ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2025Справа № 910/14487/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця»
до товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро»
про стягнення 8698553,99 грн
та за зустрічним
позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро»
до акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії та утриматися від вчинення дій,
Представники:
від позивача за первісним позовом Соколенко А.В.
від відповідача за первісним позовом Лапій А.В.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом акціонерне товариство (далі - АТ) «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «МНТ-Агро» про стягнення 6524448,00 грн неустойки.
Суд своєю ухвалою від 08.09.2021 відкрив провадження у справі № 910/14487/21, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
За твердженням позивача, відповідач у період з 01.01.2021 по 30.06.2021 не виконав своїх зобов'язань за погодженим замовленням від 27.08.20209 № УЗ-40464329/2020-00008, що, відповідно до п. 7.2 додатку 1-8 «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника» до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-40464329/2020-001, укладеного між сторонами 24.03.2020 (далі - Договір), є підставою для настання відповідальності у вигляді сплати неустойки. Обґрунтовуючи невиконання відповідачем зобов'язань позивач посилається на те, що у визначений ним період жодного вагона з погодженого замовленням обсягу замовник не відправив. Розмір неустойки становить 6524448,00 грн (по 1087408,00 грн за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2021 року).
До закінчення підготовчого провадження (26.11.2021) позивач збільшив розмір позовних вимог до 8698553,99 грн внаслідок збільшення періоду нарахування неустойки з 01.07.2021 по 31.08.2021 у розмірі 2174816,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» відхилило позов повністю, вважаючи, що пункт 7.2 додатку 1-8 є недійсним, оскільки він суперечить актам цивільного законодавства. Крім того позивач не надіслав виписок з особового рахунку за період з січня по серпень 2021 року, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання Договору, та порушив строк і процедуру надсилання зведених відомостей, і наслідком такого прострочення є ненастання обов'язку щодо сплати неустойки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» звернулося до суду з зустрічним позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» в якому просить:
- заборонити акціонерному товариству «Українська залізниця» застосовувати до товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» штрафні санкції та неустойки, передбачені положеннями пунктів 3.7, 3.15, 4.1.3 та 7.2 додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020;
- відновити становище, яке існувало до порушення прав товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» шляхом внесення змін до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» номер 2829451 шляхом скасування нарахування (перерахунок) нарахованої неустойки за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами за період січень-серпень 2021 року всього на суму 8699264,00 грн.
Суд своєю ухвалою від 04.10.2021 прийняв зустрічний позов для спільного розгляду з первісним.
Позивач за зустрічним позовом послався на те, що акціонерне товариство «Українська залізниця проявило недобросовісну та суперечливу поведінку, що завдало негативні економічні наслідки для позивача за зустрічним позовом.
Так, станом на дату укладення додатку 1-8 до Договору для товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» була вигідна ставка послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами на 12 місяців 584 грн замість стандартної тарифної ставки 1136 грн. Проте, починаючи з 04.09.2020 залізниця кожний місяць зменшувала розмір стандартної тарифної ставки. У червні 2021 року базова ставка для будь-яких інших замовників була більш ніж в 5 разів меншою ніж для товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» (584 грн/111 грн). Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» листами № 571 від 26.10.2020 та № 573 від 27.10.2020 зверталося до залізниці щодо перерахунку ставки для користування вагонами перевізника та зарахувати ці відправки до відомостей використаних перевезень шляхом проставлення відмітки в накладних внутрішнього сполучення в графі 7.
Крім того протягом заявленого позивачем за первісним позовом періоду січень-серпень 2021 року замовник не користувався відповідними послугами.
Залізниця у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначила, що відповідальність, яка передбачена п. 7.2 додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-40464329/2020-001 від 24.03.2020, є договірною відповідальністю, вона не суперечить вимогам чинного законодавства, і позивач за зустріним позовом не ініціював внесення змін до Договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» подало клопотання про витребування у акціонерного товариства «Українська залізниця»:
- виписок та доказів направлення цих виписок за період з січня по серпень 2021 року, обов'язок направлення яких передбачений п. 4.6 Договору;
- обґрунтування суми збитків, які він зазнав та обґрунтування витрат, які виникли при виконанні перевізником послуг по організації перевезення вантажів (з зазначенням накладних, дат, маси перевезеного вантажу, станцій відправлення та призначення, кілометражу).
Суд 17.01.2022 відмовив у задоволенні цього клопотання, ухвалу про що було занесено до протоколу судового засідання.
Відмовляючи в задоволенні цього клопотання суд виходив з такого.
За приписами ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 ГПК України. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» подало клопотання про витребування доказів в раках розгляду первісного позову з пропущенням встановленого судом строку для подачі відзиву. Попри це сторона не навела обставин, які б обґрунтовували неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Також саме клопотання не відповідає закону, що містить вимоги до клопотання про витребування доказів. Такі вимоги наведені у ч. 2 ст. 81 ГПК України, відповідно до якої у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Звертаючись з клопотанням про витребування виписок та доказів направлення цих виписок за період з січня по серпень 2021 року, товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро»: не навело обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які вони можуть спростувати; вжиті ним заходи для отримання доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів; причини неможливості отримати цей доказ самостійно.
Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» про витребування обґрунтування суми збитків, які він зазнав та обґрунтування витрат, які виникли при виконанні перевізником послуг по організації перевезення вантажів, не пов'язане з витребуванням доказів, а спрямоване на створення певних документів У зв'язку з цим суд зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України). Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять інформацію про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 91 ГПК України).
Отже, у розумінні закону, доказ, стосовно якого подано клопотання про його забезпечення, повинен існувати як предмет матеріального світу.
Наведені вище обставини у сукупності стали підставою для відмови товариству з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» у задоволенні клопотання про витребування у акціонерного товариства «Українська залізниця» доказів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» подало клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14487/21 до вирішення справи № 910/4964/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» до акціонерного товариства «Українська залізниця» про розірвання додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2829451 від 25.02.2020.
Необхідність звернення з таким позовом зумовлена діями АТ «Українська залізниця», яке, як вважає товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро», використовуючи своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних вантажоперевезень, шляхом пониження розміру стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, фактично нівелювало конкурентну перевагу ставки плати за послугу з використання вагону-зерновозу з узгодженими строками та обсягами, що надається в рамках додатку 1-8 до Договору. На підтвердження цих обставин заявник вказує на те, що на час укладання додатку 1-8 до Договору, яке мало місце шляхом приєднання, АТ «Українська залізниця» надало позивачу конкурентну перевагу по використанню вагонів перевізника (АТ «Українська залізниця») шляхом встановлення ставки плати за використання вагонів у розмірі 584 грн (без ПДВ) за добу, тоді як стандартна плата становила 1136 грн (без ПДВ) за добу. Умовою надання такої переваги була довгостроковість контракту - на 12 місяців, та з наперед визначеною щомісячною кількістю рухомого складу - погоджено 266 вагонів. Водночас, відразу ж після укладення додатку 1-8 до Договору (через 1 тиждень) АТ «Українська залізниця» почало понижувати розмір стандартної ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника, розмір якої з січня 2021 року становить менше ставки плати за послугу з використання вагону-зерновозу з узгодженими строками та обсягами (у січні 550 грн (без ПДВ), у лютому 450 грн (без ПДВ), у березні 350 грн (без ПДВ). Не зважаючи на одноосібне рішення АТ «Укрзалізниця» щодо різкого зменшення стандартної ставки, а також на можливість через систему «ProZorrо.Продажі» придбати послуги за низькою ціною, перегляд ставки на перевезення вантажу за довгостроковими контрактами з узгодженими строками та обсягами з боку АТ «Укрзалізниця» жодного разу не відбувся.
Такі зміни ставки плати за використання власних вагонів перевізника абсолютно нівелюють переваги послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами і істотно порушують умови Договору. Вагони по довгостроковому замовленню не мають ніяких конкурентних переваг. Фактично ТОВ «МНТ-АГРО» взяло на себе збиткові зобов'язання з відправки вантажу у вагонах перевізника, не отримуючи той розмір різниці між стандартною ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами. Інші суб'єкти господарювання можуть без довгострокових зобов'язань та меншій ціні отримувати аналогічні послуги.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/14487/21 до вирішення справи № 910/4964/21. Зокрема, період нарахування неустойки, яка є предметом стягнення за первісним позовом АТ «Українська залізниця», розпочинається з січня 2021 року. Вимога про розірвання додатку 1-8 до Договору, що є предметом позову № 910/4964/21, сформована ТОВ «МНТ-Агро» зі строком такого розірвання як 01.01.2021. Вказане свідчить про те, що в разі задоволення позову ТОВ «МНТ-Агро» у справі № 910/4964/21 правовідносини сторін за додатком 1-8 до Договору будуть припиненні з 01.01.2021, що унеможливить стягнення неустойки у період, визначений у справі № 910/14487/21. Отже, вирішення справи № 910/4964/21 безпосередньо впливає на вирішення справи № 910/14487/21. З'ясування умов чинності додатків 1-8 до Договору, що є підставою позову у справі № 910/4964/21, не пов'язано зі станом їх виконання, на яких ґрунтуються вимоги у справі № 910/14487/21, а тому ці обставини не можуть бути встановлені судом самостійно.
Суд своєю ухвалою від 17.01.2022 зупинив провадження у справі № 910/14487/21 до вирішення справи № 910/4964/21.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 20.03.2025) залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 (у позові відмовлено).
Суд своєю ухвалою від 11.04.2025 поновив провадження у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» подало клопотання про зменшення розміру неустойки.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» заперечило проти зменшення неустойки.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» та акціонерним товариством «Українська залізниця» засновані на договорі про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який є публічним договором. Заяву про прийняття в цілому (приєднання) умов цього договору товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» надіслало акціонерному товариству «Українська залізниця» 24.03.2020, і цього ж дня останнім присвоєно договору номер 43-40464329/2020-001.
З 21.08.2020 Договір діє у редакції, оприлюдненій акціонерним товариством «Українська залізниця» 21.07.2020.
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 9.4 Договору закріплено, що зміни (доповнення) до Договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до Договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до Договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до Договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до Договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до Договору в порядку передбаченому пунктом 9.3 Договору або з власної ініціативи припинити дію Договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду замовника з Договором та змінами до нього.
Редакція Договору, яка введена у дію акціонерним товариством «Українська залізниця» 21.07.2020, передбачала, що його невід'ємною частиною є додатки, у тому числі додаток 1-8 «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника».
Відповідно до пункту 12.4 Договору дію додаткових умов до Договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного Додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.
Послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, у розумінні додатку 1-8 «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника» (далі - Додаток) полягають у надані перевізником узгодженої щомісячної кількості власних вагонів визначеного роду рухомого складу для перевезення протягом узгодженого сторонами строку за ставкою плати за використання вагону, яка встановлюється на весь строк дії послуги.
Сторони домовилися, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору (пункті 2.2 Додатку).
Підставою для надання таких послуг (перевезення з узгодженими строками та обсягами), за умовами Додатку, є подане «МНТ-Агро» замовлення, яке погоджено АТ «Українська залізниця». У замовлені повинно бути зазначено строк надання послуг (кількість місяців, місяць та рік початку надання послуг, та місяць і рік кінця їх надання), род рухомого складу та щомісячна кількість замовлених ним під навантаження власних вагонів перевізника (п. 3.3 Додатку). Перевізнику надано було право погодити, частково погодити або не погодити таке замовлення (п. 3.4 Додатку). Погодження перевізником замовлення позбавляло замовника права вносити до нього зміни (п. 3.6 Додатку).
За фактом погодження замовлення перевізник зобов'язався здійснювати резервування передбаченого погодженим замовленням обсягу перевезення для відповідного роду рухомого складу (вагонів) (п. 3.9 Додатку).
Відповідно до погодженого замовлення в порядку, встановленому Правилами планування перевезень вантажів, замовник надає місячні замовлення на перевезення вантажів, заявки на подачу порожніх вагонів відповідно до плану перевезень, самостійно забезпечує та узгоджує всі необхідні для перевезення умови його здійснення з всіма причетними організаціями (п. 3.9 Додатку). З урахуванням умов погодженого замовлення перевізник погоджує місячні замовлення на перевезення вантажів та заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень та надає власні вагони перевізника для навантаження відповідно до погоджених заявок (п. 3.10 Додатку).
Оскільки економічний чинник як фактор стабільності є кваліфікуючим критерієм умов надання послуг за Додатком, п. 6.2 останнього встановлено, що ставка плати за використання вагону перевізника в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження замовлення.
Фактор стабільності щодо ставки плати на весь строк дії послуги зумовлений зустрічним зобов'язанням замовника, як іншою умовою стабільності, про використання узгодженої щомісячно кількості вагонів. Одним із обов'язків замовника, який на нього покладено Додатком, було надання у строки, передбачені Правилами планування перевезень вантажів, через Систему планування перевезень щомісячного замовлення на перевезення та заявки на подачу порожніх вагонів, та узгодження їх з причетними організаціями (п. 4.2.1).
Наслідком невиконання замовником узгоджених обсягів перевезень є нарахування перевізником неустойки, яка відображається в інформаційному повідомленні щодобового переліку та зведеній відомості (п. 3.15 Додатку), і, відповідно, обов'язок замовника її сплатити (п. 4.2.3 Додатку).
Порядок визначення розміру неустойки є предметом регулювання п. 7.2 Додатку. За ним замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за формулою: Пн = Спл1 * Кнорм * КвагЗ, де Пн - сума неустойки за невиконання умов додаткової угоди та/або замовлення; Спл1 - ставка плати за використання вагонів перевізника1 при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, відповідно до погодженого замовлення; Кнорм - показник, який визначається перевізником та публікується в оголошенні. Показник не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, що надається відповідно до погодженого замовлення. КвагЗ - кількість вагонів, що недовантажені замовником.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» 26.08.2020 відповідно до врегульованого Додатком порядку звернулась до АТ «Українська залізниця» із замовленням № 40464329/2020-00007 на отримання послуги з перевезення вантажу з вересня 2020 року по серпень 2021 року, тип рухомого транспорту: зерновози.
27.08.2020 АТ «Українська залізниця» погодила замовлення товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» від 26.08.2020 (номер погодження УЗ-40464329/2020-00008) з такими умовами: початок періоду замовлення - 09.2020; завершення періоду замовлення - 08.2021; кількість місяців - 12; тип рухомого складу - зерновози, щомісячна кількість рухомого складу - 266; нормативна кількість діб - 7; ставка плати за використання вагону перевізника - 584 грн.
Протягом чинності послуги зі сторони замовника мало місце невиконання погодженого замовлення.
Зокрема, у період з 01.09.2020 по 31.09.2020 замовник здійснив відправлення 184 вагонів, а у період з січня по серпень 2021 року жодного відправлення з погодженого рухомого складу не здійснив.
Ці обставини сторонами визнаються, а тому відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України не підлягають доказуванню.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації такої поведінки товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» як порушенням зобов'язання суд виходить з такого.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення наведені у ст. 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, за якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Суб'єктами зобов'язання, які є елементами зобов'язання, є його сторони: управомочена сторона - кредитор, та зобов'язана сторона - боржник.
Виконання зобов'язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої певної особи дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов'язання. Виконання зобов'язання є правомірної дією, яка спрямована на припинення зобов'язання.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавство, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Такі умови (принципи) можна поділити на умови належного виконання та реального виконання. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведено належним сторонами, щодо належного предмету, у належний спосіб, у належний строк (термін), у належному місці. Принцип реального виконання слід розуміти як виконання зобов'язання в натурі, тобто вчинення саме тих дій, що становлять зміст зобов'язання.
Договір, як різновид юридичного факту, в основі якого лежить погоджена воля двох сторін, є результатом їхніх взаємних поступлень і самообмежень. Цей результат отримав визначення домовленості (ст. 526 ЦК України), що диктує прагнення сторін спільними зусиллями досягти бажаних наслідків.
Отже, у свою чергу, виконання договірного зобов'язання має відбуватись відповідно до умов укладеного договору, що узгоджені його сторонами.
У переважній більшості зобов'язань кожний із суб'єктів зобов'язання є водночас і кредитором і боржником один щодо одного. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін зобов'язання має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
З огляду на це, використання терміну «зобов'язання» застосовується як для позначення зобов'язального правовідношення в цілому, так і для позначення окремого обов'язку боржника (боргу).
Спосіб виконання - це порядок та послідовність здійснення сторонами дій у процесі виконання зобов'язання.
Порушення такого порядку може бути внаслідок вчинення порушником протиправних дій або бездіяльності, що є підставою цивільно-правової відповідальності, тобто застосування передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обов'язків майнового характеру (статті 610, 611 ЦК України).
Поведінку товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» у період з 01.09.2020 по 31.09.2020 та з січня по серпень 2021 року слід кваліфікувати як таку, що порушує принцип належного виконання зобов'язань у визначений сторонами спосіб (використання узгодженої щомісячно кількості вагонів), яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Порушення товариством з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» свого зобов'язання щодо використання узгодженої щомісячно кількості вагонів є нівелюваннями принципу належності виконання. Зміна порядку виконання може мати місце тільки шляхом зміни зобов'язання. А тому зміна на ринку перевезень ставки плати за використання вагону-зерновозу перевізника у спірний період є ризиками, які пов'язані з господарською діяльністю суб'єктів (на їх страх і ризик), і такі зміни не мають наслідком односторонньої зміни зобов'язання або одностороннього звільнення сторони від його виконання.
Сплата неустойки є правовим наслідком порушення договірного зобов'язання лише у тих випадках, коли цей обов'язок встановлено договором або актом цивільного законодавства.
Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Додатком передбачено безспірне списання перевізником неустойки. За умовами п. 7.3 Договору у разі наявності на особовому рахунку замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки замовником здійснюється шляхом списання перевізником грошових коштів з особового рахунку замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов'язання за Договором, та факт списання такої неустойки відображається перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку замовника і підтверджується зведеною відомістю. У разі відсутності на особовому рахунку замовника достатньої кількості сум грошових коштів для сплати неустойки, неустойку має бути сплачено замовником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом внесення грошових коштів на особовий рахунок замовника для виконання грошового зобов'язання за Договором.
Отже, єдиною, умовою настання у замовника обов'язку зі сплати неустойки є порушення зобов'язання, а тому порушення строку і процедури надсилання зведених відомостей, які за Договором є первинними документами, що відображають відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, не мають наслідком не настання цього обов'язку.
Неустойка за період з 01.09.2020 по 31.09.2020 становить 335216,00 грн, і сплачена замовником у повному обсязі.
Неустойка за період з січня по серпень 2021 року становить 8698553,99 грн (по 1087408,00 грн за кожний місяць).
Підсумовуючи наведене суд констатує, що вимоги акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» про стягнення 8698553,99 грн неустойки є обґрунтованими.
Вирішуючи питання можливості зменшення розміру неустойки до 434927,70 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Проаналізувавши подану товариством з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» заяву суд дійшов висновку, що заявник не довів наявність скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості цього випадку, а також невідповідності штрафних санкцій наслідкам порушення.
Суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» до акціонерного товариства «Українська залізниця».
Зокрема, відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснювати (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Разом з тим особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення порушених (оспорюваних) прав та влив на порушника.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 910/15946/20 викладено таку правову позицію: «спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однієї сторони цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін. Суд зауважує, що поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення. Тому слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав і обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод, у тому числі в судовому порядку. Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в його реалізації».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц , від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
Наведене також узгоджується з положеннями статті 2 ГПК України, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Вимога про заборону акціонерному товариству «Українська залізниця» застосовувати до товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» штрафні санкції та неустойки, передбачені положеннями пунктів 3.7, 3.15, 4.1.3 та 7.2 додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020, не має на меті захист прав, а носить характер втручання у порядок формування власного волевиявлення стороною, у тому числі і щодо порядку реалізації прав як учасника зобов'язання. Вказане суперечить засадам, на яких будується правовий порядок в Україні, визначених ст. 19 Конституції України. За її приписами органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд, як правозахисний орган, не наділений повноваженнями забороняти стороні визначити спосіб та порядок реалізації цивільних прав.
Вимога про внесення змін до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» шляхом скасування нарахованої неустойки не стосується відновлення становища, яке існувало, і її задоволення також мало б наслідком порушення засад, на яких будується правовий порядок в Україні. Покладення рішенням суду обов'язку на відповідача вчинити дії є наслідком невиконання останнім цього обов'язку. Водночас, дії акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо нарахування неустойки є правомірними, тому у останнього відсутній обов'язок внесення змін до рахунку шляхом скасування нарахування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним та зустрічним позовами покладається на товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро».
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити первісний позов акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро».
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» (вул. Козацький Вал, 2-Б, офіс 319, м. Суми, 40000, код 40464329) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680, код 40075815) 8698553,99 грн боргу, 130489,23 грн судового збору.
3. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» у позові до акціонерного товариства «Українська залізниця».
4. Покласти судові витрати за зустрічним позовом на товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро».
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складений 19.11.2025.
Суддя С. А. Ковтун