Справа № 947/42315/25
Провадження № 3/947/5497/25
18.11.2025 року м. Одеса
суддя Київського районного суду м. Одеси Прохоров П.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, протокол ЕПР1 №493298,
25.10.2025 року о 02.34 годин по вул.Інглезі, 8 в м.Одесі водій ОСОБА_1 керував електросамокатом без н/з з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки із застосуванням технічного приладу «Drager Alkotest 7510». Результат огляду позитивний 1,62%, чим порушив вимог п.2.9.а «Правил дорожнього руху України», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, не з'явився, про причини своєї неявки до суду не повідомив та з клопотанням про відкладення судового засідання до суду не звернувся.
Внаслідок означених обставин неявки до суду, а також враховуючи відсутність у ст.268 КУпАП законодавчо встановлених приписів щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності за ст.130 КУпАП, суд вважає, що в межах розгляду конкретної справи, були створені необхідні умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що вказана особа, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, суд оцінює таку поведінку вказаної особи, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції та спроби затягування такого розгляду, що у свою чергу має ознаки зловживання зазначеною особою своїми правами.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі "Пономарьов проти України" наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Враховуючи принцип судочинства, закріплений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи те, що ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про розгляд справи в суді, при цьому, у разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечив присутність свого захисника, суддя з огляду на вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП вирішив розглянути справу за відсутності цієї особи та на підставі наданих до суду матеріалів.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В судовому засіданні досліджено протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат позитивний 1,62 %.
Крім того, обставини, викладені у протоколі повністю підтверджені відтвореним в судовому засіданні відеозаписом з місця події.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що в діях водія ОСОБА_1 встановлений склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП України, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується дослідженими доказами, тому повністю доведена.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За таких обставин, суд приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 санкції відповідно до частини зазначеної статті у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, 317-1, ст. 130 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що згідно ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постановине пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Прохоров П. А.