61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
10.11.2025 Справа №905/934/25
за позовом: Акціонерного товариства «Акцент-банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080)
до відповідача: Богдана Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 54202,15 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Акцент-банк», м.Дніпро звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Богдана Михайла Михайловича , м.Маріуполь про стягнення заборгованості за кредитним договором №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020 в розмірі 54202,15 грн станом на 27.08.2025, яка складається з наступного: 31226,83 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 7495,32 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 9480 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000 грн - штраф (фіксована складова), 5000 грн - штраф (змінна складова).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020, внаслідок чого у Богдана Михайла Михайловича утворилась заборгованість за тілом кредиту, процентами, винагородою, що стало підставою для нарахування штрафів.
Ухвалою суду від 08.09.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/934/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Богдан Михайло Михайлович був належним чином повідомлений про розгляд справи №905/934/25 з огляду на наступне.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 вказаного кодексу, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як свідчать відомості комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Богдан Михайло Михайлович не має електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі чи її окремій підсистемі (модулі). Тож, судові рішення відповідачу мали надсилатись в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
За правилами п.п.5 п.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості про місцезнаходження (адресу місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
За приписами ч.1 ст.7 вказаного закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з інформацією, що наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фізична особа-підприємець Богдан Михайло Михайлович, припинив підприємницьку діяльність 15.07.2024.
На виконання вимог ч.ч.6, 7 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Богдана Михайла Михайловича судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру №1758817 від 10.09.2025, відповідно до якої зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 .
Разом з тим, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05:30 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено і який діє на теперішній час.
Як визначено у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій, м.Маріуполь Маріупольської міської територіальної громади віднесено до тимчасово окупованих російською федерацією територій України.
Згідно з відомостями, розміщеними на сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» (https://www.ukrposhta.ua/ua), відділення поштового зв'язку в м.Маріуполь тимчасово не функціонують.
Таким чином, направлення поштової кореспонденції за адресою зареєстрованого місцезнаходження відповідача на час розгляду справи не є можливим.
За змістом ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відтак, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу» було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №905/934/25.
Окрім того, з метою забезпечення гарантії права відповідача на справедливий суд, елементом якого є право знати про наявність позову, судом було сформовано запит через підсистему «Електронний суд» та отримано відповідь №1758806 від 10.09.2025 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, з якої вбачається, що відповідач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: 79019, м.Львів, вул.Рибна, 5, кв.15.
Відтак, ухвала від 08.09.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на вказану адресу відповідача.
Поштове відправлення, яким було скеровано наведену ухвалу суду, повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Виходячи зі змісту ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21.
Таким чином, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вказаний процесуальний документ по справі вважається такими, що був вручений відповідачу.
Разом з тим, судом вчинялись дії, направлені на встановлення телефонного зв'язку з відповідачем шляхом передання йому телефонограм: б/н від 12.09.2025 та б/н від 15.09.2025.
Також, судом було вжито заходів для направлення відповідної ухвали на електронну адресу відповідача mixabogdan75@gmail.com.
У цьому випадку судом також враховано, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на дату прийняття рішення відповідач відзиву не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив.
Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, в т. ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст.11, 509 вказаного кодексу зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст.1054 вказаного кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).
В силу норм ч.2 ст.1056-1 вказаного кодексу, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як встановлено, 31.07.2020 між Акціонерним товариством «Акцент-банк» (банк) та Фізичною особою-підприємцем Богданом Михайлом Михайловичем (позичальник) був укладений кредитний договір №N20.79.0000000046, за змістом розділу А «Істотні умови кредитування» якого банк зобов'язався надати позичальнику строковий кредит з лімітом у розмірі 100000 грн з терміном повернення кредиту - 29.07.2022 та зі сплатою фіксованих процентів у розмірі 33,90% річних.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Згідно з п.А3 договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020 позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток 1 до цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою, визначеною у договорі. У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 29.07.2022.
За правилами п.4.2 укладеного сторонами правочину, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п.А3 цього договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно з п.А8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п.4.3 договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п.А8 договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020).
Відповідно до п.п.4.4-4.6 вказаного договору сторони погодили сплату позичальником банку винагороди за відкриття позичкового рахунку згідно з п.А9 цього договору; винагороди за кредитне обслуговування згідно з п.А10 цього договору та винагороди за управління фінансовим інструментом згідно з п.А11 цього договору.
За змістом п.А10 укладеного сторонами правочину позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Відповідно до п.2.2 договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020 позичальник зобов'язується, зокрема, використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити банку винагороду відповідно до п.п.2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього договору (п.п.4.7, 4.8 договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020).
Згідно з п.2.2.6 наведеного договору позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з визначених у договорі рахунків, для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також процентів за його використання, для виконання зобов'язань з погашення винагороди та неустойки, а також у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті «призначення платежу» якого зазначаються номер, дата та посилання на п.2.2.6 цього договору.
Додатком №1, який є невід'ємною частиною договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020, сторони визначили графік погашення, зокрема, погодили: термін повернення кредиту та сплати процентів - останній день кожного місяця у період з 31.08.2020 по 30.06.2022, кінцеву дату - 29.07.2022, розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, суму процентів, що підлягають поверненню у відповідну дату; суму комісійних винагород (790 грн щомісячно), а також кредит, комісійну винагороду та проценти разом, що становить 6609,25 грн щомісячно у період з 31.08.2020 по 30.06.2022 та 6609,12 грн за останній місяць (до 29.07.2022).
Відповідно до п.п.6.1-6.2 договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020 останній вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п.4.4 договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Договір №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020 та додаток до нього підписані позичальником та банком, а також скріплені печаткою банку.
Як свідчать матеріали справи, 31.07.2020 Акціонерним товариством «Акцент-банк» на виконання умов договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020 надано позичальнику кредит у розмірі 100000 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.14901699.17743.64999.
Факт отримання грошових коштів відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.
Відтак, за висновками суду, наведені вище обставини та фактична видача відповідачу грошових коштів свідчать про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків.
Як вказує позивач, Богдан Михайло Михайлович взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної сплати платежів в рахунок погашення кредиту, сплати процентів та винагороди у повному обсязі не виконав.
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.526 вказаного кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України).
В силу норм ч.1 ст.1049 зазначеного нормативно-правового акту передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось, пунктом А3 договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020 встановлено термін повернення кредиту 29.07.2022, внаслідок чого суд дійшов висновку, що строк виконання відповідного зобов'язання є такими, що настав.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку/особового рахунку відповідача за період з 31.07.2020 по 27.08.2025, судом встановлено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 31226,83 грн.
Доказів сплати заборгованості за тілом кредиту у вказаному розмірі матеріали справи не містять.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою господарського суду від 08.09.2025 відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).
Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Акціонерним товариством «Акцент-банк», не представлено.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-банк» до Богдана Михайла Михайловича в частині стягнення 31226,83 грн заборгованості за кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім суми основної заборгованості, позивач заявляє до стягнення також заборгованість за процентами в сумі 7495,32 грн, які нараховані за період з 31.07.2020 по 30.12.2022 (з урахуванням часткового погашення) та заборгованість за винагородою в сумі 9480 грн за період з 31.08.2020 по 28.02.2025 (з урахуванням часткової сплати).
Стосовно позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами суд зазначає, що за умовами ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Частиною 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 навела висновок про те, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема, за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України та охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до умов кредитного договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020 відповідач мав обов'язок повернути всю заборгованість за договором до 29.07.2022.
У позовній заяві банк зазначає, що кредит надано строком до 29.12.2022. Проте, позивачем не надано доказів погодження сторонами іншого терміну повернення кредиту, а саме до 29.07.2022, за кредитним договором.
З доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами фактично нараховані по 30.12.2022.
Беручи до уваги те, що кінцевий термін погашення кредиту 29.07.2022 (згідно з умовами кредитного договору), за відсутності доказів погодження сторонами іншого строку повернення кредитних коштів, суд визнає належною до стягнення суму процентів у розмірі 4458,86 грн (станом на 02.07.2022 остання визначена у розрахунку позивача дата, яка передує остаточній даті повернення кредиту).
Щодо нарахування винагороди за кредитне обслуговування суд зазначає, що таке нарахування можливе лише в межах строку кредитування, ні договір, ні чинне законодавство не містять положень щодо можливості нарахування винагороди понад строк кредитування, а саме після 29.07.2022.
З огляду на наведене, задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення винагороди в загальній сумі 3950 грн, яка нарахована по 02.07.2022, в решті вимог в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову з наведених вище підстав.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1000 грн (фіксована складова) та штрафу у розмірі 5000 грн (змінна складова).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 5.8 договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5 % від суми встановленого у п.А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відтак, позивач нарахував та заявив до стягнення штрафи у вищенаведених розмірах.
Проте, відповідно до п.15 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи вищевказане, та те, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, який завершився 01.07.2023 (постанова Кабінету Міністрів №651 від 27.06.2023), починаючи з 12.03.2020 позичальників було звільнено від обов'язку сплати штрафу за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Крім того, відповідно до п.18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з наведеним, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1000 грн (фіксована складова) та штрафу у розмірі 5000 грн (змінна складова) не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-банк» до Богдана Михайла Михайловича про стягнення 54202,15 грн з визначених вище підстав.
Як зазначалось, Фізична особа-підприємець Богдан Михайло Михайлович, який отримував кредит на підставі договору №N20.79.0000000046 вiд 31.07.2020, припинив підприємницьку діяльність.
Згідно з ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
У відповідності до приписів ст.ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст.202-208 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №338/180/17, постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №320/9471/15-ц.
Таким чином, позивач, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3028 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Богдана Михайла Михайловича (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт (ID-карта) НОМЕР_2 , виданий 17.08.2018, орган, що видав 1438) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 31226,83 грн, заборгованість за процентами - 4458,86 грн, заборгованість за винагородою - 3950 грн, а також судовий збір в сумі 2214,25 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 10.11.2025.
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця