суддів Великої Палати Верховного Суду Короля В. В., Кишакевича Л. Ю., Мазура М. В. та Мартєва С. Ю.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 990/144/25 (провадження № 11-256заі25) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2025 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка виразилась у неналежному забезпеченні здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження за скаргою, поданою ОСОБА_1 від 27 вересня 2023 року щодо дисциплінарного проступку судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ВРП забезпечити здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження за скаргою, поданою ОСОБА_1 від 27 вересня 2023 року щодо дисциплінарного проступку судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_2 , у порядку, визначеному Регламентом ВРП (далі - Регламент), затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року
№ 52/0/15-17.
2.На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав про те, що 27 вересня 2023 року засобами поштового зв'язку він звернувся до ВРП з дисциплінарною скаргою, у якій просив притягнути суддю Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
3. При цьому позивач вказував, що ВРП порушила строки розгляду дисциплінарної скарги, встановлені пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
4. Також позивач додатково зазначав, що в порушення Регламенту відповідач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного розгляду його дисциплінарної скарги.
5.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 травня 2025 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
6. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що розумність строку розгляду дисциплінарної скарги має оцінюватися крізь призму критеріїв на предмет можливості розгляду скарги протягом більш або менш тривалого строку. Навіть велика тривалість розгляду дисциплінарної скарги може бути визнана розумною з урахуванням певних індивідуальних обставин.
7. Суд першої інстанції врахував положення пункту 23-8 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, відповідно до якого дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам ВРП, визначеним автоматизованою системою розподілу справ. Перебіг строку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, у таких дисциплінарних провадженнях переривається та розпочинається заново.
8.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, встановлюючи причини тривалого перебування на попередньому розгляді ВРП поданої позивачем дисциплінарної скарги, ураховуючи положення пункту 4 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII у взаємозв'язку з пунктом 23-8 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, дійшов висновку про те, що порушення строків розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_1 не було свавільним.
9.При цьому суд першої інстанції, не заперечуючи щодо необхідності дотримання строку при здійсненні попередньої перевірки дисциплінарних скарг, зазначив, що відповідач довів наявність об'єктивних обставин, які мали безпосередній вплив на швидкість і терміни опрацювання відповідачем матеріалів, що надходять до нього на розгляд, адже надмірно високе навантаження на члена ВРП та дисциплінарного інспектора безумовно створює реальні перешкоди у вжитті заходів щодо оперативного розгляду заяв чи скарг у розумні строки.
10.Також суд першої інстанції не встановив безпідставного, невиправданого затягування, невжиття необхідних заходів щодо розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_1 з боку відповідача у цій справі.
11. Не погодившись із рішеннямсуду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції.
12. На думку позивача, суд першої інстанції безпідставно прийняв доводи ВРП стосовно, зокрема, початку роботи служби дисциплінарних інспекторів, проведення попередньої перевірки обставин, викладених у скарзі, оскільки ця конкретна правова ситуація, набір фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, саме свідчать про відсутність будь-яких дій та заходів реагування з боку відповідальних посадових осіб Ради щодо протиправної бездіяльності відповідача в період з 01 листопада 2023 року по 10 грудня 2024 року, яка виразилась у неналежному забезпеченні здійснення ВРП дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_1 щодо судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_2. Якщо існує лише один законний варіант поведінки (розглянути в строк) - дискреції немає, тож «завдання організувати роботу належно» лежить на ВРП в цілому. За твердженням позивача, касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ці обставини проігнорував.
13.Також зазначав про те, що у справах в інтересах ВРП остання займає позицію, при якій надмірне навантаження є належною підставою для недотримання строків, визначених законом, а у справах проти інтересів ВРП остання займає протилежну позицію, при якій надмірне навантаження є неналежною підставою для недотримання строків, визначених законом.
14. Крім того, позивач вказував, що станом на 02 травня 2025 року він не отримав інформації від ВРП щодо проведення та наслідків попередньої перевірки його дисциплінарної скарги. За переконанням позивача, це свідчить про продовження з боку ВРП нехтування своїх задач і обов'язків, а також законних прав і законом охоронюваних інтересів громадянина України ОСОБА_1 .
15.Також позивач не погодився з відмовою в задоволенні похідної позовної вимоги та вказав на факт протиправної бездіяльності ВРП у період з 01 листопада 2023 року по 23 грудня 2024 року, яка виразилась у неналежному забезпеченні здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_1 в указаний період. Для дисциплінарної скарги ОСОБА_1 строк 30/45 днів уже був порушений у період 1 листопада 2023 року по 23 грудня 2024 року (14 місяців). Наголошує, що закон не містить норми, яка амністує прострочення, що вже настало, - він лише «перезапускає» строки для незавершених проваджень.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
16. Постановою від 09 жовтня 2025 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 990/144/25 скасувала, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії закрила.
17. ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду з позовом, в якому стверджував, що його права та інтереси порушені через неналежне здійснення дисциплінарного провадження ВРП.
18. ВодночасВелика Палата Верховного Суду, здійснюючи системний аналіз норм частини другої статті 42 Закону № 1798-VIIIта частини одинадцятої статті 109 від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» висновувала, що початок дисциплінарного провадження щодо судді слід ототожнювати не з датою відкриття дисциплінарної справи, а з датою отримання ВРП дисциплінарної скарги, і що власне тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може вплинути на перебіг строку притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
19. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за прямою вказівкою Закону № 1798-VIII ухвалені в межах дисциплінарного провадження рішення про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46) не підлягають оскарженню.
20. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП лише за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.
21. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу й на те, що за змістом цих норм законодавець закріпив гарантії реалізації права будь-якої особи на звернення до ВРП із дисциплінарною скаргою щодо судді, проте акцентував, що право на звернення не можна ототожнювати із правом/інтересом скаржника щодо здійснення дисциплінарним органом певних дій, відкриття дисциплінарної справи чи притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, відтак і не зумовлює права скаржника впливати на перебіг дисциплінарного провадження шляхом судового оскарження дій, бездіяльності чи рішень ВРП.
22.А тому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тлумачення у сукупності наведених норм засвідчує, що обставини здійснення дисциплінарного провадження (його тривалість, підстави відкриття дисциплінарної справи, відмова у відкритті дисциплінарної справи тощо) не змінюють обсяг прав, обов'язків чи інтересів особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, і не впливають на них.
23. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що у Законі № 1798-VIII фактично констатовано неможливість впливу обставин дисциплінарного провадження на права, обов'язки чи інтереси особи, яка звернулася з дисциплінарною скаргою щодо судді.
24.Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку з оскаржуваними діями, бездіяльністю чи рішеннями суб'єкта владних повноважень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
25. До того ж, Велика Палата Верховного Судузазначила, що позивач не є суб'єктом дисциплінарного провадження у розумінні зазначених вище норм законодавства. ВРП не вчиняла будь-яких дій (бездіяльності), які б створювали для позивача права та обов'язки і породжували для нього право на захист і, відповідно, право на звернення до суду з таким позовом. Тобто між позивачем і ВРП відсутній будь-який спір, що підлягає розгляду в судах.
26.А тому у контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду вважала, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки заявник за загальним правилом не наділений правом на оскарження дій, бездіяльності чи рішень ВРП під час здійснення дисциплінарного провадження і заявлені ним позовні вимоги не підлягають судовому розгляду.
Підстави і мотиви для викладення окремої думки
27. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
28. Змотивами, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 990/144/25 (провадження № 11-256заі25) про те, що бездіяльність ВРП у дисциплінарному провадженні щодо судді не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника, який звернувся з відповідною дисциплінарною скаргою, і не може вплинути на них, погодитися не можемо, з огляду на таке.
29. У позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка виразилась у неналежному забезпеченні здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження за його скаргою, поданою 27 вересня 2023 року щодо дисциплінарного проступку судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_2 .
30. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
31.Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
32. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
33. За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої статті 5 КАС України).
34. Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
35. Водночас частиною другою статті 19 КАС України встановлено застереження у вигляді того, що у порядку адміністративного судочинства не можуть бути розглянуті спори щодо визнання протиправними та скасування нормативно-правових та індивідуальних актів суб'єктів владних повноважень, розгляд яких віднесено до конституційної юрисдикції.
36. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, у тому числі справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
37. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП (пункт 2 частини першої цієї статті).
38.Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративної справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність ВРП протиправними, зобов'язати ВРП вчинити певні дії.
39. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення особи до суду за захистом порушеного права, у тому числі з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка виразилась у неналежному забезпеченні здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження за скаргою, поданою щодо дисциплінарного проступку судді.
40. За змістомЗакону № 1798-VIII не підлягають оскарженнюлише рішення, ухвалені в межах дисциплінарного провадження під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46).
41.Водночас приписами абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII передбачено право скаржника оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.
42. Зміст наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити саме рішень ВРП, які прийняті під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги.
43. Разом з тим, жодних обмежень на реалізацію права особи на звернення до адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності ВРП протиправною приписиЗакону № 1798-VIII не встановлюють.
44.Відповідно до матеріалів справи, 27 вересня 2023 року позивач подав до ВРП дисциплінарну скаргу щодо судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_2 , яка надійшла та була зареєстрована 2 жовтня 2023 року.
45.У подальшому дисциплінарна скарга позивача (вх. Ц-3489/0/7-23) була розподілена члену ВРП - ОСОБА_3 , про що свідчить протокол автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 6 грудня 2023 року.
46.На підставі положень пунктів 23-7, 23-8 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII зазначена дисциплінарна скарга передана до управління документального забезпечення членом ВРП ОСОБА_3 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 8 січня 2025 року передана дисциплінарному інспектору ОСОБА_4 .
47.Станом на час подання позову дисциплінарна скарга ОСОБА_1 не була розглянута та перебувала у процесі попередньої перевірки дисциплінарним інспектором ОСОБА_4 .
48.Суд першої інстанції не встановив фактів безпідставного, невиправданого затягування розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_1 або невжиття необхідних заходів для її розгляду.
49.Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач довів наявність об'єктивних обставин, які мали безпосередній вплив на швидкість і терміни опрацювання відповідачем матеріалів, що надходять до нього на розгляд, адже надмірно високе навантаження на члена ВРП та дисциплінарного інспектора безумовно створює реальні перешкоди у вжитті заходів щодо оперативного розгляду заяв чи скарг у розумні строки.
50.При цьому суд констатував, що фактична тривалість здійснення ВРП дисциплінарного провадження щодо судді може порушувати права та інтереси особи, яка звернулася з відповідною дисциплінарною скаргою, і може вплинути на них.
51.Вважаємо, що з огляду на положення статей 22 та 266 КАС України, заявлені в позові ОСОБА_1 вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРП та зобов'язання забезпечити здійснення дисциплінарного провадження за його скаргою підлягають судовому розгляду, відтак цю справу належало розглядати за правилами адміністративного судочинства.
52.А тому вважаємо, що суд першої інстанції, розглянувши по суті позов ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання забезпечити здійснення дисциплінарного провадження, дотримався вищевказаних приписів процесуального закону.
53. Аналогічнийпідхід знайшов своє відображення і в практиці Великої Палати Верховного Суду у подібних справах (постанова від 10 лютого 2022 року, справа 9901/369/21; постанова від 01 квітня 2021 року, справа 9901/183/20).
54. На нашу думку, суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, та дійшов правильного і вмотивованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
55.Зважаючи на зазначене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно було залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Судді Володимир КОРОЛЬ
Лев КИШАКЕВИЧ
Микола МАЗУР
Сергій МАРТЄВ