18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 461/8930/23
провадження № 61-13486ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди,
1. 06 жовтня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у справі № 461/8930/23 визнано неподаною та повернуто скаржнику.
2. 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ці ж судові рішення вдруге.
3. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
І. Щодо строку на касаційне оскарження.
4. Згідно з частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК).
6. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК).
7. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК).
8. У скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якому позивач послався на положення статті 127 ЦПК, як на підставу для поновлення строку на касаційне оскарження.
9. Разом з тим, об'єктивних причин, які перешкоджали позивачу усунути недоліки касаційної скарги, у зв'язку з тим, що він не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги, щодо подання доказів про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, позивач не наводить. 09 жовтня 2025 року позивач отримав ухвалу про повернення касаційної скарги через підсистему «Електронний суд», що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа, тоді коли скаргу подано лише 29 жовтня 2025 року.Позивач не вказав, чому повторну касаційну скаргу він подав майже через місяць після повернення йому вперше поданої скарги та не надав жодних доказів на підтвердження вказаного.
10. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
11. Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
12. У разі подання клопотання про поновлення пропущеного строку заявник повинен одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
13. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 393 ЦПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу після спливу строків, визначених у статті 390 ЦПК, має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
14. З огляду на зазначене, позивач має звернутися до Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якому навести поважні підстави пропуску такого строку та надати докази на їх підтвердження.
ІІ. Щодо сплати судового збору.
15. У цій справі, позивач просить стягнути з Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на свою користь грошові кошти в сумі 3% річних та інфляційні втрати за період з 21 жовтня 2022 року (до 20 жовтня 2022 року нараховано судовим рішенням) і до дати повернення коштів відповідачем (20 вересня 2023 року на виконання рішення суду) 12 931,00 грн - 3% річних та 26 640,12 грн інфляційне збільшення боргу - за невчасне повернення коштів; грошові кошти в сумі 289 000,00 грн інфляційні втрати за період з 27 червня 2014 року (визнано електронні торги недійсними) і до 21 жовтня 2022 року (період з якого судом нараховані та стягнуті 3 % річних та індекс інфляції по іншій справі); грошові кошти у відповідності до частини першої статті 1173 ЦК в сумі збитків внаслідок неможливості розпоряджатися коштами позивачем починаючи з 20 грудня 2012 року по 27 червня 2014 року в сумі 56 920,68 грн та 21 384,00 грн 3% річних - збитки; грошові кошти у відповідності до частини першої статті 1173 ЦК в сумі збитків внаслідок оплати позивачем послуг торгуючої компанії - втрата коштів та неможливість ними розпоряджатися починаючи з 20 грудня 2012 року по 20 вересня 2023 року в сумі 82 224,00 грн оплачені кошти - збитки та внаслідок неможливості розпоряджатися коштами позивачем починаючи з 20 грудня 2012 року по 20 вересня 2023 року у відповідності до частини першої статті 1173 ЦК інфляційне збільшення в сумі 241 136,81 грн та 12 892,00 грн 3 % річних; грошові кошти в сумі 469 621,80 грн відшкодування моральної шкоди; грошові кошти в сумі 555 589,00 грн інфляційні втрати за період з 21 жовтня 2022 року (визнано електронні торги недійсними) і до 30 квітня 2025 року та судові витрати.
16. За змістом підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон від 08 липня 2011 року № 3674-VI) ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
17. Згідно зі статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2023 року становив 2 684,00 грн.
18. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.
19. Враховуючи, що заявник оскаржує судові рішення, якими частково задоволено вимоги майнового характеру, розмір оспорюваної суми перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент звернення з позовом у 2023 році, тому за подання касаційної скарги має сплатити 26 840,00 грн (13 420,00 грн * 200%).
20. Також, у касаційній скарзі міститься клопотання про звільнення, відстрочення, розстрочення або зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги.
21. Клопотання мотивовано тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
22. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
23. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (частина перша статті 8 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI).
24. Згідно із частиною другою статті 8 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
25. За змістом наведених приписів, зокрема, підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що саме її загальний майновий стан, а не одне із можливих джерел доходів перешкоджав або перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.
26. У Законі від 08 липня 2011 року № 3674-VI немає чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному випадку суд установлює можливість звільнити особу від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити сплату на підставі поданих доказів саме щодо майнового стану такої особи. Оцінюючи останній, суд має встановити наявність у такої особи доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища тощо.
27. Крім того, за змістом статті 8 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI звільнення від сплати судового збору, як і зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення такої сплати особам, які не зазначені у статті 5 цього Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
28. Верховний Суд зауважує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний майновий стан особи для звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, покладається саме на особу, яка звертається з відповідним клопотанням. Такими доказами можуть бути, наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
29. До вказаного клопотання позивач додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період з січня 2022 року по червень 2022 року.
30. Відомості надані позивачем про розмір своїх доходів не свідчать, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.
31. Разом з цим, саме несплата судового збору стала підставою повернення касаційної скарги. Позивач, окрім відомостей, не підтверджує відсутність у нього, крім зазначеного, іншого доходу, заощаджень (банківські документи про відсутність на рахунку коштів), права власності на транспортні засоби, тощо.
32. Наведені доводи та надані на їх підтвердження докази не можна визнати такими, що належно характеризують саме майновий стан позивача і зумовлюють необхідність задоволення клопотання про звільнення, відстрочення, розстрочення або зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги. Тому у його задоволенні слід відмовити.
33. Відмова у задоволенні цього клопотання не є перешкодою для подання за належного обґрунтування іншого клопотання про звільнення, відстрочення, розстрочення або зменшення розміру судового збору.
ІІІ. Щодо підстав касаційного оскарження.
34. У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
36. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
37. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
38. У випадку посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, як на підставу касаційного оскарження, відповідачу необхідно зазначити: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання відповідача є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку відповідача відповідна норма повинна застосовуватися.
39. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК необхідно вказати, які саме норми процесуального права порушені судами з посиланням на частину першу або третю статті 411 ЦПК.
40. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).
41. Так, у касаційній скарзі позивач посилається на пункти 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК та зазначає постанови Верховного Суду, правові висновки яких, на його думку, не застосовані апеляційним судом в оскаржуваній постанові.
42. Проте такі підстави можуть бути взаємовиключними, тому особа, яка подає касаційну скаргу, у цьому випадку має конкретизувати у касаційній скарзі, яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
43. Підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК, можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у разі, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, є різними.
44. Разом з цим, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
45. Натомість, позивач у касаційній скарзі позивач узагальнено посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначає постанови Верховного Суду, проте не конкретизує, які норми права застосовані судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновку Верховного Суду та щодо яких норм права відсутній такий висновок. Скарга не містить аргументів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Відсутність такої конкретизації у касаційній скарзі свідчить про неналежне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК.
46. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).
ІІІ. Недоліки, які необхідно усунути
47. Таким чином недоліки касаційної скарги відповідачем мають бути усунені шляхомподання до Верховного Суду:
1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якому навести поважні підстави пропуску такого строку та надати докази на їх підтвердження;
2) уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз'яснень, викладених в цій ухвалі та уточненням прохальної частини касаційної скарги;
3) документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
48. У разі подання вказаних документів через підсистему «Електронний Суд» особи, що подають касаційну скаргу, мають надати докази їх надсилання іншим учасникам справи до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» або листом з описом вкладення.
49. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
50. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).
51. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК, Суд
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення, відстрочення, розстрочення або зменшення розміру судового збору за подання касаційної скаргина рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року відмовити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у цивільній справі
№ 461/8930/23 залишити без руху.
3. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 Цивільного процесуального кодексу України шляхом усунення вищевказаних недоліків.
4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала, або буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П. І. Пархоменко