8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" листопада 2025 р. м. ХарківСправа №922/2515/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» , в особі філії «ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»
доПриватного підприємства «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АРКАДА»
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Штрихун І.В.
відповідача - Білоголовська Л.А.
АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "ТБ АРКАДА", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого викупленого, орендованого майна та прибудинкової території від 18.05.2018 №ХТУ-10/18-50 у розмірі 11.571,44 грн за період листопад 2020 - січень 2021, в т.ч.: основний борг - 7.463,76 грн; інфляційні збитки - 3.435,37 грн; 3% річних - 672,31 грн, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у частині відшкодування позивачем витрат на утримання орендованого майна за період з листопада 2020 до січня 2021.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2025 з урахуванням малозначності справи №922/2515/25 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
25.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №19492/25), в якому вважає позов необґрунтованим, оскільки Договір оренди від 25.09.2009 №4265-Н, укладений між сторонами, припинив свою чинність, а отже в ПП "ТБ АРКАДА" припинився обов'язок здійнювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна відповідно до договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 18.05.2018 №ХТУ-10/18-50. Окрім цього, позивачем заявлені вимоги про відшкодування витрат за січень 2021 як за повний місяць користування майно, втім орендоване майно було повернути позивачу 15.01.2021. Також позивач просить стягнути витрати за листопад 2020, натомість рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі №922/4197/20 було стягнуто заборгованість за спірним Договором за період з травня 20219 по листопад 2020. Окрім цього, позивачем не надсилалися на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату, у зв'язку з чим строк їх оплати не настав. А отже, нарахування відсотків річних та інфляційних втрат є неправомірним.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 у справі №922/2515/25 поновлено ПП "ТБ АРКАДА" процесуальний строк на подання відзиву.
01.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №19909/25), в якій зазначив, що оскільки була відсутня заява однієї із сторін про припинення або зміну Договору відшкодування, то він був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах. Договір відшкодування є похідним від Договору оренди від 25.09.2009 №4265-Н, відповідно його умови діють до моменту передачі відповідачем орендованого майна позивачу. Оскільки відповідач після закінчення строку дії Договору оренди від 25.09.2009 №4265-Н продовжував користуватися орендованим майном, то зобов'язання сплачувати послуги згідно з Договором відшкодування до моменту передачі орендованого майна не припинилося.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 здійснений перехід до розгляду справи №922/2515/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та розпочато підготовче провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2025 закрито підготовче провадження у справі №922/2515/25 та призначено справи до судового розгляду по суті на 20.11.2025 о 12:45 год.
Присутній у судовому засіданні по суті 20.11.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні по суті 20.11.2025 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Заслухавши вступне слово присутніх представників сторін, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ПП "ТБ АРКАДА" (орендар) був укладений Договір оренди від 25.09.2009 №4265-Н (далі - Договір оренди). Згідно з його умовами орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину вантажного відкритого майданчика (Інв. №20262), загальною площею 605,00 кв. м за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Іванчуковка, ст. Закомельська (далі - Майно), що перебуває на балансі Основ'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці, вартість якого визначено згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 13.05.2009 і становить 48.700,00 грн. Майно передається в оренду з метою навантажування та розвантажування сільгоспродукції.
Пунктом 5.12. Договору оренди встановлено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна. Протягом місяця після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого Майна, у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг орендарю, з наданням орендодавцю копії цих Договорів.
За Актом приймання-передачі орендованого майна від 25.09.2009, що є Додатком №1 до Договору, Майно було передано орендарю.
У зв'язку з утворенням ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"" від 25.06.2014 №200 та на підставі статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" між ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (орендодавець) та ПП "ТБ АРКАДА" був укладений Додатковий договір від 12.02.2016 №П/БМЕС-16314/НЮ до Договору оренди.
Згідно з пунктом 1 Додаткового договору від 12.02.2016 №П/БМЕС-16314/НЮ орендодавцем майна, визначеного договором оренди є ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ".
В подальшому до Договору оренди сторонами вносилися зміни шляхом укладання Додаткових договорів.
Зокрема, згідно з Додатковим договором від 08.05.2018 сторонами погоджені зміни щодо строку дії Договору оренди, а саме доповнено пункт 10.1. абзацом наступного змісту: "Цей Договір діє з 01.04.2018 по 30.06.2018 включно, без подальшого продовження".
Окрім цього, між ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (балансоутримувач) та ПП "ТБ АРКАДА" (орендар) був укладений Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого, викупленого, орендованого майна та прибудинкової території від 18.05.2018 №ХТУ-10/18-50 (надалі - Догові про відшкодування). Згідно з предметом якого балансоутримувач забезпечує надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (послуги), а орендар зобов'язаний брати участь у витратах балансоутримувача, пропорційно до займаної площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих баласноутримувачем за цим Договором.
У відповідності до пункту 2.1. Договору про відшкодування розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться не пізніше 10 числа за поточний місяць.
Згідно з пунктом 2.3. Договору про відшкодування вартість витрат по даному Договору починаючи з 01.01.2018 складає 2.487,92 грн на місяць, в т.ч. ПДВ 20% - 414,65 грн.
Цей Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та поширює свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 01.01.2018 та дає до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 6.1. Договору про відшкодування).
Пунктом 6.4. Договору про відшкодування передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
На підставі Акту приймання-передавання до Договору оренди від 15.10.2021 орендодавець передав, а балансоутримувач прийняв зі строкового платного користування Майно.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі №922/4197/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, стягнуто з ПП "ТБ АРКАДА" на користь АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" заборгованість за Договором про відшкодування за період з травня 2019 по листопад 2020 у розмірі 44.818,86 грн, інфляційні втрати в сумі 876,66 грн та 3% річних у сумі 993,61 грн.
Позивач зазначає, що оскільки після закінчення строку дії Договору оренди відповідач продовжував користуватися орендованим Майно, йому було нараховані послуги за Договором про відшкодування до моменту повернення Майна з оренди та котрі не були стягнуті на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі №922/4197/20, а саме за період з листопада 2020 по січень 2021 у загальній сумі 7.463,76 грн.
16.07.2025 позивач надіслав на адресу відповідача лист-претензію від 15.07.2025 №9, в якій просив негайно сплатити заборгованість за Договором оренди загальній сумі 11.573,94 грн та за Договором про відшкодування в загальному розмірі 52.286,86 грн. Втім відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи, позивач та відповідач перебували в договірних правовідносинах щодо оренди Майна згідно з Договором оренди, строк дії якого закінчився 30.06.2018.
Суд зазначає, що оскільки сторони погодили в подальшому не продовжувати договір, тому виникла необхідність повернення майна орендарем протягом 3 робочих днів по акту приймання-передавання майна відповідно до пункту 10.9. Договору оренди.
Згідно з пунктом 10.10. Договору оренди Майно вважається повернутим балансоутримувачу та орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що після припинення Договору оренди (30.06.2018) орендоване Майно було повернуто відповідачем позивачу за відповідним актом приймання-передачі протягом строку, визначеного цим Договором. Натомість, як свідчать матеріали справи Майно було повернуто позивачу лише 15.01.2021 за відповідним Актом приймання-передавання. Дана обставина сторонами не заперечується.
Позивач зазначає, що оскільки Майно за Договором оренди не було відразу повернуто відповідачем, позивач продовжував нараховувати ПП "ТБ АРКАДА" витрати на утримання нерухомого майна до дати фактичного повернення Майна (15.01.2021).
Посилання відповідача на ту обставину, що він перестав користуватися орендованим Майно, оскільки Договір оренди припинив свою дію, а також відповідно припинився обов'язок здійснювати витрати на утримання майна є безпідставними.
Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі №922/4197/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, було стягнуто з ПП "ТБ АРКАДА" на користь АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" заборгованість за Договором про відшкодування за період з травня 2019 по листопад 2020 у розмірі 44.818,86 грн, інфляційні втрати в сумі 876,66 грн та 3% річних у сумі 993,61 грн.
У вказаному рішенні були спростовані аналогічні заперечення ПП "ТБ АРКАДА" щодо припинення користування орендованим Майно з огляду на наявність доказів подальшої оплати орендної плати та витрат на утримання орендованого Майна.
Частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі №922/4197/20 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Таким чином, факт подальшого користування орендованим Майном після закінчення строку дії Договору оренди не підлягає доведенню знову.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пункту 2.1. Договору про відшкодування сторонами погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться не пізніше 10 числа за поточний місяць.
Таким чином, у відповідача, в силу положень статті 530 ЦК України та пункту 2.1. Договору про відшкодування виник обов'язок здійснювати платежі по відшкодуванню витрат на утримання майна до 10-го числа за поточний місяць. Тому ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а значить не звільняє від обов'язку відшкодувати відповідні послуги.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за Договором про відшкодування становить 7.463,76 грн, яка складається за період з листопада 2020 до січня 2021 включно.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі №922/4197/20 вже була стягнута заборгованість за Договором про відшкодування за листопад 2020. Натомість суд вважає дані твердження відповідача помилковими, оскільки як свідчить мотивувальна частина вказаного рішення останнім рахунком, котрий виставлявся ПП "ТБ АРКАДА" на підставі Договору про відшкодування, був рахунок від 31.10.2020 №874-2340 на суму 2.487,92 грн. За таких обставин, заборгованість за листопад 2020 у сумі 2.487,92 грн не була предметом розгляду тієї справи. Дана обставина також встановлена судом під час розгляду даної справи при досліджені матеріалів справи №922/4197/20.
Разом із тим, суд зазначає, що орендоване майно було повернуто відповідачем позивачу 15.01.2021 на підставі відповідного акту приймання-передавання, а отже нарахування позивачем витрат на утримання орендованого Майна за повний календарний місяць у розмірі 2.487,92 грн є безпідставним.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи те, що Майно було повернуто 15.01.2021, то обґрунтованим розрахунком витрат на утримання майна за січень 2021 є 01.01.2021-14.01.2021 на суму 1.123,58 грн, оскільки, починаючи з 15.01.2021 Майно не перебувало в користуванні відповідача.
За таких обставин правильною сумою заборгованості за Договором про відшкодування за період з листопада 2020 по січня 2021 (14.01.) є 6.099,42 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, а заперечення останнього спростовуються встановленим в рішенні Господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі №922/4197/20 обставинами. Таким чином факт наявності заборгованості за Договором про відшкодування в загальному розмірі 6.099,42 грн є належним чином доведеним позивачем. В іншій частині (1.364,34 грн) заборгованість є безпідставно заявлено.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору про відшкодування та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь основного боргу в розмірі 6.099,42 грн.
Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки в розмірі 3.435,37 грн та 3% річних у сумі 672,31 грн
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу відсотків річних та інфляційних втрат.
Перевіркою доданих до позовної заяви розрахунків 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущені помилки, а саме: нарахування відсотків річних та інфляційних втрат на заборгованості за січень 2021 здійснювалося на суму 2.487,92 грн, тобто за повний місяць, а потрібно за період 01.01.2021-14.01.2021 на суму 1.123,58 грн.
З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то Господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість січня 2021 на суму 1.123,58 грн у межах визначеного позивачем періоду прострочення з 11.02.2021 до 11.02.2024, суд зазначає, що арифметично правильний їх розмір становить: 3% річних - 101,20 грн, інфляційні - 506,32 грн. В іншій частині 3% річних у сумі 122,89 грн та інфляційні втрати в розмірі 614,82 грн наховані безпідставно та помилково, а тому задоволенню не підлягають.
В іншій частині (на заборгованість листопада 2020 та грудня 2020) відсотки річних та інфляційні втрати нараховані підставно.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6.099,42 грн; інфляційні збитки в розмірі 2.820,55 грн; 3% річних у сумі 549,42 грн. В частині стягнення 3% річних у сумі 122,89 грн та інфляційних збитків у розмірі 614,82 грн суд відмовляє як безпідставно заявлені.
Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 129 ГПК України, згідно з якими судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.982,35грн покладаються на відповідача, в іншій частині (440,05 грн) залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АРКАДА" (Україна, 61038, Харківська обл., м. Харків, шосе Салтівське, буд. 67-А, код ЄДРПОУ 32548751) на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03035, м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 61, код ЄДРПОУ ВП 41149437) основний борг у розмірі 6.099,42 грн, інфляційні збитки в розмірі 2.820,55 грн, 3% річних у сумі 549,42 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.982,35 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "21" листопада 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля