79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.11.2025 Справа № 914/2894/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №914/2894/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхаб», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс», м. Миколаїв Львівської області,
про стягнення заборгованості в розмірі 460 489,12 грн
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхаб» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» про стягнення заборгованості в розмірі 460 489,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору оперативної оренди обладнання №22-0109від 01.09.2022 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 460 489,12 грн, з яких: сума основної заборгованості - 231 560,00 грн, пеня - 166 250,41 грн, 3% річних за користування грошовими коштами - 15 808,70 грн та інфляційні втрати - 46 870,01 грн.
Ухвалою суду від 18.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощено позовного провадження без виклику представників сторін.
Через систему Електронний суд 28.10.2025 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому він зазначає, що нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, перевищує половину суми залишку заборгованості, відтак на підставі ст. 551 ЦК України просить суд зменшити розмір пені, що підлягають до стягнення з відповідача на 90% від заявленої позивачем суми. Будь яких заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідачем не надано.
Позивач заперечив проти задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у поданих запереченнях (вх.№285978/25 від 28.10.2025), зокрема в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що Відповідач не обґрунтував належними та допустимими доказами підстав для зменшення розміру неустойки, а також суму, яку просить суд застосувати.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будхаб» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКАДА ПЛЮС» (Орендар) було укладено Договір оперативної оренди обладнання №22-0109.
За пунктом 1.1. Договору Орендодавець надає Орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) прийому- передачі (п. 2.1. Договору).
Відповідно до Актів приймання-передачі Орендодавець передав в оренду обладнання на загальну суму 4 001 222,88 грн з ПДВ, а саме:
- Акт № 3717 від 11.11.2022 на суму 1 260 106,62 грн;
- Акт № 3726 від 15.11.2022 на суму 390 158,04 грн;
- Акт № 3809 від 13.12.2022 на суму 1 685 357,94 грн;
- Акт № 3810 від 09.12.2022 на суму 240 800,28 грн;
- Акт № 4186 від 05.05.2023 на суму 115 200,00 грн;
- Акт № 4187 від 05.05.2023 на суму 309 600,00 грн.
Орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується Орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнанням згідно актів прийому - передачі обладнання (п. 4.2.1. Договору).
Із вересня 2022 року по червень 2023 року сторонами складено та підписано Акти надання послуг на загальну суму 1 572 560,00 грн з ПДВ, а саме:
- Акт № 150 від 30.09.2022 на суму 230 000,00 грн;
- Акт № 151 від 30.09.2022 на суму 270 000,00 грн;
- Акт № 172 від 31.10.2022 на суму 230 000,00 грн;
- Акт № 173 від 31.10.2022 на суму 170 000,00 грн;
- Акт № 192 від 30.11.2022 на суму 241 000,00 грн;
- Акт № 37 від 28.02.2023 на суму 193 930,00 грн;
- Акт № 83 від 30.04.2023 на суму 209 630,00 грн;
- Акт № 125 від 30.06.2023 на суму 28 000,00 грн.
Такі послуги прийняті Орендарем в повному обсязі.
Сторони погодили, що Орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця (п. 4.2.4. Договору).
Орендар частково здійснив оплату за послуги оренди обладнання, в загальній сумі - 1 341 000,00 грн з ПДВ, що підтверджено платіжними інструкціями: № 14322 від 07.09.2022 на суму 1 141 000,00 грн та № 15111 від 14.06.2023 на суму 200 000,00 грн.
Відтак, сума боргу Орендаря складає 231 560,00 грн з ПДВ.
Сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 30.11.2023 року заборгованість ТзОВ «Цикада Плюс» за Договором № 22-0109 від 01.09.2022 року складає 231 560,00 грн.
За умовами Договору оренди за наявності заборгованості з орендної плати, суми оплат, що надходять від Орендаря за Договором, зараховуються Орендодавцем як сплата орендної плати за більш ранній неоплачений період, незалежно від відомостей про призначення платежів, вказаних в платіжних документах Орендаря (п. 4.2.5. Договору).
Відтак, неоплаченими залишились послуги оренди за Актом надання послуг № 83 від 30.04.2023 на суму 203 560,00 грн та Актом надання послуг № 125 від 30.06.2023 на суму 28 000,00 грн.
Позивач направив на поштову адресу відповідача листи-вимоги про сплату боргу № 25-0705 від 07.05.2025 та № 25-1707 від 17.07.2025, однак відповіді не отримав.
Враховуючи відсутність сплати заборгованості з орендної плати, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 460 489,12 грн, з яких: сума основної заборгованості - 231 560,00 грн, пеня - 166 250,41 грн, 3% річних за користування грошовими коштами - 15 808,70 грн та інфляційні втрати - 46 870,01 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В силу положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Приписами ст.ст. 610, 612 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, між сторонами було укладено Договір оперативної оренди обладнання № 22-0109 від 01.09.2022, згідно умов якого Орендодавець надає Орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку, а Орендар зобов'язався сплачувати орендні платежі на підставі актів надання послуг.
Матеріалами справи підтверджується, заборгованість з орендної плати за Актом надання послуг № 83 від 30.04.2023 на суму 203 560,00 грн та Актом надання послуг № 125 від 30.06.2023 на суму 28 000,00 грн.
Суд звертає увагу, що вказані акти надання послуг підписані з боку відповідача без застережень. Докази оплати вказаної заборгованості у матеріалах справи відсутні.
З огляду на наведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю в розмірі 231 560,00 грн
Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати орендної плати, відшкодування вартості неповернутого (пошкодженого) обладнання, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за яких сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем пені, 3% річних, дійшов висновку, що такий здійснено арифметично правильно, відтак вимога про стягнення пені - 166 250,41 грн, 3% річних- 15 808,70 грн та інфляційних втрат - 46 870,01 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, то суд зазначає, що положення статті 551 Цивільного кодексу України передбачають право суду на зменшення штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому Суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
У постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема відзначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду будь яких доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою, у відповідності до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за даним позовом, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача залишається без задоволення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 5525,87 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 46, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 191, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» (81600, Миколаївський р-н, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Лисенка, 45, код ЄДРПОУ: 36788145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхаб» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317; код ЄДРПОУ: 42863146) 231 560,00 грн основної заборгованості, 166 250,41 грн - пені, 15 808,70 грн - 3% річних, 46 870,01 грн інфляційних втрат та 5525,87 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Березяк Н.Є.