61022, м. Харків, пр. Науки, 5
21.11.2025 Справа №905/873/25
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СКС Транс»
доАкціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
простягнення 26 641,09 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС Транс» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 22108,52 грн та 3% річних у розмірі 4532,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 по справі №905/1964/19 в частині своєчасної сплати присуджених до стягнення коштів, у зв'язку з чим просить суд захистити порушене право шляхом стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на присуджені до стягнення за вказаним рішенням грошові кошти за період з 10.04.2020 по 15.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/873/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін, запропоновано позивачу надати до суду копію постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 по справі №905/1964/19.
08.09.2025 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 по справі №905/1964/19 з ЄСІТС.
22.09.2025 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначає, що зобов'язання АТ «Укрзалізниця» за договорами перевезення не є грошовими зобов'язаннями, за втрату вантажу залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, будь яка інша відповідальність договором, Статутом та законом не передбачена. Відповідач також посилається на наявну судову практику, відповідно до якої розмір процентів, як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом. Крім того, зазначив, що про відступлення права вимоги та заміну кредитора дізнався з ухвали Господарського суду Донецької області від 03.12.2024 та вважає, що саме з цієї дати виникло право нового кредитора щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Відповідач надав власний розрахунок за період з 03.12.2024 по 16.12.2024 відповідно до якого розмір 3% річних становить 34,00 грн та розмір інфляційних втрат - 34,47 грн. Також звертає увагу на бездіяльність первісного та нового кредитора, які тривалий час не намагалися вчинити будь-які дії з виконання рішення суду у справі. У випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову просить суд зменшити розмір 3% річних до 0,01 грн, оскільки позивач не зазнав будь-яких матеріальних втрат (збитків), отримав значний дохід у порівнянні з реальними витратами.
25.09.2025 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що в межах справи №905/1964/19 було встановлено факт заподіяння збитків, повне погашення яких відбулося несвоєчасно, тому наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які входять до складу грошового зобов'язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу. Позивач заперечує проти зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останні не є штрафними санкціями та носять компенсаційних характер.
30.09.2025 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
06.10.2025 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України, 315 Господарського кодексу України та ст.136 Статуту залізниць України.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.12.2019 у справі №905/1964/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 32262,17 грн вартості нестачі вугілля.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 у справі №905/1964/19 рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2019 у справі № 905/1964/19 скасовано. Стягнуто з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» суму вартості нестачі вугілля у розмірі 32262,17 грн та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1921,00 грн. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покладено на Акціонерне Товариство «Українська залізниця», стягнуто з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2021 відкрито провадження у справі №905/1977/21 про банкрутство ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».
11.09.2023 відбувся електронний аукціон з продажу права вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1325208,72грн, яка підтверджується даними бухгалтерського обліку, в тому числі і продаж заборгованості РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що стягнута на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №905/1964/19.
Згідно з протоколом про проведення аукціону №BRD001-UA-20230831-52029 від 11.09.2023 переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС».
19.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» (покупець) було підписано Акт про придбання майна на аукціоні, відповідно до п.1 якого продавцем передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні BRD001-UA-20230831-52029 по Лоту 2, який відбувся 11 вересня 2023 року, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1325208,72грн, яка підтверджена даними бухгалтерського обліку (деталізація у Додатку №2 до Протоколу №3 від 17.07.2023 Комітету кредиторів ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»).
Згідно з п. 2 Акту на момент підписання цього Акту покупець сплатив продавцю ціну продажу майна, а саме 7951,25 грн.
Відповідно до п. 6 Акту сторони не мають одна до одної ніяких претензій, покупцю передані майно, а також всі документи.
Акт про придбання майна на аукціоні підписаний сторонами.
19.09.2023 між ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» у особі ліквідатора Курбанова Назіма Вахід-Огли (продавець, первісний кредитор) та ТОВ «СКС ТРАНС» (покупець, новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (Договір), за умовами п. 1.1 якого у порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором та чинним в Україні законодавством, первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1325208,72грн, яка підтверджена даними бухгалтерського обліку (деталізація у Додатку №2 до Протоколу №3 від 17.07.2023 Комітету кредиторів ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») (далі - основне зобов'язання), в результату чого Новий кредитор стає кредитором за Основним зобов'язанням на всю суму заборгованості за основним зобов'язанням.
Відповідно до п. 1.2 за цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань за основним зобов'язанням.
Згідно з п. 1.3 Договору новий кредитор має право замість первісного кредитора звертатися в досудовому, позасудовому та судовому порядку з вимогою виконання боржниками вищезазначеного грошового зобов'язання та інші права, які відповідно до законодавства України належать кредитору у зобов'язанні за основним зобов'язанням.
Відповідно до пункту 3 статті 82 Кодексу України з процедур банкрутства первісний кредитор засвідчує, що новим кредитором здійснено повну оплату права вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1325208,72 грн, яка підтверджена даними бухгалтерського обліку, згідно п. 2.2 цього Договору (п. 2.1. договору)
Новий кредитор підтверджує, що в момент підписання цього Договору первісний кредитор передає, а новий кредитор отримує документи на підтвердження права вимоги (п. 3.1. Договору).
У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що з моменту підписання сторонами цього договору до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за основним зобов'язанням в повному обсязі, а первісний кредитор втрачає зазначені права вимоги повністю. Моментом переходу права вимоги первісного кредитора за основним зобов'язанням до нового кредитора є момент підписання цього Договору.
Первісний кредитор засвідчує, що до початку електронного аукціону №BRD001-UA-20230831-52029 від 11.09.2023 основне зобов'язання боржниками виконано не було (п. 3.4. Договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1 Договору).
Договір про відступлення права вимоги підписаний сторонами та скріплений печаткою з боку ліквідатора.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору.
Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 05.06.2025р. у справі №914/3625/23.
Як зазначено судом, в матеріалах справи наявний Договір про відступлення права вимоги від 19.09.2023, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС Транс».
18.09.2023 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» здійснено платіж на суму 7951,25 грн з призначенням платежу: «Перерахування гарантійного внеску учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС», ЄДРПОУ 43556600, BRD001-UA-20230831-52029», підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи інформаційне повідомлення про зарахування коштів №18/09/202311573 від 18.09.2023.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС ТРАНС» в повному обсязі сплачено запропоновану ціну під час проведення аукціону з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля».
Відповідно до ст. 87 Кодексу з питань банкрутства придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.
19.09.2023 між сторонами підписаний акт про придбання майна, згідно якого продавцем передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №BRD001-UA-20230831-52029 від 11.09.2023 по лоту 2, який відбувся 11.09.2023, а саме право вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1325208,72 грн, яка підтверджена даними бухгалтерського обліку (деталізація у додатку №2 до протоколу №3 від 17.07.2023 комітету кредиторів ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ»).
Згідно наявного в матеріалах справи Додатка № 2 до Протоколу від 17.07.2023 №3 Комітету кредиторів ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» загальногосподарська заборгованість по 25 боржникам на суму 1325208,72 грн складається з вимог у тому числі й до контрагента - РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40150216, на суму 325249,81 грн. (№ п/п 2).
З інформації, що міститься в додатку «Лот 2 загальногосподарська дебіторська заборгованість по 25 боржникам» до складу права вимоги до РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця увійшли вимоги, що виникли, в тому числі, з постанови Східного апеляційного господарського суду по справі № 905/1964/19.
Заборгованість відповідача перед ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», яка підтверджена постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 у справі №905/1964/19 у сумі 32262,17 грн погашена не була, а відтак станом на дату проведення 11.09.2023 електронного аукціону з продажу прав вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам та відповідно станом на дату укладення 19.09.2023 договору про відступлення прав вимоги і акту, спірне право вимоги існувало та відповідно воно могло бути відчужене на користь ТОВ «СКС ТРАНС».
Таким чином, ТОВ «СКС ТРАНС», як правонаступник ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ», набув право пред'явлення вимоги до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі № 905/1964/19.
Оскільки відповідачем було несвоєчасно виконано рішення суду про стягнення заборгованості, ТОВ «СКС Транс» звернулось до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат у сумі 22108,52 грн та 3% річних у сумі 4532,57 грн, нарахованих на заборгованість, що стягнута постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 у справі №905/1964/19.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частина п'ята статті 11 Цивільного кодексу України). Тобто на підставі рішення суду цивільні права та обов'язки можуть виникати лише в конкретних випадках, визначених актами цивільного законодавства. Водночас, за загальним правилом, цивільні права та обов'язки виникають з юридичних фактів, найпоширенішими з яких є правочини.
Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Факт порушення відповідачем зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» щодо перевезення вантажу та розмір збитків підтверджений постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 у справі №905/1964/19.
Згідно зі ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Положеннями частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
Сплата інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо позовних вимог з огляду на те, що в даному випадку позивач здійснює нарахування на зобов'язання, які не є грошовими.
Суд відхиляє зазначені доводи з огляду на те, що такі доводи суперечать фактичним матеріалам справи, так як за рішення суду з відповідача були стягнуті збитки, які є грошовим зобов'язанням відповідача.
Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду. Аналогічна позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 926/263/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16.
Відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджує постанова Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 у справі №905/1964/19 про стягнення суми вартості нестачі вугілля у розмірі 32262,17 грн та договір про відступлення прав вимоги від 19.09.2023.
Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення (постанова від 05.03.2019 у справі № 917/1564/17).
З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) також зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Суд наголошує на тому, що право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити майнові інтереси, а позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли виникло грошове зобов'язання боржника.
Таким чином, норма ст. 625 Цивільного кодексу України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Враховуючи викладене, ТОВ «СКС ТРАНС» довів належними та допустимими доказами наявність у РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» суми боргу за основним зобов'язанням та відповідно існування порушеного права на дату звернення до суду із позовом у цій справі, у зв'язку з чим ТОВ «СКС ТРАНС» набуло право пред'явлення вимоги до ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу за основним зобов'язанням.
Суд звертає увагу на висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, відповідно до якого при з'ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання; дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з'ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором.
У статті 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей. Основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною у абзаці третьому підпункті 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі № 10-р/2018.
Отже, саме набрання судовим рішенням законної сили є моментом виникнення обов'язку його виконання.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, судові накази.
Закон України «Про виконавче провадження» регламентує правовідносини, що виникають в межах примусового виконання рішення, коли боржник відмовився від добровільного виконання рішення суду, порушуючи тим самим приписи Конституції України та процесуального законодавства. Саме для примусового виконання рішення має бути отримано судовий наказ, який звертається до примусового виконання у визначений спосіб.
Однак, з цього не висновується, що обов'язок виконання рішення суду для зобов'язаної сторони виникає виключно після отримання виконавчого документу, або пред'явлення його до примусового виконання. Більше того, в разі ухилення від добровільного виконання рішення, законом передбачена відповідальність, яка полягає у тому числі у збільшені витрат боржника на сплату виконавчого збору та інших негативних для боржника наслідках. Таким чином, держава стимулює виконання рішення суду в добровільному порядку.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що моментом виникнення обов'язку зобов'язаної сторони виконати рішення суду є саме набрання таким рішенням законної сили, а не відкриття виконавчого провадження. Відповідно, прострочка виконання рішення суду виникає на наступний день після набрання сили таким рішенням. Аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2025 у cправі №910/10616/24.
Постанова Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 у справі №905/1964/19 набрала законної сили 09.04.2020. Отже, нарахування 3% річних та інфляційних позивач почав здійснювати з 10.04.2020.
16.12.2024 АТ «Українська залізниця» було здійснено погашення заборгованості у справі №905/1964/19 на загальну суму 37064,67 грн, на підтвердження чого долучено платіжну інструкцію №944140 від 16.12.2024 з призначенням платежу « 43556600; ТОВ_СКС_ТРАНС_; Пер.з-но пост.від 09.04.20р. по спр.№905/1964/19 та ухв.від 3.12.24 в т.ч. суд.зб. - 4802,50 грн; Схід.апеляц.госп.суд;ID21436(_461_)».
Таким чином, кінцевим строком для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 15.12.2024.
Перевіривши наданий позивач розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично вірним.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19), на яку посилається відповідач у відзиві, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Отже, право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і 3% річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин. Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану, перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02.04.2017 по 01.04.2024, здійснюється без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, оскільки станом на 02.04.2020 позовна давність щодо таких вимог не спливла.
Як встановлено судом, заявлені до стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат нараховані позивачем за період з 10.04.2020 по 15.12.2024. Враховуючи положення законодавства щодо продовження та зупинення строків позовної давності, оскільки період який заявлений позивачем відповідає вимогам законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про застосування позовної давності.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних до 0,01 грн суд зазначає наступне.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Відповідно до позиції, яку виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 по справі 903/602/24, при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, суд обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Суд бере до уваги той факт, що у цій справі відсотки річних, розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, які відповідно суд не може зменшити.
Відтак, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м.Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Транс» (49010, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, оф.13, ідентифікаційний код 43556600) 3% річних у розмірі 4532 (чотири тисячі п'ятсот тридцять дві) грн 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 22108 (двадцять дві тисячі сто вісім) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова