Справа № 947/21569/22
Провадження № 6/947/463/25
20.11.2025
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Кондратенко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, -
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков звернувся до суду з поданням, відповідно до якого просить тимчасово обмежити громадянина України - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості за виконавчим документом у повному обсязі.
Приватним виконавцем вказано, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської Щербакова перебуває зведене виконавче провадження №78844853 про стягнення з Клочка грошових коштів у сумі 5000 грн., 67513,86 грн., 153930,64 грн. та 18894,29 грн. за виконавчим листом №947/21569/22 від 29.07.2025.
12.08.2025 приватним виконавцем були винесені чотири постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження, та згодом об'єднано у зведене виконавче провадження №78844853.
Згідно з постановами боржника було зобов'язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника.
У той же день 12.08.2025 винесені постанови про арешт майна боржника та його коштів, а 19.08.2025 винесена постанова про розшук майна боржника.
Згідно відповіді МВС про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу -було виявлено ам Мітсубіши сігма НОМЕР_1 , і постановою від 19.03.2025 його оголошено у розшук.
Відповідей ПФУ та ДФС щодо джерела доходів суду не надано.
19.08.2025 боржник Клочко звертався до приватного виконавця Щербакова з заявою про зняття арешту з банківського рахунку. Ця заява була прийнята Приватним виконавцем Щербаковим, про що наявний штамп від 18.08.2025 вч.№2711. Постановою від 19.08.2025 заява боржника Клочко була задоволена.
Приватним виконавцем надсилалась вимога №19238 від 8.10.2025, згідно із якою боржника зобов'язували надати пояснення із приводу невиконання рішення суду та відомості про доходи та майно, довідки про склад сім'ї та інше, і 16.10.2025 складено акт приватного виконавця згідно якого на адресу боржника було направлено виклик від 8.10.2025 і боржник 16.10.2025 не явився.
Факт отримання боржником вимоги приватного виконавця підтверджується відміткою на повідомленні №65065 0517598 3 про вручення (27.06.2024).
Оскільки приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами не виявлено майна та коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду, ненадання боржником декларації, у якій, зокрема вказуються готівкові кошти та майно, що перебуває у інших осіб, але належить боржнику, подальше виконання рішення суду неможливо саме через перешкоджання боржника у його виконанні, у зв'язку з чим, приватний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово обмежено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Подання державного або приватного виконавця повинно відповідати вимогам, що визначені листом Міністерства юстиції України від 06 червня 2008 року № 25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів», а саме: ухилення боржника від виконання своїх обов'язків повинно бути обґрунтовано та проведено достатньо заходів примусового виконання рішень передбачених Законом України «Про виконавче провадження» у повній мірі з додаванням копій документів виконавчого провадження.
Право державного або приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного або приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
До подання приватним виконавцем не додано даних про наявність у Клочка документа громадянина України на право виїзду з України і в'їзду в неї, перелік яких зазначений в ст.2 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», що унеможливлює вирішити питання про тимчасове обмеження права виїзду за межі України.
Приватним виконавцем не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що саме обмеження Клочка у виїзді за межі України яким-небудь чином вплине на виконання боржником зобов'язань по сплаті боргу.
Також, слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний або приватний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Окрім цього, з матеріалів, долучених до подання не вбачається, що приватним виконавцем було вчинено всіх можливих заходів для виконання судового рішення.
Так, відповідно до п. п. 13, 14 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження, окрім іншого, має право: звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
У наданих суду матеріалах відсутні відомості та докази того, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилалася боржнику.
Крім цього, суд критично ставиться до доводів надсилання виклику від 08.10.2025 на адресу боржника Клочко (а.с.25), оскільки суду не надано будь яких даних, яким чином таке повідомлення і ким доставлялося на адресу боржника.
Доказів того, що приватний виконавець робив інші виклики - суду не надано.
Також незрозумілим є те, чому приватний виконавець Щербаков не відібрав пояснення у боржника 19.08.2025 при прийомі вищевказаної заяви (а.с.20).
Враховуючи, що суду не надано доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт) і даних, які б у своїй сукупності, свідчили про навмисне ухилення боржником від виконання покладених на нього обов'язків та намір вибути за межі України з цією метою, а також, суду не надано жодних доказів того, що приватним виконавцем вичерпано весь передбачений законом перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або усі вони є безрезультатними, тому суд не вбачає підстав у задоволенні подання.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження» ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, -
У задоволенні подання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Я. В. Бескровний