Справа №333/5443/20
Провадження №8/333/4/25
18 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
суддів Наумової І.Й.,
Круглікової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,
представника заявника (представника відповідача) Булки Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про перегляд за виключними обставинами рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом Концерну «МТМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
20.03.2025 року на адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2024 року за виключними обставинами.
11.06.2025 року ОСОБА_1 подав уточнену заяву на перегляд вищевказаного рішення, яка обґрунтована тим, що 28.10.2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя у справі №333/5443/20 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (надалі - Концерн «МТМ») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 96 433,42 грн. провадження відкрито; розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У зазначеній ухвалі встановлено, що позовна заява належить до розгляду в порядку цивільного судочинства, подана з додержанням вимог підсудності, відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України; підстави для залишення позовної заяв без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні; відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України справа є малозначною.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-р(ІІ)/2023 від 22.11.2023 року пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України, згідно якого було здійснено судовий розгляд, визнано таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним. Вказаний пункт утрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
На думку заявника, ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2020 року у справі №333/5443/20 про відкриття провадження є незаконною, оскільки порушує гарантоване Конституцією України право особи на захист та доступ до правосуддя. Зазначена ухвала створює суттєві перешкоди для реалізації вказаного права, ускладнює подальший рух справи, а також перешкоджає ефективному здійсненню суб'єктивних прав та законних інтересів особи, яка бере участь у справі та відносно якої суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Заявник ОСОБА_1 вважає, що справу доцільно розглядати в порядку загального позовного провадження, оскільки: представник Концерну «МТМ», яка подавала позов, не підтвердила своїх повноважень; у матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок заборгованості; відповідач ОСОБА_2 , який більше 20 років не проживає за адресою реєстрації та не користувався послугами позивача, не був належним чином викликаний до суду; невідомо, хто є третьою особою, на яку здійснювалися нарахування, хоча вона не є відповідачем у справі; не враховано позовну давність; суд не звернув увагу, що документи, на які посилався позивач, обґрунтовуючи позов, складені російською мовою.
У зв'язку з викладеним, заявник наполягає на необхідності перегляду судового рішення та приведенні провадження у відповідність до норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою суду від 25.03.2025 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 повністю підтримали подану заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, просили її задовольнити у повному обсязі. Остання навела доводи, аналогічні тим, що викладені у поданій заяві.
Представник Концерну «МТМ» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
18.11.2025 року до суду від представника Концерну «МТМ» Артьомова С.О. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у якому причиною неявки зазначено участь представника у розгляді іншої справи.
Водночас, Концерн «МТМ» є юридичною особою та має декілька представників, а тому зазначена причина неявки не може бути визнана судом поважною.
Крім того, враховуючи, що представники Концерну «МТМ» вже неодноразово подавали заяви про відкладення судового розгляду справи, а також беручи до уваги дату звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, колегією суддів було прийнято рішення про продовження судового розгляду, без участі представника позивача.
Вислухавши представника заявника, дослідивши письмові матеріали, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 02.10.2020 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2014 року по 31.08.2020 року в розмірі 96 433,42 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжявід 28.10.2020 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
В матеріалах справи містяться відзиви на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Надолинського Р.Ф. та відповідача ОСОБА_1 , а також низка клопотань від останнього.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжявід 23.04.2024 року позов задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2017 року по 31.08.2020 року в розмірі 62 267,76 грн.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто апелянту.
Тобто, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2024 року набрало законної сили 18.10.2024 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 року пункти 1, 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пункти 1, 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
ОСОБА_1 , подаючи до суду заяву про перегляд судового рішення від 23.04.2024 року за виключними обставинами зазначає, що такою обставиною є висновки Конституційного суду України у рішенні від 22.11.2023 № 10-рп(ІІ)/2023, якими встановлено, що п.п. 1, 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України суперечать ч. 1 ст. 8 та ч. 2 ст. 24 Конституції України, та не є належними засобами регулювання процесуальних відносин.
Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є, в тому числі встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Перегляд рішень, постанов або ухвал за виключними обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. Недоліки розгляду справи судом (незаконність (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права) не вважаються підставами для перегляду судових рішень за виключними обставинами.
Відповідний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 755/978/20 (провадження № 61-6951во23).
Згідно вимог статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Принцип правової визначеності, який невід'ємно притаманний принципу верховенства права, закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), і на чому неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року, заява № 6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі «Маркс проти Бельгії»).
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOVv. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо дійде висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого статтею 10 ЦПК України, і, вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.11. 2023 року № 10-р(II)/2023 чітко визначено, що пункти 1, 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, на час відкриття провадження у справі №333/5443/20 та на час ухвалення рішення Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 23.04.2024 року у вказаній справі ці процесуальні норми не втратили чинність.
Сам по собі факт визнання Конституційним Судом України у Рішенні від 22.11.2023 року № 10-р(ІІ)/2023 пунктів 1, 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України такими, що не відповідають Конституції України, не є безумовною підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами, оскільки це рішення Конституційного Суду України не є виключною обставиною щодо даного спору і не вплинуло на можливість реалізації ОСОБА_1 його прав.
Схожий висновок викладений Верховним Судом в ухвалах від 30.11.2023 року у справі №554/6022/21 та від 30.01.2024 року у справі № 752/18927/17.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що справу доцільно розглядати в порядку загального позовного провадження, оскільки: представник Концерну «МТМ», яка подавала позов, не підтвердила своїх повноважень; у матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок заборгованості; відповідач ОСОБА_2 , який більше 20 років не проживає за адресою реєстрації та не користувався послугами позивача, не був належним чином викликаний до суду; невідомо, хто є третьою особою, на яку здійснювалися нарахування, хоча вона не є відповідачем у справі; не враховано позовну давність; суд не звернув увагу, що документи, на які посилався позивач, обґрунтовуючи позов, складені російською мовою.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали можливість реалізувати свої права та захистити інтереси під час судового розгляду справи №333/5443/20. Так, через свого представника вони подавали відзиви на позовну заяву, які були враховані судом під час ухвалення рішення.
Крім того, ОСОБА_1 звертався до Запорізького апеляційного суду зі скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2024 року у справі №333/5443/20.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто апелянту, і вказане рішення апеляційної інстанції не було оскаржено відповідачами.
Доводи, зазначені ОСОБА_1 в заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами, фактично зводяться до скасування рішення з метою нового судового розгляду, тобто заявник має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що порушує принцип правової визначеності і є неприпустимим з точки зору реалізації закріплених у ст. 2 ЦПК України завдань цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами є необґрунтованою, а тому, не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 429 ЦПК України).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити судове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжявід 23.04.2024 року в силі.
Керуючись статтями 260-261, 423, 429 ЦПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про перегляд за виключними обставинами рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом Концерну «МТМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом Концерну «МТМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги залишити в силі.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 21.11.2025 року.
Судді Р.С. Холод
І.Й. Наумова
А.В. Круглікова