Справа № 947/43167/25
Провадження № 1-кс/947/17638/25
17.11.2025 року cлідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025162480001318 від 03.11.2025 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троїцьке, Любашівського району, Одеської області, з середньою освітою, студента 3 курсу Європейського університету, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Суть клопотання.
До Київського районного суду м. Одеси, в рамках кримінального провадження № 12025162480001318 від 03.11.2025 року, надійшло клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Клопотання мотивовано тим, що:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України .
- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, посилаючись на обставини викладені в клопотанні та наявність ризиків, які встановлені слідчим у клопотанні. Зокрема звернув увагу, що на теперішній час не віднайдено телефону потерпілого, а від так підозрюваний може вчинити дії щодо його знищення. Також повідомив, що підозрюваний за своїм віком має право безперешкодно покинути територію країни, з метою ухилення від слідства та суду.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просив долучити до матеріалів клопотання документи, які характеризують особу підозрюваного. На його думку клопотання не обґрунтоване, а ризики не відсутні. Повідомив, що його підзахисний співпрацює зі слідством , позитивно характеризується. З урахуванням чого просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його реєстрації.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою погоджується.
Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.
Слідчим відділенням ВП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162480001318 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 01.11.2025, приблизно о
00 годин 05 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська 6,
ОСОБА_7 намагався викликати собі таксі по телефону. Після невдалих спроб останній почав рукою зупиняти попутний транспорт з метою доїхати додому.
У цей момент він побачив двох хлопців, якими виявилися ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стояли біля транспортного засобу марки Tоyota «Prius» сірого кольору.
Водій автомобіля ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_7 довести його до місця мешкання на що останній погодився та сів на заднє пасажирське сидіння транспортного засобу марки Tоyota «Prius», з державним номером НОМЕР_1 .
Далі ОСОБА_8 , рухаючись за кермом транспортного засобу марки
Tayota «Prius», з державним номером НОМЕР_2 користуючись нагодою, що
ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп?яніння, вступив у злочинну змову з ОСОБА_4 , з метою відкритого викрадення майна пасажира ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, веденого, у зв?язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.022022№64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами), усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Дмитра Донського 2 зупинив транспортний засіб та голосно повідомив ОСОБА_4 про необхідність застосування активних дій по відношенню до ОСОБА_7 , що полягали у відкритому викраденні його майна, поєднаного з насильством.
Почувши про наміри останніх ОСОБА_7 відкрив двері автомобіля та почав втікати, а ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , з метою доведення злочинного умислу до кінця, побігли за ним.
Приблизно о 00 годині 21 хвилин, наздогнав ОСОБА_7 біля будинку
№1 по вулиці Квіткова у м. Одесі, з метою відкритого викрадення його золотого ланцюжка із шиї, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 повалили його на землю та почали вдвох наносити йому хаотичні удари кулаками та ногами в область голови, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: синців на нижній повіці правого ока, в лівій навколоорбітальній ділянці, на лівому стегні, садна в правій скроневій ділянці, на спинці носу, в лобній ділянці зліва, в лівій скроневій ділянці, на лівій кисті, садна на кінчику язика по центру, які відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. У зв?язку із тим, що ОСОБА_7 почав чинити опір ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , не змогли заволодіти цим майном.
Продовжуючи свої злочинні дії, з метою заволодіння будь-яким іншим
майном потерпілого, всупереч волі ОСОБА_7 коли ОСОБА_8 продовжував наносити йому тілесні ушкодження, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою реалізуючи спільний злочинний умисел на відкрите заволодіння майном обшукав його кишені та відкрито викрав мобільний телефон марки Phone 16 Pro «Titanium Black» IMEI - НОМЕР_3 , пам?яттю НОМЕР_4 з встановлено сім-картою НОМЕР_5 , вартістю 50299 гривень.
В подальшому, ОСОБА_4 , та ОСОБА_8 , з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майномна власний розсуд, спричинили майнову шкоду потерпілому на загальну суму 50299 гривень.
За викладених обставин, 14 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Як убачається з матеріалів справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Що підтверджується, зокрема: протоколами допитів потерпілого, свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколами огляду предмета, та іншими матеріалами кримінального провадження.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 12025162480001318 від 03.11.2025 можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, відносяться до категорії о тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 10 років.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи зухвалий характер вказаних кримінального правопорушення, та беручи до уваги вік особи, який надає йому право безперешкодно перетинати кордон країни навіть в умовах воєнного стану, у зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд за межі України.
З огляду на вказане слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки наразі органом досудового розслідування не відшукано мобільного телефону потерпілого тому застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, надасть можливість ОСОБА_4 знищити, сховати або спотворити технічний пристрій, беручи до уваги те, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів.
Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про потерпілого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на потерпілого та свідків з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже ОСОБА_4 наразі підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, а потерпілий ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного ОСОБА_4 у можливості спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його причетність до вчинення злочину.
Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України;
- пред'явлення йому підозри у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у вигляді позбавленням волі на до 10 років;
- на день розгляду клопотання підозрюваному виповнилось 19 років, інформації про наявність хронічних захворювань, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу слідчому судді не надано;
- відсутність у підозрюваного достатніх міцних соціальних зв'язків, оскільки офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, відсутнє постійне місце проживання, оскільки як повідомив сам підозрюваний у судовому засіданні він проживає в квартирі яку орендує його друг ОСОБА_8 (інший підозрюваний), однак договору оренди надати не зміг.
Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м'якого запобіжного заходу.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного ОСОБА_4 може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 який, в умовах воєнного стану, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухилення підозрюваного від органу досудового слідства, суду, а запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов'язання є недоцільними, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженн і щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя враховує те, що підозрюваному ОСОБА_4 інкримінується відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, прийшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього без визначення розміру застави.
З урахуванням викладеного, клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 12 січня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1