Справа № 308/17134/25
1-кс/308/6709/25
21 листопада 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №12025071170000390 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна,-
Прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №12025071170000390 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна.
Клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_4 , за попередньою змовою із іншими невстановленими на даний час особами, організував незаконне переправлення громадян України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_3 , які не мають законних підстав для виїзду за межі території України, через державний кордон України до Словацької Республіки поза встановленими законодавством України пунктами пропуску, яких було затримано в напрямку 200 прикордонного знаку на відстані 500 м. до державного кордону, за грошову винагороду.
Разом з тим, під час проведення досудового розслідування та проведенням ряду слідчих-розшукових дій було встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані та фактично проживаючі за адресою: АДРЕСА_4 , які у змові з ОСОБА_4 вчиняють протиправні дії спрямованні на незаконне збагачення шляхом організації незаконного переправлення осіб призовного віку поза пунктами пропуску за кордон України, а саме надають тимчасове місце проживання особам призовного віку, які мають намір виїхати за межі України.
Враховуючи викладене вище, 19.11.2025 року у період часу з 06 години 01 хвилин по 07 годину 11 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду в Закарпатській області від 29.10.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем помешкання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
За результатами проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , з приміщення будинку було виявлено та вилучено 2 (два) мобільні телефони, які були видані ОСОБА_9 . ОСОБА_8 , за добровільною згодою зокрема:
- мобільний телефон, марки «Samsung», модель «Gelexy,S8», Imei: НОМЕР_1 , в середині якого знаходиться сім- карта, к.н. НОМЕР_2 , пароль для розблокування 1968, який належить ОСОБА_8 ;
- мобільний телефон, марки Infinix HOT 12, модель Infinix X6816D, Play NFC, IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI -2: НОМЕР_4 , в середині якого знаходиться картка оператора мобільного зв'язку Водафон, к.н. НОМЕР_5 , голубого кольору(у чохлі), який належить ОСОБА_10 .
Згідно з постановою старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_11 , від 19.11.2025 вище вказані речі визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор вказує, що вищеперераховане майно, підпадає під ознаки, перераховані в ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, а тому є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, у органу досудового розслідування наявні підстави для застосування в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, а саме арешту майна.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна, зокрема, допускається з метою: забезпечення збереження речових доказів.
Прокурор в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату,час і місце розгляду справи, при цьому, 21.11.2025 року подав заяву, відповідно до змісту якої просить провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду поданого клопотання повідомлений належним чином, при цьому, згідно ч. 1 ст. 172 КПК України його неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв'язку з неприбуттям учасників судового провадження фіксування кримінального провадження в суді технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12025071170000390 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2025 року справа №308/15798/25 (провадження 1-кс/308/6322/25) надано дозвіл на проведення обшуку в будинку та підсобних приміщеннях віднесених до нього за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_4 , з метою відшукання та вилучення: чорнових записів, копій персональних документів осіб, яким надавались послуги із незаконного перетину державного кордону, флеш носії, мобільні телефони належні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також грошові кошти отримані від вчинення протиправних дій.
Із протоколу обшуку від 19.11.2025 року вбачається, що такий був проведений старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_11 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2025 року справа №308/15798/25 (провадження 1-кс/308/6322/25) за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_4 . В ході обшуку було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон, марки «Samsung», модель «Gelexy,S8», Imei: НОМЕР_1 , в середині якого знаходиться сім- карта, к.н. НОМЕР_2 , пароль для розблокування 1968, який належить ОСОБА_8 ;
- мобільний телефон, марки Infinix HOT 12, модель Infinix X6816D, Play NFC, IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI -2: НОМЕР_4 , в середині якого знаходиться картка оператора мобільного зв'язку Водафон, к.н. НОМЕР_5 , голубого кольору(у чохлі), який належить ОСОБА_10 .
Постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_11 від 19.11.2025 року вищевказані вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні за №12025071170000390 від 27.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України, тобто є тимчасово вилученим майном.
Згідно ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Відповідно до положень ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Внесене прокурором в межах кримінального провадження за №12025071170000390 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, клопотання про арешт майна відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК України та подано у визначений КПК України строк.
Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Метою поданого клопотання про арешт майна прокурор визначив збереження речових доказів у відповідності до п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
У ч.2 ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів клопотання досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 332 КПК України.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження. Водночас наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Дослідивши матеріали клопотання, оцінивши надані сторонами докази, встановивши обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту з потребами кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, а саме на мобільний телефон, марки «Samsung», модель «Gelexy,S8», Imei: НОМЕР_1 , в середині якого знаходиться сім- карта, к.н. НОМЕР_2 , пароль для розблокування 1968, який належить ОСОБА_8 ; мобільний телефон, марки Infinix HOT 12, модель Infinix X6816D, Play NFC, IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI -2: НОМЕР_4 , в середині якого знаходиться картка оператора мобільного зв'язку Водафон, к.н. НОМЕР_5 , голубого кольору(у чохлі), який належить ОСОБА_10 , відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, зберегло на собі сліди злочинної діяльності та може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Прокурор довів можливість використання зазначеного вище майна як доказу у кримінальному провадженні. Завданням арешту майна у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх використання, перетворення, передачі, відчуження, оскільки існують відповідні ризики.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, оскільки не застосування такого заходу може призвести до настання негативних наслідків.
Доказів настання негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна для власника такого майна під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вказане майно на даному етапі кримінального провадження є виправданим і необхідним, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, а відсутність такого арешту може сприяти втраті доказів.
При цьому, слідчим суддею враховано, що відповідно до положень ч. 2 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, після проведення певних процесуальних та слідчих дій, буде встановлена належність або неналежність вилученого майна до обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженню, що не позбавляє права зацікавлених осіб ставити питання про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 19.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2025, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме:
- мобільний телефон, марки «Samsung», модель «Gelexy,S8», Imei: НОМЕР_1 , в середині якого знаходиться сім- карта, к.н. НОМЕР_2 , пароль для розблокування 1968, який належить ОСОБА_8 ;
- мобільний телефон, марки Infinix HOT 12, модель Infinix X6816D, Play NFC, IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI -2: НОМЕР_4 , в середині якого знаходиться картка оператора мобільного зв'язку Водафон, к.н. НОМЕР_5 , голубого кольору(у чохлі), який належить ОСОБА_10 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1