17 листопада 2025 р. Справа № 902/706/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники учасників справи судове засідання не з'явилися
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/706/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 09.07.2025 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 09.07.2025 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання у справі №902/706/25 на 07.10.2025 року.
При цьому, 14.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
10.10.2025 до суду від АТ "Юнекс Банк" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") № 19 від 10.10.2025 (вх. № 01-36/1275/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 11 335,15 грн у справі № 902/706/25.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року призначено заяву АТ "Юнекс Банк" № 19 від 10.10.2025 (вх. № 01-36/1275/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/706/25 до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2025 року о 10:00 год..
Також, ухвалою суду від 07.11.2025 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Белінської Н.О., зокрема, у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/706/25, яке призначено на 17.11.2025 року о 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату представники учасників цієї справи в судове засідання не з'явилися.
Натомість, судом встановлено, що у кредиторській заяві № 19 від 10.10.2025 року, Заявник просить суд судове засідання з розгляду заяви про визнання грошових вимог кредитора до боржника провести без участі представника кредитора - АТ "Юнекс Банк".
Крім цього, 30.10.2025 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення № 02-755/7039 від 30.10.2025 року про результати розгляду вимог АТ "Юнекс Банк" у справі № 902/706/25.
Судом були оглянуто подане повідомлення та долучено до матеріалів справи.
Принагідно, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Суд, оглянувши наявні матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду заяви АТ "Юнекс Банк" про визнання грошових вимог до боржника за відсутності представників учасників цієї справи та за наявними у справі доказами.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви АТ "Юнекс Банк" № 19 від 10.10.2025 року, 01.12.2024 року Акціонерне товариство "ЮНЕКС БАНК" (далі - Банк) та гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Позичальник, Боржник), уклали кредитний договір №81.16747.1224.1 (далі - кредитний договір), на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції "ПРАВИЛА (ДОГОВІРНІ УМОВИ) НАДАННЯ СПОЖИВЧИХ КРЕДИТІВ АТ "ЮНЕКС БАНК", що оприлюднені на Офіційному сайті Банку за електронною адресою: www.unexbank.ua. (далі - Правила).
Преамбулою Правил передбачено, що Правила та всі додатки до них, Кредитний договір та всі додатки до нього, вважаються його невід'ємною частиною та разом складають Кредитний договір як єдиний документ.
Боржник - ОСОБА_1 підписала кредитний договір № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року цифровим власноручним підписом шляхом створення власноручного підпису на електронному пристрої із сенсорним екраном (зразок цифрового власноручного підпису Боржника додано до заяви).
Також, Кредитор - АТ "Юнекс Банк" підписав кредитний договір № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року кваліфікованим електронним підписом (протокол перевірки підпису та повноваження представника додано до заяви).
Водночас, підписання Боржником кредитного договору цифровим власноручним підписом є прямою і безумовною згодою Боржника з умовами кредитного договору, Правилами, з якими він ознайомився до підписання кредитного договору.
Таким чином, відповідно до підписаного кредитного договору Боржник, акцептував та приєднався до публічної пропозиції Позивача на укладення даного договору на умовах та в порядку, передбаченому Правилами, що оприлюднені на офіційній інтернет сторінці Банку.
Разом з цим, відповідно до пунктів 1.1, 1.4 кредитного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 7 700,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному кредитним договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 109 від 01.12.2024 року.
Строк користування кредитними коштами встановлено до 01.06.2025 року.
У відповідності до п. 1.10 кредитного договору, встановлено разово комісію в розмірі 700,00 грн, яку додано до загальної суми видачі кредиту, що підтверджується платіжною інструкцією № 112 від 01.12.2024 року.
Поряд з цим, умовами кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом, щомісячно, шляхом сплати чергових платежів, в порядку та на умовах відповідно до пунктів 1.7, 1.9, 2.7, 2.8 кредитного договору.
Однак, в результаті систематичного порушення ОСОБА_3 строків сплати чергових платежів, виникла прострочена заборгованість.
Станом на 03.09.2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "Юнекс Банк" за кредитним договором № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року, складає 11 335,15 грн, у тому числі: 7 110,48 грн - сума заборгованості за кредитом; 4 224,67 грн - сума заборгованості за процентами.
На підтвердження суми заборгованості до заяви додано розрахунок заборгованості, виписки по особовому рахунку.
Крім того, у заяві повідомлено, що станом на дату подачі заяви про визнання грошових вимог кредитора до боржника - ОСОБА_1 , Банк не має заінтересованості кредитора стосовно боржника та наразі відсутні укладені із заявником договори застави (забезпечення) за кредитом № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року.
На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги конкурсного кредитора -АТ "Юнекс Банк" до боржника - ОСОБА_1 в розмірі 11 335,15 грн - заборгованості за кредитним договором № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року та внести їх в реєстр кредиторів.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-755/7039 від 30.10.2025 року про результати розгляду вимог АТ "Юнекс Банк" у справі № 902/706/25, всі правові документи та розрахунки АТ "Юнекс Банк", керуючою реструктуризацією Белінською Н.О. перевірено.
За кредитним договором № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 р., укладеним між АТ "Юнекс Банк" та ОСОБА_3 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , Белінська Наталія Олександрівна, визнає вимоги АТ "Юнекс Банк" в розмірі 11 335,15 грн, в повному обсязі.
Також, у цьому повідомленні зазначено, що заява з грошовими вимогами АТ "Юнекс Банк" була створена в системі "Електронний суд" 10.10.2025 року, в зв'язку з чим, 30-денний строк пропущено.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 14.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява АТ "Юнекс Банк" № 19 від 10.10.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25, надійшла до суду 10.10.2025 року за вх. № 01-36/1275/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 10.10.2025), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до АТ "Юнекс Банк" із Анкетою (опитувальником) для отримання споживчого кредиту у сумі 7 700,00 грн (копія наявна у справі).
В подальшому, 01.12.2024 року між Акціонерним товариством "Юнекс Банк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник), був укладений кредитний договір №81.16747.1224.1, зокрема, на таких умовах :
Банк надає Позичальнику грошові кошти (надалі - "Кредит") на наступних умовах : загальний розмір Кредиту (Сума Кредиту) 7700,00 грн (Сім тисяч сімсот гривень 00 копійок) (п. 1.1.); Валюта кредиту - Гривня (п. 1.2.); Тип Кредиту - Кредит (п. 1.3.); Спосіб надання Кредиту - шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок, що відкритий Позичальнику в будь-якій банківській установі України, до якого емітовано платіжну картку, за номером картки: НОМЕР_2 (п. 1.5.); Строк, на який надається Кредит - з 01 грудня 2024 р. до 01 червня 2025 р. (п. 1.6.); Процентна ставка за користування Кредитом - 365,0% (Триста шістдесят п'ять процентів) річних - нараховується, починаючи з дня надання Кредиту (списання відповідної суми з Рахунку для обліку заборгованості) до повного погашення заборгованості за цим Договором (п. 1.7.); Тип процентної ставки -Фіксована (п. 1.8.); Метод нарахування - "факт/факт" (п. 1.9.); Термін погашення процентів за користування Кредитом та інших платежів - згідно з Графіком погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів відповідно до Додатку № 1 до Договору (далі - Графік платежів") (п. 1.12.); Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3076,285% річних максимальна реальна річна процентна ставка, враховуючи неможливість визначити модель поведінки Позичальника по використанню та поверненню коштів за цим Договором (пп. 1.13.1.); Денна процентна ставка - 0,770 % (процентів) (пп. 1.13.2.); Орієнтовна загальна вартість Кредиту - 18 493,43 грн (п. 1.14.).
Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує акцептування Правил, з якими він попередньо ознайомився, повністю згоден, їх зміст розуміє і положення яких неухильно зобов'язується дотримуватися, а також поінформованість про те, що чинна редакція Правил розміщена на Офіційному сайті Банку: www.unexbank.ua (п. 2.1.).
Надання Кредиту Банком здійснюється одноразово в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на Поточний рахунок Позичальника в Банку (п. 2.2.).
Кредит надається після отримання Банком всіх необхідних документів Позичальника, в тому числі, але не виключно, для оцінки фінансового стану та кредитоспроможності, для проведення ідентифікації/верифікації, вивчення клієнта, а також після прийняття Банком відповідного рішення. Позичальник підтверджує, що інформація, яка міститься у Анкеті (опитувальнику) для отримання споживчого кредиту, є достовірною станом на дату її складання, надані Позичальником документи є чинними, та їх копії відповідають оригіналу. Ненадання Банком Позичальнику Кредиту з будь-якої причини протягом встановленого цим Договором строку є належним доказом наявності підстав, що унеможливлюють надання Кредиту в зв'язку з чим Договір вважається неукпаденим. Сторони дійшли згоди, що вказане не потребує від Банку додаткового інформування Позичальника (п. 2.4.).
Банк відкриває Позичальнику рахунок IBAN НОМЕР_3 в АТ "Юнекс Банк" виключно з метою погашення Позичальником кредиту шляхом зарахування коштів, спрямованих на повернення заборгованості (кредиту, нарахованих процентів, комісії за обслуговування кредиту (за наявності), комісії за надання кредиту (за наявності)) за цим Договором (далі - "Рахунок для погашення заборгованості").
Позичальник щомісячно до 25 (включно) числа кожного календарного місяця протягом строку дії цього договору (відповідно до Графіку платежів), починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору, здійснює внесення грошових коштів в сумі, що вказано в Графіку платежів, стовпчик "сума платежу за розрахунковий період, грн" за відповідний період, (далі - платіж) на рахунок для погашення заборгованості (п. 2.8.).
Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що перед укладанням цього Договору Банк ознайомив його з Паспортом споживчого кредиту, Правилами, з переліком необхідних документів, Тарифами, Позичальник згоден із ними та приймає їх як обов'язкові для виконання (п. 2.10.).
Цей Договір укладено у формі електронного документа (п. 2.13.).
Договір діє з моменту його підписання Сторонами до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором, або настання іншої події, що зазначена в Правилах (п. 2.19.).
Водночас, як вбачається із змісту Розділу 6 "Реквізити і підписи сторін" описаного кредитного договору № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року, останній підписано представником Банку Махноносовою В.В. кваліфікованим електронним підписом та ОСОБА_1 власноручним цифровим підписом.
Разом з тим, Заявником також долучені до кредиторської заяви, копії таких документів: зразок цифрового власноручного підпису Боржника; Паспорт споживчого кредиту від 01.12.2024 року (підписаний власноручним цифровим підписом Боржника); Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за кредитним договором №81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року (підписаний власноручним цифровим підписом Боржника); протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 09.10.2025 року (час 12:43:47).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом пп. 16 п. 2 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172 (далі - Положення), цифровий власноручний підпис (далі - ЦВП) - електронний підпис, що є власноручним підписом фізичної особи, створеним на екрані електронного сенсорного пристрою.
Відповідно до п. 16 Положення, використання клієнтом установи електронного підпису одноразовим ідентифікатором та аналога власноручного підпису у сфері електронної комерції регулюється Законом України "Про електронну комерцію" з дотриманням положень нормативно-правових актів Національного банку з питань укладення договорів в електронній формі. Вимоги розділу VIII цього Положення не поширюються на використання клієнтом установи електронного підпису одноразовим ідентифікатором та аналога власноручного підпису у сфері електронної комерції.
За змістом пп. 4 п. 17 Положення, використання УЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між установою і клієнтом / контрагентом установи або установою і особою, що має намір стати клієнтом / контрагентом установи. Договір укладається в письмовій формі після проведення ідентифікації та верифікації відповідно до вимог законодавства України клієнта / контрагента установи чи особи, що має намір стати клієнтом / контрагентом установи : як електронний документ із ЦВП фізичної особи, визначеної в абзацах першому, третьому пункту 33 розділу IV цього Положення, та КЕП уповноваженого представника установи, з дотриманням вимог розділу IV цього Положення щодо використання ЦВП.
Згідно п. 33 Положення, фізична особа, що є клієнтом установи або має намір стати клієнтом установи, та не є фізичною особою-підприємцем, суб'єктом, який провадить незалежну професійну діяльність або уповноваженим представником юридичної особи, фізичної особи-підприємця, суб'єкта, який провадить незалежну професійну діяльність, має право використовувати ЦВП для підписання електронних документів під час електронної взаємодії виключно з установою / комерційним агентом установи з дотриманням вимог цього Положення.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що АТ "Юнекс Банк" були перераховані ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 7 700,00 грн, що підтверджується копіями таких документів : платіжна інструкція № 109 від 01.12.2024 р. на суму 7 000,00 грн (із призначенням платежу : видача кредиту ОСОБА_1 по кредитному договору № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024); платіжна інструкція № 112 від 01.12.2024 року на суму 700,00 грн (із призначенням платежу: комісія за надання кредиту згідно кредитного договору від 01.12.2024 № 81.16747.1224.1); банківська виписка по особовому рахунку за період з 01.12.2024 р. по 03.09.2025 р..
Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується укладення між АТ "Юнекс Банк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) кредитного договору № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року, та надання Банком кредиту згідно цього договору Позичальнику в загальній сумі 7 700,00 грн.
Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від АТ "Юнекс Банк" по вказаному кредитному договору в сумі 7 700,00 грн.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно долученого до заяви розрахунку заборгованості станом на 03.09.2025 року за кредитним договором № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року, загальна сума заборгованості складає 11 335,15 грн, у тому числі: 7 110,48 грн - сума заборгованості за кредитом; 4 224,67 грн - сума заборгованості за процентами (нараховані за період з 01.12.2024 року по 31.05.2025 року).
Принагідно, суд зважає на те, що згідно вказаного розрахунку заборгованості, зазначена вище сума заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, нарахована до дня відкриття провадження у справі № 902/706/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 09.07.2025 року у цій справі).
Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості станом на 03.09.2025 року за кредитним договором № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку загальна сума заборгованості в розмірі 11 335,15 грн, відповідає умовам даного договору, описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед АТ "Юнекс Банк" в загальній сумі 11 335,15 грн не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ "Юнекс Банк" № 19 від 10.10.2025 (вх. № 01-36/1275/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 11 335,15 грн заборгованості за кредитним договором № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року, з яких : 7 110,48 грн - сума заборгованості за кредитом; 4 224,67 грн - сума заборгованості за процентами, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву АТ "Юнекс Банк" № 19 від 10.10.2025 (вх. № 01-36/1275/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Юнекс Банк" (код ЄДРПОУ 20023569; вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 11 335,15 грн заборгованості за кредитним договором № 81.16747.1224.1 від 01.12.2024 року (друга черга задоволення вимог кредиторів), з яких : 7 110,48 грн - сума заборгованості за кредитом; 4 224,67 грн - сума заборгованості за процентами; а також 4844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/706/25.
3. Арбітражному керуючому (керуючій реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/706/25.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "ФК "Процент" - legal@procent.com.ua, представнику ТОВ "ФК "Процент" Руденку К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Юнекс Банк" - office@unexbank.ua, представнику АТ "Юнекс Банк" Фоменку А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.