ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.11.2025Справа № 910/10610/25
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МР Трейд»
про стягнення 80 854,10 грн
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімат» (далі - ТОВ «Бімат», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МР Трейд» (далі - ТОВ «МР Трейд», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 80 854,10 грн за договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб.
Позов мотивований тим, що в порушення умов указаного договору відповідач належним чином не розрахувався за поставлений йому товар, внаслідок чого у ТОВ «МР Трейд» виникла заборгованість. У позові ТОВ «Бімат» просить стягнути з відповідача несплачену заборгованість в сумі 80 854,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що між ТОВ «Бімат» (постачальник) та ТОВ «МР Трейд» (покупець) була досягнута усна домовленість, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити його.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 202, 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до усних домовленостей сторін, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 132 807,63 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними № 5879 від 04.12.2024 на суму 16 259,30 грн, № 5864 від 03.12.2024 на суму 11 684,18 грн, № 5846 від 02.12.2024 на суму 25 351,78 грн, № 5816 від 30.11.2024 на суму 35 748,05 грн, № 5792 від 29.11.2024 на суму 20 027,01 грн, № 5766 від 28.11.2024 на суму 19 488, 77 грн, № 5747 від 27.11.2024 на суму 35 209,80 грн, № 5726 від 26.11.2024 на суму 27 825,12 грн, № 5708 від 25.11.2024 на суму 17 604,90 грн, № 5674 від 22.11.2024 на суму 37 901,04 грн, № 5189 від 23.10.2024 на суму 36 491,40 грн, № 5129 від 19.10.2024 на суму 20 832,93 грн, № 5083 від 17.10.2024 на суму 30 568,32 грн, № 4621 від 15.09.2024 на суму 322 665,60 грн, № 4496 від 07.09.2024 на суму 46 356,29 грн, № 4397 від 31.08.2024 на суму 28 870,08 грн, № 4346 від 28.08.2024 на суму 202 274,28 грн, № 4309 від 26.08.2024 на суму 25 611,30 грн, № 5918 від 06.12.2024 на суму 26 572,10 грн, № 5914 від 06.12.2024 на суму 22 610,10 грн, № 5956 від 09.12.2024 на суму 8 454,68 грн та актами надання послуг № 5210 від 23.10.2024 на суму 14 800,08 грн, № 5141 від 19.10.2024 на суму 10 000,02 грн, 4639 від 15.09.2024 на суму 34 000,32 грн, № 4513 від 07.09.2024 на суму 13 200,06 грн, № 4406 від 31.08.2024 на суму 10 000,02 грн, № 4350 від 28.08.2024 на суму 12 750,06 грн, № 4317 від 26.08.2024 на суму 10 000,02 грн, № 5932 від 06.12.2024 на суму 10 000,02 грн, а також рахунками на оплату № 1862 від 30.07.2024 на суму 1 051 953,53 грн, № 2973 від 06.12.2024 на суму 36 572,12 грн, № 2974 від 06.12.2024 на суму 22 260,10 грн, № 2994 від 09.12.2024 на суму 8 454,68 грн.
Враховуючи вказані обставини та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.
При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання зі сплати вартості товару виконав неналежним чином, вартість поставки сплатив частково - в сумі 1 051 953,53 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1245 від 30.07.2024 на суму 1 051 953,53 грн.
Отже судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість в сумі 80 854,10 грн (1 132 807,63 - 1 051 953,53).
З метою досудового врегулювання спору 06.08.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в сумі 80 854,10 грн, яка була залишена ТОВ «МР Трейд» без відповіді та задоволення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У даному випадку, оскільки доказів належної сплати вартості товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «МР Трейд» заборгованості в сумі 80 854,10 грн підлягають задоволенню.
Також позивач просив зазначити у рішенні про необхідність встановлення правил органу (особі), який здійснює його примусове виконання, щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат до моменту повного виконання судового рішення, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законом.
Тобто наведені процесуально-правові норми законодавства встановлюють право суду зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення. Відповідно позивач мав довести суду у загальному порядку належними доказами необхідність застосування судом цього права.
Проте позивач обмежився лише посиланням на відповідну статтю закону, не надав власного розрахунку відповідних відсотків або пені на час пред'явлення позову та не визначив конкретну суму стягнення до останньої відомої дати.
З огляду на викладене та наявність у позивача права в межах даного судового розгляду на відшкодування інших матеріальних втрат, яким він не скористався, суд не вбачає підстав для застосування у даному випадку положень ч. 10 ст. 238 ГПК України.
При цьому слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат до моменту повного виконання рішення положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України не передбачено, оскільки нарахування такої складової боргу здійснюється, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, який може бути змінним (як інфляція, так і дефляція).
Крім того суд вважає, що судове рішення не може прийматися на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, і також не може бути умовним. Прийняття рішення на майбутнє та ще із зазначенням певних умов суперечить вимогам чинного законодавства України, при цьому у законодавстві України можливі подальші зміни, про які суду на теперішній час невідомо і не може бути відомо.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги про встановлення у рішенні правил нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МР Трейд» про стягнення 80854,10 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МР Трейд» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, офіс 428, ідентифікаційний код 43167992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімат» (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 152, ідентифікаційний код 39812547) заборгованість в сумі 80 854 (вісімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн 10 коп. та судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Повне судове рішення складене.20 листопада 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного рішення.
Суддя Головіна К. І.