Справа № 638/65/25
Провадження № 2/638/40/25
10.11.2025 Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді: Штих Т. В.,
за участю секретаря судового засідання: Ковальчук А. П.,
розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення помилково зарахованих коштів та пені, -
03 січня 2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява представника АТ «ОТП Банк» в якій він просив стягнути з ОСОБА_1 суму в загальному розмірі 494 033,73 грн, що складається з суми помилково зарахованих коштів у розмірі 474 120,66 грн та пені у розмірі 19 913,07 грн. Також просив стягнути суму судового збору у розмірі 7 410,51 грн.
25 вересня 2025 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно позовні вимоги становлять 521 532,72грн, з яких: - 474 120,66 грн. - сума помилково зарахованих коштів; - 47412,06 грн - пеня у розмірі 10 відсотків від суми платіжної операції.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодим І.О., 16.09.2022 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за № 591, відповідно до якого, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна, що належало ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є: його матір - ОСОБА_1 - на 1/2 частку у спадщині, у тому числі з урахуванням 14 частки у спадщині, від якої відмовився батько спадкодався ОСОБА_5 ; його дружина - ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_6 або Третя особа 1) - на 1/4 частку у спадщині; його донька - ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 або Третя особа 2) - на 1/4 частку у спадщині.
Спадщина, на яку в указаній частці видавалось дане свідоцтво, у тому числі складалось з: - 1/2 (однієї другої) частки грошових коштів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритого в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ОТП БАНК», сума залишку на якому станом на 26.11.2021 року становила 28,97 грн., - 1/2 (однієї другої) частки грошових коштів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 відкритого в АТ «ОТП БАНК», сума залишку на якому станом на 26.11.2021 року становила 51 362,74 дол. США., - 1/2 (однієї другої) частки грошових коштів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 відкритого в АТ «ОТП БАНК», сума залишку на якому станом на 26.11.2021 року становила 10165,81 грн.
Так, 29.09.2022 року до відділення АТ «ОТП БАНК» звернулася матір спадкодавця, ОСОБА_1 про видачу частки належного їй майна, що було успадковано, згідно згаданого Свідоцтва, в результаті чого було здійснено операцію з переказу коштів на її рахунок НОМЕР_3 у сумі 14.45 грн. та 948 226.86 грн., всього 948 241,31 грн. (дев'ятсот сорок вісім тисяч двісті сорок одна грн. 31 коп.).
Так, при видачі успадкованих коштів, АТ «ОТП БАНК» було здійснено наступні обрахунки при виділені частки Відповідача.
Однак, після звернення до АТ «ОТП БАНК» інших спадкоємців та проведення внутрішньої перевірки щодо видачі коштів згідно Свідоцтва, 14.11.2024 року було встановлено, що під час визначення обсягу частки ОСОБА_1 у спадщині на підставі Свідоцтва, Банком було допущено розрахункову помилку та не вірно визначено суму грошових коштів, які підлягали їй до видачі, а саме: замість вірної суми, що дорівнює 474 120,66 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі сто двадцять грн. 66 коп.), Відповідачу було видано 948 241,31 грн. (дев'ятсот сорок вісім тисяч двісті сорок одна грн. 31 коп.).
Тобто, в результаті помилкової платіжної операції ОСОБА_1 , як неналежний отримувач, отримала, грошові кошти, що їй не належать у сумі 474 120,66 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі сто двадцять грн. 66 коп.).
У зв'язку з цим, на підставі ч. 9 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» 18.11.2024 року АТ «ОТП БАНК» за рахунок власних коштів переказав суму помилкової платіжної операції спадкоємцю майна ОСОБА_4 , його дружині ОСОБА_2 у сумі 532 997, 58 грн.
24 лютого 2025 року від представника відповідача адвоката Хоміча А. А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що банк не повідомив відповідачці залишок коштів на рахунку померлого, змусив здійснити продаж іноземної валюти від імені померлого. Також вказує, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем.
Ухвалою суду від 07.01.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 24.06.2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.
Відповідачка проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити.
Представник відповідача підтримав позицію відповідачки, просив відмовити в задоволенні позову, також просив зменшити витрати на правову допомогу.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодим І.О., 16.09.2022 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за № 591, відповідно до якого, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна, що належало ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є: його матір - ОСОБА_1 - на 1/2 частку у спадщині, у тому числі з урахуванням 1/4 частки у спадщині, від якої відмовився батько спадкодався ОСОБА_5 ; його дружина - ОСОБА_2 - на 1/4 частку у спадщині; його донька - ОСОБА_3 - на 1/4 частку у спадщині, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину № 591.
Спадщина, на яку в указаній частці видавалось дане свідоцтво, у тому числі складалось з: - 1/2 (однієї другої) частки грошових коштів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритого в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ОТП БАНК», сума залишку на якому станом на 26.11.2021 року становила 28,97 грн., - 1/2 (однієї другої) частки грошових коштів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 відкритого в АТ «ОТП БАНК», сума залишку на якому станом на 26.11.2021 року становила 51 362,74 дол. США., - 1/2 (однієї другої) частки грошових коштів з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 відкритого в АТ «ОТП БАНК», сума залишку на якому станом на 26.11.2021 року становила 10165,81 грн.
Відповідно до виписки по рахунку за період з 22.09.2022 по 30.09.2022 та меморіального органу № 1 від 29 вересня 2022 було здійснено операцію з переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 у сумі 948 226.86 грн., та випискою підтверджується переказ коштів в сумі 14.45 грн, а всього всього 948 241,31 грн. (дев'ятсот сорок вісім тисяч двісті сорок одна грн. 31 коп.).
Однак, після звернення до АТ «ОТП БАНК» інших спадкоємців та проведення внутрішньої перевірки щодо видачі коштів згідно Свідоцтва, 14.11.2024 року було встановлено, що під час визначення обсягу частки ОСОБА_1 у спадщині на підставі Свідоцтва, Банком було допущено розрахункову помилку та не вірно визначено суму грошових коштів, які підлягали їй до видачі, а саме: замість вірної суми, що дорівнює 474 120,66 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі сто двадцять грн. 66 коп.), Відповідачу було видано 948 241,31 грн. (дев'ятсот сорок вісім тисяч двісті сорок одна грн. 31 коп.).
Тобто, в результаті помилкової платіжної операції ОСОБА_1 , як неналежний отримувач, отримала, грошові кошти, що їй не належать у сумі 474 120,66 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі сто двадцять грн. 66 коп.).
Відповідно до меморіального ордеру № 14466/1 від 18 листопада 2024 року третій особі ОСОБА_2 було надіслано 532 997,58 грн, в призначенні платежу зазначено: «Перерахування коштів спадкоємцю ОСОБА_2 згідно свідоцтва по право на спадщину за законом від 26.08.2024р.». Зазначене підтверджується і випискою по рахунку за 18.11.2024.
За змістом ч.1 ст.177 ЦК України, об'єктами цивільних прав, у тому числі є гроші. Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Виходячи із норм ст.1212 ЦК України, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті (ст.1215 ЦК України):
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Відповідно до п.п. 1.23., 1.24., ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
З обставин справи вбачається, що позивачка отримала грошові кошти надміру тих, які належали їй в якості спадкового майна. Відповідачка не заперечує факту отримання коштів.
Оскільки гроші отримані відповідачкою без належної правової підстави, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 474 120,66 грн безпідставно отриманих коштів.
До того ж 14 листопада 2024 року на адресу відповідачки було направлено лист-вимогу № 68-3-23-23/10003-БТ про повернення помилково зарахованих коштів. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення воно було вручено адресату ОСОБА_1 особисто.
У відповідності до положень п.43 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги», неналежний отримувач особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.
Згідно з п.69 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги», помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
Пунктом 36 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій.
Так, ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачена відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій, а саме:
1. Надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
2. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
4. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов'язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
8. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання: 1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача,
9. У разі виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції отримувачу, а також сплатити йому пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення від дня завершення помилкової платіжної операції до дня переказу коштів на рахунок отримувача, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.
14. Надавач платіжних послуг після виявлення помилки одночасно зобов'язаний негайно повідомити неналежного отримувача про виконання помилкової платіжної операції і про необхідність ініціювання ним платіжної операції на еквівалентну суму коштів цьому надавачу платіжних послуг протягом трьох робочих днів з дня надходження такого повідомлення.
Надавач платіжних послуг під час надходження коштів від неналежного отримувача залишає їх у своєму розпорядженні, за умови виконання своїх зобов'язань з відшкодування, передбачених частинами дев'ятою - тринадцятою цієї статті.
У разі порушення неналежним отримувачем триденного строку надавач платіжних послуг має право вимагати від неналежного отримувача сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день від дати завершення помилкової платіжної операції до дня повернення коштів на рахунок платника, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.
15. У разі ненадходження коштів від неналежного отримувача надавач платіжних послуг має право на їх відшкодування у судовому порядку.
Окрім цього, ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги» передбачена відповідальність отримувачів під час виконання платіжних операцій, а саме:
1. Неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов'язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, на користь такого надавача платіжних послуг.
3. У разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється у судовому порядку.
4. У разі порушення строку, встановленого частиною першою цієї статті, неналежний отримувач зобов'язаний повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, та сплатити надавачу платіжних послуг пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день від дати завершення такої платіжної операції до дня повернення коштів на рахунок, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.
5. Спори між надавачем платіжних послуг та неналежним отримувачем щодо помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції розглядаються у судовому порядку.
Отже, оскільки відповідачка була повідомлена про отримання коштів в результаті помилкової платіжної операції, надміру отриманих грошових коштів не повернула. Розмір пені за період прострочення повернення коштів досяг максимального розміру, а саме 47 412,06 грн, які підлягають стягнення з неї на користь позивача.
Верховний Суд у постановах від 07.07.2021 року у справі №420/370/19, від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
У процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Отже, у змагальному процесі саме на позивача лягає тягар доведення обґрунтованості його вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості його заперечень.
Позивачем надані докази, які підтверджують викладені ним обставини, в свою чергу відповідачкою належними та допустимими доказами не спростовано тверджень позивача, отже позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення помилково зарахованих коштів та пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 7822,10 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-83, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення помилково зарахованих коштів та пені - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ЄДРПОУ 21685166) суму заборгованості в загальному розмірі 521 532,72 грн (П'ятсот двадцять одна тисяча п'ятсот тридцять дві гривні сімдесят дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ЄДРПОУ 21685166) суму сплаченого судового збору в розмірі 7 822,10 грн (Сім тисяч вісімсот двадцять дві гривні десять копійок).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21 листопада 2025 року
Суддя Т. В. Штих