1-кс/130/765/2025
130/3482/25
Іменем України
18.11.2025 р. м. Жмеринка
Слідчий суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42025022130000099 від 10.11.2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,-
Дізнавач СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся до суду з даним клопотанням, погодженим прокурором Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що 11.11.2025 через СЕД з Жмеринської окружної прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження № 42025022130000099 від 10.11.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного використання невідомими особами земельної ділянки на території Станіславчицької територіальної громади. У ході досудового розслідування, шляхом використання інформаційних порталів «Google Maps» (http://maps.google.com.ua), відкритих даних Публічної кадастрової карти України (https://kadastrova-karta.com), відомостей Державного земельного кадастру, установлено, що на території Станіславчицької територіальної громади розташована земельна ділянка з кадастровим номером 0521085800:03:003:0263 площею 25,4345 га (форма власності: не визначено; цільове призначення: землі запасу; вид використання: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або громадянам користування громадянам чи юридичним особам, категорія: землі сільськогосподарського призначення). Шляхом виїзду на місце розташування згаданої земельної ділянки за координатами 48.97854, 28.06678 та візуального огляду, установлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:003:0263 орієнтовною площею близько 15 га засіяна сільськогосподарською культурою - кукурудзою, яка на даний час залишається не зібраною. Відомості щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521085800:03:003:0263 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відсутні. У даному випадку, сільськогосподарська культура - кукурудза, яка засіяна на земельній ділянці з кадастровим номером 0521085800:03:003:0263 є об'єктом кримінального проступку.
Дізнавач СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 просив накласти арешт на вирощену (культивовану) сільськогосподарську культуру - кукурудзу на земельній ділянці з кадастровим номером 0521085800:03:003:0263 площею 25,4345 га, яка розташована на території Станіславчицької територіальної громади, шляхом заборони розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його, з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчудження.
Дізнавач СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 подав заяву про розгляд даного клопотання у його відсутність, клопотання підтримав в повному обсязі.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання дізнавача та копії матеріалів кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що накладення арешту на сільськогосподарську культуру - кукурудзу, яка постановою слідчого від 12.11.2025 визнана речовими доказами, може призвести до її пошкодження та псування, оскільки заборона відчуження, розпорядження та/або користування вказаною сільськогосподарською культурою - кукурудзою, яка має обмежений термін придатності навіть за умови відповідного їх зберігання, враховуючи строки проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, передбачає заборону їх реалізації, що в свою чергу призведе до порушення прав власника на вказане майно та може завдати йому матеріальних збитків.
Як у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.
Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання слідчого про накладення арешту слідчий суддя враховує, що слідчим не доведено можливість використання відповідного майна як доказу у кримінальному провадженні
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є немотивованим, оскільки слідчим не було доведено необхідність такого арешту на даному етапі досудового розслідування, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98,131,132,170-173, 309 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя