредитодавця блага у вигляді можливості правомірного неповернення коштів, у зв'язку з чим проценти за користування кредитом нараховуються лише в межах строку дії договору.
Правова позиція щодо неможливості нарахування процентів за ст. 1048 ЦК України після закінчення строку кредитування викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, де зазначено, що після спливу строку кредитування кредитор вправі вимагати повернення кредиту та процентів лише у межах строку кредитування, а за період після такого строку можуть нараховуватися лише проценти як відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, якщо це прямо передбачено договором. Досліджений судом текст договору позики не містить умов щодо нарахування процентів як відповідальності (процентів річних) на підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку із чим суд не встановив підстав для їх стягнення.
Позивач надав розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість за процентами нарахована за період 120 днів, поза межами встановленого договором строку у 30 днів. Суд вважає здійснення такого нарахування процентів за Договором позики таким, що суперечить наведеним вище нормам права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, а тому відхиляє відповідну частину розрахунку.
В межах строку кредитування, який становив 30 днів, з 29.01.2021 по 28.02.2021 включно, проценти складають: 15 000 грн ? 1,99 % ? 30 днів = 8 955 грн.
Судом установлено, що 18.02.2021 відповідачем здійснено платіж у сумі 3 528 грн, який первісним кредитором зараховано в рахунок сплати процентів. Вказане підтверджено матеріалами справи та не спростоване позивачем.
Таким чином, непогашена сума процентів у межах строку дії договору становить 5 427 грн (8 955 грн - 3 528 грн).
Щодо суми основного боргу (тіла кредиту) суд зазначає, що доказів його погашення відповідачем не надано, у зв'язку з чим до стягнення підлягають 15 000 грн.
Суд вважає доведеними обставини двох переходів права вимоги від ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" до ТОВ "Фінансова компанія управління активами", та від ТОВ "Фінансова компанія управління активами" до ТОВ "Фінпром маркет", оскільки надані сторонами докази підтверджують факт передачі права вимоги від одного суб'єкта до іншого, а також свідчать про дотримання всіх передбачених законом умов для такого переходу. Відповідно до встановлених обставин, права вимоги належно оформлені та законно передані між учасниками правовідносин.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із Сухіна, на частину суми заявленої позовної вимоги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 000 грн - заборгованості за тілом кредиту, та 5 427 грн - процентів за користування кредитом у межах строку дії договору, разом 20 427 грн.
Інша частина позовних вимог щодо стягнення процентів, нарахованих поза межами строку дії договору, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрату справі
Судовий збір
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Оскільки позов ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» задоволено частково, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» слід стягнути судовий збір у сумі пропорційній до розміру задоволених позовних 1 045,32 грн (2 422,40 грн х (20 427 грн / 47 292 грн)).
Витрати на надання професійної правничої допомоги
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено, що представником позивача ТОВ «Фінпром маркет» заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. На підтвердження цього позивачем до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, від 01.11.2024 № 01-11/24, розділом 4 якого передбачено розмір винагороди за підготовку/складання позовних заяв у малозначних справах 3 000 грн, акт № 1-П від 02.12.2024 приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором № 01-11/24 від 01.11.2024, із визначенням видів робіт при роботі із позовною заявою із відповідачем ОСОБА_1 3 500 грн, яка складається із суми 500 грн за вивчення матеріалів, та 3 000 грн за складання позовної заяви, ордер № 1149961 від 01.11.2024 адвоката Ткаченко Ю.О. про надання правничої допомоги позивачу, платіжна інструкція № 579930913.1 від 12.12.2024, АТ «ОТП банк», про оплату послуг позивачем на корить адвоката Ткаченко Ю.О. в сумі 157 500 грн.
Дана категорія справ є поширеною, а сама по собі позовна заява є не складною та не потребує особливих затрат часу на її складання, а сама справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без явки сторін у судове засідання. Враховуючи конкретні обставини справи, що розглядалась в спрощеному провадженні з викликом сторін, сторони у судове засідання не з'являлись, беручи до уваги відсутність заяв по суті справи відповідача, суд робить висновок, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 є цілком співмірними.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1 511,77 грн (3 500 грн х (20 427 грн / 47 292 грн)).
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором позики № 1583393 від 29.01.2021, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в сумі 20 427 (двадцять тисяч чотириста двадцять сім) гривень, в тому числі 15 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 5 427 грн заборгованість зі сплати процентів.
Відмовити у задоволенні вимоги в частині стягнення 34 443 грн гривень заборгованості зі сплати процентів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судові витрати в розмірі 2 557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 09 копійок, в тому числі судовий збір у сумі 1 045,32 грн та витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 1 511,77 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 19.11.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпром маркет», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43311346, місцезнаходження: України, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, тел. +380443345432
Представник позивача: адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місцезнаходження: Україна, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, тел. НОМЕР_3
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5
Суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