Справа № 643/12779/25
Провадження № 1-кп/643/992/25
18.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221170001852 від 21.06.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
На розгляді Салтівського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України.
У судовому засіданні прокурор подала письмове клопотання від 14.11.2025 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , на строк 60 діб.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що зважаючи на обставин вчинення кримінальних правопорушень та їх тяжкість, наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким неможливо шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Зокрема, прокурор у клопотанні зазначає про таке.
Відносно ОСОБА_4 на підставі ухвали судді Салтівського районного суду міста Харкова від 26.09.2025 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 24.11.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.06.2025 приблизно о 13 год. 03 хв., точний час проведеним досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_4 , знаходячись на території паркувального майданчику ТРЦ «Французький бульвар», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-б, побачив припаркований першому поверсі вказаного паркувального майданчику навпроти магазину «Apple Service» транспортний засіб - мотоцикл «Musstang МТ125-8», д.н.3. НОМЕР_1 , червоного кольору, 2024 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в цей час у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на протиправне заволодіння транспортним засобом проти волі його власника, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 який є законним власником вказаного транспортного засобу, та бажаючи діяти саме таким чином, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до припаркованого мотоцикла «Musstang MТ125-8», д.н.з. НОМЕР_2 , червоного кольору, 2024 року випуску, та, за допомогою фізичного буксирування, викотив з території паркувального майданчику мотоцикл «Musstang MТ125-8», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, 2024 року випуску, вартість якого наразі встановлюється, чим здійснив вилучення транспортного засобу у законного власника шляхом його переміщення, після чого ОСОБА_4 , перебуваючи біля входу до ТРЦ «Французький бульвар», за допомогою з?єднання дротів запалювання, запустив двигун мотоцикла, та виїхав на ньому з прилеглої території ТРЦ у напрямку вул. Академіка Павлова, встановивши контроль над транспортним засобом та залишивши місце його первинного знаходження.
Таким чином, за твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
24.06.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. ст. 208, 615 КПК України.
25.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від п?яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.
Як зазначає прокурор, під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Розкриваючи зміст кожного із ризиків, визначених ст. 177 КПК України, прокурор зазначила наступне.
Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду.
Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні корисливого тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, максимальна санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п?яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої. Водночас, ОСОБА_4 має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вироком Костянтинівського районного суду Донецької області від 27.02.2020 за
ч. 2 ст. 185 КК України, відносно останнього у Златопільському міськрайонному суді Харківської області перебуває на розгляді обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України; останній не має постійного місця мешкання на території м. Харкова та Харківської області, а територія м. Костянтинівка, Донецької області, де зареєстрований останній, перебуває біля зони проведення бойових дій, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м?якого запобіжного заходу, останній буде переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання;
Прокурор також зазначає, що у обвинуваченого відсутні стабільні соціальні зв?язки, які утримують останнього від спроби втечі.
Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на потерпілого, свідків.
Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні суспільно-небезпечного корисливого тяжкого злочину, а тому може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на потерпілого та свідків, з метою зміни їх показів, які отримані на досудовому слідстві. Також прокурор просить врахувати, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілого у вказаному кримінальному правопорушенні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів, щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки маючи процесуальний статус підозрюваного, останньому буде відомо місце мешкання потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а застосування іншого більш м?якого запобіжного заходу у вигляді, як застави так і домашнього арешту.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку прокурора, вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 , раніше засуджений за вчинення злочину проти власності, веде антисоціальний спосіб життя, не має міцних соціальних зв?язків, не працює, тобто на даний час не має законних джерел заробітку, відносно якого у Златопільському міськрайонному суді Харківської області перебуває на розгляді обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, що дає підстави вважати, що вказана особа схильна до вчинення кримінальних правопорушень, тобто більш м?який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та, в подальшому, під час розгляду справи по суті судом.
3 огляду на викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним корисливого тяжкого злочину, наявність ризиків, яким не можна запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, прокурор вважає за необхідне продовжити дію раніше застосованого відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та викладені в ньому доводи.
Потерпілий підтримав позицію прокурора.
Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, про які вказала прокурор.
Крім того, посилаючись на погіршення стану здоров'я обвинуваченого, зокрема, діагностування у нього туберкульозу та неможливості у зв'язку з цим повноцінного лікування в умовах СІЗО, вважали за можливе застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання своєї дівчини, з якою він має намір одружитись.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши клопотання прокурора, матеріали обвинувального акту, приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Положенням ч. 5 ст. 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування № 12025221170001852 від 21.06.2025, ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова у справі № 643/10520/25 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.08.2025.
Вказана ухвала слідчого судді наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/128449564.
Зі змісту вказаної ухвали слідує, що слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов висновку про доведеність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Водночас слідчий суддя вказав про відсутність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 175 КПК України, щодо можливості незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілого, так як показання підозрюваного у судовому засіданні не протирічать як показанням потерпілого, так і показанням свідка, а також іншим встановленим під час розслідування обставинам.
Ухвалою суду від 26.09.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів, до 24.11.2025 включно.
Вирішуючи питання щодо можливості продовження раніше застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує наступне.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від п?яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі
№ 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи зависунутим їйобвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Крім того, суд враховує, що згідно обвинувального акта ОСОБА_4 має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість згідно вироку Костянтинівського районного суду Донецької області від 27.02.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, наведені вище обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відтак, на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.
Також суд враховує, що тривалий розгляд кримінального провадження та необхідність у зв'язку з цим вирішення питання про продовження запобіжного заходу, обумовлене виключно процесуальною поведінкою обвинуваченого, спрямованою на затягування розгляду справи.
Водночас суд відхиляє доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого
(ч. 3 ст. 181 КПК України).
Проте стороною захисту не надано підтвердження місця потенційного проживання обвинуваченого, у разі перебування його на волі, а лише висловлено припущення, що він може проживати за місцем мешкання його знайомої дівчини.
Наведене унеможливлює застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, як домашній арешт, оскільки виключає можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, як це визначено Інструкцією про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (затверджена наказом МВС від 13.07.2016 № 654)
Щодо посилань обвинуваченого на його стан здоров'я, суд зазначає, що на даний час відсутні будь-які відомості, які б вказували на те, що ОСОБА_4 через стан здоров'я не може утримуватись в СІЗО, а повідомлена стороною захисту інформація щодо стану здоров'я не спростовує існування та не зменшує ризиків.
При цьому суд враховує раніше надану Харківською міською медичною частиною № 27 Філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях суду інформацію про стан здоров'я ОСОБА_4 (лист від 14.10.2025 № 2682/26.10/ХК-25-вих), в якій вказано про задовільний стан обвинуваченого, екстренної медичної допомоги, стаціонарного лікування, в т.ч. за межами установи не потребує.
Отже, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків суд на даній стадії кримінального провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого.
Однак, з огляду на додатково повідомлену стороною захисту інформацію про виявлення у ОСОБА_4 захворювання на туберкульоз, суд вважає за необхідне доручити провести повторне обстеження обвинуваченого, з огляду на таке.
Як визначено ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу (ст. 49 Конституції України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), положень
ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на державу-учасницю Конвенції покладено обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Відповідно до п. 138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 у справі «Каверзін проти України»
(Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави. Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява №3456/05, п.78, від 04.10.2005, «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява №46468/06, п.140, від 22.12.2008, і «Євген Олексеєнко проти Росії» (Yevgeniy Alekseyenko v. Russia), заява №41833/04, п.104, від 27.01.2011).
Положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Відповідно до п. 2.3 Розділу ІІ «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Згідно з вимогами п. 2.5 Розділу ІІ цього Порядку, консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини.
Вимогами п. 2.7 Розділу ІІ цього Порядку визначено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, тобто до 16.01.2026 включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілому, направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Доручити керівництву Харківської міської медичної частини № 27 Філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях організувати та забезпечити повторне медичне обстеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення діагнозу та призначення необхідного лікування.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчисляється з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 21.11.2025 о 15 год 00 хв.
Суддя ОСОБА_1