вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
м. Київ
"15" вересня 2025 р. Справа № 911/824/25
Розглянувши матеріли справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн»
про стягнення 649 484,68 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна»
про визнання укладеними додаткових угод до договору
Суддя Т.П. Карпечкін
За участю представників:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Смирний О.С.;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Нестерова О.В.
Обставини справи:
У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» про стягнення 649 484,68 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна» про визнання укладеними додаткових угод до договору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2025 відкрито провадження у справі № 911/824/25 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/824/25 судові засідання відкладались з метою з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги заперечував та подав зустрічну позовну заяву, яку прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/824/25 ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2025.
Зокрема, у справі заявлено про стягнення заборгованості за послуги надання вагонів у користування, проти чого відповідач, заперечує і в зустрічному позові просить визнати укладеними додаткові угоди про погодження іншої ціни послуг, тому вимоги за первісним і зустрічним позовами стосуються одних і тих же правовідносин, результат вирішення зустрічного позову впливає на результат вирішення первісного позову.
За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги за первісним позовом підтримав, заперечував проти зустрічного позову. Відповідач проти первісного позову заперечував, підтримав вимоги за зустрічним позовом. Також сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі відомі обставини справи, та надані суду всі наявні у них докази.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/824/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.09.2025.
У судовому засіданні 15.09.2025 представник позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримав, заперечував проти зустрічного позову. Відповідач проти первісного позову заперечував, підтримав вимоги за зустрічним позовом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 15.09.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд
Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна» подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» 649 484,68 грн. боргу за послуги надання в користування залізничного рухомого складу за Договором № 050122/ЗРВ від 05.01.2022.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» у зустрічному позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна» заявлено про визнання укладеними додаткових угод до Договору № 050122/ЗРВ від 05.01.2022, про погодження плати за користування залізничним рухомим складом у січні-лютому 2025 року.
В обґрунтування вимог за первісним позовом позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна» (позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» (відповідач, Замовник) був укладений Договір № 050122/ЗРВ від 05.01.2022 (далі - Договір), згідно із п. 1.1. якого, Виконавець зобов'язується за письмовою та узгодженою Заявкою від Замовника, за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання послуг по наданню в тимчасове платне користування Замовника залізничного рухомого складу для перевезення вантажу територією України та країн СНД окрім зон проведення ООС (АТО), АР Крим, Іран, Грузія, Азербайджан, Монголія, Китай, Афганістан.
Термін дії Договору було продовжено до 31.12.2025 додатковою угодою № 4 від 31.12.2024, що була підписана обома Сторонами Договору.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна» (позивач, Виконавець) було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» (відповідач, Замовник) прийнято в тимчасове платне користування залізничний рухомий склад для перевезення вантажу.
У відповідності до п. 3.2. Договору оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником у розмірі 80% передплати не пізніше 3 банківських днів з дати відправлення вагонів Виконавцем за реквізитами Замовника, згідно наданого рахунку та 20% оплачується протягом 3-х банківських днів після підписання Сторонами акту виконаних робіт. При цьому, остаточний розрахунок здійснюється за фактично надані послуги.
Позивач зазначає, що до 31.01.2024 оплата за Договором відповідачем проводилась без порушень. Однак, після 31.01.2024 Виконавцем Замовнику попередньо було виставлено рахунки:
65 від 01 лютого 2024 р. на загальну суму 203 002,80 грн.
102 від 19 лютого 2024 р на загальну суму 366 810,48 грн.
247 від 11 березня 2024 р. на загальну суму 476 400,00 грн.
317 від 02 квітня 2024 р. на загальну суму 378 000,00 грн.
777 від 30 червня 2024 р на загальну суму 330 012,00 грн.
787 від 05 липня 2024 р на загальну суму 372 000,00 грн.
1331 від 31 серпня 2024 р. на загальну суму 217 248,00 грн.
1389 від 30 вересня 2024 р. на загальну суму 210 240,00 грн.
1524 від 30 жовтня 2024 р. на загальну суму 341 012,40 грн.
1550 від 05 листопада 2024 р. на загальну суму 189 000,00 грн.
1668 від 26 листопада 2024 р. на загальну суму 189 000,00 грн.
1755 від 16 грудня 2024 р. на загальну суму 279 000,00 грн.
84 від 06 січня 2025 р. на загальну суму 279 000,00 грн.
125 від 31 січня 2025 р. на загальну суму 265 050,00 грн.
На виконання умов Договору сторонами було підписано Акти наданих послуг у відповідності до вимог п. 3.8. Договору:
№ 139 від 10 лютого 2024 р. на загальну суму 203 002,80 грн.
№ 169 від 29 лютого 2024 р. на загальну суму 366 810,48 грн.
№ 357 від 31 березня 2024 р. на загальну суму 476 400,00 грн.
№ 472 від 30 квітня 2024 р. на загальну суму 409 500,00 грн.
№ 767 від 24 травня 2024 р. на загальну суму 403 200,00 грн.
№ 768 від 31 травня 2024 р. на загальну суму 38 000,76 грн.
№ 769 від 31 травня 2024 р. на загальну суму 112 002,24 грн.
№ 1070 від 30 червня 2024 р. на загальну суму 330 012,00 грн.
№ 1481 від 31 липня 2024 р. на загальну суму 372 000,00 грн.
№ 1808 від 31 серпня 2024 р. на загальну суму 217 248,00 грн.
№ 2120 від 30 вересня 2024 р. на загальну суму 210 240,00 грн.
№ 2453 від 31 жовтня 2024 р. на загальну суму 341 012,40 грн.
№ 2777 від 30 листопада 2024 р. на загальну суму 372 006,00 грн.
№ 2935 від 31 грудня 2024 р на загальну суму 279 000,00 грн.
№ 158 від 31 січня 2025 р. на загальну суму 265 050,00 грн.
Загальна сума за Актами наданих послуг складає 4 395 484,68 грн.
Однак, Замовником (відповідачем) своєчасно та у повному обсязі послуги не оплачені, розрахунки проведено частково у період з 07.02.2023 на суму 3 746 000,00 грн.
У зв'язку з чим, на момент подання позову за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за Договором № 050122/ЗРВ від 05.01.2022 у сумі 649 484,68 грн., про стягнення якої заявлено у первісному позові.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що не підписував Акту виконаних робіт № 158 від 31.01.2025 на загальну суму 265 050,00 грн., послуги від позивача на зазначену суму не приймав та не погоджував.
Також відповідач заперечував наведений позивачем розрахунок позовних вимог, стверджуючи, що загальна сума сплачених позивачу коштів складає 19 132 941,66 грн., а не 3 726 000,00 грн. як стверджує позивач.
Крім того, відповідач зазначає, що сторони щомісяця, а іноді і частіше, погоджували ставки за користування вагонами у зв'язку зі систематичною зміною цих ставок на ринку. Зокрема, Додатком №25 від 31.01.2024 було погоджено ставку з 01.02.2024 по 10.02.2024 в розмірі 1450,00 грн.; Додатком № 26 від 10.02.2024 було встановлено ставку з 11.02.2024 року по 29.02.2024 в розмірі 1400,00 грн.; Додатком № 27 від 29.02.2024 було встановлено ставку на березень 2024 року в розмірі 1200,00 грн.; Додатком № 28 від 29.03.2024 було встановлено ставку на квітень 2024 року в розмірі 1050,00 грн.; Додатком № 29 від 29.04.2024 було встановлено ставку на травень 2024 року в розмірі 1050,00 грн.; Додатком № 30 від 17.05.2024 було встановлено ставку 1000,02 грн. на конкретному маршруті перевезення в травні 2024 року зі строком дії ставки до 01.06.2024; Додатком № 31 від 24.05.2024 було встановлено ставку з 25.05.2024 по 31.05.2024 року в розмірі 1050,00 грн.; Додатком № 32 від 30.05.2024 було встановлено ставку з 01.06.2024 по 30.06.2024 в розмірі 550,02 грн.; Додатком № 33 від 28.06.2024 було встановлено ставку з 01.07.2024 по 31.07.2024 в розмірі 600,00 грн.; Додатком № 34 від 30.07.2024 було встановлено ставку з 01.08.2024 в розмірі 350,40 грн.; Додатком № 35 від 30.09.2024 було встановлено ставку з 01.10.2024 в розмірі 550,02 грн.; Додатком № 36 від 28.06.2024 було встановлено ставку з 01.11.2024 по 15.11.2024 в розмірі 630,00 грн., а з 16.11.2024 - 610,00 грн.; Додатком № 37 від 29.11.2024 було встановлено ставку з 01.12.2024 в розмірі 450,00 грн.
Посилаючись на наведені додатки, відповідач зазначає, що сторони погоджували ставки щомісячно, а іноді навіть на півмісяця, при цьому сторони погоджували такі ставки в попередній переписці, а Додатками до договору обмінювалися значно пізніше, що стало звичайною діловою практикою для сторін.
Тобто при виконанні умов Договору сторони в першу чергу керувалися своїми домовленостями, зокрема в переписці, а не в Додатках до договору.
Відповідач зазначає, що враховуючи тривалі довірительні відносини із позивачем, розраховував на порядність позивача в оформленні додатків до Договору з метою фіксації погоджених ставок, зокрема, на січень та лютий 2025.
За твердженням відповідача, ним було погоджено ставку на січень 2025 року в розмірі 360,00 грн./доба та на лютий 2025 року 220,00 грн./доба із комерційним директором позивача Москаленко Романом Васильовичем, що підтверджується скріншотом відповідної переписки.
Відповідач вважає, що сторони погодили зміну ставки в січні - лютому 2025 року шляхом обміну електронними листами.
Також відповідач зазначає, що вартість користування власними вагонами АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у лютому 2025 року становила 203,00 грн., а з позивачем погоджувалася вартість користування вагоном 220,00 грн. Крім того, з іншими постачальниками в цей же період погоджувалися умови перевезення за ставками, значно нижчими, ніж вимагає позивач, що додатково підтверджує те, що відповідна ставка є не ринковою, а позивач вдається до зловживань правом.
З наведених підстав відповідачем подано зустрічний позов, у якому він просить визнати укладеними Додаток №38 від 31.12.2024 та № 39 від 31.01.2025 до Договору № 050122/ЗРВ від 05.01.2022 у наведених ним редакціях, які стосуються погодження ставки на січень 2025 року в розмірі 360,00 грн./доба та на лютий 2025 року 220,00 грн./доба.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що згідно з п. 3.8. Договору факт надання послуг підтверджується Актом наданих послуг, що складений Виконавцем і підписаний уповноваженими представниками Сторін. Акти наданих послуг впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дня їх отримання Замовником від Виконавця, мають бути розглянуті і повернені Виконавцю підписаними, у випадку відмови Замовником від їх підписання, Замовник надсилає Виконавцю свої письмові зауваження. У випадку не отримання у вищезгаданий термін Виконавцем підписаних Актів наданих послуг або мотивованих зауважень до них, послуги і відповідні витрати Виконавця вважаються прийнятими і погодженими Замовником, і підлягають повній оплаті.
Зауважень з приводу якості або об'єму наданих послуг, в тому числі і за Актом виконаних робіт № 158 від 31.01.2025 на загальну суму 265 050,00 грн., з боку відповідача не поступало.
Щодо зауважень з приводу вартості послуг (ставок), позивач зазначає, що сторонами було підписано Додаток 37 до Договору, відповідно до якого «Відповідно до п. 3.1 Договору Сторони узгодили, що вартість плати за користування власним (приватним, орендованим) рухомим складом визначається: - з 01.12.2024 (включно) по дату прибуття згідно даних ГІОЦ УЗ на станцію згідно транспортної інструкції Виконавця (включно) в розмірі 450,00 грн. з ПДВ за кожен вагон-зерновоз за добу».
Надання відповідачем скріншотів приватної переписки не є належним та допустимим доказом у господарському процесі, оскільки роздруківка скріншотів переписки у месенджері не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, і в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.
Крім того, позивач зауважує, що відповідач вів переписку і з менеджером і з керівником позивача, однак питання вартості за договором обговорював саме з менеджером і не узгоджував з керівником, який наділений повноваженнями приймати рішення. Натомість, вартість обговорювалась з особою, не уповноваженою на прийняття рішень від імені підприємства позивача.
Згідно з частиною другою статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В разі незгоди з вартістю плати за користування власним (приватним, орендованим) рухомим складом Сторона Договору не повинна була користуватися ним а у відповідності до умов Договору повернути рухомий склад у відповідності до умов Договору щодо повернення такого рухомого складу.
Щодо зустрічного позову, судом досліджено та встановлено, що зустрічний позов фактично ґрунтується на посиланні відповідача (позивача за зустрічним позовом) на практику ділового обороту, яка склалась між представниками сторін.
В той же час, порядок внесення змін у договір чітко регламентований законодавством і не передбачає можливості довільного тлумачення.
Як визначено ст. 651 Цивільного кодексу України:
1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно зі ст. 653 Цивільного кодексу України:
1. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
2. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
5. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Стаття 654 Цивільного кодексу України визначає форму зміни або розірвання договору та передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, враховуючи, що між сторонами Договір вже було укладено і у даному випадку мова йде про внесення змін до нього, діють правила вищенаведених норм.
Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту досягнення домовленостей щодо внесення змін у Договір у частині ставок, тобто фактично ціни Договору, з особою, уповноваженою приймати рішення від імені Виконавця (позивача, відповідача за зустрічним позовом).
Стаття 654 Цивільного кодексу України чітко визначає форму зміни договору, ні договір, ні закон, ні загальноприйняті звичаї ділового обороту не передбачають іншого. Внесення змін у Договір має відбуватися уповноваженими представниками сторін і домовленості вважаться досягнутими і вступають в силу з моменту засвідчення спільного волевиявлення підписами уповноважених осіб у формі, у якій було вчинено договір.
Переписка, на яку посилається відповідач (позивач за зустрічним позовом), велась з особою, яка не має повноважень приймати рішення від імені Виконавця (позивача, відповідача за зустрічним позовом), не є його керівником. Навіть якщо і враховувати, що працівник Москаленко Роман Васильович, користуючись мобільним телефоном НОМЕР_1 , передавав рішення керівництва контрагентам товариства, це не виключає можливості його самовільних дій в обхід керівництва. Відсутні жодні докази, що передані у листуванні погодження походили саме від керівництва Виконавця (позивача, відповідача за зустрічним позовом).
Суд критично ставиться до твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом), що при виконанні умов Договору сторони в першу чергу керувалися своїми домовленостями, зокрема в переписці, а не в Додатках до договору, адже такі часто оформлювались навіть після оформлення актів виконаних робіт за відповідний період.
Відповідна позиція відповідача (позивача за зустрічним позовом) суперечить нормам чинного законодавства, тому не може покладатись в основу і бути обов'язковою при врегулюванні правовідносин сторін.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) мав усвідомлювати законодавчо врегульовані правила внесення змін до Договору та особу, яка уповноважена приймати рішення від імені Виконавця. Тому посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на домовленості з менеджером Виконавця та відсутність порядку у веденні документації, не має жодних ознак добросовісності, не породжує для позивача (відповідача за зустрічним позовом) в особі уповноважених керівних органів жодних зобов'язань. При цьому, така поведінка відповідача може свідчити про неформальні відносини та домовленості.
Також, прослідковуючи динаміку цін на послуги з користування рухомим складом, протягом 2024 року ставки були значно вищими і постійно зростали, з 16.11.2024, що безпосередньо передувало спірному періоду, ставка складала 610 грн.
Як зазначає позивач (відповідач за зустрічним позовом), у додатку № 37 від 29.11.2024 до Договору сторонами було визначено ставку з 01.12.2024 в розмірі 450,00 грн. Після цього жодних інших додатків не підписувалось.
До того ж, позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) не надано доказів надіслання Виконавцю проектів додатків № № 38, 39, які він у зустрічному позові просить визнати укладеними. Тобто, позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) не дотримано процедури переддоговірного погодження умов спірних додатків.
За наведених обставин, вимоги за зустрічним позовом не доведені, безпідставні і задоволенню не підлягають.
Щодо вимог за первісним позовом, матеріалами справи підтверджується факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна» (позивач за первісним позовом) Товариству з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» (відповідач за первісним позовом) послуг надання в користування залізничного рухомого складу за Договором № 050122/ЗРВ від 05.01.2022.
На виконання умов Договору сторонами було підписано Акти наданих послуг у відповідності до вимог п. 3.8. Договору:
№ 139 від 10 лютого 2024 р. на загальну суму 203 002,80 грн.
№ 169 від 29 лютого 2024 р. на загальну суму 366 810,48 грн.
№ 357 від 31 березня 2024 р. на загальну суму 476 400,00 грн.
№ 472 від 30 квітня 2024 р. на загальну суму 409 500,00 грн.
№ 767 від 24 травня 2024 р. на загальну суму 403 200,00 грн.
№ 768 від 31 травня 2024 р. на загальну суму 38 000,76 грн.
№ 769 від 31 травня 2024 р. на загальну суму 112 002,24 грн.
№ 1070 від 30 червня 2024 р. на загальну суму 330 012,00 грн.
№ 1481 від 31 липня 2024 р. на загальну суму 372 000,00 грн.
№ 1808 від 31 серпня 2024 р. на загальну суму 217 248,00 грн.
№ 2120 від 30 вересня 2024 р. на загальну суму 210 240,00 грн.
№ 2453 від 31 жовтня 2024 р. на загальну суму 341 012,40 грн.
№ 2777 від 30 листопада 2024 р. на загальну суму 372 006,00 грн.
№ 2935 від 31 грудня 2024 р на загальну суму 279 000,00 грн.
№ 158 від 31 січня 2025 р. на загальну суму 265 050,00 грн.
Загальна сума за Актами наданих послуг складає 4 395 484,68 грн.
Однак, Замовником (відповідачем за первісним позовом) своєчасно та у повному обсязі послуги не оплачені, розрахунки проведено частково на суму 3 746 000,00 грн. У зв'язку з чим, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача за Договором № 050122/ЗРВ від 05.01.2022 у сумі 649 484,68 грн. за вищенаведеними Актами наданих послуг, що відповідачем не спростовано, доказів оплати не надано.
Щодо заперечень по Акту № 158 за січень 2025 року, відповідний Акт наявний у матеріалах справи, надсилався відповідачу і не заперечений останнім, тому згідно з п. 3.8. Договору вважається погодженими.
Також, з метою з'ясування дійсного стану розрахунків за Договором № 050122/ЗРВ від 05.01.2022, судом в ході розгляду спору було зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків.
За наслідками проведеної сторонами звірки розрахунків підтверджується заборгованість відповідача в сумі 649 484,68 грн., як заявлено у первісному позові.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються дим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів, що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 649 484,68 грн. за послуги надання в користування залізничного рухомого складу за Договором № 050122/ЗРВ від 05.01.2022, що відповідачем не спростовано, тому відповідна позовна вимога є правомірною і підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача за первісним позовом у повному обсязі. Судові витрати за зустрічним позовом відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» (08303, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок, 14, інше, каб. 405, код ЄДРПОУ 42255574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна» (61105, м. Харків, просп. Байрона (колишня назва Героїв Сталінграда), 45, код ЄДРПОУ 38879328) 649 484,68 грн. боргу та 7 793,81 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано - 21.11.2025 р.
Суддя Т.П. Карпечкін