18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
20 листопада 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1228/21(925/793/25)
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу №925/1228/21(925/793/25) за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» про стягнення 11584 грн. 10 коп.,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства “Престиж Агролюкс» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору оренди землі від 01.12.2012 року, додаткової угоди від 21.05.2019 року, 71128 грн. 50 коп. боргу, 25975 грн. 20 коп. штрафу, 9371 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 2133 грн. 86 коп. 3 % річних, що разом становить 108609 грн. 52 коп. та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі від 01.12.2012 року щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 3,1722 га кадастровий номер 7122886000:02:001:0182, розташованої в Черкаській області Звенигородського району с. Рубаний Міст за період 2019-2024 року.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 11.07.2025, 09.09.2025 року прийнято справу №925/1228/21(925/793/25) для розгляду в межах справи про банкрутство Фермерського господарства “Престиж Агролюкс», відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.09.2025 року, яке в подальшому відкладено на 22.10.2025 року.
Відповідач в особі ліквідатора Звєздічева М.О. подав, через систему “Електронний суд», 02.10.2025 року відзив на позовну заяву (вх.№1442/25, а.с. 39-41), в якому просив поновити строк на подання відзиву на позов, прийняти відзив до розгляду та відмовити в задоволенні позову. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зауважив, що позивачем:
не надано доказів належного виконання ним імперативних вимог ст.148-1 ЗК України, а саме направлення ним користувачу земельної ділянки ФГ «Престиж Агролюкс» протягом одного місяця з дня набуття права власності, тобто до 21.09.2024 року, повідомлення із зазначенням усіх необхідних реквізитів рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення користувачу земельної ділянки під розписку, а надіслав позивач відповідачу вимогу про сплату боргу від 10.03.2025 та повторну вимогу про сплату боргу від 06.05.2025 - тобто вже після розірвання договору оренди за судовим рішенням та припинення зобов'язань за ним;
не надано належних та допустимих доказів переходу до нього права вимоги орендної плати, нарахованої до дати реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачем, а саме до 21.08.2024 року;
додаткова угода не містить вказівки на те, що її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а тому розрахунок орендної плати, наданий позивачем, не може бути вірним;
при нарахуванні штрафу на підставі п. 4.7 Додаткової угоди від 21.05.2019 за порушення строків виплати орендної плати, позивачем не враховано, що згідно ч. 2 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя, проте за життя попередніх орендодавців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будь-яка неустойка (штраф, пеня) судом їм не була присуджена, відповідно і до спадкоємця ОСОБА_4 , який 21.08.2024 подарував земельну ділянку позивачу - не переходила; умовою п. 4.7 не визначено сплати штрафу в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, як нараховує в позові позивач, оскільки з визначеного в ст. 549 ЦК України поняття неустойки вбачається, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання пеня, а не штраф.
Позивач подав до суду 22.10.2025 року заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№15491/25, а.с. 50-52), в якій повідомив що він набув права власності на земельну ділянку площею 3,1722 га, кадастровий номер 7122886000:02:001:0182, місце розташування якої: с. Рубаний Міст, Звенигородського району Черкаської області, на підставі договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за №6469 лише 21.08.2024 року, тому розрахунок вимог про стягнення боргу має здійснюватися з розрахунку від 21.08.2024 року, у зв'язку з чим просив зменшити суму позовних вимог, долучити до матеріалів справи новий розрахунок штрафу, інфляційних збитків, відсотків станом на 20.10.2025 року; просив стягнути 4514 грн. 72 коп. боргу, 5048 грн. 10 коп. штрафу, 1606 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 414 грн. 73 коп. 3 % річних, що разом становить - 11584 грн. 10 коп. та відшкодування судових витрат, розгляд справи просив здійснювати без його участі.
Ухвалою суду від 22.10.2025 року поновлено відповідачу строк на подачу відзиву (ухвалою суду в протоколі судового засідання), прийнято до провадження заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№15491/25 від 22.10.2025 року), судове засідання для розгляду справи № 925/1228/21(925/793/25) по суті відкладено на 11.11.2025 року.
В судове засідання 11.11.2025 року сторони явку своїх представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, відповідач відповідно до довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою суду від 22.10.2025 року до його електронного кабінету, позивач у поданій до суду заяві (№ 15488/55 від 22.10.2025) просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд уточнений позов задовольняє частково з таких підстав.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.01.2025 року у справі № 925/1228/21(700/1024/23) позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Престиж Агролюкс", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича, державного реєстратора - приватного нотаріуса Звенигородського районного округу Побіянської Неллі Борисівни задоволено повністю, розірвано договір оренди землі від 01.12.2012 року в редакції додаткової угоди від 21.05.2019 року, укладений між ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством “Престиж Агролюкс» (ідентифікаційний код юридичної особи 36777704); зобов'язано Фермерське господарство “Престиж Агролюкс» повернути на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,1722 га, кадастровий номер 7122886000:02:000:0182; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 28774501 від 16.03.2016 року про укладення додаткових угод до договору оренди землі від 01.12.2012 року, стягнено судові витрати.
Вищевказаним рішенням суду у справі №925/1228/21(700/1024/23) встановлено, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Лисянської райдержадміністрації №524 від 04.10.2003 року був власником земельної ділянки площею 3,17 га в межах Рубаномостівської сільської ради; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, погоджено з планом меж земельної ділянки кадастровий номер 7122886000:02:001:0182. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010778900156.
01.12.2012 року ОСОБА_2 , як орендодавець та власник земельної ділянки згідно державного акту серія ЧР № 054649, кадастровий номер 7122886000:02:001:0182, та Фермерське господарство “Престиж Агролюкс», як орендар, уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., Звенигородського (Лисянського) району, с. Рубаний Міст.
У Договорі сторони погодили всі істотні умови, зокрема:
п. 2. - в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,1722 га в тому числі рілля 3,1722 га;
п. 5. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 98258 грн.;
п. 8. - договір укладено на п'ять років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;
п. 9. - орендна плата вноситься орендарем щороку в грошовій формі в національній валюті України. Розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної, що становить 2948 грн.;
п. 11. - орендна плата вноситься у такі строки: з 1 вересня до 31 грудня кожного року;
п. 12. - орендна плата за певний період може бути сплачена у натуральній або відробітковій формі. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними документами (видатковими накладними, відомостями на видачу продукції чи таке інше);
п. 15. - земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції;
п. 21. - після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав в оренду;
п. 36 - дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однією із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом;
п. 39 - перехід права власності на орендовану ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду и переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем;
п. 42 - договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір оренди землі підписано сторонами, у відділі Держкомзему у Лисянському районі 27.12.2012 року за № 712288604001900.
На виконання Договору сторонами складено:
додаток №1 - акт прийому-передачі земельної ділянки щодо передачі відповідачу в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Рубанецької с/ради, загальною площею 3,1722 га.;
додаток №2 - розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності, грошова оцінка яких проведена на 01.01.2012 року, в якому визначено розмір орендної плати - 2948 грн. у разі оплати в грошовій формі, що підлягає оплаті до 31 грудня поточного року та 500 кг пшениці, 550кг ячменю, 100 кг соняшника, 500 кг кукурудзи, 10 кг цукру - у разі оплати у натуральній формі, що підлягає виплаті до 31 грудня поточного року.
15.02.2016 року сторони уклали до Договору додаткову угоду №1, умовами якої визначили нормативну грошову оцінку земельної ділянки; строк дії договору; порядок оплати орендної плати та її розмір від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України.
21.05.2019 року сторонами укладена до Договору додаткова угода (а.с.16-17) в якій сторони узгодили істотні умови:
п.2.4. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 147264 грн;
п.3.1. - договір укладено на 7 років;
п.4.2. - розмір орендної плати становить 10 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та становить 147264 грн, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України. Сума орендної плати, що підлягає до виплати становить 11854 грн. 75 коп.;
п.4.7. - у випадку порушення строків виплати орендної плати з вини орендаря, орендар додатково сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 0,1% від вартості суми боргу. Штрафні санкції не звільняють орендаря від сплати орендної плати.
п.9.4. - орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.
У Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості № 350995620 від 19.10.2023 року значилися наступні записи щодо земельної ділянки кадастровий номер 7122886000:02:001:0182, площею 3,1722 га розташованої за адресою: Черкаська обл.. Лисянський район, с Рубаний Міст:
запис в актуальній інформації про державну реєстрацію іншого речового права № 13724551 вчиненого 16.03.2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Побіянською Н.Б. про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 01.12.2012 року, додаткової угоди від 15.02.2016 року, додаткової угоди від 21.05.2019 року за орендарем Фермерським господарством “Престиж Агролюкс», орендодавець ОСОБА_2 ; зміст речового права - орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, розмір орендної плати становить 10% від нормативної оцінки орендованої земельної ділянки, строк дії 7 років; підстава внесення рішення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 28774501 від 16.03.2016 року-приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Побіянською Н.Б.;
запис в актуальній інформації про речове право за № 13724546 про реєстрацію права власності 16.03.2016 року на земельну ділянку за ОСОБА_2 ; 14.09.2021 року речове право припинено;
запис в актуальній інформації про речове право за № 43950021 про реєстрацію права власності 14.09.2021 року на земельну ділянку за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про спадщину №1776 від 14.09.2021 року Лисянської нотаріальної контори; 31.03.2023 року речова право припинено;
запис в актуальній інформації про речове право за № 49769771 про реєстрацію права власності 31.03.2023 року на земельну ділянку за первісним позивачем ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про спадщину №2-239 від 31.03.2023 року Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області.
Згідно положень ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, преюдиціально встановлені факти у рішенні, яке вступило у законну силу, не підлягають доказуванню.
21.08.2024 року між гр. ОСОБА_5 , що діяла від імені гр. ОСОБА_4 , як дарувальником, та гр. ОСОБА_1 , як обдарованим, укладено договір дарування земельної ділянки (далі - Договору дарування; а.с.13-14). Договір дарування підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедратою-Скляр Н.М., зареєстровано в реєстрі за № 6469.
Ухвалою суду від 24.10.2024 року замінено позивача у справі № 925/1228/21(700/1024/23) ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 .
Із Витягу з Державного реєстру речових прав № 391864969 від 21.08.2024 року вбачається запис в актуальній інформації про речове право за № 56359461 про реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 3,1722 га,кадастровий номер 7122886000:02:001:0182, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, серія, номер 6469 від 21.08.2024 року, видавник приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.М. (а.с.15).
15.04.2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою від 10.03.2025 року, в якій вказав на обов'язок сплати йому заборгованості за оренду земельної ділянки, кадастровий номер 7122886000:02:001:0182 у період 2019-2024 року на вказані реквізити, у разі несплати повідомив про намір звернення до суду з відповідною вимогою (а.с.19, докази направлення а.с.20).
07.05.2025 року позивач повторно направив відповідачу вимогу від 06.05.2025 року про сплату оренди земельної ділянки кадастровий номер 7122886000:02:001:0182 у період 2019-2024 року на вказані реквізити (а.с.21-22 докази направлення а.с.22 на звороті).
Відповідач вимоги позивача отримав, однак, залишив без відповіді та виконання, що стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до розрахунку позивача вказаним у заяві про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість відповідача з орендної плати за земельну ділянку площею 3,1722 га,кадастровий номер 7122886000:02:001:0182, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Звенигородського (Лисянського) району, с. Рубаний Міст за період з 21.08.2024 по 07.01.2025 року становить 4514 грн 72 коп. ( 11854,75 грн/365 днів = 32,48 грн за 1 день оренди; кількість днів - 139 (139 днів х 32,48 грн = 4514,72 грн), а також нараховані на підставі п. 4.7. Договору 5048 грн 10 коп. штраф, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1606 грн 55 коп. інфляційні втрати,414 грн 73 коп. 3% річних.
Спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди землі від 01.12.2012 року, укладених до нього додаткових угод та договору дарування від 21.08.2024 року, на підставі якого права власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 . Вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до зобов'язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов'язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України «Про оренду землі», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.
Згідно з ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом, що регулює відносини, пов'язані з орендою землі, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Законом України «Про оренду землі» встановлено, що:
договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13);
істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15);
орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч. 1, ч. 2 ст. 21);
орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі та своєчасного внесення орендної плати (ст. 24, 25).
За приписами частин 1, 2 ст.148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов'язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею. Таким чином, згідно зі статтею 148-1 Земельного кодексу України, з моменту переходу права власності до нового власника автоматично переходять права та обов'язки попереднього власника за чинними договорами користування землею.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 (пункти 5.21, 5.22).
Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що позивач - ОСОБА_1 став власником земельної ділянки, кадастровий номер 7122886000:02:001:0182, загальною площею 3,1722 га, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський (Лисянський) район, село Рубаний Міст, на підставі договору дарування, посвідченого 21.08.2024 року приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Бедратою-Скляр Н.М., реєстровий № 6469, право власності на земельну ділянку за позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 21.08.2024 року.
Земельна ділянка кадастровий номер 7122886000:02:001:0182 загальною площею 3,1722 га, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський (Лисянський) район, село Рубаний Міст передана орендарю Фермерському господарству “Престиж Агролюкс» на умовах договору оренди землі від 01.12.2012 року, з урахуванням винесених 21.05.2019 року Додатковою угодою змін.
Пунктом.4.2. Додаткової угоди сторони погодили розмір орендної плати становить 10 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та становить 147264 грн, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України. Сума орендної плати, що підлягає до виплати становить 11854 грн. 75 коп.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.01.2025 року у справі № 925/1228/21(700/1024/23) договір оренди землі від 01.12.2012 року в редакції додаткової угоди від 21.05.2019 року розірвано, відповідно зобов'язання сторін за ним припинилися в силу ч. 2 ст. 653 ЦК України.
Відповідач не виконав зобов'язання за Договором щодо сплати позивачу орендної плати за землю у період оренди з 21.08.2024 по 07.01.2025 року у розмірі 4514 грн 72 коп. Наявність і розмір спірної заборгованості позивачем доведено належними і допустимими доказами, відповідачем належними доказами не спростовані, тому вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.
Твердження відповідача про неналежне, запізніле повідомлення його, як користувача земельної ділянки, кадастровий номер 7122886000:02:001:0182, загальною площею 3,1722 га, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський (Лисянський) район, село Рубаний Міст про зміну особи орендодавця, як підстави відмови у стягненні орендної плати у вказаний період, суд оцінює критично, враховуючи судове провадження у справі № 925/1228/21(700/1024/23) та обов'язок сплати орендної плати встановлений п.п. 4.2., 9.4. Договору у спірний період .
Суд вважає за необхідне звернути увагу на принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Також як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц (провадження №61-2032св19) добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Щодо вимог позивача про стягнення заявлених, на підставі п. 4.7. Договору 5048 грн 10 коп. штрафу, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1606 грн 55 коп. інфляційних втрат та 414 грн 73 коп. 3% річних суд зазначає наступне.
Предметом позову у справі, що розглядається, є позовні вимоги, заявлені в межах справи про банкрутство № 925/1228/21, відповідач - Фермерське господарство “Престиж Агролюкс» з 20.09.2021 року перебуває в процедурі банкрутства у справі №925/1228/21.
Постановою суду від 03.07.2025 року припинено процедуру розпорядження майном Фермерського господарства “Престиж агролюкс»; визнано Фермерське господарство “Престиж агролюкс» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру Фермерського господарства “Престиж агролюкс» строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута - Звєздічева Максима Олександровича.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
За приписами ч.3 ст.41 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Системний аналіз наведених положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов'язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.
Згідно приписів частини третьої статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій та не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство (ч. 8 ст. 41 КУзПБ).
Отже, встановлена вищенаведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, що співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).
Після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду).
В силу приписів ч.1 ст.59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута
Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 5048 грн. 10 коп., інфляційні втрати та 3% річних за період з 21.08.2024-20.10.2025 року тобто у період перебування боржника у процедурі розпорядження майном та подальшій ліквідаційній процедурі, що унеможливлює стягнення вказаних вимог тому суд у їх задоволенні відмовляє.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми чинного законодавства, суд зменшені заявлені вимоги задовольняє частково в розмірі 4514 грн 72 коп. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов по суті справи, якими він заперечує проти позову, суд вважає необґрунтованими і відхиляє.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 11802 грн. 11 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255 256 ГПК України, ст.41 КУзПБ, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства «Престиж Агролюкс», ідентифікаційний код юридичної особи 36777704; місцезнаходження: 19301, Черкаська обл., Звенигородський район, селище Лисянка, провул. Жовтня, буд. 8 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 - 4514 грн 72 коп. заборгованості з орендної плати та 11802 грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 5048 грн 10 коп. штрафу, 1660 грн 55 коп. інфляційних втрат, 414 грн 73 коп. 3% річних - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.11.2025 року.
Суддя В.М. Грачов