20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 127/36273/24
провадження № 61-14447ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимира Борисовича про визнання недійсним договору купівлі - продажу ,
03 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику, на підставі частини другої статті 393 ЦПК України, оскільки заявник не виконала повністю вимоги ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2025 року.
11 листопада 2025 року ОСОБА_1 вдруге подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 03 липня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Верховний Суд не може прийняти касаційну скаргу до розгляду, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 390 ЦПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
03 липня 2025 року Вінницьким апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову, дата складення повного тексту постанови відсутня.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що загальний доступ до оскаржуваної постанови надано 10 липня 2025 року.
Разом з касаційною скаргою заявник подала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якому вказує, що отримала ухвалу Верховного Суду від 15 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку 24 жовтня 2025 року, а тому вважає, що наявні підстави для поновлення строку, відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України.
Необхідно відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року, з огляду на таке.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі
№ 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі
№ 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З матеріалів касаційного оскарження та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року касаційну скаргу заявника повернуто на підставі частини другої статті 393 ЦПК України, оскільки заявник неповністю виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2025 року.
Встановлено, що ухвалу Верховного Суду від 15 вересня 2025 року заявник отримала 24 жовтня 2025 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення.
Отже, повернення поданої заявником касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.
Повернення касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження
№ К/990/17155/23).
Суд не може стимулювати неправомірну поведінку і зловживання процесуальними правами заявника.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою відповідатиме усім вимогам процесуального закону.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Суд роз'яснює, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Крім цього, заявник подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору. В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що перебуває в скрутному матеріальному становищі та не має можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, що підтверджується довідкою про доходи за 2024 рік, довідкою Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про призначення заявнику допомоги як малозабезпеченій сім'ї з 01 травня
2025 року по 31 жовтня 2025 року. Також вказує, що станом на 28 травня 2025 року за нею не зареєстровано транспортних засобів, що підтверджується довідкою Транспортного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 0541. Відповідно до інформації, наданої Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», залишок коштів на її рахунках є незначним. Крім цього, на її утриманні перебуває неповнолітня дочка ОСОБА_5 (2010 року народження), що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Згідно пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Верховний Суд зазначає, що із вказаних доказів неможливо встановити, що майновий стан заявник перешкоджає сплаті судового збору за подання касаційної скарги, а тому клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Таким чином, наведені заявником у клопотанні доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається
до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У листопаді 2024 року позивач звернулась з позовом до суду, який містить одну вимогу немайнового характеру.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становив 3 028, 00 грн (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік»).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн * 0,4 =1 211, 20 грн).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Отже, судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі становить
2 422, 40 грн (3028 грн* 0,4)* 200 %.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження доплати судового збору необхідно надати до суду платіжний документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Визнати наведені в клопотанні ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року неповажними.
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко