18 листопада 2025 р. Справа № 902/706/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
арбітражний керуючий Белінська Н.О. (в режимі відеоконференцзв'язку)
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/706/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 09.07.2025 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 09.07.2025 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання у справі №902/706/25 на 07.10.2025 року.
При цьому, 14.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
26.08.2025 року до суду від ТОВ "Авентус Україна" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 26.08.2025 року (вх. № 01-36/1033/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 99 600,00 грн у справі № 902/706/25.
В зв'язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, згідно розпорядження керівника апарату суду від 26.08.2025 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025, відповідну кредиторську заяву передано на розгляд судді Міліціанову Р.В..
Ухвалою суду від 01.09.2025 року (суддя Міліціанов Р.В.) заяву ТОВ "Авентус Україна" б/н від 26.08.2025 року (вх.канц. № 01-36/1033/25 від 26.08.2025 року) про визнання грошових вимог до боржника призначено до розгляду в судовому засіданні 07.10.2025 о 10:00 год..
08.09.2025 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.
Водночас, на підставі заяви судді Міліціанова Р.В. від 08.09.2025 року, згідно розпорядження керівника апарату суду від 08.09.2025 року та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2025 року, зазначену вище кредиторську заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 09.09.2025 року, зокрема, заяву ТОВ "Авентус Україна" б/н від 26.08.2025 року (вх. № 01-36/1033/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25, прийнято до свого провадження. Призначено заяву ТОВ "Авентус Україна" б/н від 26.08.2025 року (вх. № 01-36/1033/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25 до розгляду в судовому засіданні на 07.10.2025 року о 10:15 год..
Водночас, ухвалою суду від 03.10.2025 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Авентус Україна", адвоката Бабаєвої О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/706/25, яке призначено на 07.10.2025 року о 10:15 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Разом з тим, судове засідання 07.10.2025 року о 10:15 год. не відбулось, в зв'язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області з 09:18 год. по 10:44 год., про що складено службову записку від 07.10.2025 року.
В подальшому, ухвалою суду від 10.10.2025 року призначено заяву ТОВ "Авентус Україна" б/н від 26.08.2025 року (вх. № 01-36/1033/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25 до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2025 року о 10:00 год..
Також, ухвалою суду від 07.11.2025 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Белінської Н.О., зокрема, у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/706/25, яке призначено на 18.11.2025 року о 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції з'явилась арбітражний керуючий Белінська Н.О..
При цьому, судом встановлено, що 03.10.2025 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення №02-755/6202 від 03.10.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Авентус Україна" у справі № 902/706/25.
Крім того, 06.10.2025 року до суду від представника ТОВ "Авентус Україна" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення б/н від 03.10.2025 року у справі № 902/706/25.
Також, 12.11.2025 року до суду від представника ТОВ "Авентус Україна" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 12.11.2025 року про проведення судового засідання 18.11.2025 року по справі № 902/706/25 без участі представника ТОВ "Авентус Україна" Бабаєвої О.О..
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
В ході розгляду справи, арбітражний керуючий повідомила, що визнає заявлені грошові вимоги частково, та вказала, що нарахований штраф підлягає списанню згідно п.18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.
Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, заслухавши пояснення арбітражного керуючого та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви ТОВ "Авентус Україна" б/н від 26.08.2025 року, 24.09.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Боржник), уклали договір № 8317870 про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію (п. 1.1. кредитного договору).
За умовами п. 1.2. кредитного договору, на умовах, встановлених договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.3. кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 40000,00 гривень.
Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
За умовами п. 1.5. кредитного договору, Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
- Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (пп. 1.5.1.).
- Знижена процентна ставка 0,90 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 14.10.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (пп. 1.5.2.).
Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку та на умовах визначених в пп.1.5.2 Договору, зокрема, у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку (пп. 1.5.3.).
Відтак, ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання за договором виконало та надало Боржнику грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн шляхом перерахування на карту Боржника № НОМЕР_2 , що визначено п. 2.1. кредитного договору, що підтверджується відповідним листом про зарахування кредитних коштів (копія додається).
В свою чергу, Боржник свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості, за Боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 99 600,00 грн, з яких: 40 000,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 44 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 15 600,00 грн - сума заборгованості за штрафами.
Крім цього, у заяві повідомлено, що Кредитор не має заінтересованості стосовно Боржника та Кредитор є незабезпеченим кредитором, адже заставне майно відсутнє.
На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги кредитора - ТОВ "Авентус Україна" до боржника, яким є ОСОБА_1 в розмірі 99600,00 грн заборгованості та 4 844,80 грн судових витрат; включити відповідні грошові вимоги ТОВ "Авентус Україна" до реєстру вимог кредиторів.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-755/6202 від 03.10.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Авентус Україна" у справі №902/706/25, відповідно до п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України, штраф, нарахований за договором № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року у сумі 15 600,00 грн - підлягає списанню.
Отже, за договором № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 р., укладеним між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1, Белінська Наталія Олександрівна, частково визнає вимоги ТОВ "Авентус Україна" в розмірі 84 000,00 грн, а саме : 40 000,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу) (2 черга вимог кредиторів); 44 000,00 грн - сума за відсотками заборгованості за відсотками (2 черга вимог кредиторів); та не визнає вимоги ТОВ "Авентус Україна" в розмірі 15 600,00 грн - сума заборгованості за штрафами.
Також, у цьому повідомленні вказано, що заява з грошовими вимогами ТОВ "Авентус Україна" була створена в системі "Електронний суд" 26.08.2025 року, в зв'язку з чим, 30-денний строк пропущено.
Відповідно до додаткових пояснень представника ТОВ "Авентус Україна" б/н від 03.10.2025 року у справі № 902/706/25, Кредитор не погоджується з правовою позицією арбітражного керуючого, вважає її незмістовною та необґрунтованою з огляду на наступне.
За умовами п. 6.4. кредитного договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф:
6.4.1. у розмірі 3600,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 800,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання;
6.4.3. Відповідно до ч.2 ст. 546 ЦК України штраф є іншим видом забезпечення виконання зобов'язання;
- база для розрахунку штрафу - для цілей цього Договору "база розрахунку" не використовується, оскільки штраф встановлено в абсолютному значенні, як результат використання відповідної бази до укладення Договору;
- порядок обчислення штрафу здійснюється відповідно до наступної формули: Штраф (за період прострочення, починаючи з 4го дня прострочення) = "розмір штрафу, встановлений за 4-ри дні порушення" + ("розмір штрафу, що встановлений з 5-го дня" помножити на " кількість днів порушення, починаючи з 5-го дня").
6.4.4. Штрафи нараховуються протягом строку наявності діючої простроченої заборгованості, згідно з встановленою шкалою штрафів, залежно від кількості днів прострочення.
Також у додаткових поясненнях наведені положення Закону № 3498-IX, яким внесені зміни, зокрема, до п. 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про споживче кредитування", та описано зміст листа № 14-0004/12907 від 19.02.2024 Національного Банку України.
При цьому, представником Заявника стверджується, що оскільки, Закон України №3498-IX набрав чинності 24.12.2023 року, а договір про надання споживчого кредиту №8364527, за яким виникли грошові вимоги до Боржника по справі, що розглядається, був укладений 24.09.2024, тобто після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України № 3498-IX, то положення п. 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про споживче кредитування" до договору № 8364527 про надання споживчого кредиту не застосовуються.
Таким чином, на переконання представника Заявника в даному конкретному випадку нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит є правомірними та підлягають сплаті Боржником.
Відтак, невизнання кредиторських вимог в частині нарахування штрафу за кредитним договором є неправомірним та необґрунтованим, а тому на увагу суду не заслуговує.
Зважаючи на вказане, представник Заявника просить суд врахувати надані пояснення при розгляді грошових вимог ТОВ "Авентус Україна" та визнати заявлені грошові вимоги останнього у повному обсязі і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 14.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Авентус Україна" б/н від 26.08.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25, надійшла до суду 26.08.2025 року за вх. № 01-36/1033/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 26.08.2025), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 24.09.2024 року між ТОВ "Авентус Україна" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач), укладено договір № 8317870 про надання споживчого кредиту, яким, окрім описаних вище умов (пункти 1.1. - 1.5., пп. 1.5.1. - 1.5.3.) передбачені, зокрема, також такі умови :
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), Сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів Споживача для надання кредиту за цим Договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту Споживачу. Якщо Сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду, Споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим Договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора (п. 2.1.).
Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору.
Дати надання кредиту: 24.09.2024 року або 25.09.2024 року.
У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання Договору, а у наступний календарний день, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п.1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті/Мобільному застосунку "CreditPlus" та/або направляється на електронну адресу Споживача (п. 2.2.).
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору (п. 2.4.).
Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5.).
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п. 3.1.).
До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 3.2.).
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп. 5.3. Договору (п. 5.1. ).
У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф (п. 6.4.) : у розмірі 3600,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання (пп. 6.4.1.); та у розмірі 800,00 гривень, починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (пп. 6.4.2.).
Штрафи нараховуються протягом строку наявності діючої простроченої заборгованості, згідно з встановленою шкалою штрафів, залежно від кількості днів прострочення. При наявності діючого прострочення за попередніми платежем(ми), що були визначені в Графіку платежів, виникнення додаткового прострочення за новим зобов'язанням (відповідним платежем, визначеним в Графіку платежів), не передбачає додаткового нарахування штрафу за новим зобов'язанням, і не перериває нарахування штрафів для діючого прострочення. Якщо протягом строку дії Договору Споживач повністю поверне прострочену заборгованість і знову через деякий час допустить прострочення платежу, по новому простроченню нарахування штрафів буде здійснюватися знову, враховуючи шкалу штрафів та кількість днів нового прострочення (пп. 6.4.4.).
В будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення Споживачем зобов'язань за цим Договором, обмежується сумою визначеною, відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" (пп. 6.4.6.).
Споживач підтверджує, що додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані в реквізитах Споживча в Розділі 10 "РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН" Договору (або надані Споживачем Товариству окремо) належать саме Споживачу та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні. Споживач погоджується та розуміє, що ці дані можуть бути використані Товариством для здійснення взаємодії з ним, в тому числі з метою врегулювання простроченої заборгованості, що може виникнути за цим Договором. Така взаємодія здійснюється Товариством з урахуванням вимог законодавства (п. 8.2.).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4. Договору(включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов'язань за ним (п. 9.2.).
Також, Заявником долучені до заяви, зокрема, копії таких документів : Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до договору № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року (підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - А5363); Паспорт споживчого кредиту (підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - ТХ5160 24.09.2024 10:27:25).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається із змісту вказаного вище договору № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року, у розділі 10 "Реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Товариства - ТОВ "Авентус Україна" договір підписано директором Довгалем В.В., а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором A5363, 24.09.2024 10:27:40, що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище договору №8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року, дійшов висновку, що останній за свою правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладений у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".
При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Пейтек" повідомило листом № 20250819-4 від 19.08.2025 (копія наявна у справі) ТОВ "Авентус Україна" про наступне.
Відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ "ПЕЙТЕК", код ЄДРПОУ 44103264 (далі - Товариство), є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Між Товариством та ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 04072024-3 від 2024-07-04.
Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА": на суму 40 000,00 грн; номер транзакції в системі ТОВ "ПЕЙТЕК" - c8244036-13c8-4d8f-a9ff-a430a50f8122; номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" - 50222660; Session ID - 027054522106; сайт торгівця - https://creditplus.ua; код авторизації - 769656; Банк-еквайр - АТ "ПУМБ"; дата і час створення - 2024-09-24 10:28:05; дата і час прийняття в роботу - 2024-09-24 10:28:08; дата і час виконання - 2024-09-24 10:28:09; Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5168745182177599.
Разом з цим, вказаний вище лист скріплено підписом та печаткою ТОВ "Пейтек".
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цьому листі ТОВ "Пейтек" картка № 5168745182177599, вказана у п. 2.1. договору № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року, як платіжна картка Споживача № НОМЕР_2 .
Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "Авентус Україна" по договору № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року.
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Авентус Україна" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач) договору № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року, та надання Товариством кредиту згідно цього договору Споживачу в сумі 40 000,00 грн.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за договором № 8317870 від 24.09.2024 (Позичальник - ОСОБА_1 ), заборгованість складає в загальній сумі 99 600,00 грн, з яких: 40 000,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 44 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 15 600,00 грн - сума заборгованості за штрафами.
