18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 752/18631/22
провадження № 51 - 5338 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
особи щодо якої
кримінальне провадження зарито ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 2 лютого 2024 року та Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100010002474, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 301 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 2 лютого 2024 рокузадоволено клопотання захисника ОСОБА_7 та закрито кримінальне провадження № 12022100010002474 від 19 жовтня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 301 КК у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2025 року залишив без змін указану ухвалу місцевого суду, а апеляційну скаргу прокурора-без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що повідомлення про завершення досудового розслідування стороні захисту слідчим було направлено 27 жовтня 2022 року за вихідним номером 7688/125/41.22, а також службою поштового відправлення «DIMEX», проте ні захисник, ні обвинувачений неодноразово не з'являлись на узгоджені із слідчим дати та прибули лише 14 грудня 2022 року. Вказує, що належне повідомлення сторони захисту також підтверджується рапортом слідчого Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві та долученим до нього скріншотом переписки із захисником у месенджері. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції помилково порахував строки досудового розслідування відповідно до ст. 219 КПК, які необхідно рахувати з 13 листопада 2021 року, та встановив факт неналежного повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування. Проте не визнав факт порушення місцевим судом вимог ст. 350 КПК щодо повторного розгляду аналогічного клопотання, яке було раніше заявлено стороною захисту до початку судового розгляду на стадії підготовчих дій.
В запереченнях на касаційну скаргу захисник просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій-без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ст. 113 КПК визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
За частинами 3, 7 ст. 217 КПК, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об'єднані матеріали кількох досудових розслідувань,- день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
Згідно ст. 219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження та становить: шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку; дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості; вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Як слідує з ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 2 лютого 2024 року, суд першої інстанції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 301 КК, закрив на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.
Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що строки досудового розслідування з дня повідомлення ОСОБА_8 про підозру закінчились 12 грудня 2022 року, тому за умови відсутності належного підтвердження направлення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування, яке стає початковим моментом відліку для зупинення строку досудового розслідування за правилами ч. 5 ст. 219 КПК України, ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження 14 грудня 2022 року слід вважати таким, що відбулося поза межами строку досудового розслідування.
Долучені до матеріалів кримінального провадження копії рапорту слідчого та копії з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, суд першої інстанції визнав не належним підтвердженням направлення обвинуваченому повідомлення про завершення досудового розслідування, оскільки вони достовірно не свідчать про те, що лист з відповідним повідомленням було направлено будь-яким видом кореспонденції. Фото переписки слідчого з захисником також не містять достовірної інформації про повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 лютого 2025 року у справі № 369/16172/20 (провадження № 51-7739кмо23), кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду, тобто направленням його до суду засобами поштового зв'язку або передачі відповідальній особі канцелярії суду.
Положеннями ч. 1 ст. 290 КПК передбачено, що складанню обвинувального акта передує виконання прокурором або слідчим за його дорученням обов'язку повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Чинним КПК передбачено такі способи інформування учасників кримінального провадження, як надіслання повідомлення поштою, електронною поштою, факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
За правилами, визначеними ст. 136 КПК, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
З аналізу зазначених положень кримінального процесуального закону випливає, що повідомленням про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у контексті ст. 290 КПК є безпосереднє доведення до відома підозрюваного та його захисника такої інформації, і факт повідомлення цієї інформації стороні захисту має бути належно підтверджений.
Однак, як зазначено місцевим, а в подальшому й апеляційним судом, будь-які дані на підтвердження належного направлення та отримання вказаних повідомлень або ознайомлення стороною захисту з їх змістом у матеріалах провадження відсутні.
Відтак, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належного підтвердження направлення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування, а також зважаючи на позицію Верховного Суду з аналогічних питань, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку складення обвинувального акта відносно ОСОБА_6 та направлення його до суду 23 грудня 2022 року відбулося поза межами строку досудового розслідування, що є підставою для задоволення клопотання захисника та закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу прокурора, доводи якої є аналогічними доводам його касаційної скарги, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Так, колегія суддів погодилася з висновком місцевого суду про те, що слідчим підозрюваному ОСОБА_6 було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування лише 14 грудня 2022 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, який закінчився 12 грудня 2022 року, у зв'язку з чим і скерування обвинувального акту до суду 23 грудня 2022 року, після закінчення ознайомлення підозрюваним та захисником з матеріалами кримінального провадження, мало місце також поза межами строку досудового розслідування.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах кримінального провадження міститься копія листа журналу вихідної кореспонденції Голосіївського управління поліції у м. Києві, направленого слідчим на запит прокурора, відповідно до якого канцелярією установи 27 жовтня 2022 року за №5 зареєстровано повідомлення «про завершення та відкриття матеріалів к.п. іншій стороні», проте, на переконання колегії суддів, вказана інформація не свідчить про повідомлення підозрюваному ОСОБА_6 чи захиснику у передбачений законом спосіб про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022100010002474.
Долучена до апеляційної скарги прокурором накладна компанії «Даймекс», за висновком суду, не містить підпису отримувача і також не підтверджує факту повідомлення підозрюваному ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022100010002474.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок», послуги поштового зв'язку в Україні здійснюються лише національним оператором поштового зв'язку або оператором поштового зв'язку - суб'єктом підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку. Ця стаття Закону дає і визначення послуги поштового зв'язку, у якій вказано, що це діяльність оператора поштового зв'язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур'єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів. При цьому оператор поштового зв'язку - це суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність на території України та у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового.
Разом з тим в матеріалах кримінального провадженні відсутні та стороною обвинувачення не надані докази того, що фірма «Даймекс» є оператором поштового зв'язку, зареєстрованим в установленому законом порядку, зокрема, внесеному до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку.
З приводу скріншоту переписки захисника ОСОБА_7 , з ініціативи останньої 28 жовтня та 8 листопада зі слідчим, долученого до матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд зазначив, що він не містить будь-якої інформації щодо виконання прокурором чи слідчим вимог ч. 1 ст. 290 КПК.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведений факт повідомлення слідчим підозрюваному і захиснику ОСОБА_7 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022100010002474, як і не надано підтвердження інформації, викладеної у рапорті слідчого з приводу того, що останній засобами телефонного зв'язку неодноразово до 28 жовтня 2022 року викликав для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК підозрюваного ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , так і про те, що ОСОБА_6 не відповідав йому на телефонні дзвінки.
Апеляційний суд також визнав безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неможливості повторного розгляду клопотання про закриття провадження, оскільки таке клопотання вже було предметом розгляду судом, мотивуючи це тим, що відмова у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК не перешкоджає його повторному заявленню та вирішенню, а попереднє рішення суду з цього приводу не має характеру преюдиціального та остаточного.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 8 лютого 2024 року (справа №643/10167/20, провадження №51-4488км23).
Твердження прокурора з посиланням на постанову Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі №161/6643/22 про те, що суд на стадії підготовчого судового засідання не мав повноважень досліджувати докази, колегія суддів визнала такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки відповідно до судового рішення та журналів судових засідань, рішення про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, судом ухвалено на стадії судового розгляду.
Також ці доводи не заслуговують на увагу з огляду на висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду в постанові від 17 лютого 2025 року (справа № 283/1638/23), відповідно до якого суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні, з метою вирішення клопотання про закриття кримінального провадження в зв'язку з закінченням строку досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, має право дослідити додані до клопотання процесуальні документи, у тому числі рішення слідчого, прокурора, слідчого судді, за відсутності об'єктивних даних та обставин, які ставлять під сумнів їх достовірність.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419, 439 КПК, є обґрунтованою та належним чином умотивованою.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції не встановив, а тому касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а постановлені судами попередніх інстанцій судові рішення -без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 2 лютого 2024 року та Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора-без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3