20.11.2025 м. Дніпро Справа № 908/1008/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач у справі)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О.О.) від 10.07.2025р. у справі № 908/1008/25
про неплатоспроможність ФОП Бондаренко Дмитро Сергійович (ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), -
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.07.2025р. у справі № 908/1008/25:
- визнано вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» у розмірі 39 235,11 основного боргу з другою чергою задоволення, та 4 844,80 грн. судового збору - враховуються позачергово;
- визнано вимоги ОСОБА_1 у розмірі 5 135 016,10 грн. основного боргу з другою чергою задоволення, та 4 844,80 грн. судового збору - враховуються позачергово;
- відкладено попереднє засідання суду на 17.07.2025 об 11-45.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», в якій просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2025р. у справі № 908/1008/25 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 у розмірі 5 135 016,10 грн. основного боргу з другою чергою задоволення, та 4 844,80 грн. судового збору - враховуються позачергово;
- прийняти нове рішення, яким заяву із кредиторськими вимогами ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 5 135 016,10 грн. основного боргу з другою чергою задоволення, та 4 844,80 грн судового збору - враховуються позачергово - залишити без задоволення;
- судові витрати, пов'язані із судовим розглядом, покласти на кредитора ОСОБА_1 .
Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1008/25, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 908/1008/25 до Центрального апеляційного господарського суду.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1008/25.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Апеляційна скарга на вказану ухвалу сформована та подана через систему «Електронний суд» 08.09.2025р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 21.07.2025 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ст. 256 ГПК України.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що ухвалою господарського суду від 17.07.2025р. визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» до боржника у розмірі 1 519 274,44 грн. основного боргу з другою чергою задоволення, та 6 056,00 грн. судового збору - враховуються позачергово. Ухвалу складено та підписано-13.08.25. Ухвала суду надійшла на електронний кабінет АТ «Ощадбанк» 14.08.2025. Тим самим, акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» отримало статус кредитора у справі № 908/1008/25.
Також апелянт доводить до відома, що на заяву представника АТ «Ощадбанк» про надання доступу до матеріалів справи в електронному кабінеті у підсистемі Електронний Суд ЄСІКС - 27.08.2025 о 23 год.41 хв. вперше було надано частковий доступ до матеріалів справи в електронному кабінеті, зокрема ухвали суду від 10.07.2025 та заяви з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 , на підтвердження чого надає роздруківки скриншот екрану підсистеми електронного кабінету Е-суд ЄСІКС 27.08.2025.
Приймаючи до уваги вказані обставини, а також ознайомлення з ухвалою суду від 10.07.2025 року та заявою з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 тільки 28.08.2025 року, апелянт просить апеляційний господарський суд поновити Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.07.2025р. у справі № 908/1008/25, враховуючи подання апеляційної скарги в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження з дня ознайомлення із означеною ухвалою суду.
Від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2025р. у справі № 908/1008/25, в яких арбітражний керуючий заперечує проти задоволення клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та відповідно проти відкриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що апелянтом не вчинено необхідних процесуальних дій з метою оскарження ухвали суду протягом встановленого періоду часу, не наведено поважних та непереборних обставин, які б перешкоджали йому своєчасно реалізувати право на оскарження рішення суду, яке набрало законної сили.
Апеляційний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку апеляційне оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв'язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання в зв'язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзаци 2,3 частини 8 статті 6 ГПК України).
Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 242 ГПК України).
З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.05.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Бондаренка Дмитра Сергійовича (ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (свідоцтво № 107 від 04.02.2013; адреса: 49115, м. Дніпро, вул. Командира Юнина, 95); призначено попереднє судове засідання на 10.07.2025 о 12-15.
На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за № 76155 від 22.05.2025р.
20 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» з грошовими вимогами до боржника на суму 1 525 330,44 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23 червня 2025 року заяву філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» було прийнято до розгляду та призначено до спільного розгляду з грошовими вимогами ОСОБА_1 у судовому засіданні 10 липня 2025 року.
Матеріали справи свідчать, що представник банку Борзенко Людмила Миколаївна брала участь у судовому засіданні 10 липня 2025 року, де розглядалися зазначені вимоги, що підтверджується протоколом судового засідання, на якому також були присутні від боржника - Данілов Д.І., керуючий реструктуризацією - Лященко С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.07.2025р. у справі № 908/1008/25:
- визнано вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» у розмірі 39 235,11 основного боргу з другою чергою задоволення, та 4 844,80 грн. судового збору - враховуються позачергово;
- визнано вимоги ОСОБА_1 у розмірі 5 135 016,10 грн. основного боргу з другою чергою задоволення, та 4 844,80 грн. судового збору - враховуються позачергово;
- відкладено попереднє засідання суду на 17.07.2025 об 11-45.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2025р. у справі № 908/1008/25 надіслано та доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» у підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 11.07.2025р. о 17:26, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.07.2025р. визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» до боржника у розмірі 1 519 274,44 грн. основного боргу з другою чергою задоволення, та 6 056,00 грн. судового збору - враховуються позачергово, відкладено попереднє засідання суду на 21.08.2025 о 10-15.
Представник банку Борзенко Людмила Миколаївна брала участь і у судовому засіданні 17 липня 2025 року, що підтверджується протоколом судового засідання, на якому також були присутні від боржника - Данілов Д.І., керуючий реструктуризацією - Лященко С.С.
Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.07.2025р. у справі № 908/1008/25 відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення 11.07.2025р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/128781377), забезпечено надання загального доступу 12.07.2025р., а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі вчасно.
Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Приймаючи до уваги усе вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом десятиденного строку на подання апеляційної скарги, враховуючи надання апелянту повного доступу до матеріалів електронної справи № 908/1008/25 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС ще 23 червня 2025 року, що підтверджується листом господарського суду Запорізької області від 02 жовтня 2025 року, наявним у матеріалах справи, участь представника банку у судовому засіданні 10 липня 2025 року з розгляду в т.ч. кредиторських вимог ОСОБА_1 та у судовому засіданні 17 липня 2025 року, вчасне надіслання та доставку оскаржуваного судового рішення до зареєстрованого Електронного кабінету Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» у підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, а саме 11.07.2025р., а також тривалий проміжок часу з моменту формалізації господарським судом Запорізької області у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» статусу учасника справи про банкрутство, а саме з 17.07.2025р., та зверненням його до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 08.09.2025р., тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даному випадку є 21.07.2025 року, який не обумовлений наявністю конкретних обставин, що завадили йому вчасно подати апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів на їх підтвердження, а тому є невиправденим.
З вищенаведеного слідує, що скаржник, який вже є кредитором у справі, був обізнаний вчасно про прийняття оскаржуваної ухвали у справі, та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов'язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав значно раніше скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.
Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.
За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2025р. у справі № 908/1008/25 - залишити без руху.
Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду:
- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя А.Є. Чередко