Справа № 909/1152/25
21.11.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Управління комунальної власності Калуської міської ради
(вул. Підвальна, буд. 20, м. Калуш, Калуський район,
Івано-Франківська область,77301)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Мельника Сергія Васильовича
(
АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 223 589, 79 гривень, з яких: 201 209, 84 гривень - основний борг, 22 379, 95 гривень - пеня, а також розірвання договору оренди нежитлових приміщень,
за участю:
від позивача: Пристай Марії Володимирівни,
від відповідача: Боднарчук Андрія Михайловича,
Управління комунальної власності Калуської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою (вх. № 8269/25 від 24.09.2025) до Фізичної особи - підприємця Мельника Сергія Васильовича про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 223 589, 79 гривень, з яких: 201 209, 84 гривень - основний борг, 22 379, 95 гривень - пеня, а також розірвання договору оренди нежитлових приміщень.
30.10.2025 суд відклав підготовче засідання на 21.11.2025.
21.11.2025 за вх. № 19102/25 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд поновити процесуальний строк для подачі відповідачем письмового відзиву на позов, задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути заборгованість по орендній платі в сумі 63 693, 80 гривень.
В обґрунтування поновлення процесуального строку вказав на те, що тільки 30.10.2025 між Мельник С. В. та адвокатом Боднарчуком А. М. було укладено Договір про надання правової допомоги. 07.11.2025 представник відповідача ознайомився із позовною заявою та матеріалами справи після надання доступу до електронної справи № 909/1152/25 в підсистемі "Електронний суд".
Суд, дослідивши відзив на позовну заяву відповідача, зазначає наступне.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно із частинами 2, 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Частинами 1, 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Проте відповідач у встановлений судом строк відзив на позов із викладенням своєї позиції не надав.
Приписами частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2025 у справі № 909/1152/25 відповідачу встановлено строк для подання відзиву у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали.
Ухвала суду від 29.09.2025 про відкриття провадження у справі та здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження направлена на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0601197368385. Означене відправлення повернулося на адресу суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання". Датою повернення вказаного відправлення з адреси відповідача на адресу суду є 17.10.2025, що також підтверджується трекінгом з офіційного сайту АТ "Укрпошта".
В силу положення пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Окрім цього, відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
З урахуванням викладеного, відзив на позов мав бути поданий відповідачем у строк до 03.11.2025 включно.
Проте відповідач у встановлений судом строк відзив на позов із викладенням своєї позиції не надав.
Присутній в судовому засіданні 30.10.2025 представник відповідача, адвокат Боднарчук А. М. клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позов не заявляв.
За правилами, встановленими частинами 1, 2, 3, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Виходячи зі змісту частин 6, 7 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, як у випадку поновлення процесуального строку, так і у випадку відмови в поновленні такого строку суд постановляє ухвалу.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання представника Фізичної особи - підприємця Мельника Сергія Васильовича, адвоката Боднарчука Андрія Михайловича на укладення Договору про надання правової допомоги та ознайомлення представником відповідача із позовною заявою та матеріалами справи після надання доступу до електронної справи № 909/1152/25 в підсистемі "Електронний суд" 07.11.2025, оскільки такі обставини не є поважними причинами пропуску строку для звернення із відзивом на позов з огляду на відсутність у суду підстав вважати, що відповідач був позбавлений можливості отримати правничу допомогу раніше.
Судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Так, Верховний суд у постанові від 06.07.2023 у справі № 910/15120/20 вказав наступне:
- відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк. За сталою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, сформованою в рішеннях "Стаббінгс на інші проти Сполученого Королівства", "Девеер проти Бельгії", право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
- право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Також, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 360/4485/19 зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таким чином, суд не вбачає підстав вважати, що обставини пропуску процесуального строку для подання відзиву, на які посилається відповідач, є об'єктивно непереборними, тобто такими, що не залежать від волевиявлення особи, та є підтвердженими відповідними та належними доказами, тому висновує, що у поновленні процесуального строку для подачі відзиву на позов слід відмовити .
Згідно із приписами статті 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
За правилами 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи до уваги відмову у поновленні процесуального строку для подачі відзиву на позов, суд на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне залишити відзив на позовну заяву відповідача без розгляду.
У судовому засіданні представник позивача та представник відповідача не заперечували, щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
За приписами пункту 18 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Оскільки господарським судом було здійснено всі необхідні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд вважає за належне закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Керуючись статтями 119, 120, 121, 182, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У поновленні процесуальних строків для подачі відповідачем письмового відзиву на позов (вх. № 19102/25 від 21.11.2025) - відмовити.
2. Відзив на позовну заяву представника Фізичної особи - підприємця Мельника Сергія Васильовича, адвоката Боднарчука А. М. (вх. № 19102/25 від 21.11.2025) з додатками - повернути без розгляду.
Відзив на позов вх. № 19102/25 від 21.11.2025 та додані до нього документи не підлягають надісланню заявнику, оскільки зазначені документи були надіслані в електронній формі через підсистему "Електронний суд" та роздруковані судом.
3. Закрити підготовче провадження у справі № 909/1152/25.
4. Призначити розгляд справи по суті на 11.12.2025 об 14:00 год.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, буд. 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 7.
5. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
6. Роз'яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщеннями суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 23.04.2020 № 196.
7. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/, а також ознайомитись з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
8. Ухвала набирає законної сили 21.11.2025 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду, в частині відмови у поновленні процесуальних строків та поверненні відзиву на позов без розгляду, у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Михайлишин