29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"21" листопада 2025 р.Справа № 924/232/22 (924/67/21)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у справі
за позовом ОСОБА_1 м. Хмельницький
до Акціонерного товариства "Проскурів" м. Хмельницький
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 м. Хмельницький
про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів", оформлених протоколом №3 від 28.10.2020
Представники сторін: не викликались
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.11.2025 у справі № 924/232/22 (924/67/21) позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Проскурів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів", оформлених протоколом №3 від 28.10.2020, залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
До суду 11.11.2025 від представника відповідача надійшла заява, згідно із якою відповідач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Проскурів" витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, про що видати наказ. В обґрунтування заяви представник відповідача вказує, що представники АТ "Проскурів" Керницька О.В. та Кузина М.-О.С. є адвокатами, що підтверджується свідоцтвами про право на заняття адвокатською діяльністю. Зміст договорів про надання правничої допомоги, укладених між ПАТ "Проскурів" та адвокатом Керницькою О.В., а також між ПАТ "Проскурів" та АО ЮК "Керницька та партнери" повністю відповідає положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Правилам адвокатської етики та цивільному законодавству. Факт надання боржнику правової допомоги з боку адвоката Керницької О.В. та АО ЮК "Керницька та партнери" підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договорів про надання правничої допомоги. Підписаний (погоджений) сторонами договору акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, тобто є належним доказом в розумінні вимог ГПК України. З урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом та адвокатським об'єднанням послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, відшкодуванню понесених витрат на правову допомогу на користь АТ "Проскурів" підлягає сума в розмірі 40 000,00 грн. Додатками до заяви оформлено: договір про надання правової допомоги №59 від 15.15.2020 з додатком від 29.01.2021, договори від 30.12.2021 та від 29.12.2023 про внесення змін до договору № 59, акт приймання - передачі виконаних робіт від 05.11.2025 до договору №59, договір про надання правничої допомоги №АО-80 від 25.06.2024 з додатком від 14.08.2005 та акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.11.2025 до договору № АО-80.
Ухвалою суду від 13.11.2025 заяву Акціонерного товариства "Проскурів" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №924/232/22 (924/67/21) прийнято до розгляду та встановлено позивачу строк для подання до суду письмових пояснень з викладенням правової позиції щодо заявленого розміру судових витрат до 19 листопада 2025 року включно.
На адресу суду не надходила письмова позиція позивача з приводу заяви відповідача про стягнення судових витрат.
При розгляді заяви Акціонерного товариства "Проскурів" про стягнення судових витрат суд враховує наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При поданні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відповідачем дотримано ч. 8 ст.129 ГПК України, оскільки подано докази понесення судових витрат в межах встановленого п'ятиденного строку після постановлення ухвали від 05.11.2025 у справі №924/232/22 (924/67/21).
Суд зазначає, що у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Так, відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч.5 ст. 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку, зокрема, залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч.5 ст. 126, ч.8 ст. 129 ГПК України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Відтак, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду питання щодо компенсації здійсненних відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, при залишенні позову без розгляду вирішується судом виключно на підставі відповідної заяви відповідача та у порядку, передбаченому ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 08.02.2022 у справі №910/14007/20, від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17).
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Згідно з ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим вони зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 у справі №916/3616/15 дійшла висновку, що положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Також об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть у тих випадках, коли його явка визнана судом необов'язковою і наслідки неявки не роз'яснювалися.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов'язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (відповідний висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21).
Таким чином, неявка повноважного представника позивача у судове засідання, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20.
У даній справі позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, ухвали суду від 08.09.2025, 07.10.2025 та 23.10.2025 надіслані до його електронного кабінету, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Однак позивач не з'явився для участі в підготовчих засіданнях, не повідомив суд про поважні причини своєї неявки та не надав належним чином оформленої заяви про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на вказане, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.11.2025 позов у справі №924/232/22 (924/67/21) залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв'язку з неявкою позивача (його представника) у підготовче засідання.
Отже, поведінка позивача розцінюється судом як необґрунтовані дії у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Суд також враховує, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача.
Тобто отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач має право на компенсацію здійснених останнім витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Як вбачається із наданих доказів, 15 травня 2020 року між адвокатом Керницькою Оксаною Вікторівною (далі - Адвокат) та Публічним акціонерним товариством "Проскурів" (далі - Клієнт) укладено договір № 59 про надання правової допомоги (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого Адвокат бере на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надавати необхідну правову допомогу Клієнту у всіх справах, що пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується оплатити послуги Адвоката (гонорар) та компенсувати фактичні витрати на надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.
За умовами п. 1.2 договору адвокат надає правову допомогу клієнту у вигляді, зокрема: надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі; складання документів правового характеру (заяв, листів, скарг, претензій та інших); представництва інтересів Клієнта у всіх судових органах.
Відповідно до п. 3.1 договору гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги за Договором. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта.
Винагорода Адвоката за надання правничої допомоги (гонорар) обчислюється виходячи з витрачених годин роботи Адвоката (погодинна оплата). Вартість однієї години роботи Адвоката встановлюється Сторонами у додатку до цього Договору (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.3 договору у будь-якому випадку гонорар Адвоката не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який встановлюється Сторонами у додатку до цього Договору.
Факт надання Адвокатом правничої допомоги Клієнту підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у якому має міститись опис виконаних Адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат. У відповідному Акті також може міститись посилання на конкретну судову справу (номер справи, назва суду), в межах якої Адвокатом надавалася правнича допомога Клієнту (п. 3.6 договору).
Відповідно до п. 3.7 договору Клієнт сплачує Адвокату гонорар протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). За домовленістю Сторін гонорар може сплачуватися в інші строки (в тому числі в момент підписання цього Договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє протягом поточного календарного року, в якому цей договір був укладений, і до кінця наступного календарного року (п. 4.1 договору).
29 січня 2021 року між сторонами підписано додаток до договору про надання правової допомоги № 59 від 15.05.2020, у п. 1 якого визначено, що гонорар Адвоката відповідно до п. 3.2 Договору про надання правової допомоги у межах представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі №924/67/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Проскурів", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів", оформленого протоколом №3 від 28.10.2020, становить 30 000,00 грн.
За умовами п. 2 додатку клієнт сплачує гонорар у розмірі визначеної у п. 1 Додатку до цього Договору, сплачується клієнтом протягом 30-ти банківських днів з дня ухвалення судом першої інстанції судового рішення за результатом розгляду позовної заяви.
30 грудня 2021 року сторони підписали договір про внесення змін до договору, відповідно до п. 1 якого у розділі 4 договору №59 про надання правової допомоги від 15.05.2020 "Строк дії та інші умови договору" п. 4.1 виклали у наступній редакції "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2023 року".
Крім того, 29.12.2023 укладено договір про внесення змін до договору від 15.05.2020, згідно з п. 1 якого п. 4.1 договору викладено в новій редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2026 року".
На виконання умов вищевказаного договору, 05.11.2025 сторони підписали акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), за умовами якого за період з 29.01.2021 по 05.11.2025 на підставі Договору про надання правової допомоги, укладеного між Сторонами, у межах представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі №924/67/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Проскурів", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів", оформленого протоколом №3 від 28.10.2020, Адвокатом були надані такі послуги (виконані роботи): підготовка та подання відзиву на позовну заяву від 19.02.2021, підготовка та подання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 19.03.2021, підготовка та подання клопотання про витребування доказів від 08.04.2021, представництво інтересів АТ "Проскурів" у судових засіданнях в Господарському суді Хмельницької області, дати судових засідань: 08.04.2021 та 22.10.2025. Вартість виконаних робіт становить 30000,00 грн (фіксована сума гонорару).
Також матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги №АО-80 від 25.06.2024, укладений між Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "Керницька та партнери" (далі - Адвокатське об'єднання) та ПАТ "Проскурів" (далі - Клієнт), згідно з п. 1.1 якого Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надавати необхідну правничу допомогу Клієнту у всіх справах, що пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується оплатити послуги Адвокатського об'єднання (гонорар) та компенсувати фактичні витрати на надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що Адвокатське об'єднання надає правничу допомогу Клієнту у вигляді, зокрема надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі; складання документів правового характеру (заяв, листів, скарг, претензій та інших); представництва інтересів Клієнта у всіх судових органах.
За умовами п. 3.1 договору гонорар - винагорода Адвокатського об'єднання за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги за Договором. На визначення розміру гонорару Адвокатського об'єднання впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта.
Відповідно до п. 3.2 договору винагорода Адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги (гонорар) обчислюється виходячи з витрачених годин роботи Адвокатського об'єднання (погодинна оплата) або визначається у фіксованому розмірі. Вартість однієї години роботи/фіксований розмір гонорару Адвокатського об'єднання встановлюється Сторонами у додатку до цього Договору.
Згідно з п. 3.3 договору у будь-якому випадку гонорар Адвокатського об'єднання не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який встановлюється Сторонами у додатку до цього Договору.
Факт надання Адвокатським об'єднанням правничої допомоги Клієнту підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у якому має міститись опис виконаних Адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат. У відповідному Акті також може міститись посилання на конкретну судову справу (номер справи, назва суду), в межах якої Адвокатським об'єднанням надавалася правнича допомога Клієнту (п. 3.6 договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання та діє протягом поточного календарного року, в якому цей Договір був укладений, і до кінця наступного календарного року.
Додатком до договору від 14.08.2025 передбачено, що вартість 1 (однієї) години роботи Адвокатського об'єднання відповідно до п. 3.2 Договору про надання правничої допомоги у межах представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі № 924/67/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Проскурів", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів", оформленого протоколом №3 від 28.10.2020, становить, зокрема: 2500,00 грн - за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції та надання іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, в суді першої інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів та заяв по суті справи тощо, а також під час досудового врегулювання спору.
Також сторони погодили, що вартість правничої допомоги у вигляді представництва Адвокатським об'єднанням інтересів Клієнта у судовому засіданні суду будь-якої інстанції та юрисдикції у будь-якому разі не може становити менше 2 500,00 грн за кожне судове засідання.
Відповідно до п. 2 додатку клієнт сплачує гонорар у розмірі визначеної у п. 1 Додатку до цього Договору, сплачується клієнтом протягом 30-ти банківських днів з дня ухвалення судом першої інстанції судового рішення за результатом розгляду справи.
На виконання умов договору, 05.11.2025 сторони підписали акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), за умовами якого за період з 14.08.2025 по 05.11.2025 на підставі Договору про надання правничої допомоги, укладеного між Сторонами, у межах представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі №924/67/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Проскурів", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів", оформленого протоколом №3 від 28.10.2020, Адвокатським об'єднанням були надані такі послуги (виконані роботи): ознайомлення з матеріалами справи №924/67/21, підготовка та подання клопотання про залишення позову без розгляду (2 год. вартістю по 2500,00 грн) - 5000,00 грн; представництво інтересів клієнта в Господарському суді Хмельницької області 07.10.2025 та 05.11.2025 (2 судових засідання по 2500,00 грн) - 5000,00 грн. Усього: 10000,00 грн.
Суд враховує, що відзив на позовну заяву від 19.02.2025, додаткові письмові пояснення та клопотання про приєднання доказів від 19.03.2021, клопотання про витребування доказів від 08.04.2021 підписані адвокатом Керницькою О.В., що діяла на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХМ №000089 від 10.10.2018 та ордера серії ВХ № 1003332 від 19.05.2020.
Адвокат Керницька О.В. брала участь в підготовчих засіданнях, що відбулись 16.03.2021, 08.04.2021 та 11.10.2025.
Адвокат Кузина М. - О. С. підготувала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду від 05.11.2025 та брала участь в підготовчих засіданнях, що відбулись 07.10.2025, 05.11.2025.
При цьому матеріали справи містять свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХМ №000438 від 08.05.2024 та ордер на надання правничої допомоги ПАТ "Проскурів" серія ВХ №1072282 від 25.06.2024, що виданий Кузиній М.-О.С. Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "Керницька та партнери".
Вищевказані обставини свідчать, що відповідач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/232/22 (924/67/21) у Господарському суді Хмельницької області.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.
У даній справі позивач не подав до суду письмової позиції з приводу заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у визначений судом строк та не заявив клопотання про зменшення таких витрат.
Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд може, в тому числі і з власної ініціативи, відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд приймає до уваги, що зважаючи на незначну кількість матеріалів, долучених до позовної заяви та зміст позову, опрацювання таких матеріалів представником відповідача не потребувало значних затрат часу та зусиль.
Разом з тим, предметом розгляду у даній справі є корпоративний спір, із відзиву на позовну заяву вбачається, що представник відповідача здійснила аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні відносини, за результатами якого зробила відповідні висновки.
Також суд враховує, що представники відповідача приймали участь у підготовчих засіданнях, тривалість яких була незначною - не більше 30 хв. При цьому у підготовчих засіданнях суд вчиняв дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатами послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, які з огляду на встановлену судом вище необґрунтованість дій позивача підлягають стягненню з останнього.
Суд також врахував позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 221, 232, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву представника Акціонерного товариства "Проскурів" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №924/232/22 (924/67/21) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Проскурів" (м.Хмельницький, вул.Володимира Глушенкова, 11, код 30593842) 12000,00 грн (дванадцять тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковою ухвалою законної сили.
У задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 21.11.2025 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна