11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 905/55/24 (905/94/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Донецької області (суддя Зекунов Е. В.) від 01.04.2025
на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Россолов В. В., судді: Плахов О. В., Тихий П. В.) від 13.08.2025
за позовом Приватного акціонерного товариства компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго"
про стягнення 27 595 731 грн 43 коп.
в межах справи за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго".
Учасники справи:
представник позивача - Тищенко А. І., адвокат;
представник відповідача - Середа В. В., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 05.02.2024 Господарський суд Донецької області ухвалив відкрити за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майна Боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядника майна Боржника.
1.2. 04.02.2025 Приватне акціонерне товариство компанія "Укренерго" (далі - Позивач) подало позов про стягнення з Боржника (Відповідач) 27 595 731 грн 43 коп. інфляційних втрат та 3 % річних.
1.3. Позов обґрунтований невиконанням Відповідачем зобов'язань зі сплати стягненої за рішенням суду у справі № 905/136/23 основної суми заборгованості за надані Позивачем Відповідачу послуги за договором від 04.05.2019 № 0425-03013 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що зумовило нарахування на відповідну суму заборгованості спірної суми інфляційних втрат разом з 3 % річних за період з 27.12.2022 до 31.01.2025, який не охоплює період, за який суми інфляційних втрат разом з 3 % річних були нараховані та стягнені за судовим рішенням у справі № 905/136/23.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 18.03.2025 Господарський суд Донецької області за результатами розгляду заяви Позивача про закриття провадження у цій справі ухвалив про відмову у задоволенні такої заяви з тих підстав, що вона є заходом реагування Позивача на заперечення Відповідача, які були викладені у відзиві, щодо періоду нарахування 3% річних та інфляційних після 04.02.2025 (тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Відповідача), а предмет спору на частину спірної суми був відсутній і до порушення провадження у справі, через що зазначена обставина має наслідком не закриття провадження у справі за правилами пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, а відмову в позові, тоді як Позивач вправі відмовитися від позову.
2.2. 01.04.2025 Господарський суд Донецької області постановив рішення (залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2025) про часткове задоволення позову: стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційні втрати в сумі 6 332 215 грн 10 коп. та 3 % річних в сумі 3 831 54 грн 08 коп. з покладенням на Відповідача судових витрат відповідно до задоволеної частини вимог.
2.3. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю частини заявленої до стягнення суми вимог, нарахованих за період з 27.12.2022 до 04.02.2024 на суму боргу 115 131 183 грн 69 коп., з огляду на проведену судами перевірку наданих Позивачем та Відповідачем розрахунків з урахуванням:
- правил визначення початку обчислення інфляційних втрат та 3 % річних за порушення зобов'язання з оплати Відповідачем фактично отриманих ним від Позивача у період лютий - грудень 2022 року послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;
- приписів КУзПБ, які через запроваджений щодо Відповідача у справі про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів обмежують період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат датою відкриття щодо Боржника справи про банкрутство;
- а також правил про заокруглення до десяткового числа після коми величини приросту індексу споживчих цін, які застосовуються Державним комітетом статистики України для визначення місячних та річних індексів споживчих цін.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Між Відповідачем (Користувач), енергетичний ідентифікаційний код (EIC) №56Х000000001590J та Позивачем (Оператор системи передачі, Виконавець), енергетичний ідентифікаційний код (EIC) №10Х1001С-00001Х, укладено договір від 04.05.2019 №0425-03013 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - Договір), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого він регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (далі ОЕС) України.
За цим Договором Виконавець зобов'язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єктами Користувача у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов Договору.
3.2. Листом вих. №09/369 від 23.12.2021 Відповідач повідомив Позивачу планові обсяги надання послуг на 2022 рік.
На підставі укладеного Договору Позивач надав Відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, про що Позивач у період лютий грудень 2022 року склав відповідні акти наданих послуг та акти коригування. Такі акти було розміщено в Системі управління ринком (платформа Market Management System) та підписано з боку Позивача кваліфікованим електронним підписом. Позивач до матеріалів справи надав копії відповідних актів з роздрукуванням протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
На виконання умов Договору протягом квітня 2022 року - вересня 2022 року, Позивач надав, а Відповідач отримав Послугу на загальну суму 115 131 183 грн 69 коп.
3.3. Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем за Договором прострочив, послугу за період з квітня 2022 року до вересня 2022 року включно не оплатив у повному розмірі, внаслідок чого у Відповідача за вказаний період виникла заборгованість на суму 115 131 183 грн 69 коп.
Ці обставини встановлені у справі № 905/136/23.
3.4. Господарський суд Донецької області розглядав справу № 905/136/23 за вимогами Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0425-03013 від 04.05.2019 в сумі 118 576 526 грн 80 коп., з якої 115 131 183 грн 69 коп. заборгованості за фактично надані послуги, 449 512 грн 83 коп. пені, 360 016 грн 94 коп. 3% річних та 2 635 813 грн 34 коп. інфляційних витрат.
Період нарахування фінансових та штрафних санкцій у справі здійснено за період з березня-квітня до 26.12.2022 (включно).
02.11.2023 Господарський суд Донецької області прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з Відповідача на корись Позивача заборгованість за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0425-03013 від 04.05.2019 за фактично надані послуги за період квітень-вересень 2022 року в сумі 115 131 183 грн 69 коп., пеню в сумі 44 951 грн 01 коп., інфляційні втрати в сумі 136 грн 15 коп. та 3 % річних у сумі 24 грн 86 коп., витрати зі сплат судового збору в сумі 751 520 грн 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги за період квітень 2022 вересень 2022 в сумі 115 131 183 грн 69 коп.
3.5. Постановою від 24.06.2024 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Позивача на рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2023 залишив без задоволення, а це рішення - без змін.
3.6. 24.07.2024 Позивач НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в стягненні 3 % річних в сумі 359 992 грн 08 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 635 677 грн 19 коп. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити.
Постановою від 06.11.2024 Верховний Суд касаційну скаргу НЕК "Укренерго" задовольнив частково, рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 905/136/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 44 951 грн 01 коп. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 359 992 грн 08 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 635 677 грн 19 коп. скасував.
В частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 44 951 грн 01 коп. прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.
В частині позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 359 992 грн 08 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 635 677 грн 19 коп. (нарахованих за період з лютого-квітня 2022 до 26.12.2022) справу № 905/136/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
В решті судові рішення залишені без змін.
3.7. Основна заборгованість Відповідача за Договором за послуги, надані в період квітень 2022 - вересень 2022 становить 115 131 183 грн 69 коп. та досі не сплачена Відповідачем.
З огляду на зазначене Позивач здійснив донарахування 3 % річних в сумі 7 248 533 грн 15 коп., інфляційні витрати - в сумі 20 347 198 грн 28 коп. за період (з 27.12.2022 до 31.01.2025), який не охоплений періодом у справі № 905/136/23.
3.8. Із додатку 1 до позовної заяви вбачається, що при розрахунку інфляційних втрат Позивач застосував сукупний індекс інфляції 1.17673056 (за період з 27.12.2022 до 31.01.2025).
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 09.09.2025 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 та рішення Господарського суду Донецької області від 01.04.2025 в частині відмови у задоволенні вимог на суму 17 427 206 грн 69 коп., ухваливши нове рішення, яким: закрити провадження у справі в частині позовних вимог на суму 17 427 206 грн 69 коп., визнати правильним розрахунок інфляційних втрат, наданий Позивачем, а саме в сумі 6 336 980 грн 66 коп., та зобов'язати повернути Позивачу судовий збір у сумі 209 126 грн 48 коп.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми частини третьої статті 41 КУзПБ, пункту 2 частин першої, четвертої статті 231 ГПК України, а також частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки суди не закрили провадження у частині вимог щодо нарахованих спірних сум (17 427 206 грн 69 коп.) після 05.02.2024 (дати відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідача), так як законом прямо передбачено припинення нарахувань з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тоді як суд залишив у межах розгляду по суті вимоги, які вже втратили предмет спору, проігнорувавши та відхиливши при цьому заяву від 14.03.2025 Позивача про закриття провадження в частині вимог на суму 17 427 206 грн 69 коп. та про повернення судового збору у сумі 209 126 грн 48 коп., та не врахувавши при цьому відповідні висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 21.09.2021 у справі № 910/4660/20, 22.09.2021 у справі № 905/1923/15, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21, від 15.06.2023 № 921/94/21, від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23, від 06.11.2024 у справі № 905/136/23, від 21.11.2024 у справі № 908/1764/20, від 14.01.2025 у справі № 908/3106/20.
5.2. Щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій частини другої статті 625 ЦК України скаржник додав, що суди помилися у розрахунках інфляційних втрат, оскільки:
- звузили зміст зазначеної імперативної норми, неправильно застосувавши та витлумачивши методику розрахунку інфляційних втрат, не врахувавши при цьому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та у постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, згідно з якими сукупний індекс інфляції округлюється до одного десяткового знаку, у розрахунку враховуються всі місяці, у тому числі дефляційні, вимогам чого відповідав розрахунок, наданий Позивачем;
- урізавши при цьому суму 3 % річних та інфляційних втрат як мінімальний гарантований законом розмір відповідальності боржника, який не може бути зменшений судом, не врахувавши при цьому відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи Відповідача у відзиві на касаційну скаргу, у якій він заперечує аргументи в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивами в оскаржуваних судових рішеннях, зводяться до:
- відсутності підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі через недоведення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права;
- відсутності підстав для закриття провадження у цій справі в частині оскаржуваної Позивачем суми вимог, оскільки в цій частині відсутнє порушене право Позивача, однак не відсутній предмет спору.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору
7.1. Предметом спору стали заявлені Позивачем до Відповідача вимоги, що становлять спірні суми інфляційних втрат та 3 % річних, нараховані на стягнуту за рішенням суду, однак не сплачену Відповідачем суму основного зобов'язання у договірних правовідносинах між сторонами.
Поряд з цим, погоджуючись з висновком судів про відсутність підстав для нарахування Відповідачу 17 427 206 грн 69 коп. інфляційних втрат та 3 % річних за відповідний період, скаржник між тим не погоджується з прийнятим судами щодо зазначеної частини вимог рішенням, а саме з відмовою судом у позові на зазначену суму вимог, наполягаючи при цьому на закритті провадження в цій частині у зв'язку із відсутністю предмета спору, що зумовлює повернення судового збору.
У зв'язку з цим Суд звертається до правил закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
7.2. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
7.3. Щодо визначення предмета спору Суд наголошує на відмінностях між категоріями "предмет спору" та "предмет позову" (позовна вимога).
У частині 1 та пункті 4 частини третьої статті 162 ГПК передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Тож предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, з якою особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів та стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, що опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів (висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Предметом же спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт тощо, з приводу якого виник правовий конфлікт (спір) між позивачем і відповідачем.
Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18, від 14.09.2021 у справі № 909/243/18, від 29.01.2025 у справі № 127/17760/23 (провадження № 61-12756св24) тощо.
7.4. У застосуванні приписів пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в пунктах 4.14- 4.16 постанови від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 (Провадження № 12-67гс19).
При цьому Суд зауважує, що зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду, хоча і без посилання на відповідну постанову, був врахований місцевим судом під час ухвалення 18.03.2025 у цій справі про відмову у задоволенні заяви Позивача про закриття провадження у цій справі з підстав, визначених в пункті 2 частини першої статті 231 ГПК України (пункт 2.1), а Суд у цій справі не вважає за необхідне відступати в такої правової позиції.
7.5. При цьому щодо аргументів скаржника (пункт 5.1) про неврахування судами попередніх інстанцій заяви від 14.03.2025 Позивача про закриття провадження у цій справі в частині вимог на суму 17 427 206 грн 69 коп. та про повернення судового збору у сумі 209 126 грн 48 коп., а також висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23 щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, Суд у цій справі зазначає, що в пункті 7.15 зазначеної постанови Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зауважив, що висновок Великої Палати Верховного Суду (в постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 (Провадження № 12-67гс19), пункт 7.4 цієї постанови) стосується обставин справи № 13/51-04, наведених у пунктах 4.20, 4.21 цієї ухвали. Тобто відповідний висновок підлягає застосуванню у випадку, коли предмет спору припинив своє існування до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, і суд першої інстанції це не врахував, приймаючи судове рішення; тоді як Велика Палата Верховного Суду не висловлювала правову позицію про те, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України може бути здійснено, а судове рішення суду першої інстанції скасовано, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
Що ж до обставин справи № 13/51-04, предметом спору в якій була постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 16.02.2016 у виконавчому провадженні ВП № 3435861, то скаргу на відповідні дії виконавця було подано 10.03.2016, зазначений предмет спору припинив існування на час (в ході) розгляду Господарським судом Вінницької області такої скарги на дії державного виконавця в межах справи № 13/51-04 у зв'язку зі скасуванням постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2016 (що набрала законної сили 16.05.2016) за результатами розгляду адміністративної справи № 802/281/16-а постанови про стягнення виконавчого збору від 16.02.2016, ухваленої у виконавчому провадженні ВП № 3435861, тобто предмет спору припинив існування після звернення із відповідними вимогами, але до винесення судом першої інстанції 24.10.2018 судового рішення в такій справі (а саме оскаржуваної ухвали).
7.6. Враховуючи викладене та встановлені судами та не спростовані Позивачем обставини відсутності, станом до та на момент звернення 04.02.2025 із позовними вимогами у цій справі (пункт 1.2), підстав для нарахування Позивачем Відповідачу заявленої у складі позову спірної суми вимог в 17 427 206 грн 69 коп. інфляційних втрат та 3 % річних за період, що охоплює попередньо визначений в позовній заяві (пункт 1.3), а саме з 05.02.2024 (дати відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника (Відповідача) до 31.01.2025, тобто протягом дії введеного ухвалою від 05.02.2024 у справі про банкрутство Боржника мораторію на задоволення вимог кредиторів, через відповідні законодавчі заборони, передбачені частиною третьою статті 41 КУзПБ, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях з урахуванням ухвали від 18.03.2025 (про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі), що зазначений Позивачем предмет спору (17 427 206 грн 69 коп. інфляційних втрат та 3 % річних) припинив своє існування, а тому був відсутній до звернення Позивача із відповідними вимогами у цій справі, а відповідно і до порушення в ній провадження.
У зв'язку з цим провадження у цій справі у зазначеній частині вимог не підлягало закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, такі вимоги підлягали розгляду судом по суті з відмовою у їх задоволенні, правильне рішення про що у відповідній частині було ухвалено згідно з оскаржуваними судовими рішеннями.
Дійшовши цього висновку, Суд, з огляду також на положення статті 129 ГПК України, погоджується з висновками про відсутність підстав для повернення Позивачу судового збору, сплаченого за подання позову на відповідну частину позовних вимог, а тому відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1).
7.7. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.2) щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій частини другої статті 625 ЦК України, а саме щодо помилки у розрахунках інфляційних втрат із зазначенням скаржником, що суди звузили зміст зазначеної імперативної норми, неправильно застосувавши та витлумачивши методику розрахунку інфляційних втрат, у зв'язку з чим Суд зазначає про таке.
Відповідно до висновків Верховного Суду, сформульованих, зокрема в постановах від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 (на висновки в яких послався скаржник, пункт 5.2), а також від 11.12.2024 у справі № 914/2587/21, від 22.01.2025 у справі № 910/18572/23 тощо, суди, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до приписів статті 625 ЦК України мають враховувати, що при визначенні величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) цей індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).
7.8. А тому, враховуючи встановлені судами обставини, а саме застосування Позивачем згідно з додатком 1 до позовної заяви при розрахунку інфляційних втрат сукупного індексу інфляції 1.17673056 (за період з 27.12.2022 до 31.01.2025) (пункт 3.8), тобто без заокруглення до десяткового числа після коми сукупного індексу інфляції, а Відповідачем у наданому ним контррозрахунку - зі здійсненням відповідного заокруглення, Суд погоджується із висновками судів в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат в сумі 6 332 215 грн 10 коп. з урахуванням наданого Відповідачем та перевіреного судами контррозрахунку цієї суми, та відхиленням наданого Позивачем розрахунку відповідної суми вимог.
7.9. Крім цього Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.2), що суди, ухвалюючи рішення, зменшили нараховану Позивачем суму 3 % річних та інфляційних втрат як мінімальний гарантований законом розмір відповідальності боржника, який не може бути зменшений судом, оскільки скаржник помиляється у цих аргументах, не враховуючи про цьому, що перевірка судом наданих сторонами у справі арифметичних розрахунків, здійснення судом власних розрахунків заявлених позовних вимог щодо 3 % річних та інфляційних втрат тощо, не є зменшенням мінімального гарантованого законом розміру відповідальності боржника, передбаченої приписами частини другої статті 625 ЦК України з огляду на те, що зменшення допускається лише правильно обрахованої (тобто відповідно до закону та арифметично правильно) суми вимог, а зменшення такої суми внаслідок перевірки арифметичних розрахунків із визначенням правильно обчисленої суми вимог не є таким зменшенням.
7.10. Отже висновки судів першої і апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, що викладені в оскаржуваних судових рішеннях, зроблені відповідно до норм законодавства та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин, а заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
7.11. Дійшовши висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання ним касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 та рішення Господарського суду Донецької області від 01.04.2025 у справі № 905/55/24 (905/94/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді С. В. Жуков
К. М. Огороднік