Справа № 727/11246/24
Провадження № 2-др/947/95/25
19.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення у справі №727/11246/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини,-
До Шевченківського районного суду м. Чернівці 15.10.2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області, з вимогами про виключення відомостей про батьківство позивача з актового запису №868 від 25.04.2012 року про народження ОСОБА_3 складеного Відділом державної реєстрації цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції.
Позовні вимоги обгрунтовані наявністю сумнівів у позивача що саме він є батьком зазначеної дитини.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Чернівці Літвінової О.Г. від 25.11.2024 року матеріали справи №727/11246/24 передано для розгляду за підсудністю до Київського районного суду м.Одеси.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..
Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси Луняченко В.О. від 15.01.2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.
Від представника відповідача , адвоката Прядко О.О. 01.02.2025 було подано відзив на позовну заяву із категоричним запереченням проти позовних вимог
Ухвалою суду від 24.02.25, за клопотанням позивача, у справі призначено генетично-молекулярну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького НДКЦ МВС України, у зв'язку з чим на час проведення експертизи зупинено провадження у справі та в розпорядження експертів надано цивільну справу № 727/11246/24.
Ухвалою суду від 22.04.25 уточнено питання для експерта.
Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СУ-19/126-25/4238-БД від 11.06.2025 року встановлено ймовірність походження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не менше ніж 99,999999%.
01.09.25 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Волошина Т.Б. звернулася до суду з заявою про відмову від позову.
Ухвалою від 01.09.2025 було закрите провадження по позовної заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, на підставі п.4, ч.1, ст.255 ЦПК України, у звязку із відмовою позивача від позову.
Із заявою про ухвалення додаткового рішення з питань стягнення судових витрат , понесених відповідачкою, 04.09.2025 року звернувся представник відповідачки, адвокат, Прядко Олександр Олександрович.
У заяві зазначено, що під час розгляду справи відповідачкою були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., яка підлягає стягненню з позивача у відповідності до вимог ч.3 ст. 142 ЦПК України.
У підтверджені понесених витрат відповідачкою на професійну правничу допомогу до суду надані, разом із відзивом: Договір №04/25 про надання правової допомоги, укладеного 22 січня 2025 року між адвокатом Прядко О.О. та клієнтом ОСОБА_1 із визначенням ціни договору у Додаткової угоді 31 , за змістом якої професійна правнича допомога надіється клієнтом по справі за позовом ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька із узгодженням загальної ціни наданих у суді 1 інстанції адвокатом послуг у розмірі 10 000 грн., із визначенням послуг на представництва протягом 10 годин вартістю по 1000 грн/година. Також 28.08.205 року від представника відповідача до суду додатково надані Акт приймання-передачі наданих послуг від 28 серпня 2025 року із визначенням наданих послуг у вигляді однієї години на консультації клієнта, п'яти годин на підготовку та подання відзиву, двох годин на складення і подання заяв та клопотань, та двох годин на участь у судових засіданнях, а всього 10 годин та загальну суми послуг на 10 000 грн.
Від представника позивача до суду 01.09.2025 надана заява про відмову у стягнені судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачки внаслідок необґрунтованості розміру понесених витрат та штучного збільшення розміру таких витрат які є неспівмірним із складністю справи.
Цивільний процесуальний кодекс України ( скорочене ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У статті 137 ЦПК України визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі відмови позивача від позову витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
На вказаний правовий висновок звернув увагу Верховний Суд і у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22.
У даному випадку, при розгляді питання про стягнення судових витрат, суд звертає увагу на наступне:
Предметом позовних вимог у справі були питання визначеності факту що позивача є біологічним батьком ( або відповідно не є ) неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до вимог ст. 76,81,83 ЦПК України наявність або відсутність обставин ( фактів) що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, встановлюється на підставі доказів, яки надаються сторонами, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть , відповідно до вимог ч.2 ст. 78 ЦПК України, підтверджуватись іншими засобами доказування.
Питання біологічного підтвердження/спростування батьківства розглядаються з урахуванням висновків молекулярно-генетичної експертизи, і у даному випадку саме за клопотанням позивача відповідна експертиза була призначена та проведена.
Таким чином на думку суду, складність самої справи , окрім відповідного висловлювання заперечень у заяві по суті справи , полягала у необхідності відповідачки та дитини надати у розпорядження експертів біологічних зразків та очікування висновку.
За такими обставинами, суд, з урахуванням наявного заперечення сторони позивача проти розміру заявлених судових витрат, приходить до висновку що заявлені стороною відповідача розмір судових витрат понесених на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг не відповідає критерію реальності таких витрат.
Із урахуванням критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає достатнім для стягнення з позивача на користь відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 137,141, 270, 354 ЦПК України, суд, - ВИРІШИВ:
Постановити у справі №727/11246/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( паспорт серії НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 ( п'ять тисяч грн.. 00 коп.) гривень.
В іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовити.
Повний текст додаткового рішення складено 21.11.2025.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. О. Луняченко