Іменем України
21 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/926/25
Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,
код ЄДРПОУ 44276926, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133
Відповідач: Панчешний Олександр Миколайович,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Предмет спору: про стягнення 40 450,34 грн,
не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Панчешного Олександра Миколайовича, у якому позивач просить стягнути з відповідача 40 450,34 грн, з яких 26 923,18 грн заборгованості за тілом кредиту, 10 444,71 грн заборгованості за нарахованими процентами, 2374,34 грн інфляційних втрат та 708,11 грн - 3 % річних.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача ( АДРЕСА_1 ), зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному демографічному реєстрі, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 03.10.2025.
Разом з тим, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд встановив, що 28.08.2019 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Панчешного Олександра Миколайовича.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 Господарського процесуального суддя з метою визначення підсудності зробив запит до Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) Панчешного Олександра Миколайовича.
Згідно з відповідями №1976247, №1976203 від 05.11.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду відомості щодо Панчешного Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Реєстрі відсутні.
Враховуючи те, що суд не встановив зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи Панчешного Олександра Миколайовича, повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву відповідно до ч. 10 ст. 176 ГПК України здійснювалось шляхом опублікування 06.11.2025 відповідного оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України - сайті Господарського суду Чернігівської області.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №011/27802/365066/1 від 15.04.2019 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
15.04.2019 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль (далі - Кредитор) та Фізична особі-підприємець Панчешний Олександр Миколайович (далі - Позичальник) уклали кредитний договір №011/27802/365066/1 (далі - Кредитний договір), за умовами п. 1.1 якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти (далі - Кредит) у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 29 100,00 грн, а Позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором.
Під «невідновлюваною кредитною лінією» сторони розуміють форму одноразового надання Позичальнику Кредиту однією сумою в розмірі Ліміту, при якій подальше надання кредитних коштів Позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми основної заборгованості за Кредитом та залишку невикористаного Ліміту.
В п. 1.2. Кредитного договору передбачено, що кінцевий термін погашення Кредиту Позичальником - 10.04.2021 або інша дата, визначена відповідно до статті 8 Договору.
За умовами п. 2.1 Кредитного договору протягом всього строку фактичного користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця Кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24% річних.
Нарахування процентів за Кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом протягом всього строку користування Кредитом. При розрахунку Процент враховується день видачі Кредиту (частини Кредиту) та не враховується останній день строку користування Кредитом (п. 2.2. Кредитного договору).
Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору Позичальник здійснює повернення Кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми Кредиту та сплату процентів за його користування.
Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума Кредиту за Договором * ((1 + процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * процентна ставка за місяць) / ((1+ процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) * кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного повернення кредиту - сума щомісячного платежу за %.
Згідно з п. 4.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язується здійснювати ануїтетний платіж шляхом повернення Кредиту та сплати процентів окремими платежами у валюті Кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання Кредиту в дату, визначену Графіком. Якщо дата сплати, зазначена у Графіку, не є Банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього Банківського дня, що передує даті, визначеній у Графіку.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених Договором, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та положень Договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України (п. 10.1 Кредитного договору).
Пунктом 11.1 Кредитного договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до Договору.
У Додатку №1 до Кредитного договору від 15.04.2019 погоджено Графік погашення заборгованості, у якому визначено розміри щомісячних ануїтетних платежів, а також терміни їх внесення.
23.04.2019 Банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 28 168,18 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку.
Відповідач частково погасив кредитну заборгованість у розмірі 1245,00 грн, а також здійснив оплату відсотків у розмірі 2336,38 грн.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.08.2019 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Панчешного Олександра Миколайовича.
20.09.2019 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - Новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги №114/2-19-F (далі - Договір відступлення №114/2-19-F), відповідно до п. 2.1 якого відповідно до ст. 512-519 ЦК України Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату належні йому Права вимоги, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредиторові Права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно з п. 2.2 Договору відступлення №114/2-19-F за цим Договором здійснюється відступлення Прав вимоги щодо Портфелей заборгованості, сформованих Первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичністю відповідно до критеріїв, визначених у Додатку 1 до Договору в межах загальної суми (без урахування пені) за всіма Портфелями заборгованості 120 000 000,00 грн.
За умовами п. 2.4 Договору відступлення №114/2-19-F внаслідок передачі (відступлення) Прав вимоги за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані в Реєстрі(ах) боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами.
Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного викупу. Зокрема, але не виключно, до Нового кредитора переходить: право здійснювати нарахування та стягнення процентів за Кредитними договорами з дати відступлення Прав вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства України, право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідно до законодавства та умов Кредитного договору.
Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги без згоди Первісного кредитора (п. 2.5 Договору відступлення №114/2-19-F).
Згідно п. 2.7 Договору відступлення №114/2-19-F відступлення прав вимоги за Договором здійснюється без згоди боржників за Кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.
Відповідно п. 2.9 Договору відступлення №114/2-19-F у зв'язку з відступленням Прав вимоги, в Дату відступлення прав вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені у відповідному Реєстрі боржників.
Під «датою відступлення Прав вимоги» слід розуміти дату підписання сторонами відповідного Реєстру(ів) Боржників, з якої до Нового кредитора переходять відповідні Права вимоги. Зазначена дата не може передувати даті повного виконання Новим кредитором обов'язку сплатити Первісному кредитору вартості Прав вимоги щодо відповідного Реєстру боржників у порядку, передбаченому п. 3.3 цього Договору (розділ 1 Договору відступлення №114/2-19-F).
Загальна вартість Прав вимоги за Договором (ціна договору) складається із сукупності Одиничних цін, що вказані у всіх підписаних сторонами Реєстрах Боржників (пункт 3.1. Договору відступлення №114/2-19-F).
Згідно з розрахунком заборгованості Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» залишок заборгованості Позичальника станом на 12.12.2019 становить: за Кредитом - 26 923,18 грн та зі сплати процентів на дату відступлення - 1858,80 грн; розмір нарахованих процентів становить - 8585,91 грн.
12.12.2019 АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» підписали Реєстр боржників від 12.12.2019 до Договору відступлення №114/2-19-F, у якому вказано боржника - ОСОБА_1 кредитний договір №011/27802/365066/1, сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту - 26 923,18 грн, сума заборгованості за відсотками - 1858,80 грн, загальна сума заборгованості - 28 781,98 грн.
Згідно з платіжним дорученням №1 від 12.12.2019 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало АТ «Райффайзен Банк Аваль» кошти у розмірі 1 786 551,53 грн з призначенням платежу «оплата портфелю згідно з договором №114/2-19-F від 20.09.2019»).
28.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - Первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - Новий кредитор) уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022 (далі - Договір відступлення №28-12/2022).
Згідно з п. 2.1. Договору відступлення №28-12/2022 за цим Договором Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1, 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.
Права вимоги, що є предметом цього Договору, належить Первісному кредитору на підставі, зокрема, договору відступлення №114/2-19-F від 20.09.2019, укладеному між Первісним кредитором та АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до п. 5.2 Договору відступлення №28-12/2022 права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток 4).
З моменту відступлення (передачі) Первісним кредитором Новому кредитору прав вимоги Новий кредитор є таким, що замінив Первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прав вимоги та мають відношення до Прав вимоги (п. 5.4. Договору відступлення №28-12/2022).
За умовами п. 7.1 Договору відступлення №28-12/2022 за відступлення прав вимоги за Договорами позики (Кредитними договорами), відповідно до цього Договору ТОВ «Коллект Центр» сплачує ТОВ «Вердикт Капітал» грошові кошти в сумі 1 558 293,66 грн.
Згідно з п. 7.2 Договору відступлення №28-12/2022 ціна договору сплачується Новим кредитором Первісному кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п. 12 цього Договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання Сторонами цього договору.
28.12.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором відступлення №28-12/2022, згідно з яким на виконання умов Договору відступлення №28-12/2022 Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв реєстр боржників у кількості 17 758. Після цього, з урахуванням умов Договору відступлення №28-12/2022, від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
28.02.2023 ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» підписали акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого зобов'язання ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі за Договором відступлення №28-12/2022, припиняються в повному обсязі.
