Справа № 131/1558/25
Провадження № 3/131/711/2025
"21" листопада 2025 р. м. Іллінці
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП,
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №747964, складеного 16 вересня 2025 року інспектором СРПП Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Бойко Ю.С., 16 вересня 2025 року близько 17 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 у присутності своєю малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловлювався нецензурною лайкою в адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , чим завдав шкоди психологічному здоров'ю дитини, вчинив домашнє насильство психологічного характеру та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання 08 жовтня, 29 жовтня та 21 листопада 2025 року не з'явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справ за ст.173-2 КУпАП, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі матеріалів справи та наданих доказів, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Водночас, суд звертає увагу, що 19.12.2024 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" від 22.05.2024 № 3733-IX.
Зазначеним законом стаття 173-2 КУпАП викладена в новій редакції.
Зокрема, частина перша статті 173-2 викладена наступним чином "вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого".
Частина друга статті 173-2 КУпАП (в редакції від 19.12.2024 року) передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Таким чином, склад адміністративного правопорушення у контексті домашнього насильства визначається такими елементами. Об'єктом є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян, а саме членів сім'ї, які стали жертвою домашнього насильства. Об'єктивна сторона полягає у вчиненні дій, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі умислу. Суб'єктом правопорушення можуть бути як члени сім'ї, так і інші родичі та особи, пов'язані спільним побутом.
При цьому, окремою кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення, що передбачено частиною другою статті 173-2 КУпАП, є вчинення визначених в ч. 1 ст. 173-2 КУпАП діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Для існування складу адміністративного правопорушення обов'язковим є одночасне існування вищевказаних ознак. У разі відсутності хоча б однієї із них, дії особи не можна розцінювати як насильство.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №747964 від 16.09.2025 року, зазначено, що ОСОБА_1 16 вересня 2025 року близько 17 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 , у присутності своєю малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловлювався нецензурною лайкою в адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , чим завдав шкоди психологічному здоров'ю дитини та вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» №3733-IX від 22.05.2024 було внесено зміни до ст.269 КУпАП («Потерпілий»), відповідно до якої, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.
Тобто, якщо правопорушення вчинено не відносно неповнолітньої дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина визнається потерпілою і у працівників поліції немає необхідності складати окремий протокол, так як жодних дій по відношенню до дитини вчинено не було.
Як слідує з матеріалів справи, неповнолітня дитина ОСОБА_2 є свідком вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_3 , так як безпосередні дії не були направлені на неї.
Однак, жодних відомостей про вчинення ОСОБА_1 стосовно дитини діянь, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.
Отже, вчинення домашнього психологічного насильства в присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_2 не може свідчити про наявність складу ще одного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 скоїв інкриміноване йому правопорушення суду не надано.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. Протокол повинен складатися у точній відповідності із законом, оскільки відповідно до приписів ст. 254 КУпАП за своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до змісту ст. 279 КУпАП, при розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ, є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
Системний аналіз приписів ст. 7, 254, 279 КУпАП визначає, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини особи у скоєному.
З огляду на викладене, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173 -2 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши докази в справі, беручи до уваги те, що в діях ОСОБА_1 не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд дійшов висновку, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 173-2, 247, 251, 268, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК