вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" листопада 2025 р. Cправа № 902/1204/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Національного транспортного університету (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 02070915) в особі Відокремленого структурного підрозділу "Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету" (10001, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будинок 2, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 38650457)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933)
про стягнення 99 840,00 гривень
До Господарського суду Вінницької області 29.08.2025 року надійшла позовна заява №б/н від 29.08.2025 (вх. № 1283/25 від 29.08.2025) Національного транспортного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу "Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про солідарне стягнення 225 560,37 гривень попередньої оплати за договором поставки № СК 2-539 від 20.09.2024 та договором купівлі-продажу № 8/09 від 25.09.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 03.09.2025 судом постановлено позовну заяву №б/н від 29.08.2025 (вх. № 1283/25 від 29.08.2025) залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
09.09.2025 від позивача до суду надійшла позовна заява у новій редакції, за змістом якої позивачем у якості відповідача визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (ідентифікаційний код юридичної особи 44618933). Згідно прохальної частини позову у новій редакції позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 99 840,00 гривень попередньої оплати за договором поставки № СК 2-539 від 20.09.2024 та 3 383,41 гривень судового збору. До позову долучено ордер на підтвердження здійснення адвокатом Вернидубом Д.В. представництва інтересів позивача.
15.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Суд зауважує, що приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Зважаючи на подання позивачем позовної заяви у новій редакції відповідачем у цій справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", позовними вимогами є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 99 840,00 гривень попередньої оплати за договором поставки № СК 2-539 від 20.09.2024.
Ухвалою від 22.09.2025 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1204/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій та запропоновано до 22.10.2025 відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України відповідачу надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача спірної кількості пального на суму 99 840,00 гривень на виконання умов договору поставки № СК 2-539 від 20.09.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 99 840,00 гривень.
Ухвалу суду від 22.09.2025 року надіслано відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС та отримано останнім 22.09.2025 17:16, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору:
Національний транспортний університет в особі Відокремленого структурного підрозділу "Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету" звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № СК 2-539 від 20.09.2024 у розмірі 99 840,00 гривень попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовані повним невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № СК 2-539 від 20.09.2024 в частині відпуску на АЗС постачальника пального з використанням скретч-карток оплачених позивачем.
Позивач зазначив, що відповідач на підставі договору за видатковою накладною передав позивачу скретч-картки на пальне на загальну суму 99 840,00 гривень, які позивач оплатив 20.09.2024 року згідно платіжної інструкції № 729 від 20.09.2024.
Водночас, за твердженням позивача, на АЗС постачальника за місцем поставки товару пальне відсутнє, скретч-картки на пальне не отоварюються.
З метою врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями щодо не поставки товару з вимогою здійснити поставку товару або повернути кошти, однак відповідач вимоги щодо поставки товару або повернення грошових коштів не виконав.
Позивач зауважив, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем з повернення попередньої оплати за непоставлений товар становить 99 840,00 гривень.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором поставки.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
20 вересня 2024 року між Відокремленим структурним підрозділом "Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № СК 2-539, пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (далі - договір) (т. 1 а.с. 45, 46, 6, 7).
Згідно пунктів 1.2.-1.4. договору найменування товару: бензин А-92, бензин А-95, дизпаливо, газ. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: згідно накладних на товар.
Пунктом 1.5. договору визначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Положеннями пункту 2.1. сторони погодили, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору ціна 1 літра товару згідно накладних на товар. Загальна сума договору: 99 840,00 гривень, у т.ч. ПДВ 16 640,00 гривень.
За умовами пункту 4.1. договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки.
Відповідно до пункту 4.4. договору постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця та при наявності в нього паспорту.
Згідно пункту 5.1. договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Пунктами 5.2.1., 5.2.2 договору передбачено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3 договору).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором, повідомивши про це постачальника за 5 календарних днів до його розірвання, контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
За умовами пункту 6.3. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Згідно пункту 10.2. договору даний договір діє до 31.12.2024 року. Цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Відповідно до видаткової накладної № 0002/0001281 від 20.09.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (код товару 2710124512) у вигляді скретч-карток (1920 літрів) на загальну суму 99 840,00 гривень з ПДВ (т.1 а.с. 7 зворот).
Видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу згідно платіжної інструкції № 729 від 20.09.2024 року 99 840,00 гривень із призначенням платежу "придбання пально-мастильних (талонів) бензину А-95, нак. № 0002/0001281 від 20.09.24, дог. № СК 2-539 від 20.09.2024" (т. 1 а.с. 8).
