Ухвала від 21.11.2025 по справі 18/257

УХВАЛА

21 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 18/257

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025

та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025

у справі № 18/257

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області,

до Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 в задоволенні клопотання керуючого санацією Тищенко О.І. (вх. № 72 від 06.01.25) про визнання ОСОБА_2 заінтересованою особою, відмовлено. В припиненні повноважень керуючого санацією ПАТ "Бурова компанія "Букрос" Тищенко О.І. та у призначенні керуючим санацією ПАТ "Бурова компанія "Букрос" керівника ПАТ "Бурова компанія "Букрос", відмовлено. Постановлено призначений до розгляду звіт керуючого санацією про хід процедури санації у справі про банкрутство (вх. № 16507 від 06.12.24) скеровано на розгляд комітету кредиторів у відповідності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу Керуючої санацією Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" Тищенко Оксани Іванівни (вх.455 П/3), на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 у справі № 18/257, залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх.466 П/3), на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 у справі № 18/257, залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. 506 П/3) , на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 у справі № 18/257, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025, залишено без змін.

10.11.2025 до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 у справі № 18/257, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання керуючого санацією ПАТ "Бурова компанія "Букрос" Тищенко О.І. та визнати кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржника, встановити, що кедитор ОСОБА_2 не має права вирішального голосу на зборах та в комітеті кредиторів у справі про банкрутство; зупинити виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано сукупністю поважних причин, які на думку скаржника були об'єктивно непереборними та не залежали від його волі. Так скаржник зазначає, що є кредитором у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" вимоги якого стосуються невиплаченої заробітної плати. Основною причиною пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що про дату, час та місце розгляду справи учасника справи ОСОБА_1 не повідомлялося. Оскаржувані судові рішення на адресу скаржника надіслано не було. Про ухвалені судові рішення, представнику скаржника стало відомо лише 31.10.2025 під час самостійного моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.17 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, встановлене процесуальним законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам ст.129 Конституції України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч.3 цієї статті (п.1 ч.1 ст.287 ГПК).

Відповідно до ч.4 ст.287 ГПК особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

У ст.287 ГПК розмежовано два випадки звернення осіб, які не брали участі у справі, а саме: перший - оскарження постанови апеляційного господарського суду та другий - оскарження рішення місцевого господарського суду, переглянутого апеляційним судом за апеляційною скаргою такої особи.

Наявність права на касаційне оскарження у першому випадку прямо передбачена п.1 ч.1 ст.287 ГПК; у другому випадку це право обмежено умовою, викладеною у частині 4 цієї ж статті.

Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного господарського суду без матеріалів справи.

Як вбачається з інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 ухвалена за результатом розгляду апеляційних скарг Керуючої санацією Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" Тищенко Оксани Іванівни, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та ОСОБА_2 та цією постановою ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 залишено без змін.

Скаржник зазначає, що є кредитором у даній справі, вимоги якого стосуються невиплаченої заробітної плати. Матеріали касаційної скарги містять Виконавчі листи Київського районного суду м.Полтави від 16.02.2017 (справа №552/7272/16-ц) на стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі.

Однак скаржник не надає ухвалу суду першої інстанції про визнання його кредитором у справі №18/257 по відношенню до боржника Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", що свідчило б про статус учасника у справі (кредитор) та можливість касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 у справі №18/257 - залишити без руху.

2.Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати належні та допустимі докази статусу скаржника у справі №18/257 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос".

3.Роз'яснити скаржнику у справі № 18/257, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.