вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
14 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/399/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання Дика Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді", проспект Степана Бандери, буд. 33, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код 38739959
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зальц", вул. Медова, буд.14, с. Гаї-Шевченківські, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., Тернопільська обл., 47716, ідентифікаційний код 44192349
про: стягнення 2 393 297,60 грн, з яких 1 720 978,31 грн заборгованості, 152 428,24 грн три проценти річних та 519 891,05 грн інфляційних витрат та стягнення судових витрат.
За участю представників:
-позивача: Гураль Руслан Володимирович, адвокат, ордер серія ВО №1109214 від 29.06.2025;
-відповідача: не з'явився.
Зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зальц" ( вул. Медова, буд.14, с. Гаї-Шевченківські, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., Тернопільська обл., 47716, ідентифікаційний код 44192349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді", (проспект Степана Бандери, буд. 33, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код 38739959) 1 720 978,31грн - заборгованості, 152 428,24 грн - три проценти річних та 519 891,05грн - інфляційних витрат;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Зальц" грошових зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідно до умов Договору №0201/1 від 02.01.2023 та Договору 2507/1 від 25.07.2022, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саванді", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зальц", у зв'язку чим у нього виникла заборгованість на суму 1 720 978,31грн.
Позиція відповідача.
До матеріалів справи відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву.
Заперечення позивача.
Від позивача до матеріалів справи відповідь на відзив не поступала.
Рух справи.
Ухвалою від 21.07.2025 прийнято позовну заяву № без номера, документ сформовано в системі "Електронний суд" 02.07.2025 (вх.№454 від 03.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зальц" про стягнення 2 393 297,60 грн, з яких 1 720 978,31 грн заборгованості, 152 428,24 грн три проценти річних та 519 891,05 грн інфляційних витрат та стягнення судових витрат до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 29.08.2025 на 14 год. 30хв.
Ухвалою від 29.08.2025 відкладено підготовче засідання на 17.09.2025 на 12 год. 45хв.
Ухвалою суду від 17.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2025 на 11 год. 30хв.
Ухвалою від 22.10.2025 відкладено розгляд справи на 05.11.2025 на 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 06.11.2025,призначено судове засідання на 14.11.2025 на 11год. 00хв., оскільки 05.11.25 судове засідання у справі №921/399/25 не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді у відпустці
Явка сторін.
Представник позивача в судове засідання з'явився, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача не з'явився. Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області шляхом надіслання процесуальних документів в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд». Так ухвала від 21.07.2025 про відкриття провадження у справі надіслана та доставлена 21.07.2025 до Електронного кабінету відповідача, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа, підписана відповідальним працівником суду та знаходиться в матеріалах справи.
Розгляд заяв та клопотань.
Жодні заяви та клопотання не поступили.
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).
Процесуальні дії суду.
Судом оголошено 14.11.21025 скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступні фактичні обставини.
25.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саванді" ( далі - Позивач /Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зальц" (далі - Відповідач/Покупець) було укладено договір купівлі - продажу №2507/1 (далі - договір №2507/1), відповідно до п.1.1 п. 1.2 якого позивач, як продавець, зобов'язався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, іменовано далі по тексту договору - Товар, предметом постачання є наступний товар: сіль технічна.
Відповідно до п. 3.1. договору №2507/1 ціна та загальна вартість товару погоджується сторонами в замовленнях та зазначається в товаросупровідних документах (видаткових накладних).
Відповідно до п. 3.2 договору №2507/1 покупець сплачує вартість товару перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 4.1 договору №2507/1встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 та автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за 30 робочих днів не заявить про свій намір його розірвати.
На виконання договору №2507/1 позивачем за період з 25.07.2022 по 03.01.2023 було поставлено технічну сіль на загальну суму 20 563 333 грн 99 коп., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 25.07.2022 накладна №739 - на загальну суму 250 799,90 грн, від 22.08.2022 накладна №911 - на загальну суму 149 199,94 грн, від 15.09.2022 накладна №1094 - на загальну суму 243 199,91 грн, від 20.09.2022 накладна №1095 - на загальну суму 456 799,81 грн, від 23.09.2022 накладна №1225 - на загальну суму 89 999,96 грн, від 26.09.2022 накладна №1165 - на загальну суму 756 999,70 грн, від 29.09.2022 накладна №1226 - на загальну суму 369 999,85 грн, від 13.10.2022 накладна №1382 - на загальну суму 250 199,90 грн, від 17.10.2022 накладна №1256 - на загальну суму 142 599,95 грн, від 17.10.2022 накладна №1383 - на загальну суму 159 999,94 грн, від 18.10.2022 накладна №1257 - на загальну суму 249 999,90 грн, від 19.10.2022 накладна №1274 - на загальну суму 119 999,95 грн, від 25.10.2022 накладна №1296 - на загальну суму 192 999,92 грн, від 28.10.2022 накладна №1316 - на загальну суму 751 199,70 грн, від 03.11.2022 накладна №1467 - на загальну суму 5 000,00 грн, від 07.11.2022 накладна №1468 - на загальну суму 69 999,97 грн, від 08.11.2022 накладна №1371 - на загальну суму 61 999,98 грн; 08.11.2022(накладна №1469 - на загальну суму 3 000,00 грн, від 25.11.2022 накладна №1470 - на загальну суму 499 999,80 грн, від 25.11.2022 накладна №1471 - на загальну суму 89 999,96 грн, від 30.11.2022 накладна №1589 - на загальну суму 91 999,97 грн, від 30.11.2022 накладна №1581 - на загальну суму 899 999,64 грн, від 01.12.2022 накладна №1611 - на загальну суму 634 999,75 грн, від01.12.2022 накладна №1653 - на загальну суму 579 999,77 грн, від 06.12.2022 накладна №1654 - на загальну суму 39 999,98 грн, від 09.12.2022 (накладна №1582) - на загальну суму 249 199,90 грн; 12.12.2022 (накладна №1655) - на загальну суму 10 000,00 грн; 14.12.2022 (накладна №1595) - на загальну суму 2 873 521,10 грн; 22.12.2022 (накладна №1659) - на загальну суму 245 550,44 грн; 22.12.2022 (накладна №1660) - на загальну суму 1 899 996,00 грн; 22.12.2022 (накладна №1661) - на загальну суму 474 999,00 грн; 22.12.2022 (накладна №1651) - на загальну суму 5 169 834,32 грн; 23.12.2022 (накладна №1662) - на загальну суму 234 649,51 грн; 23.12.2022 (накладна №1663) - на загальну суму 527 323,81 грн; 26.12.2022 (накладна №1652) - на загальну суму 1 479 002,66 грн; 03.01.2023 (накладна №19) - на загальну суму 238 260,10 грн, які підписані повноважними представниками сторін без зауважень та засвідчені печатками товариств.
Відповідач оплатив частково отриманий товар, за договором №2507/1 в сумі 19 365 193 грн 12 коп, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованості станом на 28.01.2025 в розмірі 1 198 140 грн 87 коп., що також підтверджується Актом звірки розрахунків, підписаним сторонами станом на 28.01.2025.
31.01.2025 відповідач сплатив за отриманий товар за договором №2507/1 ще 50 000 грн, а, тому розмір заборгованості становить 1 148 140, 87грн.
Також, 02.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саванді" ( далі - Позивач /Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зальц" (далі - Відповідач/Покупець) було укладено договір купівлі - продажу №0201/1 (далі - договір №0201/1), відповідно до п.1.1 п. 1.2 якого позивач, як продавець, зобов'язався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, іменовано далі по тексту договору - Товар, предметом постачання є наступний товар: сіль технічна.
Відповідно до пункту 3.1. договору №0201/1 ціна та загальна вартість товару погоджується сторонами в замовленнях та зазначається в товаросупровідних документах (видаткових накладних).
Відповідно до пункту 3.2 договору №0201/1 покупець сплачує вартість товару перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 4.1 договору №0201/1 встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 та автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за 30 робочих днів не заявить про свій намір його розірвати.
На виконання договору №0201/1 позивачем за період з 06.02.2023 по 29.12.2023 було поставлено технічну сіль на загальну суму 2 472 837 грн 44 коп.: що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 06.02.2023 накладна №280 - на загальну суму 241 600,12 грн, від 07.02.2023 накладна №281 - на загальну суму 720 000,36 грн, від 08.02.2023 накладна №288 - на загальну суму 192 000,10 грн, від 15.09.2023 накладна №2763 - на загальну суму 637 484,41 грн, від 17.10.2023 накладна №3026 - на загальну суму 173 352,11 грн, від 30.10.2023 накладна №3126 - на загальну суму 71 300,05 грн, від 31.10.2023 накладна №3139 - на загальну суму 117 800,08 грн, від 14.11.2023 накладна №3199 - на загальну суму 124 000,08 грн, від 15.11.2023 накладна №3207 - на загальну суму 124 000,08 грн та від 20.11.2023 накладна №3231 - на загальну суму 71 300,05 грн, які підписані повноважними представниками сторін без зауважень та засвідчені печатками товариств.
Відповідач оплатив частково отриманий товар на суму 1 900 000 грн 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку позивача, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором №0201/1 в розмірі 572 837 грн 44 коп., що також підтверджується Актом звірки розрахунків, підписаним сторонами станом на 28.01.2025.
Позивач надіслав на електронну пошту відповідача 29.01.2025 претензії №2901-012 від 29.01.2025 з вимогою погасити заборгованість за договором №2507/1 та №2901-01 від 29.01.2025 з вимогою погасити заборгованість за договором №0201/1, які залишені без відповіді, та задоволення.
Не виконання частково відповідачем своїх зобов'язань за договором №0201/1 та договором №2507/1, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 1 720 978,31 грн заборгованості, 152 428,24 грн три проценти річних та 519 891,05 грн інфляційних витрат.
Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України) (надалі - ГПК України).
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, порядок виконання якого регулюється нормами - ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач на виконання умов договорів поставив відповідачу технічну сіль, а саме по договору № 2507/1 за період з 25.07.2022 по 03.01.2023 на загальну суму 20 563 333 грн 99 коп. та по договору №0201/1 за період з 06.02.2023 по 29.12.2023 на загальну суму 2 472 837 грн 44 коп.
Відповідач частково оплатив отримай товар, а саме за договором № 2507/1 на суму 19415193,12грн та за договором №0201/1 на суму 1 900 000 грн 00грн, у зв'язку з чим у нього виникала заборгованість за договором№2507/1 в розмірі 1 148 140, 87грн та договором №0201/1 в розмірі 572 837 грн 44 коп.
Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару отриманого за договором №2507/1 в розмірі 1 148 140, 87грн та договором №0201/1 в розмірі 572 837 грн 44 коп., всього в загальній сумі 1 720 978,31 грн матеріали справи не містять.
На підставі вищевикладеного, та зважаючи на відсутність доказів оплати відповідачем щодо оплати товару отриманого договором №2507/1 та за договором №0201/1 в загальній сумі 1 720 978,31 грн, позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 1 720 978,31 грн підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач здійснив нарахування на суму боргу 519 891,05 грн - втрат від інфляційних процесів, а саме за договором №2507/1 за період з січня 2023 по травень 2025 в 331 804,34грн та за договором №0201/1 за період лютий 2023 по травень 2025 в сумі 188 086,81грн.
Здійснивши перерахунок нарахованих втрат від інфляційних процесів, сума таких втрат від інфляційних процесів за період прострочення договором №2507/1 за період з січня 2023 по травень 2025 становить 299 644,81грн та за договором №0201/1 за період лютий 2023 по травень 2025 становить 186 474,13грн, всього загальна сума 486118,94грн.
А тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 486118,94грн втрат від інфляційних процесів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 33 772,11грн втрат від інфляційних процесів, то такі нараховані безпідставно та задоволенню не підлягають.
Також позивач здійснив нарахування на суму боргу 152 428,24 грн грн - 3% річних, а саме договором №2507/1 за період з 01.01.2023 по 30.06.2025 в розмірі 96052,69грн та за договором №0201/1 за період 07.02 2023 по 30.06.2025 в розмірі 56375,55грн.
Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, сума трьох процентів річних договором №2507/1 за період з 01.01.2023 по 30.06.2025 становить 96 105,80грн та за договором №0201/1 за період 07.02 2023 по 30.06.2025 становить 55 480,23грн.
Суд, враховуючи заявлені до стягнення 3% річних за договором №2507/1 у розмірі 95052,69грн дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині, а саме за договором №2507/1 за період з 01.01.2023 по 30.06.2025 в сумі 96052,69грн та за договором №0201/1 за період 07.02 2023 по 30.06.2025 в сумі 55 480,23грн, всього в загальній сумі 151 532,92грн та стягнення з відповідача на користь позивача 151 532,92грн трьох процентів річних.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 895,32грн трьох процентів річних, то такі нараховані безпідставно та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з урахуванням зазначених положень, а також з огляду на обставини подання позивачем позовної заяви через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення до суду з даною позовною вимогою становить 28719,57 грн (2393297,60грн х 1.5% х 0,8).
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 28719,57 грн згідно платіжної інструкції № 20332 від 30.06.2025.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору на суму 28 303 грн. 56 коп. на користь позивача.
Витрати на правову допомогу.
Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення судових витрат. В своїй позовній заяві зазначено про те, що у зв'язку з розглядом справи позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00грн.
На підтвердження понесення таких витрат позивач надав до позовної заяви:
- Договір про надання правничої допомоги №157 від 26.06.2025, який укладений між адвокатом - Адвокатським бюро "Руслана Гураля" (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саванді" (Клієнт), згідно п. п.1.1. 4.1, 4.3 відповідно до умов цього договору та в поряду, передбаченому чинним законодавством Адвокатське бюро здійснює представництво Клієнта в Господарському суді Тернопільської області, Західному апеляційному господарському суді в господарській справі за позовом ТОВ "Саванді" до ТОВ "Зальц" про стягнення заборгованості та інших платежів за договорами купівлі-продажу №0201/1 від 02.01.2023 та №2507/1 від 25.07.2022. Розмір гонору за представництво Клієнта в суді першої інстанції становить 25 000,00грн. Розмір гонорару не залежить від досягнутого результату;
- ордер серія ВО №1109214 від 29.06.2025 на представництво інтересів ТОВ "Саванді" адвокатом Гураль Русланом Володимировичем;
- платіжна інструкція №619 від 26.06.2025 про перерахування позивачем коштів Адвокатському бюро "Руслана Гураля" на суму 25 000,00 грн.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Верховний суд в своїй додатковій постанові від 21.01.2020 у справі 904/1038/19 зазначив про те, що аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04).
За приписами статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому цим Законом. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами (ст.6 Закону).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено», що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази понесення позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката Гураля Р.В, який, представляв інтереси позивача під час розгляду справи, умови договору про надання правової допомоги, платіжної інструкції про сплату витрат, матеріали справи, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 24637,87 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом при оголошенні вступної та резолютивної частин рішення помилково не зазначено: В решті позову - відмовити.
Згідно ч. 7 ст. 233 ГПК України виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд робить застереження про виправлення в резолютивній частині рішення доповнивши пункт 2 словами наступного змісту: " В решті позову - відмовити."
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зальц" ( вул. Медова, буд.14, с. Гаї-Шевченківські, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47716, ідентифікаційний код 44192349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" ( проспект Степана Бандери, буд. 33, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код 38739959):
-1 720 978 (один мільйон сімсот двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн 31 коп. заборгованості;
-151 532 (сто п'ятдесят одну тисячу п'ятсот тридцять дві) грн 92 коп - три проценти річних;
-486 118 ( чотириста вісімдесят шість тисяч сто вісімнадцять) грн 94 коп - інфляційних втрат;
-28 303 (двадцять вісім тисяч триста три) грн 56 коп - судового збору в повернення сплачених судових витрат;
-24 637 (двадцять чотири шістсот тридцять сім) грн 87 коп - судових витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позову - відмовити.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4.Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд".
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" ( проспект Степана Бандери, буд. 33, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код 38739959).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зальц" ( вул. Медова, буд.14, с. Гаї-Шевченківські, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. 47716, ідентифікаційний код 44192349).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано: 21 листопада 2025 року.
Суддя С.О. Хома