479/633/25
2/479/385/25
(заочне)
13 листопада 2025 року смт.Криве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,
за участі: секретаря судового засідання Мардар Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №479/633/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач ТОВ "ФК "ЕЙС",
представник позивача Поляков О.В.,
відповідач ОСОБА_1 ,
ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" в особі представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 18 березня 2024 року між ТОВ "ФК "КРЕДІТПЛЮС" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №1134491, згідно якої відповідач отримав кредит у розмірі 10589 грн., а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти та комісію за користування ним. 12 липня 2024 року між ТОВ "ФК "КРЕДІТПЛЮС" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу №10102024, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №1134491 від 18 березня 2024 року. Позичальник свої зобов'язання перед кредитором належним чином не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 10992,57 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10589 грн., заборгованість за процентами у розмірі 2,57 грн., заборгованість за комісією в розмірі 401 грн.. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно заяви просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила, відзив не надала, тому суд, у відповідності до ст.280 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
За положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18 березня 2024 року між ТОВ "ФК "КРЕДІТПЛЮС" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №134491, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 10589 грн. не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 8995.24 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №127185 від 06 січня 2024 року укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 5.41 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 1588.35 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Строк користування кредитом - 184 днів, тобто з 18 березня 2024 року по 18 вересня 2024 року. Натомість позичальник зобов'язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти та комісію в рекомендовані дати платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості. Процентна ставка - 76,42% річних.
12 липня 2024 року між ТОВ "ФК "КРЕДІТПЛЮС" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу №10102024, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №№134491 від 18 березня 2024 року, що підтверджується Актом приймання передачі Реєстру боржників за договором факторингу №10102024, складеного та підписаного сторонами 12 липня 2024 року, та Витягом з Реєстру боржників за договором факторингу №10102024 від 12 липня 2024 року.
Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України "Про електрону комерцію".
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У п.5,6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями,підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положеннями ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19).
Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (див. пункти 73, 75 постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі №523/7796/19 (провадження №61-5873св24).
Згідно інформації АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" за вих..№БТ/Е-4087 від 20 травня 2025 року встановлено, що на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), Банком було емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також банком було емітовано й інші картки на ім?я ОСОБА_1 (РОКГІП - НОМЕР_2 ). Щодо поповнення картки № НОМЕР_3 зазначили, що за період з 18 березня 2024 року по 23 березня 2024 року не виявлено зарахування коштів у сумі 10 589,00 грн.. Номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Звертаючись з вказаним позовом, ТОВ "ФК "ЕЙС" не надало належних і допустимих доказів того, що первісний кредитор ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" на виконання кредитного договору №134491 перерахував кредитні кошти ОСОБА_1 на її банківський рахунок НОМЕР_3 (вказаний позичальником).
Відсутність доказів перерахування коштів на банківський рахунок з урахуванням змісту кредитного договору №134491, позбавляє суд можливості дійти висновку про те, що ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" виконало зобов'язання за вказаним договором в частині надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 10589 грн..
Недоведення зазначених обставин свідчить про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_1 обов'язку з повернення кредиту за договором позики №134491 у розмірі 10589 грн., так і нарахованих відсотків в розмірі 2,57 грн., 401 грн. - комісії.
У зв'язку із недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов договору позики №134491, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості відсутні, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за таким договором.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати по справі, відповідно до положень ст.141 КПК України, покладаються на позивача.
На підставі ст.ст.526, 527, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.141, 263-265, 280-282, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя :