Справа № 308/11379/25
21 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Логойда І.В., за участю секретаря судового засідання Лутнянського І.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у залі суду у м. Ужгород Закарпатської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно з яким просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 1554414 від 10.02.2021 року у розмірі 20992,00 грн., в тому числі 6400 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 14592 грн. простроченої заборгованості за комісіями і відсотками, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Позов мотивовано тим, що 10.02.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1554414 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 6400,00 гривень, дата надання кредиту: 10.02.2021 року, строк кредиту: 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,9 % в день. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 12.06.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 20992,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6400,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 14592,00 грн. Згідно умов кредитного договору, позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. На підтвердження видачі товариством кредитних коштів, позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 10.02.2021 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 6400,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що в свою чергу є доказом видачі кредитних коштів.
07.09.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 1554414 від 10.02.2021, укладеним з відповідачем.
07.09.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1554414 від 10.02.2021 до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, враховуючи наступне. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності заборгованості, подана суду виписка не містить доказів спали заборгованості Відповідача за кредитним договором, суму боргу, період та тип відсоткової ставки застосовної при розрахунку боргу. У всіх долучених до матеріалів справи кредитних договорах міститься умова перерахування суми кредитних коштів в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної карти №5375-41хх хххх-9098. Жодних належних та допустимих доказів суду не надано щодо виконання вимог умов кредитного договору, як то меморіальний ордер про зарахування суми кредиту, банківська виписка тощо яка підтверджує факт належності відповідачу платіжної карти №5375-41хх-хххх-9098 та зарахування на його картковий рахунок суми кредиту. Позивачем не надано виписки по особовому рахунку, які підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також позивачем не надано розрахунок заборгованості, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не надано належного доказу наявності заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, за договором про відкриття кредитної лінії №8631258, який було укладено між сторонами 14.04.2025 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 4150,00грн. Погодження між сторонами в договорі кредиту різних процентних ставок, зокрема, «стандартної» в розмірі 1,90% на день у разі користування коштами протягом перших 30 днів, а також «зниженої» а орієнтована річна процентна ставка становить 693,50%річних засвідчують про несправедливі умови кредитного договору. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Як було зазначено вище, Позивач у поданому позові зазначав, що Відповідачу зараховано суму виданого кредиту: 6400.00 гривень (п. 1.2. Договору), дата надання кредиту: 10.02.2021 року; строк кредиту: 30 днів (п. 1.3. Договору). Позивач надав суду виписку з особового рахунку за кредитним договором № 1554414 де застосовано період нарахування процентів з 10.02.2021 - 12.06.2025 Позивачем не надано будь-яких доказів, що позичальником було пролонговано строк кредитування. Також, матеріали справи не містять інших додаткових угод, щодо продовження строку дії договору. Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не скористався. За таких обставин, право відповідача по стягненню заборгованість зі сплати відсотків можлива лише за період з 10.02.2021 по 10.03.2021 за процентною стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. За наведених обставин, у їх сукупності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами підтвердження обставин, на які він посилається. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Представник позивача подав відповідь на відзив, згідно з яким просить задовольнити позовні вимоги повністю, зазначає наступне. У конкретному випадку відповідач здійснив усі передбачені дії - отримав одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений ним під час оформлення заявки, ввів його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердив акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі Первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Тобто, для укладання кредитного договору, Відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. На виконання пункту 2.1. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (iPay), яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» з якого вбачається, що 10.02.2021 о 19:06:06 було проведено транзакцію на суму 6 400,00 грн, маска картки - НОМЕР_2 . За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_2 ), реквізити якої були надані самим позичальником. Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення Відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів. Відповідно п.4.2. за цим Договором, порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація). 4.2.1. Сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Відповідно п.4.2.5 за цим Договором, Загальна кількість автопролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору та періоди пролонгацій). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав. Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження відповідача про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивачем не надано будь-яких доказів, що позичальником було пролонговано строк кредитування. Також, матеріали справи не містять інших додаткових угод, щодо продовження строку дії договору. Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не скористався. Матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісними кредиторами умов кредитних договорів щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті Договорів, саме ОСОБА_3 . Заперечив щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи відкладався з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом, поданням сторонами заяв по суті справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить суд розглянути заочно вказану справу без участі позивача та задовольнити заявлені позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, його представник подав заяву про розгляд без їх участі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10.02.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1554414 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису М405, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 6400,00 гривень, дата надання кредиту: 10.02.2021 року, строк кредиту: 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,9 % в день. Згідно з п. 1.5- 1.6.1 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 693,50% річних; за зниженою ставкою 3,65% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 10 048,00 грн. Згідно з п. 2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Умовами договору передбачено авто пролонгацію, пролонгацію такого. До договору додано графік платежів, паспорт споживчого кредиту, виписку з особового рахунку, довідку про ідентифікацію, довідку сервісу онлайн платежів «Ipay» від 02.07.2025 про те, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №21/788-рк від 01.05.2023 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-19/03-21 від 2019-03-12. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10-02-2021 19:06:06 на суму 6400,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 80091262, призначення платежу: Зачисление 6400 грн на карту НОМЕР_2 .
07.09.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором 1554414 від 10.02.2021, укладеним з відповідачем, що підтверджується витягом з реєстру боржників.
07.09.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1554414 від 10.02.2021 до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача, що підтверджується доданим витягом з реєстру боржників, додано також платіжну інструкцію згідно вказаного договору.
До матеріалів справи додано також вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, виписку з особового рахунку.
Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, зокрема, Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Даний договір укладений зазначеними учасниками цивільних правовідносин, що підтверджується поданими документами.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Даний договір укладено зазначеними учасниками цивільних правовідносин, що підтверджується поданими документами, та частково виконувався.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за вищевказаним кредитним договором в частині основного боргу та за нарахованими відсотками як позивачу, так і первісним кредиторам, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
З огляду на те, що відповідач не виконав умови кредитного договору, не повернув своєчасно кредит та проценти за користування ним, суд дійшов висновку про те, що з нього на користь позивача як правонаступника кредитодавця підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1554414 від 10.02.2021 року у розмірі 20992,00 грн., в тому числі 6400 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 14592 грн. простроченої заборгованості за відсотками.
Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у заявах по суті справи щодо несправедливих умов договору кредиту та надмірного розміру відсотків за користування кредитними коштами з огляду на наступне.
Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
В даному випадку відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом підписання кредитного договору.
Відповідач обґрунтовуючи надмірний розмір нарахованих відсотків посилається на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Разом з тим, відповідно до вказаної норми несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Проте, вказана норма застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом або відсотків річних. Враховуючи,те, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 2 грудня 2015 року при розгляді справи №6-1341цс15 сформулював наступну правову позицію. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, що виникли з кредитних правовідносин, лише у тому випадку, якщо основою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типових процентних ставках, валютних скидках і так далі, передуючих укладенню договору.
Доказів того, що відповідач звертався до кредитора із заявами про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору, в тому числі із спірними умовами про які зазначає відповідач, матеріали справи не містять. Також представником позивача долучено розрахунок заборгованості за період з 10.02.2021 по 10.06.2021 в межах заявлених позовних вимог у відповідності до умов укладеного договору, зокрема, і його п. 4.2, 1.4.1-1.7.
Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Враховуючи вищевикладене, подані належні і допустимі докази, та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов'язань у строки, передбачені вищевказаними кредитним договором, належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення представника відповідача, наведені у заявах по суті справи, не спростовують висновків суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № 557 від 14 липня 2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Судом встановлено, що 09.07.2025 року між позивачем та адвокатом Пархомчук С.В. укладено договір про надання правничої допомоги №09/07/25. Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, за цим договором клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.3 зазначеного Договору конкретне доручення клієнта визначається в окремій додатковій угоді, в якій сторони визначають конкретне доручення.
До матеріалів справи додано акт прийому-передачі наданих послуг від 15.09.2025 відносно відповідача на суму 10500 грн., в тому числі - складання позовної заяви ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ» до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1554414 від 10.02.2021 - на суму 5000 грн., консультація - 2000 грн., інші клопотання - 3000 грн., канцелярські витрати - 500 грн. Додано також платіжну інструкцію №996 від 15.09.2025 на суму 10500 грн., рахунок на вказану суму.
Представник відповідача просить зменшити правову допомогу до 1000 грн., враховуючи наявні з позовною заявою документи- договір, копія свідоцтва.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені та документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу у розмірі 9000 гривень є співмірними із складністю цієї справи, яка була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, ціною позову та наданими адвокатом обсягом послуг та затраченим часом під час підготовки позовної заяви, заяв по суті справи, вказані витрати відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, в зв'язку з чим підлягають покладенню на відповідача. Щодо витрат на суму 1500 грн. у вигляді подання інших клопотань, заяв суду, складання процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу справи, суд вважає такі частково обґрунтованими, в частині подання заяв по суті справи або охоплюються п. 2 акту - складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики, враховуючи також надходження документів через Електронний кабінет.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81,83,141, 223, 258, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» суму заборгованості за кредитним договором № 1554414 від 10.02.2021 року у розмірі 20992,00 грн., в тому числі 6400 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 14592 грн. простроченої заборгованості за відсотками, а також судові витрати 2422,40 грн., 9000 грн. витрат з надання правничої допомоги.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», адреса 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44002941.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 21.11.2025.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В.Логойда