11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 906/261/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) ОСОБА_1 і 2) ОСОБА_2
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (головуючий суддя Петухов М. Г., судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є.)
у справі № 906/261/21
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська генетична компанія»
до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1) Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_1 , 4) ОСОБА_3 , 5) ОСОБА_4 , 6) ОСОБА_5 , 7) ОСОБА_6 , 8) ОСОБА_7 , 9) ОСОБА_8 , 10) ОСОБА_9 , 11) ОСОБА_10 , 12) ОСОБА_11 , 13) ОСОБА_12 , 14) ОСОБА_13 , 15) ОСОБА_14 , 16) Приватне підприємство «Компанія Базіс», 17) Житомирська обласна державна адміністрація, 18) Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області і 19) Акціонерне товариство «Житомиробленерго»,
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання права постійного користування земельною ділянкою,
(у судовому засіданні взяли участь представник позивача - Хільчевський С. О., представник відповідача - Черниш О. М. та представник третьої особи 2 - ОСОБА_15)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство «Українська генетична компанія» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Оліївська сільська рада), у якому з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову, просило :
- визнати недійсним та скасування рішення тридцять восьмої сесії VII скликання Оліївської сільської ради «Про припинення права користування земельною ділянкою» від 23.09.2020 № 1263;
- визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 17,40 га, розташованою на території Оліївської сільської ради на підставі Державного акта про право постійного користування землею серія ЖТ-08 № 000229, виданого на виконання розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель та виготовлення державного акта на право постійного користування землею» від 13.02.1998 № 34.
2. Позов обґрунтовано тим, що зазначеним рішенням відповідача безпідставно припинено право постійного користування Приватного акціонерного товариства «Українська генетична компанія» на відповідну земельну ділянку, а надалі її поділено та частково передано у приватну власність, на іншу ж частину зареєстровано право комунальної власності.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.04.2025 у справі № 906/261/21 у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виснував, що позивач не є суб'єктом, у якого земельна ділянка може перебувати у постійному користуванні.
5. Суд також зауважив, що земельна ділянка, щодо якої заявлено позов, не існує як об'єкт цивільного обороту, оскільки її поділено і частково передано у приватну власність, а на іншу частину зареєстровано право комунальної власності.
6. Крім того, суд дійшов висновку про неефективність у даному випадку такого способу захисту як визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення сільської ради.
7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.04.2025 скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про визнання за Приватним акціонерним товариством «Українська генетична компанія» права постійного користування та визнання недійсним рішення Оліївської сільської ради. В цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
8. Апеляційного господарського суду зазначив, що до позивача, як правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Житомироблплемоб'єднання», яке у свою чергу було правонаступником Житомирського обласного об'єднання по племінній справі у тваринництві «Облплемоб'єднання», перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 17,40 га і зміна її характеристик шляхом поділу не впливає на можливість захисту цього права.
9. До того ж, оскільки оспорюване рішення Оліївської сільської ради є першим у ланцюгу відносин між сторонами щодо припинення права постійного користування та вчинення відповідачем, як представницьким органом територіальної громади, правомочностей власника земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні позивача, за висновками суду апеляційної інстанції визнання цього рішення недійсним є ефективним способом захисту, проте це виключає його скасування, позаяк такі вимоги є альтернативними.
Касаційні скарги
10. Треті особи у справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, у яких просять скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 в частині задоволення позовних вимог і в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 10.04.2025, яким у них відмовлено.
Узагальнені доводи касаційних скарг
11. ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі підставами касаційного оскарження визначає підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
12. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- статті 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 5 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29);
- статтю 388 ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19;
- пункт «а» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 925/476/22, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, від 28.08.2019 у справі № 911/2867/18;
- пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20.
13. Також скаржник посилається на відсутність висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема:
- частини першої статті 37 ЦК УРСР (у редакції від 27.12.1996) та частини першої статті 34 ЗУ «Про підприємства в Україні» (у редакції від 28.02.1998) про те, що перетворення згідно ЦК УРСР не є способом реорганізації, а є способом створення юридичної особи, тому право постійного користування земельною ділянкою не може переходити до юридичної особи, яка створена в процесі такого перетворення;
- частини першої статті 92 ЗК України про те, що перебування земельної ділянки в приватній власності унеможливлює задоволення вимоги про визнання на неї права постійного користування;
- про те, хто є належним відповідачем (співвідповідачем) за вимогою про визнання права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у власності різних осіб а саме про те, що у випадку, коли земельна ділянка поділена між різними власниками, позов про визнання права постійного користування нею подається одночасно до всіх власників частин цієї ділянки.
14. Крім того, скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд не дослідив лист позивача від 19.10.2021 № 38 про звернення до Оліївської сільської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди орієнтовною площею до 10 га для ведення тваринного сільськогосподарського виробництва.
15. В свою чергу ОСОБА_2 у поданій касаційній скарзі підставою касаційного оскарження визначає підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції без урахування висновків щодо застосування статей 16, 387, 388 ЦК України, статті 152 ЗК України, викладених в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 921/787/20, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 25.09.2024 у справі № 383/752/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, а також без урахування висновків щодо застосування статей 92, 141 ЗК України, викладених в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 918/194/19.
Позиція інших учасників справи
16. У межах встановленого Верховним Судом строку Приватне акціонерне товариства «Українська генетична компанія» подало відзиви на касаційні скарги, у яких просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
17. Від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (третя особа 1 у справі) до Верховного Суду надійшло клопотання про розгляд справи без його представника та ухвалення постанови за відповідними касаційними скаргами на розсуд суду.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
18. Як з'ясували суди попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Житомирської районної ради народних депутатів від 18.12.1991 № 262 зареєстровано статут Житомирського обласного виробничого об'єднання по племінній справі у тваринництві «Облплемоб'єднання».
19. Розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 13.02.1998 № 34 затверджено матеріали інвентаризації земель Житомирського обласного об'єднання по племінній справі у тваринництві «Облплемоб'єднання» на території Оліївської сільської ради на площі 17,40 га та посвідчено його право постійного користування нею.
20. На виконання цього розпорядження Відділ земельних ресурсів Житомирського району актом від 13.02.1998 провів встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування Житомирського облплемоб'єднання з метою оформлення державного акта на право постійного користування землею. Розміри, місцеположення земельної ділянки та кути поворотів меж ділянки зображені на кресленні, що додавалося до акта.
21. Відповідно до Державного акта від 28.09.1998 серії ЖТ-08 № 000229 в постійне користування Житомирського обласного об'єднання по племінній справі у тваринництві «Облплемоб'єднання» надано земельну ділянку площею 17,40 га для виробничих потреб. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 229.
22. Надалі, а саме 09.10.1998, було зареєстровано статут Відкритого акціонерного товариства «Житомироблплемоб'єднання», згідно з яким це товариство засновано на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирські області від 31.08.1998 № 182-ВАТ шляхом перетворення Державного підприємства «Житомирське обласне виробниче об'єднання по племінній справі в тваринництві «Облплемоб'єднання» у відкрите акціонерне товариство та є правонаступником прав та обов'язків цього державного підприємства.
23. В свою чергу за змістом пункту 1.3 статуту Приватного акціонерного товариства «Українська генетична компанія» його створено, як Відкрите акціонерне товариство «Житомироблплемоб'єднання», зареєстровано 09.10.1998 у Житомирській районній державній адміністрації, і воно здійснює свою діяльність, як Приватне акціонерне товариство «Українська генетична компанія», у зв'язку з перейменуванням відповідно до прийнятого рішення загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом від 22.12.2010 № 3.
24. У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.01.2021 щодо Приватного акціонерного товариства «Українська генетична компанія» наявні такі відомості: дата державної реєстрації - 18.12.1991; дата запису - 14.06.2006; номер запису - 13051200000003905.