Принагідно, суд зважає на те, що відповідно до цього розрахунку заборгованості, заборгованість за відсотками склала сумі 75 200,00 грн (нарахована за період з 24.09.2024 року по 02.04.2025 року (включно), з якої Боржником погашено 31 200,00 грн.
При цьому, згідно даного розрахунку заборгованості, Заявником нараховано відсотки за процентною ставкою 0,90% від суми кредиту за кожний день за період з 24.09.2024 року по 13.10.2024 року, та за процентною ставкою 1,00 % від суми кредиту за кожний день за період з 15.10.2024 року по 02.04.2025 року, що узгоджується із умовами вказаних вище підпунктів 1.5.1., 1.5.2. договору № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року.
Принагідно, суд зважає на те, що згідно вказаного розрахунку заборгованості, зазначена вище сума заборгованості за відсотками, нарахована до дня відкриття провадження у справі № 902/706/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 09.07.2025 року у цій справі).
Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за договором № 8317870 від 24.09.2024, дійшов висновку, що визначені у цьому розрахунку суми заборгованості в розмірі 40 000,00 грн - заборгованість за тілом (основна сума боргу) та в розмірі 44 000,00 грн - заборгованість за відсотками, відповідають умовам даного договору, описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягають визнанню.
Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання 15 600,00 грн - сума заборгованості за штрафами.
Судом встановлено, що згідно п. 6.4., пп. 6.4.1., пп. 6.4.2. договору № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф : у розмірі 3 600,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 800,00 гривень, починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Разом з цим, суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором № 8317870 від 24.09.2024, Заявником нараховано 20 000,00 грн - штрафу за період з 07.11.2024 року по 17.01.2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні.
При цьому, згідно даного розрахунку заборгованості, Боржником частково оплачено нарахований штраф в сумі 4 400,00 грн.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Принагідно, суд зважає на те, що у кредиторській заяві, Заявник в обґрунтування нарахуванням штрафів посилається, зокрема, на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX, яким внесені зміни, зокрема, до пункту 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", а саме виключено пункт 6-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування щодо звільнення споживачів з сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Так, згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Слід зазначити, що датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX є 24.12.2023 року.
Отже, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23.01.2024 (24.12.2023 + 30 днів).
Судом встановлено, що договір № 8317870 про надання споживчого кредиту між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено від 24.09.2024 року.
Отже, оскільки, договір № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року укладено після 23.01.2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
При цьому, з системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слідує, що відповідні положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафу (пені) у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24.01.2024 регулюються виключно ЦК України, а тому щодо штрафу, нахованого згідно умов вказаного вище договору про надання споживчого кредиту, застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що нарахована Заявником та заявлена до визнання сума 15 600,00 грн - заборгованість за штрафами, підлягає списанню кредитодавцем, а тому визнанню не підлягає.
Враховуючи описане вище, суд дійшов висновку, що за договором № 8317870 про надання споживчого кредиту від 24.09.2024 року сума заборгованості, яка підлягає визнанню складає в загальному розмірі 84 000,00 грн, з яких : 40 000,00 грн - заборгованість за тілом (основна сума боргу), 44 000,00 грн - заборгованість за відсотками.
Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Авентус Україна" в загальній сумі 84 000,00 грн не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Авентус Україна" б/н від 26.08.2025 року (вх. № 01-36/1033/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 84 000,00 грн заборгованості, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Авентус Україна" б/н від 26.08.2025 року (вх. № 01-36/1033/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25, частково.
2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Авентус Україна" (код ЄДРПОУ 41078230, адреса: 03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90-А) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 84 000,00 грн заборгованості (друга черга задоволення); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/706/25.
3. В решті вимог заяви ТОВ "Авентус Україна" б/н від 26.08.2025 року (вх. № 01-36/1033/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25 - відмовити.
4. Арбітражному керуючому (керуючій реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/706/25.
5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "ФК "Процент" - legal@procent.com.ua, представнику ТОВ "ФК "Процент" Руденку К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Юнекс Банк" - office@unexbank.ua, представнику АТ "Юнекс Банк" Фоменку А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "Еко Фін" - info@cashtancredit.com.ua, представнику ТОВ "Еко Фін" Муравській О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "Авентус Україна" - info@creditplus.ua; представнику ТОВ "Авентус Україна" адвокату Бабаєвій О.О. - ІНФОРМАЦІЯ_6
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.