номер провадження справи 27/160/25
20.11.2025 Справа № 908/2903/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи,
за позовом: Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)
до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення
без виклику сторін
Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» звернулося до суду з позовом про:
- стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» заборгованість з орендної плати за період з грудня 2021 по 01 квітня 2022 у розмірі 1 075 грн 74 коп., 3% річних у розмірі 112 грн 78 коп., інфляційних витрат у розмірі 521 грн 89 коп., штраф у розмірі 3% від місячного розміру орендної плати щодо якого було допущено відповідне порушення у розмірі 32 грн 26 коп.;
- стягнення з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету заборгованості з орендної плати за період з грудня 2021 по 01 квітня 2022 у розмірі 2 141 грн 02 коп., 3% річних у розмірі 225 грн 58 коп., інфляційних витрат у розмірі 1 042 грн 36 коп., штраф у розмірі 3% від місячного розміру орендної плати щодо якого було допущено відповідне порушення у розмірі 64 грн 23 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2903/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Оскільки, предметом спору є стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 5 215 грн 86 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2903/25. Присвоєно справі номер провадження 27/160/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Оскільки у Матрьоніна Валентина Миколайовича електронний кабінет не зареєстрований, ухвала про відкриття провадження у справі направлена на його адресу реєстрації.
Ухвала Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі направлялась судом на адресу реєстрації Матрьоніна Валентина Миколайовича - АДРЕСА_1 , проте, конверти повернулись з відмітками: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації ОСОБА_1 з 21.12.2004 - АДРЕСА_2 .
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 908/2903/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/2903/25.
Письмового відзиву відповідачем до матеріалів справи не подано.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.11.2025.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
31.03.2012 між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та Фізичною особою-підприємцем Матрьоніним Валентином Миколайовичем укладений договір оренди нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя вул. Лахтінська, 10-б, від 31.03.2012 № 2655504254/3/12/1, далі - Договір.
Акт прийому-передачі приміщення 01.04.2012 Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» передано Фізичній особі-підприємцю Матрьоніну Валентину Миколайовичу приміщення площею 18.6 м.кв. по вул. Лахтінська, 10-б.
11.07.2014 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, далі Орендодавець, міським комунальним підприємством «Основаніє», далі Балансоутримувач, та Фізичною особою-підприємцем Матрьоніним Валентином Миколайовичем, далі Орендар, укладений договір про зміни № 1 від 11.07.2014 до договору оренди від 31.03.2012 № 2655504254/3/12/1 нежитлового приміщення по вул. Лахтінська, 10-б, у якому зокрема зазначено, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.12.2013 № 554/2 «Про затвердження актів приймання-передачі гуртожитків до комунальної власності міста Запоріжжя від Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», акту приймання-передачі гуртожитку по вул. Лахтінській, 10б (літ. А-5) до комунальної власності м. Запоріжжя від 20.12.2013, наказу міського комунального підприємства «Основаніє» від 15.01.2014 № 08 «Про прийняття в повне господарське відання гуртожитків», та звернення Орендаря від 07.04.2014 № 07.04.2014, дійшли згоди про наступне: викласти договір оренди від 31.03.2012 № 2655504254/3/12/1.
Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції договору про зміну №2 від 26.03.2015), Орендодавець, Балансоутримувач передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - частину нежитлового приміщення № 143 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 35.15 кв.м. у складі: привішення № 8 площею 13,30 кв.м. приміщення № 9 площею 13,0 кв.м. та частини місць загального коритування №№ 1-5 площею 8,85 та частини місць загального користування №№ 1-5 площею 5,30 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лахтінська, 10б, яке перебуває на балансі міського комунального підприємства «Основаніє», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 37010,00 грн станом на 31.01.2015.
Акт прийому-передачі нежитлового приміщення 26.03.2015 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Міським комунальним підприємством «Основаніє» передано Фізичній особі-підприємцю Матрьоніну Валентину Миколайовичу частину нежитлового приміщення № 143 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 35.15 кв.м. у складі: привішення № 8 площею 13,30 кв.м. приміщення № 9 площею 13,0 кв.м. та частини місць загального коритування №№ 1-5 площею 8,85 та частини місць загального користування №№ 1-5 площею 5,30 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лахтінська, 10б, яке перебуває на балансі міського комунального підприємства «Основаніє», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 37010,00 грн станом на 31.01.2015.
Згідно із п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.
Додатковою угодою від 01.09.2016 змінено Балансоутримувача на Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради.
Додатковою угодою від 26.05.2020 змінено Балансоутримувача на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7».
Відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 Договору (в редакції від 26.05.2020, Орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 № 47 та Постанови КМУ від 04.10.1995 № 786 і складає 8 578,45 грн на рік згідно з розрахунком (додаток № 1 до додаткової угоди від 26.05.2020). За лютий 2020 розмір орендної плати складає 712,73 грн / далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції/.
Згідно із п. 3.3 Договору (в редакції від 11.07.2014), орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Умовами п. 3.4 Договору (в редакції від 26.05.2020), сторони узгодили, що з 03.01.2020 орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем:
- 70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету на відповідний розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати на 70 відсотків, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.
- 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати на 30 відсотків, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім.
Згідно із п. 3.7. Договору (в редакції від 11.07.2014), у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов'язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендованого платежу щодо якого будо допущено відповідне порушення.
Умовами п. 5.2 Договору (в редакції від 11.07.2014) встановлено обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції від 11.07.2014) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього Договору.
Додатковою угодою від 26.05.2020 термін дії договору оренди продовжено до 28.01.2023.
Додатковою угодою від 01.04.2022 сторони погодили розірвати договір оренди від 31.03.2012 № 2655504254/3/12/1.
Пунктом 2 Додаткової угоди від 01.04.2022 сторони узгодили, що Орендарю щдіснювати остаточний розрахунок з Орендодавцем та Балансоутримувачем по орендній платі, згідно з договором від 31.03.2012 № 2655504254/3/12/1 по дату передачі об'єкту оренди за актом прийому-передачі.
Актом прийому-передачі 01.04.2022 Фізичною особою-підприємцем Матрьоніним Валентином Миколайовичем орендоване приміщення повернуто з орендного користування - Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
За доводами позивача, відповідач в порушення п. 5.2 Договору (в редакції від 11.07.2014) не виконав обов'язку щодо своєчасної оплати орендної плати з урахуванням її індексації, внаслідок чого станом на 01.08.2025 за орендарем обліковується заборгованість:
- на користь місцевого бюджету за період з грудня 2021 по 01.04.2022 - 2 141,02 грн;
- на користь Балансоутримувача за період з грудня 2021 по 01.04.2022 - 1 075,74 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати орендних платежів стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.09.2020 внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Матрьоніна Валентина Миколайовича, за власним рішенням.
Частиною 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Відповідно до ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №320/9471/15-ц.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зазначено, що з 15.12.2017 господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Договір укладено Фізичною особою-підприємцем Матрьоніним Валентином Миколайовичем і зняття його з 16.09.2020 з обліку суб'єктів підприємницької діяльності не впливає на підсудність справи господарському суду, оскільки спір виник з підприємницької діяльності відповідача.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, далі ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин), частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 31.03.2012 № 2655504254/3/12/1, у редакції від11.07.2014, з урахуванням наступних змін до нього, внесених відповідними додатковими угодами.
Відповідно до ч., ч. 1 та 2 ст. 283 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ст. 287 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин) орендодавцями щодо комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені місцевими радами управляти майном.
Договір оренди нежитлового приміщення від 31.03.2012 № 2655504254/3/12/1, у редакції від11.07.2014, укладений щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, зокрема, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до пункту 10 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із п. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За визначенням ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Пунктом 1 статті 286 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин) встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В пункті п. 3.4 Договору (в редакції додаткової угоди від 26.05.2020) сторонами узгоджено, що 70% орендної плати на користь місцевого бюджету розраховується та сплачується Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім, а 30% орендної плати на користь Балансоутримувача розраховується та сплачується Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім.
Як свідчать матеріали справи, за відповідачем наявна заборгованість з оплати орендної плати за Договором за період з грудня 2021 по 01.04.2022 в сумі 2 141,02 грн на користь місцевого бюджету та заборгованість з орендної плати за період з грудня 2021 по 01.04.2022 в сумі 1 075,74 грн на користь Балансоутримувача.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак орендна плата відповідачем в обумовлені Договором розмірі та строки не вносилась.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем орендних платежів у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
За визначенням ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Враховуючи викладене, судом визнано, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 2 141,02 грн на користь місцевого бюджету та в сумі 1 075,74 грн на користь позивача заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 225,58 грн - 3% річних, 1 042,36 грн інфляційних втрат та 64,23 грн штрафу на користь місцевого бюджету, а також 112,78 грн - 3 % річних, 521,89 грн інфляційних втрат та 32,26 грн штрафу користь Балансоутримувача.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Позивачем розрахунок 3% річних на користь місцевого бюджету здійснено за загальний період з 16.01.2022 по 11.09.2025 на заборгованість за кожним окремо місяцем з грудня 2021 року по 01.04.2022 включно. Розрахунок 3% річних на користь Балансоутримувача здійснено за загальний період з 21.01.2022 по 11.09.2025 на заборгованість за кожним окремо місяцем з грудня 2021 року по 01.04.2022 включно.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, судом встановлено, що
- розрахунок 3% річних на користь місцевого бюджету здійснено за загальний період з 16.01.2022 по 11.09.2025 (1335 днів ), що складає 234,75 грн;
- розрахунок 3% річних на користь Балансоутримувача здійснено за загальний період з 21.01.2022 по 11.09.2025 (1330 днів), що складає 117,50 грн.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення 3% річних на користь місцевого бюджету в сумі 225,58 грн та на користь Балансоутримувача - 112,78 грн, а господарський суд не наділений правом виходити за межі заявленої до стягнення суми, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних на користь місцевого бюджету в сумі 225,58 грн та на користь Балансоутримувача - 112,78 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Позивачем розрахунок інфляційних втрат на користь місцевого бюджету та Балансоутримувача здійснено за загальний період з лютого 2022 року по серпень 2025 року на заборгованість за кожним окремо місяцем з грудня 2021 року по 01.04.2022 включно.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, судом встановлено, що
- розрахунок інфляційних втрат на користь місцевого бюджету здійснено за загальний період з лютого 2022 року по серпень 2025 року, що складає 1197,86 грн;
- розрахунок інфляційних втрат на користь Балансоутримувача здійснено за загальний період з лютого 2022 року по серпень 2025 року, що складає 602,86 грн.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати на користь місцевого бюджету в сумі 1 042,36 грн та на користь Балансоутримувача - 521,89 грн, а господарський суд не наділений правом виходити за межі заявленої до стягнення суми, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат на користь місцевого бюджету в сумі 1 042,36 грн та на користь Балансоутримувача - 521,89 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 216 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин)).
Статтею 230 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин) встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Вимоги про стягнення з відповідача штрафу заявлені позивачем на підставі п. 3.7 Договору (в редакції від 11.07.2014), яким передбачено, що у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов'язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендованого платежу щодо якого будо допущено відповідне порушення.
Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України (якій діяв на час виникнення між сторонами правовідносин).
Враховуючи прострочення відповідачем зобов'язання по оплаті, суд визнав нарахування відповідачу штрафу у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендованого платежу щодо якого будо допущено відповідне порушення, розрахунок вірним.
Отже, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 3.7 Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 64,23 грн штрафу на користь місцевого бюджету та 32,26 грн штрафу користь Балансоутримувача.
Таким чином, у даному випадку, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті орендних платежів у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За вказаних обставин, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» до ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету (розрахунковий рахунок (IBAN) № UA58999980334159850000008479 ГУК у Зап.Обл/ТГ м.Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) заборгованість з оплати орендної плати за період з грудня 2021 року по 01.04.2022 в сумі 2 141 (дві тисячі сто сорок один) грн 02 коп., 3% річних в сумі 225 (двісті двадцять п'ять) грн 58 коп., інфляційні втрати в сумі 1 042 (одна тисяча сорок дві) грн 36 коп., штраф в сумі 64 (шістдесят чотири) грн 23 коп. Стягувач - Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (пр. Металургів, 11, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код 05478717).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (пр. Металургів, 11, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 05478717; розрахунковий рахунок (IBAN) № НОМЕР_2 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717) - заборгованість з оплати орендної плати за період з грудня 2021 року по 01.04.2022 в сумі 1 075(одна тисяча сімдесят п'ять) грн 74 коп., 3% річних в сумі 112 (сто дванадцять) грн 78 коп., інфляційні втрати в сумі 521 (п'ятсот двадцять одна) грн 89 коп. та штраф в сумі 32 (тридцять два) грн 26 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (просп. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032, ідентифікаційний код 05478717) судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 21.11.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.