25. Також суди попередніх інстанцій встановили, що тридцять восьмою сесією VII скликання Оліївської сільської ради було вирішено: 1) припинити право користування та вилучити земельну ділянку надану Житомирському обласному об'єднанню по племінній справі у тваринництві «Облплемоб'єднання» в межах села Оліївка загальною площею 17,40 га, у зв'язку з припиненням діяльності підприємства та віднести її до земель запасу Оліївської сільської ради для перерозподілу та використання за призначенням; 2) вважати Державний акт на право постійного користування землею, виданий Житомирському обласному об'єднанню по племінній справі у тваринництві «Облплемоб'єднання», таким, що втратив чинність; 3) рекомендувати Приватному акціонерному товариству «Українська генетична компанія» звернутися до сільської ради з метою оформлення права оренди земельної ділянки необхідної для здійснення господарської діяльності; 4) відділу земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища сільської ради внести відповідні зміни в земельно-облікові та планово картографічні матеріали Оліївської сільської ради.
26. Про це зазначено у рішенні ради «Про припинення права користування земельною ділянкою» від 23.09.2020 № 1263.
27. Позивач стверджує, що надалі земельна ділянка, яка знаходиться в його постійному користуванні, на підставі протиправних рішень відповідача була поділена на менші земельні ділянки та, зокрема, передана фізичним особам, про що свідчать відомості із Публічної кадастрової карти України.
28. З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 09.03.2021 суди попередніх інстанцій встановили, що:
1) земельна ділянка з кадастровим номером 18 22085600:08:001:2719 площею 0,5 га перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 08.02.2021;
2) земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2720 площею 0,5 га перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 08.02.2021;
3) земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2721 площею 0,5 га перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 08.02.2021;
4) земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2722 площею 0,5 га перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 08.02.2021;
5) земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2726 площею 0,5 га перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 04.02.2021;
6) земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2728 площею 0,5 га перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 04.02.2021;
7) земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2725 площею 0,5 га перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 04.02.2021;
8) земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2727 площею 0,5 га перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 04.02.2021;
9) земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2723, площею 2,0 га перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 26.02.2021;
10) земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2710 площею 1,5 га перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Оліївської сільської ради. Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 26.02.2021.
29. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.04.2021 № 252942546 земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:08:001:2710 площею 1,5 га перебуває в процесі поділу на підставі витягу з рішення п'ятої сесії VІІІ скликання Оліївської сільської ради від 19.03.2021 № 148.
30. Згідно з довідкою сертифікованого інженера - землевпорядника Лазарчук В. В. від 05.08.2022 № 3 за координатами поворотних точок Державного акту про право постійного користування землею серії ЖТ-08 № 000329 від 28.09.1998, виданого Житомирському обласному об'єднанню по племінній справі у тваринництві «Облплемоб'єднання», виготовлено план земельної ділянки, на якому зображені земельні ділянки, зареєстровані в базі Державного земельного кадастру України з відповідними кадастровими номерами, що повністю або частково знаходяться в межах земельної ділянки, щодо якої видано зазначений акт.
31. Водночас за інформаційною довідкою Відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Оліївської сільської ради від 11.12.2023 № 751 рішенням двадцять сьомої сесії VIIІ скликання «Про розгляд клопотання Акціонерного товариства «Житомироблснерго» від 09.09.2022 № 627 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення в оренду зазначеному товариству земельних ділянок з кадастровими номерами 1822085600:08:001:2849 площею 0,0012 га, 1822085600:08:001:2845 площею 0,0004 га, 1822085600:08:001:2837 площею 0,0004 га, 1822085600:08:001:2851 площею 0,0004 га 1822085600:08:001:2860 площею 0,0022 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії.
32. Крім того, як з'ясували суди попередніх інстанцій, 19.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди орієнтовною площею до 10 га для ведення тваринного сільськогосподарського виробництва і рішенням Оліївської сільської ради від 05.11.2021 № 419 йому було надано такий дозвіл.
Оцінка аргументів учасників справи
33. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Разом з тим, згідно з частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
35. Керуючись у тому числі наведеними процесуальними нормами, Верховний Суд при касаційного розгляду цієї справи дійшов висновку, що подані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення ? скасуванню, а провадження у справі № 906/261/21 ? закриттю, з огляду на таке.
36. У статті 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
37. За змістом статті 125 Основного Закону України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
38. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
39. Наведене зазначено у статтях 5, 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
40. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
41. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
42. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
43. Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, відповідно до частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої названої статті).
44. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
45. Подібний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
46. Разом з тим за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
47. Таким чином, справи у спорах щодо речових права на землю, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші ? за правилами цивільного судочинства.
48. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.
49. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
50. Критеріями ж розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
51. Отже, визначаючи юрисдикцію спору, слід зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі.
52. При цьому згідно зі частинами першою, третьою та четвертою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
53. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
54. У справі, що переглядається (№ 906/261/21), виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з тим, що відповідач не визнає його права постійного користування земельною ділянкою площею 17,4 га та безпідставно прийняв рішення про його припинення.
55. Водночас матеріалами справи підтверджується, а позивачем та відповідачем не заперечується, що відповідну земельну ділянку спочатку було віднесено до земель запасу Оліївської сільської ради для перерозподілу та використання за призначенням, а надалі її було поділено на декілька земельних ділянок, частина з яких передана у приватну власність фізичних осіб.
56. Як свідчать відомості із Державного земельного кадастру (пункт 28 цієї постанови) деякі із цих земельних ділянок вже сформовані, їм присвоєно кадастрові номери, і вони перебувають у приватній власності фізичних осіб.
57. Наведені обставини з'ясовувалися судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи.
58. Відтак предмет позову у цій справі (визнання за позивачем права постійного користування на земельну ділянку та визнання недійсним і скасування рішення сільської ради про його припинення), стосується прав та обов'язків фізичних осіб, що набули у власність земельні ділянки, утворені шляхом поділу земельної ділянки, яка за твердженнями позивача перебувала у його постійному користуванні, оскільки правомочності власника полягають у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, а можливість відповідних фізичних осіб, зокрема, користуватися та розпоряджатися наданими їм у власність земельними ділянками, безпосередньо залежить від наявності чи відсутності у позивача права, за захистом якого він звернувся до суду з позовом у цій справі.
59. Крім того, звернення фізичних осіб, які є власниками відповідних земельних ділянок, до Верховного Суду із касаційними скаргами у справі, що переглядається, а також зміст викладених у них доводів та вимог, свідчить про те, що ці особи не визнають (оспорюють) наявність у позивача такого права.
60. Тобто спір щодо речових прав на землю у Приватного акціонерного товариства «Українська генетична компанія» виник не лише із Оліївською сільською радою, а у тому числі і із фізичними особами, які набули у власність земельні ділянки, утворені шляхом поділу 17,4 га землі, щодо яких позивач стверджує про наявність права постійного користування.
61. Отже, з огляду на заявлені Приватним акціонерним товариством «Українська генетична компанія» позовні вимоги стосовно земельної ділянки площею 17,4 га, як єдиного об'єкта, характер спірних правовідносин, належний суб'єктний склад сторін цього спору, зміст та юридичну природу обставин справи, цей спір підлягає вирішенню за правилами ЦПК України в порядку цивільного судочинства, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо належності цієї справи до господарської юрисдикції.
62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175, пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
63. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вбачає підстави для скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 і рішення Господарського суду Житомирської області від 10.04.2025 та закриття провадження у справі № 906/261/21, у зв'язку з тим, що ця справа не відноситься до юрисдикції господарських судів.
64. Верховний Суд звертається до власних правових позицій, викладених у постанові від 11.04.2023 у справі № 925/1573/20 та від 26.05.2020 у справі № 905/914/19.
65. Крім того, керуючись частиною другою статті 313 ГПК України, Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам поданих третіми особами касаційних скарг.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
66. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
67. Згідно з частинами першою, другою статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
68. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі № 906/261/21 - закриттю.
69. На виконання частини другої статті 231 ГПК України Верховний Суд роз'яснює, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду за встановленою юрисдикцією.
Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 і рішення Господарського суду Житомирської області від 10.04.2025 у справі № 906/261/21 скасувати.
3. Провадження у справі № 906/261/21 закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил