05.11.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5730/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
представники сторін не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 (повне рішення складено 28.04.2025, суддя Ліпинський О.В.) у справі № 904/5730/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР"
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 3 184 343, 25 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 3 184 343,25 грн., з яких: 2 345 210,82 грн. основної заборгованості, 93 295,83 грн. пені, 93 295,83 грн. процентів річних, 469 042,16 грн. штрафу, 183 498,61 грн. курсової різниці в ціні товару. Крім того, Позивач просив суд застосувати ч. 10 ст. 238 ГПК України, зокрема, зазначити в рішенні про нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором поставки № 42143237/2024 від 01.03.2024 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ “НВП ЗЕРНОДАР» на користь ТОВ “АДАМА УКРАЇНА» 2 345 210,82 грн. основної заборгованості, 93 295,83 грн. пені, 93 295,83 грн. процентів річних, 100 000,00 грн. штрафу, 183 498,61 грн. курсової різниці в ціні товару, 38 212,12 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.
14.04.2025 Позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої просив стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн., а також надав докази на підтвердження розміру відповідних витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП ЗЕРНОДАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АДАМА УКРАЇНА» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн., про що видати наказ. В решті заяви відмовлено.
Не погодившись з додатковим рішенням суду, через систему “Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду від 22.04.2025 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним.
Відповідач не погоджується з прийнятим додатковим рішенням в частині задоволених вимог.
У позові позивач вказав, що орієнтовний розмір судових витрат, які складаються з витрат на професійну правову допомогу складає 45 000,00 грн. Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду після того, як суд ухвалив рішення по справі. До цього позивач не надав суду документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу.
З відеозапису відеофіксації та протоколу судового засідання вбачається, що представник позивача до закінчення судових дебатів просив суд покласти судові витрати на відповідача (без визначення складу цих судових витрат), не надав докази на підтвердження витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, не повідомляв суд про поважність причин їх неподання чи неможливість їх подання у визначений процесуальний строк. Отже, всупереч положенням статті 221 ГПК України, позивач не навів суду поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів. Станом до моменту судових дебатів адвокатом було надано більшість послуг, перелічених в акті №6 від 10.04.2025, тому позивач не був позбавлений можливості подати суду акти з фактично наданого обсягу правничої допомоги.
Враховуючи, що докази на підтвердження розміру судових витрат не були подані позивачем у встановлений законом строк, позивач не навів суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів у встановлені строки, а також те, що докази судових витрат були наявні у позивача на стадії подачі позову та не надані суду до моменту судових дебатів, скаржник вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення є такою, що підлягає залишенню судом без розгляду в контексті положень ч. 8 статті 129 ГПК України.
Відповідач заперечує щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, вважає його завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю та складністю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом. Скаржник вважає за необхідне врахувати: справа не є складною; заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування є типовими для справ про стягнення боргу за договорами поставки (купівлі-продажу) та не вимагає від адвоката поглибленого вивчення спеціальних правових норм із специфічних правовідносин; позовна заява, подана до суду є аналогічною за текстовим змістом позову у іншій справі 904/5731/24 за позовом між тими же сторонами, копія додається - розрахунок до позову є аналогічним розрахунку, доданої до досудової вимоги (що тарифікована окремо); розрахунок до позову є нескладним, оскільки за Договором поставки оплати не здійснювались, що не ускладнює типові розрахунки виокремлення періодів нарахування тощо; обсяг документів, поданих до суду (позовної заяви та доказів) є незначним; позов подано через ЄСІТС, що не вимагає додаткових часових витрат для підготовки, засвідчення та направлення документів в паперовій формі; додаткові докази, крім тих, які є у позивача, адвокатом не збирались.
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу відповідач просить врахувати його майновий стан, зокрема, наявні поточні зобов'язання перед державним банком АТ «Укргазбанк» та зобов'язань із сплати заробітної плати працівникам.
30.05.2025 від ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ЗЕРНОДАР» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі № 904/5730/24 відмовити, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати покласти на Відповідача.
Відзив обґрунтований наступним.
Позивач виконав усі процесуальні обов'язки, передбачені ст.ст. 124, 129 ГПК України: у позовній заяві повідомив попередній розрахунок судових витрат, які має намір понести, у прохальній частині позову та в судовому засіданні зробив заяву про розподіл витрат (просив стягнути судові витрати з Відповідача), у позові та в судовому засіданні до проведення судових дебатів повідомив суд, що надасть докази, які підтверджують факт надання Позивачу професійної правничої допомоги адвоката у справі та розмір витрат на таку допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі, подав такі докази з дотриманням процесуального строку. Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно суд, діючи в межах закону, прийняв до розгляду таку заяву та розглянув її.
Сторони у п. 3 Додатку № 17 від 27.11.2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-LS/24 від 02.02.2024 передбачили розмір винагороди Адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги, який становить фіксовану грошову суму у розмірі 45 000,00 гривень без ПДВ.
Розмір витрат ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи № 904/5730/24 Господарським судом Дніпропетровської області є цілком співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами / наданими послугами - розрахунки заборгованості, неустойки, штрафу, процентів та курсової різниці в ціні товару, вивчення та посилання у процесуальних документах на актуальні правові висновки Верховного Суду, які підлягали врахуванню при розгляді цієї справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт / надання послуг - 18 годин 30 хвилин; обсягом наданих послуг та виконаних робіт, що підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи процесуальними документами ТОВ «АДАМА УКРАЇНА», підготовленими адвокатом АО «АВЕРУМ ЛІГАЛ» Якімлюк Н.О.; ціною позову 3 184 343,25 гривень (витрати на правничу допомогу становлять 1,4 % від ціни позову); значенням справи для Позивача - безпідставне невиконання зобов'язань за Договором Відповідачем, його небажання виконати вимогу Позивача та вирішити спір у позасудовому порядку, намагання безпідставно зменшити штрафні санкції та проценти, не тільки порушує майнові права Позивача, а й може вплинути на його репутацію, оскільки безпідставні зменшення штрафних та відсотків призведуть до такої негативної поведінки інших контрагентів Позивача; неодноразові неявки Відповідача та клопотання про відкладення розгляду справи призвели до частих відкладень і затягування її розгляду, що відповідно збільшувало роботу представника Позивача, адже до кожного судового засідання необхідно готуватися та витрачати час на очікування. Відтак, Позивач вважає, що така сума судових витрат є цілком співмірною та такою, що відповідає принципу розумності.
ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» вважає оскаржуване додаткове рішення суду законним, обґрунтованим, тому відсутні підстави для його скасування.
Попередній розрахунок суми судових витрат становить суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі № 904/5730/24; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 05.11.2025 о 10 год. 20 хв.
У судове засідання 05.11.2025 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином; колегією суддів підписано скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частини постанови).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ “НВП ЗЕРНОДАР» на користь ТОВ “АДАМА УКРАЇНА» 2 345 210,82 грн. основної заборгованості, 93 295,83 грн. пені, 93 295,83 грн. процентів річних, 100 000,00 грн. штрафу, 183 498,61 грн. курсової різниці в ціні товару, 38 212,12 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.
14.04.2025 Позивач, з використанням системи «Електронний суд», подав до господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив: приєднати до матеріалів справи належним чином засвідчені копії доказів понесення судових витрат, які додаються до заяви; ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи №904/5730/24 в Господарському суді Дніпропетровської області в розмірі 45 000,00 грн., а також надав докази на підтвердження розміру відповідних витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП ЗЕРНОДАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АДАМА УКРАЇНА» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн., про що видати наказ. В решті заяви відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі №904/5730/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 у справі № 904/5730/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 у справі № 904/5730/24 залишено без змін.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване додаткове рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За загальним правилом такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 45 000 грн.; позивач надасть докази, які підтверджують факт надання позивачу професійної правничої допомоги та розмір витрат, протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Після ухвалення судом першої інстанції 10.04.2025 рішення по суті спору позивач 14.04.2025 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про ухвалення додаткового рішення (сформована в системі «Електронний суд»).
До вказаної заяви, на підтвердження понесених витрат на надання професійної правничої допомоги, позивач надав:
- ордер на надання правничої допомоги серія АІ №1776761 від 27.12.2024 року;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.03.2019 року серія КС №7316/10;
- договір про надання правничої допомоги №04-LS/24 від 02.02.2024 року, укладений між АО «Аверум Лігал» та ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» (Клієнт);
- додаток №17 від 27.11.2024 року до Договору про надання правничої допомоги №04-LS/24 від 02.02.2024 року, відповідно до змісту якого сторони погодили фіксовану ставку оплати послуг правничої допомоги в розмірі 45 000,00 грн.;
- акт надання послуг №6 від 10.04.2025 року за Додатком №17 від 27.11.2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-LS/24 від 02.02.2024 року, зі змісту якого вбачається, що АО було надано, а Клієнтом прийнято наступні послуги: аналіз документів, наданих Клієнтом, щодо господарських відносин з контрагентом ТОВ "НВП ЗЕРНОДАР" за Договором №42143237/2024 від 01.03.2024; складання, підписання та направлення ТОВ "НВП ЗЕРНОДАР" вимоги про сплату заборгованості, позовної заяви відповідачу та до суду, заперечення на клопотання про зменшення штрафних та відсотків, представництво клієнта у судовій справі №904/5730/24, яка розглянута Господарським судом Дніпропетровської області; періодичне інформування клієнта про хід та результати надання правничої допомоги. Загальна вартість наданих послуг становить 45 000 грн.;
- рахунок на оплату №17 від 19.12.2024 року на суму 45 000,00 грн;
- платіжну інструкція №5898 від 26.12.2024 про сплату в сумі 45 000,00 грн.
Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №904/5730/24, виходячи з критерію розумності адвокатських витрат, зважаючи на те, що юридична кваліфікація спірних правовідносин (стягнення боргу за поставлений товар), є незначною та не вимагала багато часу для надання адвокатом послуг, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу до 25 000,00 грн.
У контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом з тим, відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Апеляційний господарський суд зауважує, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, а лише визначає, що вона повинна бути зроблена до закінчення судових дебатів. Відтак, колегія суддів вважає, що зазначення позивачем у тексті позовної заяви про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у справі з посиланням на частину восьму статті 129 ГПК України необхідно розцінювати як заявлення такої заяви до закінчення судових дебатів, тобто про виконання позивачем відповідних вимог процесуального закону.
Отже, за обставин неподання позивачем відповідних доказів на підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів, проте, за умови здійснення ним відповідної заяви про їх подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів, суд першої інстанції цілком законно та обґрунтовано врахував надані позивачем докази на підтвердження розміру судових витрат до поданої протягом п'яти днів заяви про ухвалення додаткового рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначалось, 14.04.2025 позивач подав одним пакетом докази понесених витрат, в тому числі яких не існувало на час ухвалення рішення (Акт №6 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.04.2025), протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду 10.04.2025, попередньо здійснивши заяву про їх подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів, що у повній мірі узгоджується з наведеними приписами ГПК України та жодним чином не суперечить позиції, на яку вказує скаржник, оскільки фізична відсутність у матеріальному світі відповідних доказів зумовлює поважність причин їх неподання до судових дебатів.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №910/87/24.
Стосовно аргументів скаржника про неспівмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI ) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Судова колегія враховує, що за текстом апеляційної скарги відповідач не доводить, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, господарський суд не врахував критерію співмірності, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на викладене та врахування господарським судом заперечень відповідача, критерію розумності адвокатських витрат, часу на надання адвокатом послуг та складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, апеляційний господарський суд вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених в Господарському суді Дніпропетровської області, в розмірі 25 000 грн.
Підстав як для зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу в сумі 25 000 грн., так і для відмови в їх стягненні скаржник не довів.
Апеляційний господарський суд при апеляційному перегляді додаткового рішення суду першої інстанції, не виявив у діях господарського суду порушень приписів статей 126, 129, 221 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване додаткове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі № 904/5730/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі № 904/5730/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 20.11.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв