46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
13 листопада 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/516/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за участю секретаря судового засідання Дідур А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіта Груп", місто Івано-Франківськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава-5", місто Тернопіль
про стягнення 3 295 694грн 35коп
за участю представників:
позивача: Діордієв О.С., адвокат, ордер АР №1217468 від 28.08.2025;
відповідача: не з'явився.
Зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "САНВІТА ГРУП", місто Івано-Франківськ звернулося 29.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПАВА- 5", місто Тернопіль, про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 3 295 694грн 35коп., з яких 2 982 565грн 20коп. - основного боргу, 25 957грн 07 коп. - інфляційних нарахувань, 25 338грн 71коп. - 3% річних, 261 833грн 37коп. - пені з підстав неналежного виконання відповідачем умов Договору №15-0319/01 від 15.03.2019 на виготовлення та поставку товару в частині проведення оплати за поставлений товар.
Позиція відповідача.
У додаткових поясненнях №277 від 16.10.2025 (вх.№7296) відповідачем заявлені позовні вимоги не визнаються, оскільки ним протягом вересня-жовтня 2025 року сплачено на банківський рахунок позивача 500 000,00 грн на підставі платіжних інструкцій №14486 від 15.09.2025 на суму 200 000,00 грн, №14535 від 18.09.2025 на суму 100 000,00 грн, №14879 від 10.10.2025 р. на суму 100 000,00 грн, №14939 від 15.10.2025 на суму 100 000,00 грн, котрі долучені до пояснень. У зв'язку з цим відповідач вважає, що нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня та є невірно нараховані.
Також відповідачем заперечується стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору у заявлених позивачем сумах, оскільки вони розраховані від суми боргу, який не відповідає дійсному, і тому є неспіврозмірними.
Відтак, ТОВ "КУПАВА-5" просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у заявлених сумах до стягнення.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 04.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті позову; підготовче засідання призначено на 30.09.2025.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 21.10.2025, в котрому оголошувалася перерва до 13.11.2025, про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові та з посиланням на долучені до справи докази.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином шляхом доставлення судової кореспонденції до електронного кабінету товариства зареєстрованого у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, про що свідчать долучені до справи довідки про доставку електронних листів (ухвал суду від 04.09.2025, 30.09.2025, 21.10.2025, 13.11.2025 ).
З цього приводу суд зазначає, що неявка учасника справи, належним чином повідомленого про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, а брати участь в судовому засіданні є правом сторони. При цьому, суд враховує, що відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов (пояснення №277 від 16.10.2025), у якому наведено власні аргументи щодо заявлених позовних вимог.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 500 000грн 00коп. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору (ч. 1 ст. 231 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У судовому засіданні 13.11.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи.
15 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «САНВІТА ГРУП», як Виробником та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУПАВА-5», як Замовником укладено договір № 15-0319/01 на виготовлення і поставку товару разом з Протоколом розбіжностей від 15.03.2019 (далі - договір), відповідно до якого Сторони дійшли згоди спільно співпрацювати в сфері виробництва, постачання Товарів під Знаком для товарів і послуг «DADA» (далі по тексту «Торгова марка») (п. 1.1 договору).
Згідно з п.1.2 договору, Виробник зобов'язався виробляти, упаковувати і маркувати узгоджені Сторонами товари під торговельною маркою «DADA» (далі - Товар), при цьому використовуючи Торгову марку виключно в цілях даного договору.
В порядку та на умовах, визначених цим договором, Виробник зобов'язався протягом всього терміну дії даного договору за завданнями (заявками) Замовника виробляти і поставляти Товар із застосуванням власних засобів виробництва з власної сировини під Торговою маркою Замовника, а Замовник в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити Товар згідно з умовами даного Договору (п.1.4 договору).
Відповідно до п.1.5 договору Товаром за цим договором є продукція, зазначена в специфікації Виробника, яка узгоджується з Замовником і підписується уповноваженими представниками Сторін. Специфікація затверджується Сторонами і є невід'ємною частиною цього договору. Орієнтовні річні обсяги закупівель узгоджуються з Виробником і Замовником і вказуються Сторонами в Додатку №2 цього договору.
Згідно з п.1.6 договору, основні характеристики Товару, який поставляється за цим договором, містяться в Додатку № 3 до цього договору, яке складається на кожен вид Товару окремо і містять такі характеристики Товару: повне найменування; органолептичні показники; компоненти продукції; зовнішні характеристики; технічні характеристики.
За умовами пункту 4.1 договору (з урахуванням Протоколу розбіжностей від 15.03.2019) загальна кількість Товару в кожній партії товару визначається відповідно до видаткової накладної, складеної на підставі прийнятої Заявки до виконання Виробником. Виробник зобов'язався здійснити поставку готового Товару на умовах FCA склад Замовника, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010р. Склад Замовника розташований за адресою: м. Тернопіль. вул. Гайова, 38А.
Зобов'язання по поставці Товару вважаються виконаними з моменту передачі партії Товару представнику Замовника в місці, зазначеному в пункті 4.1 договору. Датою поставки Товару є дата, зазначена у видатковій накладній Виробника (п. 4.2 договору).
Пунктом 4.4 договору визначено, що право власності на поставлений готовий Товар, а також ризики випадкової загибелі або знищення Товару (в разі поставки готового Товару частинами на кожну його частину, партію) переходить до Замовника в момент передачі готового Товару (кожної його частини, партії) Виробником Замовнику. Передача поставленого готового Товару оформляється шляхом позначки Замовником про отримання готового Товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи та відбитком печатки (штампа) Замовника. Повноваження осіб, які здійснюють прийняття Товару від імені Замовника, повинні бути підтверджені довіреністю, виданою уповноваженою особою Замовника на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Виробник зобов'язався на дату передачі готового Товару Замовнику передати останньому товаросупровідні документи: рахунок на партію Товару; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (при необхідності); копію санітарно-гігієнічного висновку (п.3.14, 4.5 договору ).
Відповідно до п.5.1 договору ціни на Товар вказуються Сторонами в Специфікації, яка підписана уповноваженими представниками обох Сторін за даним договором, і розраховані Сторонами виходячи з мінімальної партії виробництва Товару.
Вартість кожної партії виготовленого Товару вказується у видаткових накладних та інших товаросупровідних документах, виходячи з цін, зазначених у чинній Специфікації (п.5.2 договору).
У п.5.4 договору Виробник зобов'язався поставляти Товари за цінами, узгодженими із Замовником і зазначеними Сторонами у Специфікації.
Згідно з п.5.9 договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 15.03.2019), оплата товару здійснюється шляхом внесення передоплати в розмірі 50% від вартості партії Товару в момент відвантаження Товару; а решту 50% першої партії товару Замовник оплачує на протязі 45 календарних днів з моменту отримання Товару.
23.12.2022 сторонами підписано додаткову угоду, якою внесено зміни до договору, виклавши п.5.9 в такій редакції: оплата за Товар за цим договором здійснюється Замовником в наступному порядку: Замовник зобов'язаний здійснити оплату Товару на протязі 45 календарних днів з моменту його отримання.
Передача (приймання-здавання) Товару здійснюється згідно видаткової накладної Виробника. Перехід права власності і ризиків на Товар відбувається в момент передачі Товару на складі Виробника (п.7.1 договору).
Відповідно до п.7.2 договору приймання Товару здійснюється Замовником відповідно до Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 і Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, за винятком умов, встановлених цим договором, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Згідно з п.9.1 договору, за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого Виробником Замовнику Товару, а також за несвоєчасну та / або неповну оплату Товару, Замовник зобов'язаний сплатити Виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання Замовником незалежно від його тривалості, включаючи день оплати.
Замовник сплачує Виробнику, крім пені, передбаченої пунктом 9.1 цього договору додатково штраф у розмірі 3% річних у відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України (п.9.2 договору).
Згідно з п.11.1 договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох Сторін (15.03.2019) і такий діє протягом 12 календарних місяців. Передбачено, що термін дії даного договору може бути продовжений за взаємною згодою обох Сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору.
Додатковою угодою №4 від 2 березня 2021 року Сторонами продовжено термін дії договору до 31 грудня 2022 року включно, до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не направила іншій стороні письмове повідомлення про припинення дії договору.
З матеріалів справи вбачається, що Замовником оформлено електронні замовлення на товар, а саме: №16043 від 6 березня 2025 року на суму 653875,20грн, № 16044 від 7 березня 2025 року на суму 707857,92грн, № 16045 від 11 квітня 2025 року на суму 707857,92грн, № 16046 від 08 травня 2025 року на суму 709645,44грн, № 16047 від 24 квітня 2025 року на суму 203328,72грн.
На виконання взятих на себе договірних зобов'язань ТОВ «САНВІТА ГРУП» поставлено, а ТОВ «КУПАВА-5» прийнято товар на загальну суму 2 982 565,20 грн наступними партіями:
- на підставі видаткової накладної № 1449 від 06.03.2025 поставлено товар на суму 653 875,20 грн, про що також свідчить товарно-транспортна накладна № Р1449 від 06.03.2025. Позивачем виписано рахунок на оплату товару № 1059 від 06.03.2025 на суму 653 875,20 грн та за результатами вказаної поставки зареєстровано податкову накладну № 140 від 06.03.2025 на суму 653 875,20 грн;
- на підставі видаткової накладної № 1467 від 07.03.2025 поставлено товар на суму 707 857,92 грн, про що також свідчить товарно-транспортна накладна № Р1467 від 07.03.2025. Позивач надав відповідачу рахунок на оплату поставленого товару № 1096 від 07.03.2025 на суму 707 857,92 грн та за результатами вказаної поставки зареєстровано податкову накладну № 186 від 07.03.2025 на суму 707 857,92 грн;
- на підставі видаткової накладної № 2493 від 11.04.2025 поставлено товар на суму 707 857,92 грн, про що також свідчить товарно-транспортна накладна № Р2493 від 11.04.2025. Позивач надав відповідачу рахунок на оплату поставленого товару № 1785 від 11.04.2025 на суму 707 857,92 грн та за результатами вказаної поставки зареєстровано податкову накладну № 300 від 11.04.2025 на суму 707 857,92 грн;
- на підставі видаткової накладної № 2798 від 24.04.2025 поставлено товар на суму 203 328,72 грн, про що також свідчить товарно-транспортна накладна № Р2798 від 24.04.2025. Позивач надав відповідачу рахунок на оплату поставленого товару № 1993 від 24.04.2025 на суму 203 328,72 грн та за результатами вказаної поставки зареєстровано податкову накладну № 652 від 24.04.2025 на суму 203 328,72 грн;
- на підставі видаткової накладної № 3274 від 08.05.2025 поставлено товар на суму 709 645,44 грн, про що також свідчить товарно-транспортна накладна №Р3274 від 08.05.2025. Позивач надав відповідачу рахунок на оплату поставленого товару № 2323 від 08.05.2025 на суму 709 645,44 грн та за результатами вказаної поставки зареєстровано податкову накладну № 355 від 08.05.2025 на суму 709 645,44 грн.
В свою чергу, відповідач, отримавши у власність товар, не розрахувався за нього, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 29.08.2025 (дата підписання позовної заяви) в розмірі 2 982 565,20 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався 17.07.2025 (згідно з описом вкладення від 17.07.2025 та накладної оператора поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» на поштове відправлення №78301103827254) до відповідача з претензією №15-0725/01 від 15.07.2025, за змістом якої вимагав протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії, погасити заборгованість в сумі 2 982 565,18 грн та сплатити нараховані відповідно до п.9.1, 9.2 договору 149 172,05грн пені та 14436,09грн штрафу у розмірі 3% річних, всього 314617,32грн.
У відповіді «Про розгляд претензії» № 255 від 18.07.2025 ТОВ «КУПАВА-5» визнало борг в сумі 2 982 565,18 грн, пояснивши, що однією з причин виникнення заборгованості стали непередбачувані обставини, що зумовлені ворожою російською атакою, що мала місце 06.06.2025 на місто Тернопіль, внаслідок якої суттєво пошкоджено виробничі та складські приміщення товариства, в тому числі виробниче приміщення, де здійснювалось виробництво дитячих підгузків та підгузків-трусиків, складські приміщення, комерційні приміщення, склад тимчасового митного зберігання. Також, уламками скла, фасаду, підтопленням системою автоматичного протипожежного гасіння пошкоджено готові товарні та сировинні запаси. Сума нанесених збитків є значною, а їх розмір має визначити міжнародна експертна оцінка на замовлення товариства, про що також до Реєстру досудових розслідувань внесено відповідну заяву та відкрито кримінальне провадження. Посилаючись на ці обставини, які унеможливили виробництво товарів дитячої гігієни та необхідний час для відновлення відповідач просив розстрочити сплату боргу на три місяці із сплатою 900 000,00 грн до 28.07.2025, 900 000,00 грн - до 28.08.2025, 1 182 565,18 грн - до 28.09.2025. Також запропоновано повернення поставленого позивачем товару на суму 2,7 млн. грн.
Доказів здійснення відповідачем платежів згідно запропонованого графіку матеріали справи не містять, що підтверджено позивачем у судовому засіданні. Також у справі відсутнє документальне підтвердження досягнення домовленостей між сторонами стосовно пропозиції відповідача щодо повернення товару на суму 2,7 млн. грн.
Дані обставини послугували підставою для звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача 2 982 565,20грн боргу, нарахувавши інфляційні втрати в розмірі 25 957,07 грн, 3% річних в розмірі 25 338,71 грн, пеню в розмірі 261 833,37 грн.
Матеріалами справи, зокрема копіями платіжних інструкцій №14486 від 15.09.2025 на суму 200 000,00грн, №14535 від 18.09.2025 на суму 100 000,00 грн, №14879 від 10.10.2025 на суму 100 000,00 грн, №14939 від 15.10.2025 на суму 100 000,00 грн, підтверджується, що відповідачем в добровільному порядку перераховано на рахунок позивача кошти на загальну суму 500 000грн, де в графі "призначення платежу" вказано "Оплата за товар вологі серветки згідно Договору №15-0319/01 від 15.03.2019р., зг. рах. №1059 від 06.03.2025р. в т. ч. ПДВ 20% 16666,67 грн".
Таким чином, після відкриття судом провадження у справі, відповідачем здійснено часткову оплату товару, отриманого у власність на підставі видаткової накладної № 1449 від 06.03.2025 на суму 653 875,20 грн; неоплаченим залишається товар на суму 153875,20грн, поставлений 06.03.2025.
Вирішення судом у резолютивній частині рішення питання про закриття провадження у справі в частині вимог, є порушенням норм процесуального права (див. постанову Верховного Суду у складі суддів КГС від 01.05. 2025 у cправі № 924/740/23).
Відповідно до викладеного, процесуальне рішення суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 500000грн у зв"язку з відсутністю предмету спору оформляється шляхом постановлення окремого процесуального документу - ухвали суду від 13.11.2025 (знаходиться в матеріалах справи).
В іншій частині позову про стягнення 2 482 565грн 20коп. основного боргу, 25 957грн 07коп. інфляційних нарахувань, 25 338грн 71коп. 3% річних, 261 833грн 37коп. пені суд здійснює розгляд позовних вимог по суті.
Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК).
Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Господарський суд відзначає, що за своєю суттю укладений між позивачем і відповідачем договір №15-0319/01 від 15 березня 2019 року є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів - договору підряду (в частині виробництва, упакування товару на замовлення відповідача), та договору поставки (в частині відпуску готової продукції зі складу Виробника на умовах EХW - склад виробника відповідно до Міжнародних Правил "Інкотермс" в редакції 2010 року, що знаходиться за адресою: с. Хутір Будилів Снятинського району Івано-Франківської області, вул. Нова, буд. 26Б.
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК).
Визначення договору підряду міститься в ч. 1 ст. 837 ЦК України, відповідно до якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частина 2 статті 837 ЦК України доповнює характеристику договору підряду, вказуючи на те, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. З аналізу наведеної норми слідує, що істотними умовами договору підряду є, зокрема: предмет договору; ціна роботи; строк виконання роботи.
В силу положень ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
За своєю природою договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу, тому до питань, що не врегульовані вищезазначеними нормами, можуть застосовуватися норми глави 54 ЦК України.
Отже, істотними умовами договору поставки є умови про предмет та ціну.
Відповідно до статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок невиконання відповідачем, як Замовником умов договору на виготовлення і поставку товару в частині проведення розрахунку за отриманий у власність товар.
Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
Відповідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
До предмета доказування у даній справі входять обставини стосовно обсягу (кількості) поставки та відповідно вартості поставленого відповідачу товару згідно оформлених первинних документів.
На підтвердження факту поставки товару позивачем надано копії видаткових накладних: №1449 від 06.03.2025, згідно з якою відповідачем отримано товар зідно найменувань, вказаних у накладних, на суму 653 875,20 грн з ПДВ, №1467 від 07.03.2025, згідно з якою поставлено товар на суму 707 857,92 грн з ПДВ, № 2493 від 11.04.2025, згідно з якою поставлено товар на суму 707 857,92 грн з ПДВ, № 2798 від 24.04.2025, згідно з якою поставлено товар на суму 203 328,72 грн з ПДВ, № 3274 від 08.05.2025, згідно з якою отримано товар на суму 709 645,44 грн з ПДВ, про що також свідчать товарно-транспортні накладні № Р1449 від 06.03.2025, № Р1467 від 07.03.2025, № Р2493 від 11.04.2025, № Р2798 від 24.04.2025, №Р3274 від 08.05.2025, які підписано представниками ТОВ «САНВІТА ГРУП» - логістом Гук М.П. та ТОВ «КУПАВА-5» - завскладом, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб. Дані документи містять посилання на умови договору №15-0319/01 від 15 березня 2019 року, номери замовлень Покупця.
Окрім того, позивачем зареєстровано податкові накладні № 140 від 06.03.2025 на суму 653 875,20грн, № 186 від 07.03.2025 на суму 707 857,92грн, № 300 від 11.04.2025 на суму 707 857,92грн, № 652 від 24.04.2025 на суму 203 328,72грн, № 355 від 08.05.2025 на суму 709 645,44 грн.
Будь-яких претензій щодо якості чи кількості поставленого товару матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем зобов'язання за договором виконано належним чином шляхом поставки та передачі відповідачу товару на загальну суму 2 982 565,20грн. Зазначений у накладних товар по якості, кількості, ціні, асортименті, прийнято ТОВ "Купава-5" без зауважень та будь яких застережень, про що свідчать підписи про його отримання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
У п.5.9 договору (в редакції Додаткової угоди від 23.12.2022) сторонами узгодили, що оплата за товар за цим договором здійснюється ТОВ "Купава-5" протягом 45-ти календарних днів з моменту його отримання.
Таким чином, оплату товару, отриманого на підставі видаткових накладних №1449 від 06.03.2025 на суму 653 875,20 грн та №1467 від 07.03.2025 на суму 707 857,92 грн відповідач мав оплатити до 21.04.2025, отриманого на підставі видаткової накладної №2493 від 11.04.2025 на суму 707 857,92 грн - до 26.05.2025, за накладною № 2798 від 24.04.2025 на суму 203 328,72 грн - до 09.06.2025, за накладною № 3274 від 08.05.2025 на суму 709 645,44 грн - до 23.06.2025.
Однак, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань оплату отриманого у власність товару провів частково на суму 500 000грн (15.09.2025 сплачено кошти в сумі 200 000,00грн, 18.09.2025 - 100 000,00 грн, 10.10.2025 - 100 000,00 грн, 15.10.2025 - 100 000,00 грн), внаслідок чого допустив заборгованість станом на день вирішення спору в розмірі 2 482 565грн 20коп.
В силу вимог ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.2, 5 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення остаточного розрахунку за отриманий ним у власність товар на суму 2 482 565грн 20коп. на момент розгляду спору судом у матеріалах немає.
Оскільки матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про поставку товару на загальну суму 2 982 565,20грн, його отримання відповідачем та часткову оплату в розмірі 500 000грн, беручи до уваги відсутність доказів проведення остаточного розрахунку за товар, суд доходить висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення його майнових прав на 2 482 565грн 20коп. боргу, а тому вимоги в цій частині позову підлягають до задоволення.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №905/587/18.
Як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховано інфляційні втрати в розмірі 25 957,07грн, а саме на суму боргу 653875,20грн боргу за період з травня по червень 2025 року, на суму боргу 707857,92грн за період з травня по липень 2025 року, на суму боргу 203328,72грн за період з червня по липень 2025 року.
Оцінивши наданий розрахунок суми інфляційних втрат, з урахуванням розміру заборгованості у відповідні місяці заявленого періоду та перевіривши правильність здійснених нарахувань інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги в цій частині позову підлягають до задоволення в заявленому розмірі як обґрунтовані та вірно обраховані (розрахунок суду міститься в матеріалах справи).
Щодо вимог про стягнення 3% річних, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші у відповідності до ст.625 ЦК України, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Відповідно до п.9.2 договору Замовник сплачує Виробнику, крім пені, передбаченої пунктом 9.1 цього договору додатково штраф у розмірі 3% річних у відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України.
Стосовно цієї умови договору суд зазначає, що правова природа 3% річних полягає у тому, що ці нарахування мають компенсаційний характер (відшкодування знецінення грошей через інфляцію та плата за користування чужими коштами), а не штрафний (каральний). Вони є особливою мірою цивільно-правової відповідальності, що входить до складу грошового боргу, і не підпадає під визначення неустойки (штрафу чи пені) за ст. 549 ЦК України. Штраф як неустойка - це одноразова виплата за факт порушення (фіксований відсоток від суми), тоді як 3% річних - це річний відсоток за весь період прострочення, обчислюваний пропорційно дням. Посилання в договорі на ст. 625 ЦК України фіксує саме цю природу, роблячи назву "штраф" несуттєвою для кваліфікації, адже визначення даної плати як річних не є разовою виплатою.
Суд не прив'язується до лексичної форми "штраф", а аналізує зміст і мету цієї умови договору. Як вбачається із розрахунку 3% річних розмір і спосіб нарахування відповідають ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто (річно, від простроченої суми, без щоденного відсотку як у пені та без разового як штраф, відповідно, така умова кваліфікується як договірне встановлення мінімального розміру процентів за ст. 625 ЦК України.
Відтак, сформульовану у п.9.2 договору умову "штраф у розмірі 3% річних у відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України" суд тлумачить не як класичну договірну неустойку у вигляді штрафу (за ст. 549 ЦК України), а як застосування норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Це випливає з принципів тлумачення договірних умов, закріплених у ст. 213 ЦК України (тлумачення за буквою, долею та суттю договору, з урахуванням мети та добросовісності сторін), а також системного аналізу норм про відповідальність (статті 611, 625, 627 ЦК України). Судова практика акцентує на суті умови, а не на її формі (назві), особливо враховуючи, що в умові договору міститься пряме посилання на ст. 625 ЦК України, яке визначає правову природу санкції як компенсаційну, а не каральну.
Позивачем за період з 21.04.2025 по 29.08.2025 (130 днів) на заборгованість в сумі 653 875,20грн нараховано 3% річних в розмірі 6986,61грн; за період з 21.04.2025 по 29.08.2025 (130днів) на заборгованість в сумі 707857,92грн нараховано 3% річних в розмірі 7 563,41грн, за період з 26.05.2025 по 29.08.2025 (95 днів) на заборгованість в сумі 707857,92грн нараховано 3% річних в розмірі 5527,11грн, за період з 09.06.2025 по 29.08.2025 (81 день) на заборгованість в сумі 203328,72грн нараховано 3% річних в розмірі 1353,67грн, за період з 23.06.2025 по 29.08.2025 (67 днів) на заборгованість в сумі 709645,44грн нараховано 3% річних в розмірі 3907,91грн. Всього 25338,71грн.
Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення відсотків річних, судом встановлено, що 3% річних в загальному розмірі 25 338,71грн здійснено арифметично вірно та обґрунтовано, відтак такі позовні вимоги є правомірними (розрахунок суду долучено до справи).
Щодо вимог про стягнення пені, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що за несвоєчасну та / або неповну оплату Товару, Замовник зобов'язаний сплатити Виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання Замовником незалежно від його тривалості, включаючи день оплати.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем на заборгованість в розмірі 653 875,20 грн (прострочений платіж по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної №1449 від 06.03.2025) за період з 22.04.2025 по 29.08.2025 (за 130 днів) нараховано пеню в розмірі 72194,99грн.; на заборгованість в розмірі 707 857,92 грн (прострочений платіж по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної №1467 від 07.03.2025) за період з 22.04.2025 по 29.08.2025 (за 130 днів) нараховано пеню в розмірі 78155,27грн, на заборгованість в розмірі 707 857,92 грн (прострочений платіж по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної №2493 від 11.04.2025) за період з 27.05.2025 по 29.08.2025 (за 95 днів) нараховано пеню в розмірі 57113,47грн, на заборгованість в розмірі 203 328,72грн (прострочений платіж по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної № 2798 від 24.04.2025) за період з 10.06.2025 по 29.08.2025 (за 81 день) нараховано пеню в розмірі 13 987,90грн, на заборгованість в розмірі 709 645,44 грн (прострочений платіж по оплаті товару, поставленого згідно видаткової накладної № 3274 від 08.05.2025) за період з 24.06.2025 по 29.08.2025 (за 67 днів) нараховано пеню в розмірі 40381,74грн. Всього позивачем нараховано 261833,37грн пені.
З наведеного розрахунку вбачається, що позивачем здійснювалося нарахування пені по кожному з прострочених платежів згідно видаткових накладних, по яких здійснювалися поставки партій товару, окремо.
Оцінивши доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені в розмірі 261833,37грн пені, враховуючи п.9.1 договору, суд встановив, що позивачем внаслідок допущення відповідачем прострочення оплати придбаного товару правомірно нараховано пеню, вірно визначено період її нарахування, а отже вимоги про стягнення пені в розмірі 261833,37грн є правомірними, обґрунтованими, тому підлягають до задоволення (розрахунок суду додається).
Стосовно тверджень відповідача про те, що сума заборгованості та, відповідно, інфляційних нарахувань, пені та 3% річних визначені невірно через неврахування здійсненої відповідачем часткової оплати у вересні-жовтні 2025 року, суд зазначає таке.
На момент подання позову (29.08.2025) жодної оплати відповідачем не було проведено, оскільки платежі за платіжними інструкціями №14486 від 15.09.2025, №14535 від 18.09.2025, №14879 від 10.10.2025 та №14939 від 15.10.2025 на загальну суму 500 000 грн проведені після звернення позивача до суду з позовом та після відкриття провадження у справі.
Позовні вимоги заявлено на момент їх пред'явлення, а розрахунки санкцій обчислено станом на цю дату (тобто 29.08.2025, що вбачається з розрахунків).
Період здійснених позивачем нарахувань охоплює весь час прострочення оплати за товар до останнього місяця перед поданням позову. І подальша часткова оплата товару після подання позову до суду не змінює ретроспективно факт прострочення та інфляційного знецінення коштів, можливості нарахування 3% річних та пені за попередній період.
Розрахунок здійснених позивачем нарахувань базується на повній вартості неоплаченого товару станом на дату подання позову та здійснення розрахунку штрафних санкцій, а саме за видатковими накладними № 1449 від 06.03.2025 на суму 653 875,20 грн, № 1467 від 07.03.2025 на суму 707 857,92 грн, № 2493 від 11.04.2025 на суму 707 857,92 грн, № 2798 від 24.04.2025 на суму 203 328,72 грн, № 3274 від 08.05.2025 на суму 709 645,44 грн.
Хоча відповідач сплатив 500 000 грн після подання позову до суду, це не робить нарахування неспівмірними для всього боргу. Подальші платежі враховуються для зменшення основного боргу та пропорційного перерахунку санкцій за період після цієї сплати.
Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені в ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в розмірі 2 482 565грн 20коп. основного боргу, 25 957грн 07коп. інфляційних нарахувань, 25 338грн 71коп. 3% річних, 261833грн 37коп. пені.
В частині стягнення 500000грн боргу - провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат.
При розподілі судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, такі витрати покладає на відповідача.
Що стосується розподілу витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.
Позивачем наведено у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, зокрема на професійну правничу допомогу - в розмірі 50 000,00грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем долучено до позову:
- додаткову угоду №5 від 25.08.2025 до договору про надання правової допомоги №23/05 від 13.05.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «САНВІТА ГРУП» як Замовником та адвокатом Діордієвим Олексієм Сергійовичем, відповідно до якої в межах додаткової угоди №5 Замовник доручив, а Адвокат зобов'язався надати Замовнику правову (правничу) допомогу по стягненню суми основного боргу, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних по договору № 15-0319/01 від 15.03.2019 на виготовлення та поставку товару (п.1 додаткової угоди). Згідно з п.2 додаткової угоди вартість послуг Адвоката за цією додатковою угодою визначається за домовленістю сторін у Додатку № 1 до цієї додаткової угоди. Додаткова угода №5 набрала чинності 25.08.2025 та діє протягом строку дії договору № 23/05 від 13.05.2024 про надання правової допомоги;
- Додаток № 1 до додаткової угоди № 5 від 25.08.2025 до договору № 23/05 від 13.05.2024 про надання правової допомоги, згідно з яким: винагорода Адвоката за надання правової допомоги за додатковою угодою № 5 до договору становить 2 500,00 грн за одну годину роботи; винагорода адвоката за представництво інтересів замовника в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій в одному судовому засіданні (в тому числі підготовчому) складає 5 000,00 грн за одне засідання незалежно від його тривалості; після надання певного обсягу послуг за даним договором Адвокат направляє Замовнику акт прийому-передачі наданих послуг, який повинен бути підписаний Замовником не пізніше 2-х днів від дати його отримання та повернутий Адвокату. Акт прийому-передачі наданих послуг може бути підписаний після надання стороною послуг;
- Розрахунок наданих послуг за договором № 23/05 від 13.05.2024 про надання правової допомоги від 28 серпня 2025 року, згідно з яким Адвокатом при наданні правової допомоги ТОВ «САНВІТА ГРУП» за додатковою угодою № 5 від 25.08.2025 до договору №23/05 від 13.05.2024 надано наступні послуги: консультація Замовника щодо способу захисту порушених прав (витрачено 2 години роботи); зібрання доказів, вивчення та аналіз документів, наданих Замовником для судового захисту інтересів (витрачено 2 години роботи), огляд судової практики у спорах, суміжних із предметом спору Замовника (витрачено 3 години роботи); написання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПАВА-5» щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору № 15-0319/01 від 15.03.2019 на виготовлення та поставку товару (витрачено 10 годин роботи); формування додатків до позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПАВА-5» щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору № 15-0319/01 від 15.03.2019 на виготовлення та поставку товару (витрачено 2 години роботи); здійснення розрахунку судових витрат, завантаження позовної заяви до підсистеми «Електронний суд» (витрачено 1 годину роботи). Всього на надання професійної правничої допомоги згідно з Розрахунком витрачено 20 годин роботи. Винагорода Адвоката за надання правової допомоги за договором становить 2 500 грн. 00 коп. за одну годину роботи. Всього надано послуг на суму 50 000,00 грн (2500х20);
- підписаний між сторонами Акт прийому-передачі наданих послуг від 28 серпня 2025 року за додатковою угодою № 5 від 25.08.2025 до договору № 23/05 від 13 травня 2024 року, відповідно до якого адвокатом Діордієвим Олексієм Сергійовичем надано, а ТОВ «САНВІТА ГРУП» прийнято послуги із зібрання доказів, вивчення та аналізу документів, наданих Замовником для судового захисту інтересів у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПАВА-5» заборгованості штрафних санкцій по договору № 15-0319/01 від 15.03.2019 на виготовлення та поставку товару, для виконання яких адвокатом здійснено: зібрання доказів, вивчення та аналіз документів, наданих Замовником для судового захисту його інтересів; огляд судової практики у спорах, суміжних із предметом спору Замовника; складання правової позиції щодо способів захисту порушених прав Замовника; консультацію Замовнику щодо способу захисту порушених прав; написання позовної заяви, формування додатків до неї, завантаження позовної заяви до підсистеми «Електронний суд»; розрахунок судових витрат. Всього надано послуг на загальну суму 50 000грн. 00 коп. Сторони претензій одна до одної не мають.
На підставі платіжної інструкції №6294 від 29 серпня 2025 року ТОВ «САНВІТА ГРУП» перераховано Адвокату 50000грн за надані послуги.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наведені норми, а також зазначений в акті обсяг наданих послуг, час, витрачений адвокатом, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, дають підстави дійти висновку, що ці витрати пов'язані з розглядом даної справи.
Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.
Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
За приписами п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу), покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у заявленому розмірі, котрі підтверджені документально та відшкодовані позивачем.
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 219, 220, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава-5" (місто Тернопіль, вулиця Гайова, будинок 38А, ідентифікаційний код 33357824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіта Груп" (місто Івано-Франківськ, вул.Незалежності, будинок 67, офіс 405, ідентифікаційний код 41051973) - 2 482 565грн 20коп. основного боргу, 25 957грн 07коп. інфляційних нарахувань, 25 338грн 71коп. 3% річних, 261 833грн 37коп. пені, 33 548грн 34коп. в повернення сплаченого судового збору, 50 000грн 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.11.2025.
Суддя Н.О. Андрусик