Справа № 953/9182/23
н/п 2/953/3672/25
18 листопада 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Зуба Г.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кулікової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду,
27.09.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява КП «Харківські теплові мережі», в якій позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму заборгованості за опалення та гарячу воду за період з 01.08.2014 по 31.01.2022 в розмірі 64966, 87 грн. та суму судового збору в розмірі 2684, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що КП "Харківські теплові мережі" надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VII від 09.11.2017 та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Відповідачі не виконували обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, що призвело до утворення заборгованості.
27.09.2023 вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зубу Г.А.
04.10.2023 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова для встановлення місцеперебування відповідачів, відповідь на який надано до суду 04.10.2023.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 17.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2024 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду, що утворилася за період з 01.08.2014 по 31.01.2022 в розмірі 64966 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн., 87 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати в розмірі 2684, 00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн., 00 коп. по 1342, 00 грн. з кожного.
26.05.2025 до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Ухвалою судді від 09.06.2025 заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху.
16.06.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 17.06.2025 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2025 скасовано заочне рішення від 15.02.2024, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження.
18.11.2025 до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог, у якій представник відмовляється від позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 50764, 56 грн. за період з 01.06.2017 по 31.01.2022.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про час, день та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час і місце судових засідань повідомлялась у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка повернута оператором поштового зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надалиа в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до даних, які містяться у довідці про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 04.08.2023, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою КП «Харківські теплові мережі» відкритий обліковий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.
Статтею 5 Закону України«Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Позивач надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно з положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг (КП "ХТМ") та споживачами, які отримують ці послуги.
Згідно з п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.п. 18, 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» споживач зобов'язаний оплачувати послуги з централізованого опалення та гарячої води у строки, встановлені договором або законом, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання.
У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Приписами ст. 67 ЖК України встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Матеріалами справи підтверджено, що КП «Харківські теплові мережі» надавало відповідачу зазначені вище послуги, відповідач їх одержувала і не відмовилась від них у встановленому законом порядку, отже у неї виник обов'язок сплатити ці послуги.
З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд встановив, що відповідач належним чином не виконувала обов'язок щодо повної та своєчасної оплати послуг за теплопостачання та гарячу воду, у зв'язку з чим у останьої виникла заборгованість.
Як вбачається з наданого позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку у відповідача існує заборгованість за період з 01.06.2017 по 31.01.2022 яка складає 50764, 56 грн.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, відповідачка ОСОБА_1 підставою перегляду заочного рішення зазначала застосування строку позовної давністі до заявлених вимог позивача та те, що ОСОБА_2 у період нарахування заборгованості та стягнення заборгованості за цей період була неповнолітньою.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Таким чином, судом встановлено, що вимоги позивача у заяві про зменшення позовних вимог, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 50764, 56 грн. за період з 01.06.2017 по 31.01.2022 заявлені в межах строків позовної давності.
Розрахунок позивача, щодо заборгованості відповідача, сумніву не викликає, та приймається судом, як належний та допустимий доказ.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позов та стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за теплопостачання та гарячу воду, що утворилася за період з 01.06.2017 по 31.01.2022 в розмірі 50764, 56 грн.
У відповідності до ст. 141 ч.1 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись, статтями 12-13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України суд, -
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за теплопостачання та гарячу воду, що утворилася за період з 01.06.2017 по 31.01.2022 в розмірі 50764 (п'ятдесят тисяч сімсот шістдесят чотири) грн., 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати в розмірі 2684, 00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 31557119, р/р НОМЕР_2 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ;
Повний текст рішення виготовлено 18.11.2025.
Головуючий суддя Г.А. Зуб