вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
13.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4994/25
за позовом Керівника Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради, м. Кам'янське
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл", м. Дніпро
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі 756 606,93 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Секретар судового засідання Перебийніс О.О.
Представники:
від позивача: Тарасюк О.Л..
від відповідача: Пеньков О.Ю.
прокурор: Щербина С.О.
Керівник Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" (надалі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі 756 606,93 грн.
Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці з кадастровим номерам 1210400000:01:021:0051 знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу. Протягом спірного періоду з 15.08.2023 року по 29.07.2024 року, Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2025 року відкрито провадження у справі №904/4994/25, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідач просив суд залишити позов прокурора без розгляду, посилаючись на передчасність пред'явлення кондикційних вимог до вирішення господарським судом справи № 904/6013/23 про визнання укладеним договору оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номерам 1210400000:01:021:0051.
Позивач у наданих суду поясненнях, підтримав заявлені прокурором вимоги в повному обсязі.
16.10.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 06.11.2025 року.
В судовому засіданні 06.11.2025 року, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд відклав проголошення рішення на 13.11.2025 року, про що повідомлено сторін.
В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 13.11.2025 року оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Як убачається з матеріалів справи, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Тритузна, 251, розташована належна Кам'янській міській раді земельна ділянка площею 4,1264 га, кадастровий номер 1210400000:01:021:0051, яка є сформованою з 27.02.2009 року, що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру (а.с. 41, 42).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 37, 38), за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Тритузна, 251, розміщена промислова база битуму та мастил, яка з 22.12.2021 року належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ультра Ойл».
З урахуваннями наведеного слід дійти висновку, що починаючи з 22.12.2021 року Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:01:021:0051, на якій розміщено належне йому нерухоме майно, та мав відповідним чином оформити таке право користування.
Протягом заявленого в позові періоду (з 15.08.2023 року по 29.07.2024 року), між Позивачем та Відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:01:021:0051.
Прокурор стверджує, що використання Відповідачем земельної ділянки без належного правового оформлення, позбавило Кам'янську міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з Відповідача, як власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій об'єкт розміщено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із приписами статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Плата за землю вноситься не залежно від вини особи щодо оформлення правовстановлюючих документів, а за сам факт користування земельною ділянкою.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо виникнення у Відповідача обов'язку зі сплати коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Згідно ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з витягом №НВ-1200307812023 (а.с. 46), та враховуючи висновок Верховного Суду у постанові від 01.10.2024 по справі № 904/6013/23 про необхідність застосування при визначенні розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:01:021:0051 ставки у розмірі 4% від її НГО, прокурором здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів (а.с. 25), згідно якого, за період фактичного використання Відповідачем спірної земельної ділянки з 15.08.2023 по 29.07.2024, належна до сплати Відповідачем сума становить 756 606,93 грн.
Суд, перевіривши наданий Прокурором розрахунок безпідставно збережених коштів, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено арифметично вірно.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:01:021:0051, за період з 15.08.2023 року по 29.07.2024 року в розмірі 756 606,93 грн.
Доводи Відповідача відносно передчасності пред'явлення прокурором даного позову до вирішення судом справи № 904/6013/23, суд вважає безпідставними, адже вирішення в судовому порядку питання про визнання укладеним договору оренди спірної земельної ділянки, не впливає на правомірність вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне використання такої ділянки, в період до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 30, 73, 74-79, 86, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛЬТРА ОЙЛ» (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 13-А, код ЄДРПОУ 39125160) на користь Кам'янської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2, ЄДРПОУ 24604168, р/р UA518999980314030611000004573, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/ м.Кам'янське/24062200, код отримувача ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації доходів бюджету: 24062200, код банку 899998) 756 606,93 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛЬТРА ОЙЛ» (ЄДРПОУ 39125160) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 10 290,49 грн. витрат зі сплати судового за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.11.2025
Суддя О.В. Ліпинський