Справа № 308/16416/25
21 листопада 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Кудіна Марія Геннадіївна, де третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, виключення з актового запису про народження, зобов'язання видати нове свідоцтво,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Кудіна Марія Геннадіївна, звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, виключення з актового запису про народження, зобов'язання видати нове свідоцтво.
За результатами вивчення позовної заяви, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за даним позовом, виходячи з наступного.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
При цьому, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Можна зробити висновок, що юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Суддею встановлено, що підставою та предметом спору у даній справі є про позбавлення батьківських прав, виключення з актового запису про народження, зобов'язання видати нове свідоцтво.
Відповідно до доданих до позову копії документів, зокрема паспорту громадянина Республіки Гаїті ОСОБА_3 та свідоцтва про народження, відповідач у справі - ОСОБА_2 є громадянином Народної республіки Бангладеш.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначила адресою місця проживання відповідача наступну: АДРЕСА_1 , при цьому в описовій частині позовної заяви зазначає, що з 2019 року відповідач не проживає за даною адресою.
Згідно довідки Сторожницького старостинського округу Холмківської сільської ради № 03-27/04552 від 13.11.2025 року, повідомлено, що гр. ОСОБА_2 не зареєстрований на постійному місці проживання в АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1994328 від 11.11.2025, наданої на запит суду щодо надання відомостей, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі про місце проживання або місце перебування громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_2 , місце проживання останнього за наявною в ДМС інформацією не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Також, відповідно до ч. 9,10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Окрім того, оскільки позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Відповідно до положень ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 у справі № 127/26268/18 зазначив: «У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. З урахуванням викладеного, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому суд повинен був з'ясувати питання про те, чи поширюється його компетенція на розгляд даної справи».
Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи (п. 1 ч. 1ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених уст. 76 цього Закону.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце перебування фізичної особи - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» законними підставами перебування на території України іноземців та осіб без громадянства для реалізації своїх прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" або Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право вільно та безперешкодно за своїм бажанням пересуватися територією України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, крім обмежень, встановлених статтею 12 цього Закону. Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на вибір місця проживання, крім обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 є громадянином Народної Республіки Бангладеш. При цьому, на території України відповідач не має зареєстрованого місця проживання або місцезнаходження, що стверджується наявними у суду доказами. Відомості про рухоме або нерухоме майно відповідача в Україні також у матеріалах справи відсутні. Інших відомостей, визначених ст. 28 ЦПК України, суду не надано.
До виключної підсудності судам України статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» ця справа з іноземним елементом не належить з урахуванням поданих доказів.
За наведених обставин, враховуючи відсутність у відповідача на території України місця проживання або місцезнаходження, рухомого та нерухомого майна, суд дійшов висновку про відсутність обов'язкових обставин для визначення підсудності даного спору Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області з урахуванням положень ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» та поданих доказів.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Отже, вивчивши матеріали позовної заяви та зважаючи на вищезазначене, суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за зазначеним позовом, оскільки даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, як і в судах України.
Керуючись ст. ст. 186, 261, 354, 355 ЦПК України,
У відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Кудіна Марія Геннадіївна, де третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, виключення з актового запису про народження, зобов'язання видати нове свідоцтво - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В. Логойда