Справа № 947/43474/25
Провадження № 2-а/947/331/25
про залишення заяви без руху
21.11.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 1 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції Драгієва Сергія Віталійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
19 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 , через представника адвоката Завальнюка Дмитра Юрійовича, звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить суд:
- поновити строк на оскарження;
- визнати протиправною постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03.09.2025, серії ЕНА №5639907, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП;
- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03.09.2025, серії ЕНА №5639907, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано судді Скриль Ю.А.
Згідно з ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 статті 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов слід залишити без руху, оскільки поданий з порушенням вимог ст. ст.160, 161 КАС України, відповідно до якої до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Визначаючи розмір судового збору, який необхідно сплатити Позивачеві суд керується наступним.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 в справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18) висловився, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він має складати за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон України «Про судовий збір» не містить спеціальних положень про розмір судового збору за подання адміністративного позову в порядку оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ставка судового збору на рівні 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб передбачена п. 5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на випадок ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не у справах адміністративного судочинства.
За таких обставин, у випадку подання адміністративного позову, суд має керуватися положеннями саме Закону, який визначає таку ставку на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку матеріали справи містять квитанцію про сплату Позивачем судового збору у розмірі 605,80 грн.
Разом з цим суд звертає увагу, що позовна заява містить 2 вимоги немайнового характеру.
Згідно з абз. 2 ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Оскільки, позовна заява до суду надійшла через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС, при визначенні розміру судового збору, що підлягає сплаті позивачем, суд враховує положення ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання позовної заяви до суду мала бути сплачена сума судового збору у розмірі 484,48 гривень за кожну вимогу (605,8 х 0,8х2=968,96), однак, позивач сплатив судовий збір лише у розмірі 605,80 грн.
Тому виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що йому слід доплатити судовий збір в розмірі 363,16 грн, за другу вимогу немайнового характеру за наступними реквізитами:
Судовий збір треба перераховувати на розрахунковий рахунок:
Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA758999980313171206000015756
Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Також, позовна заява за змістом і формою повинна відповідати ст. ст.160, 161 КАС України.
Частиною 1 ст. 46 КАС України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом, що передбачено ч. 4 ст. 46 КАС України.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Крім того, враховуючи правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 26 грудня 2019 року в справі № 724/716/16-а, який вказав, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення державні інспектори певного органу влади діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а саме від імені відповідного органу.
Отже, інспектори або поліцейські не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема й передбачені статтею 121 КУпАП.
Відтак, відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Тому позивачу рекомендується визначитись із відповідачем юридичною особою.
Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так, згідно до чинного законодавства України адміністративний позов підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків:
- доплатити судовий збір в розмірі 363,16 грн та надати суду оригінал квитанції;
- визначитись із належним відповідачем юридичною особою.
Попередити позивача, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. А.Скриль