Позивач зазначив, що 10.02.2025 року ним було направлено відповідачу листа-вимогу № 4/603, у якому просив надати дозвіл на заправку учбових автомобілів або повернути кошти на рахунок позивача. Також вимогу щодо повернення коштів відповідачу було надіслано за фактичною адресою відповідача (т. 1 а.с. 8 зворот - 10 зворот).
За твердженням позивача, паливо відповідачем не поставлено, грошові кошти за непоставлений товар відповідачем позивачу не повернуто.
У позовній заяві позивач зазначив, що на день звернення з позовом позивачем не отоварено скретч-картки та непогашеними залишилися скретч-картки на загальну суму 99 840,00 гривень.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 99 840,00 гривень попередньої оплати, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № СК 2-539 від 20.09.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС пального з використанням скретч-карток (талонів) оплачених покупцем.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано положеннями ЦК України та ГК України.
За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом установлено, що предметом договору є поставка товару - пального (бензин А-92, бензин А-95, дизпаливо, газ) шляхом його відпуску на АЗС постачальника при пред'явленні уповноваженою особою покупця виданих продавцем скретч-карток (талонів).
Водночас скретч-картка (талон) за змістом договору та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.
Таким чином, підписана сторонами видаткова накладна підтверджує обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладній кількість пального.
Разом з тим, зобов'язання продавця з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску покупцю пального на підставі скретч - карток на АЗС продавця.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.
Строк дії скретч - карток на день звернення з позовом не сплив.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із листом-вимогою № 4/603 від 10.02.2025, за змістом якої вимагав за відсутністю палива з причин відповідача, надати дозвіл своїм АЗС у м. Житомирі заправляти учбові машини позивача або повернути кошти на рахунок коледжу. Вказану вимогу позивачем надіслано відповідачу 10.02.2025 (т. 1 а.с. 8 зворот, 9).
Доказів відпуску відповідачем позивачу пального за скретч-картками матеріали справи не містять, водночас у матеріалах справи містяться копії непогашених (неотоварених) скретч-карток відповідного номіналу (т.1 а.с. 36-44).
Обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Положеннями частини 2 статті 74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Ухвалою суду від 22.09.2025 року суд запропонував відповідачу відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України до 22.10.2025 року надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача пального на суму 99 840,00 гривень на виконання умов договору поставки № СК 2-539 від 20.09.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у розмірі 99 840,00 гривень.
Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані та обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Отже, обставину невиконання відповідачем умов договору № СК 2-539 від 20.09.2024, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" в частині відпуску на користь позивача пального на суму 99 840,00 гривень або повернення позивачу отриманої попередньої оплати у сумі 99 840,00 гривень суд визнає встановленою.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Частиною 3 статті 538 ЦК України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Судом установлено, що позивач у листі-вимозі направленій відповідачу 10.02.2025 вимагав здійснити передачу оплаченого товару або повернути грошові кошти за непоставлений товар у розмірі 99 840,00 гривень.
У зв'язку із невиконанням цієї вимоги, позивач надалі звернувся до відповідача із позовом про повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 99 840,00 гривень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару, а надалі щодо повернення попередньої оплати суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 99 840,00 гривень.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості (попередньої оплати) за договором у сумі 99 840,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 99 840,00 гривень попередньої оплати.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було сплатити судовий збір виходячи із заявлених вимог майнового характеру з урахуванням вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір". Позивачем мав бути сплачений судовий збір виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривень із застосуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору - 2 422,40 гривень (3 028,00 гривень х 0,8 = 2 422,40 гривень).
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду Відокремленим структурним підрозділом "Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету" згідно квитанції від 22.08.2025 сплачено судовий збір у розмірі 3 381,50 гривень, що на 959,10 гривень більше ніж встановлено законом ((3381,50 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 2 422,40 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 959,10 гривень).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 959,10 гривень підлягає поверненню платнику.
Враховуючи, що від позивача/платника не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 959,10 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Національного транспортного університету (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 02070915) в особі Відокремленого структурного підрозділу "Житомирський автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного транспортного університету" (10001, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будинок 2, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 38650457) 99 840,00 гривень попередньої оплати за договором поставки № СК 2-539 від 20.09.2024 року та 2 422,40 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 21 листопада 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.