20.12.2024 ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» підписали додаткову угоду №2 до Договору відступлення №28-12/2022, у якому у зв'язку із виявленням технічної помилки (описки) Сторони дійшли згоди внести зміни в Реєстр боржників, що є Додатком до Договору відступлення №28-12/2022.
Відповідно до Змін в Реєстр боржників (додаток №1 до Додаткової угоди №2 від 20.12.2024) боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором №011/27802/365066/1: сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту - 26 923,18 грн, сума заборгованості за відсотками - 10 444,71 грн, відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно зі ст. 625 ЦК України - 3082,45 грн; загальна сума заборгованості - 40 450,34 грн.
Доказів сплати заборгованості за кредитом у розмірі 26 923,18 грн та зі сплати відсотків у розмірі 10 444,71 грн відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості з повернення кредиту та сплати відсотків.
Як встановив суд, АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав відповідачу кредит, який останній зобов'язався повернути у строк до 10.04.2021 шляхом сплати ануїтетних платежів згідно з затвердженим графіком, проте свої зобов'язання не виконував належним чином.
20.09.2019 АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого останній отримав право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за Кредитним договором.
Станом на 12.12.2019 заборгованість відповідача становила: за Кредитом - 26 923,18 грн та зі сплати процентів на дату відступлення права вимоги - 1858,80 грн.
Надалі ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022, відповідно до якого останній отримав право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за Кредитним договором, а саме в частині сплати заборгованості за основною сумою боргу по кредиту у розмірі 26 923,18 грн та заборгованості за відсотками - 10 444,71 грн, а також в частині сплати коштів за порушення грошового зобов'язання згідно зі ст. 625 ЦК України у розмірі 3082,45 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Статтею 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Доказів сплати спірних коштів позивачу відповідач суду не надав.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не повернув АТ «Райффайзен Банк» надані кредитні кошти та не сплатив відсотки у встановлений у Кредитному договорі строк у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 37 367,89 грн, право вимоги якої перейшло до позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 37 367,89 грн, з якої 26 923,18 грн заборгованості з повернення кредиту та 10 444,71 грн заборгованості зі сплати процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що статтею 52 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч.1).
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18 та від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 зазначено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Якщо спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов'язання за яким у особи з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, то спір відноситься до юрисдикції господарського суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18).
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Позивач також просить стягнути з відповідача 2374,34 грн інфляційних втрат за період квітень 2021 року-лютий 2022 року та 708,11 грн - 3 % річних за період з 10.04.2021 по 23.02.2022, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 26 923,18 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу становить 16 000,00 грн.
Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач до позовної заяви додав: копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений з адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (далі - Договір від 01.07.2024); копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс»; копію заявки на надання юридичної допомоги №224 від 01.08.2025; копію витягу з акта №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025.
Відповідно п. 1.1 Договору від 01.07.2024 Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно п. 2.1. Договору від 01.07.2024 Виконавець на підставі звернення Клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додаткам до цього Договору, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги, визначеної у розділі 2 Договору.
Вартість послуг узгоджуються сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у Додатку №1 до Договору) (п. 4.1 Договору від 01.07.2024).
У заявці на надання юридичної допомоги №224 від 01.08.2025 сторони погодили оформлено заявку на надання юридичної допомоги надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об'єднанням Клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ФОП Панчешного Олександра Миколайовича: надання усної консультації з вивченням документів - 2 год., вартість 1 год. - 2 000, 00 грн, всього - 4 000,00 грн; складання позовної заяви - 4 год., вартість 1 год. - 3 000, 00 грн, всього - 12 000,00 грн; усього на загальну суму 16 000,00 грн.
Згідно з витягом з акта №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 Виконавець надав послуги, перелік та вартість яких зазначені у заявці від 01.08.2025, усього на загальну суму 16 000,00 грн.
Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.
Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 16 000,00 грн та підлягає стягненню з відповідача.
Усього розмір судових витрат позивача, які підлягають стягнення з відповідача, становить 18 422,40 грн (2422,40 + 16 000,00).
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути Панчешного Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133) 26 923,18 грн заборгованості з повернення кредиту, 10 444,71 грн заборгованості зі сплати процентів, 2374,34 грн інфляційних втрат, 708,11 грн - 3 % річних та 18 422,40 грн судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун