18 листопада 2025 р. Справа № 902/706/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники учасників справи судове засідання не з'явилися
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/706/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 09.07.2025 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 09.07.2025 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання у справі №902/706/25 на 07.10.2025 року.
При цьому, 14.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
14.08.2025 року до суду від ТОВ "Еко Фін" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 8 370,80 грн у справі № 902/706/25.
В зв'язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, згідно розпорядження керівника апарату суду від 14.08.2025 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025, зазначену вище кредиторську заяву передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О..
Ухвалою суду від 18.08.2025 року (суддя Яремчук Ю.О.) прийнято справу до провадження в частині розгляду заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25. Призначено заяву кредитора ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25 до розгляду в попередньому засіданні 07.10.2025 о 10:00 год..
08.09.2025 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.
Водночас, на підставі заяви судді Яремчука Ю.О. від 08.09.2025 року, згідно розпорядження керівника апарату суду від 08.09.2025 року та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2025 року, зазначену вище кредиторську заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 09.09.2025 року, зокрема, заяву ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/706/25, прийнято до свого провадження. Призначено заяву ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25 до розгляду в судовому засіданні на 07.10.2025 року о 10:00 год..
Разом з тим, судове засідання 07.10.2025 року о 10:00 год. не відбулось, в зв'язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області з 09:18 год. по 10:44 год., про що складено службову записку від 07.10.2025 року.
В подальшому, ухвалою суду від 10.10.2025 року, серед іншого, призначено заяву ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25 до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2025 року о 10:30 год..
На визначену дату представники учасників цієї справи в судове засідання не з'явилися.
Натомість, судом встановлено, що 03.10.2025 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення № 02-755/6197 від 03.10.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Еко Фін" у справі № 902/706/25.
Судом були оглянуто подане повідомлення та долучено до матеріалів справи.
Принагідно, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Суд, оглянувши наявні матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду заяви ТОВ "Еко Фін" про визнання грошових вимог до боржника за відсутності представників учасників цієї справи та за наявними у справі доказами.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року, 28.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" та Жорновою Яною Вікторівною, укладено кредитний договір № 86466189.
Відповідно п. 2.1. договору, Товариство приймає на себе зобов'язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому цим договором.
Відповідно п. 2.2. договору, кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту): 3000 (три тисячі гривень, 00 копійок).
Відповідно п 2.3. договору, строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 28.12.2024 та закінчується 27.12.2025 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.
Відповідно п. 2.4. договору, дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 10.01.2025 (рекомендована дата платежу).
Відповідно п. 2.5. договору, поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 27.12.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно п. 2.6. договору, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 3,65 % відсотків річних (денна процентна ставка - 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.
Відповідно п. 2.7. договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365% відсотків річних (Денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.
Відповідно п. 2.8. договору, Позичальнику рекомендується (не обов'язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 10.01.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 27.12.2025 (останнього дня строку кредитування).
Поряд з цим, у заяві повідомлено, що договір на підставі якого Товариство заявляє свої кредиторські вимоги до боржника, є таким, що не забезпечений заставою (є беззаставним), а також ТОВ "Еко Фін" не є заінтересованою особою відносно боржника - ОСОБА_1 в розумінні ст. 1 КУзПБ.
З огляду на викладене, у заяві вказано, що загальна сума кредиторських вимог становить 8 370,00 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 5 370,00 грн.
Також, Заявником понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн та 4844,80 грн судового збору.
На підставі вищевказаного, Заявник просить суд визнати кредиторські вимоги ТОВ "Еко Фін" до Жорнової Яни Вікторівни в сумі 8 370,00 грн, 4 844,80 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-755/6197 від 03.10.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Еко Фін" у справі № 902/706/25, всі правові документи та розрахунки ТОВ "Еко Фін", керуючою реструктуризацією Белінською Н.О. перевірено.
Разом з тим, ТОВ "Еко Фін" не надано доказу витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, за кредитним договором № 86466189 від 28.12.2024 р., укладеним між ТОВ "Еко Фін" та ОСОБА_2 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи Жорнової Яни Вікторівни, Белінська Наталія Олександрівна, частково визнає вимоги ТОВ "Еко Фін" в розмірі 8 370,00 грн, а саме: 3 000,00 грн - тіло кредиту (2 черга вимог кредиторів); 5 370,00 грн - відсотки (2 черга вимог кредиторів); та не визнає вимоги ТОВ "Еко Фін" в розмірі 5 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
Також, у повідомленні зазначено, що заява з грошовими вимогами ТОВ "Еко Фін" була створена в системі "Електронний суд" 14.08.2025 року, в зв'язку з чим, 30-денний строк не пропущено.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 14.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25, надійшла до суду 14.08.2025 року за вх. № 01-36/1005/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 14.08.2025), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 28.12.2024 року між ТОВ "Еко Фін" (Товариство / Кредитодавець / Кредитор) та ОСОБА_2 (Заявник / Позичальник / Клієнт) укладено кредитний договір № 86466189, яким, окрім описаних вище умов (пункти 2.1. - 2.8.) передбачені, зокрема, також такі умови :
Орієнтовна загальна вартість кредиту складе 13534,2 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 10534,2 грн. та суму кредиту у розмірі 3000 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, на дату укладення Договору, 2420.58%. Денна процентна ставка, на дату укладення цього Договору, розраховується за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", та становить: 10534,2 грн / 3000 грн / 365 днів х 100% = 0,96 відсотків в день (п. 2.9.).
За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору) (п. 2.11.).
Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену цим Договором та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства (п. 2.13.).
Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Вебсайт Товариства (пп. 3.1.2.1.).
Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (смс-повідомленням) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).
На Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, що й визначає дату та час укладення Договору (пп. 3.1.2.2.).
Укладанням цього Договору Позичальник підтверджує що ознайомився з інформацію наведеною в Паспорті споживчого кредиту, який надано разом із офертою/проектом кредитного договору, що розміщується в його Особистому кабінеті Кредитодавцем (пп.3.1.2.3.).
Товариство в день укладення кредитного договору, але не пізніше трьох робочих днів з дня його підписання, надає кредит шляхом перерахування коштів виключно на Рахунок Позичальника, зазначений позичальником при подачі Заяви на отримання кредиту та зазначений у розділі 10 (Реквізити сторін) цього Договору (пп. 3.1.2.5.).
Датою отримання кредиту Позичальником є дата зарахування суми кредиту на Рахунок Позичальника (пп. 3.1.2.6.).
Позичальник зобов'язується повернути Товариству Кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього Договору (Графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по Кредиту, встановленої п. 2.5. цього Договору (пп. 3.2.1.1.).
Нарахування Кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється з дати видачі кредиту (дати списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства) по дату завершення строку кредитування (по дату остаточного погашення заборгованості), або, у разі дострокового повернення (погашення) Заборгованості, по дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.
Нарахування Кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно на залишок фактичної заборгованості за Кредитом за кожен день користування (пп.3.2.1.4.1.).
Протягом Дисконтного (пільгового) періоду кредитування Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного (пільгового) періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору (визначеної у відповідному Додатковому договорі про пролонгацію) (пп. 3.2.1.4.2.).
Після закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно (пп. 3.2.1.4.3.).
У випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, зокрема, але не виключно: порушення Позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо Кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за Кредитом - направити Вимогу про дострокове погашення Заборгованості (пп. 3.2.2.2.1.).
Позичальник підтверджує, що належним чином і в повному обсязі ознайомлений та йому зрозумілі як положення цього Договору, так і Правил (п. 6.8.).
Цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію": Позичальником - за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, (даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних); Кредитодавцем - за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (п. 9.2.).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису (п. 9.3.).
Цей Договір вступає в силу з моменту передання грошей Позичальнику в порядку, передбаченому цим Договором (п. 9.4.).
У разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за базовою (стандартною) процентною ставкою передбаченою п. 2.7. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні базової (стандартної") ставки, передбаченої п. 2.7. Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця Позичальнику засобами ІКС та/чи на адресу електронної пошти Позичальника (п. 9.5.).
Примірник цього Договору в електронній формі, що унеможливлює внесення в нього змін, надсилається в Особистий кабінет Позичальника в ІКС та на адресу електронної пошти Позичальника, зазначену у Розділі 10 цього Договору (п. 9.14.).
Крім цього, Заявником також долучені до кредиторської заяви копії таких документів :
- Графік розрахунків (платежів) (Додаток № 1 до кредитного договору № 86466189 від 28.12.2024 року), який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором MDRkNDE3;
- інформаційне повідомлення про надання згоди на взаємодію при врегулюванні простроченої заборгованості, в тому числі перелік третіх осіб, уключаючи близьких осіб Позичальника, щодо яких ним надається згода на взаємодію при врегулюванні простроченої заборгованості (Додаток № 2 до кредитного договору № 86466189 від 28.12.2024 року, підписано Жорновою Я. В. одноразовим ідентифікатором MDRkNDE3);
- Анкета клієнта - фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС ТОВ "ЕКО ФІН"), в якій викладені дані Клієнта - ОСОБА_1 та яка підписана останньою одноразовим ідентифікатором MDRkNDE3;
- заява про пролонгацію (про продовження або про поновлення дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами) від 10.01.2025 року (підписана Жорновою Я. В. одноразовим ідентифікатором MDc1YWQx);
- Додатковий договір про пролонгацію № 1/86466189 від 10.01.2025 року до кредитного договору № 86466189 від 28.12.2024 року , який укладено між ТОВ "Еко Фін" та ОСОБА_1 (підписаний останньою одноразовим ідентифікатором MDc1YWQx);
- Графік розрахунків (платежів) (нова редакція) в редакції вказаного вище Додаткового договору про пролонгацію, який підписано Жорновою Я. В. одноразовим ідентифікатором MDc1YWQx.
Принагідно, суд зважає на те, що згідно Додаткового договору про пролонгацію №1/86466189 від 10.01.2025 року до кредитного договору № 86466189 від 28.12.2024 року, сторони обумовили, серед іншого, наступне.
Відповідно до статей 651, 653, 654 Цивільного кодексу України та пунктів 3.3.1. - 3.3.9. Договору Сторони погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 24.01.2025 (п. 1).
У зв'язку з продовженням (поновленням) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами Сторони погодили внести зміни в пункти 2.4., 2.5. та 2.8. Договору, виклавши їх в наступній редакції:
"2.4. Дисконтний (Пільговий) період складає 28 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.01.2025 (рекомендована дата платежу).".
"2.5. Поточний період складає 337 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 27.12.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).""
"2.8.Позичальнику рекомендується (не обов'язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 24.01.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 27.12.2025 (останнього дня строку кредитування)." (пп. 1.1.).
У зв'язку з продовженням (поновленням) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами Сторони погодили внести зміни в "Графік розрахунків (платежів)", який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1 до Договору), виклавши його в новій редакції, що додається до цього Додаткового договору (пп. 1.2.).
Відповідно до умов п. 3.3.7.3. Договору Позичальник, не пізніше наступного календарного дня після дати укладення (підписання) цього Додаткового договору, оплачує суму нарахованих станом на дату укладення (підписання) Додаткового договору процентів та пені (в разі її застосування), а саме 4,2 гривень (п. 2).
У всьому іншому, що не передбачено умовами цього Додаткового договору, Сторони керуються умовами Договору та нормами чинного законодавства України (п. 3).
Цей Додатковий договір та додаток до нього ("Графік розрахунків (платежів)" в новій редакції) є невід'ємною частиною Договору та набуває чинності після підписання його Сторонами і виконання Позичальником умов п. 3.3.7.3. Договору (пункту 2 цього Додаткового договору) та діє протягом строку Договору (п. 4).
Цей Додатковий договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (Електронним підписом одноразовим ідентифікатором (зі сторони Позичальника) та Кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (зі сторони Товариства) (п.5).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається із змісту вказаного вище кредитного договору № 86466189 від 28.12.2024 року, у розділі 10 "Реквізити сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Товариства - ТОВ "Еко Фін" договір підписано директором Муравською Ольгою, а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано одноразовим ідентифікатором MDRkNDE3 (відправлено 28.12.2024, час відправлення: 12.20.37, введено 28.12.2024 час 12.21.50), що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
При цьому, Заявником долучено до заяви протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 28.07.2025 року (час 17:12:02), з якого вбачається, що договір № 86466189 підписано Муравською О.М. (директор ТОВ "Еко Фін") - час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від Надавача): 12:22:07 28.12.2024 року.
Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище кредитному договору № 86466189 від 28.12.2024 року, дійшов висновку, що останній за свою правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладений у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".
Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "Еко Фін" згідно кредитного договору №86466189 від 28.12.2024 року були перераховані Позичальнику - ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується фотокопією транзакції № 43538 13311 36343 від 28.12.2024 року із веб-сайту cashtancredit.com.ua та підтвердженням ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів Боржнику за вказаним кредитним договором.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цій транзакції платіжна картка № НОМЕР_2 , вказана у розділі 10 "Реквізити сторін" кредитного договору №86466189 від 28.12.2024 року як банківський рахунок: НОМЕР_2 Позичальника.
Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "Еко Фін" по кредитного договору №86466189 від 28.12.2024 року в сумі 3 000,00 грн.
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Еко Фін" (Товариство / Кредитодавець / Кредитор) та Жорновою Яною Вікторівною (Заявник / Позичальник / Клієнт) кредитного договору № 86466189 від 28.12.2024 року, та надання Товариством кредиту згідно цього договору Позичальнику в сумі 3 000,00 грн.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за “користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно “користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за “користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Водночас, судом встановлено, що відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитом перед ТОВ "Еко Фін" (Позичальник - ОСОБА_4 ; кредитний договір № 86466189 від 28.12.2024 року), станом на 23.07.2025 року заборгованість склала 8 370,00 грн, з яких : 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5370,00 грн - заборгованість за відсотками (нараховані за період з 28.12.2024 року по 08.07.2025 року).
Принагідно, суд зважає на те, що відповідно до цього розрахунку заборгованості, заборгованість за процентами в сумі 5 370,00 грн, нарахована за період з 28.12.2024 року по 10.01.2025 року (включно) за процентною ставкою 0,01% від суми кредиту за один день, та нарахована за період з 11.01.2025 року по 08.07.2025 року (включно) за процентною ставкою 1% від суми кредиту за один день, що узгоджується із умовами вказаних вище пунктів 2.6., 2.7. кредитного договору № 86466189 від 28.12.2024 року.
Також, слід зазначити, що заборгованість за процентами в сумі 5 370,00 грн нарахована до дня відкриття провадження у справі № 902/706/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 09.07.2025 року у цій справі).
Беручи до уваги викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за кредитом перед ТОВ "Еко Фін" станом на 23.07.2025 року, дійшов висновку, що заявлені до визнання Заявником кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 8 370,00 грн, відповідають умовам описаного вище кредитного договору № 86466189 від 28.12.2024 року та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню.
Водночас, судом встановлено, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Еко Фін" в загальній сумі 8 370,00 грн не надано.
Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Приписи ч. 2 ст. 133 КУзПБ, передбачають, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом абз. 2 п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з правовими висновками, викладеними Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 року у справі № 910/14892/22, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.
Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.
Системний аналіз статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження.
Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Така правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 у справі № 908/100/21.
Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, долучено до кредиторської заяви договір № 20-03/2024 про надання правової допомоги від 20.03.2024 року, який укладено між ТОВ "Еко Фін" (надалі -Замовник) та Адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс" (надалі - Адвокатське об'єднання).
Крім цього, Заявником долучено до заяви копію прайс-листа Адвокатського об'єднання "Лігал Ассістанс", затвердженого рішенням загальних зборів № 01-11/2023 від 01.11.2023 року.
Водночас, вказаним договором про надання правової допомоги, передбачені, зокрема, такі умови :
Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1.).
Надання правової допомоги Клієнту, здійснюється партнерами, адвокатами, співробітниками Адвокатського Об'єднання (п. 2.8.).
Вартість Послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору (п. 4.1.).
Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, Клієнт зобов'язується оплатити надані Адвокатським об'єднанням послуги у строк до 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання Адвокатським об'єднанням Клієнту відповідного рахунку для оплати (п. 4.2.).
Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 (п'яти) днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.4.).
Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром Адвокатського Об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п.4.5.).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії (п. 7.1.).
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що Заявником не надано обумовлених договором № 20-03/2024 про надання правової допомоги від 20.03.2024 року доказів, зокрема, заявки на надання юридичної допомоги, акту про надання юридичної допомоги, рахунку для оплати, які б підтверджували надання Адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс" правової допомоги Клієнту - ТОВ "Еко Фін" в розмірі 5 000,00 грн, яка заявлена останнім до визнання у цій справі.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Заявником не підтверджено належними письмовими доказами обсягу наданих Клієнту - ТОВ "Еко Фін" послуг з правової допомоги, а також відповідних виконаних робіт та їх вартості в сумі 5 000,00 грн.
Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25 в розмірі 5 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 8 370,00 грн заборгованості, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/706/25, частково.
2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Еко Фін" (б. Міхновського Миколи, буд. 38, офіс 324, м. Київ, 01104; код ЄДРПОУ 43564082) до Жорнової Яни Вікторівни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 8 370,00 грн заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 4844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/706/25.
3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 14.08.2025 року (вх. № 01-36/1005/25) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу у справі № 902/706/25.
4. Арбітражному керуючому (керуючій реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/706/25.
5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: Жорновій Я.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "ФК "Процент" - legal@procent.com.ua, представнику ТОВ "ФК "Процент" Руденку К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Юнекс Банк" - office@unexbank.ua, представнику АТ "Юнекс Банк" Фоменку А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "Еко Фін" - info@cashtancredit.com.ua, представнику ТОВ "Еко Фін" Муравській О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "Авентус Україна" - info@creditplus.ua; представнику ТОВ "Авентус Україна" адвокату Бабаєвій О.О. - ІНФОРМАЦІЯ_6
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.