79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" листопада 2025 р. Справа № 914/956/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Лан-Оіл Трейд» від 22 серпня 2025 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року (повний текст підписано 04.08.2025), суддя Коссак С.М.
у справі № 914/956/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю East Atlas Spolka Ograniczona Odpowiedzialnoscia, населений пункт Жешув, Польща
до відповідача Приватного підприємства “Лан-Оіл Трейд», м. Львів
про відшкодування збитків
встановив:
26 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю East Atlas Spolka Ograniczona Odpowiedzialnoscia, населений пункт Жешув, Польща звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» про стягнення збитків у сумі 202 530 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 3037,95 грн. судового збору.
Господарський суд Львівської області рішенням від 31 липня 2025 року у справі № 914/956/25 позов задоволив частково; стягнув з Приватного підприємства “ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» (79067, м. Львів, вул. Богданівська, 15А, код ЄДРПОУ 37182955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю East Atlas Spolka Ograniczona Odpowiedzialnoscia (країна Польща, населений пункт Жешув, вул. Пшемислова, №11, оф.-, поштовий індекс 35-105 поштове відділення Жешув, номер у національному судовому реєстрі 0000982206) кошти у сумі 82 167,08 грн. та 1232,50 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції зобов'язав позивача надати належним чином засвідчені нотаріально перекладені на українську мову документи, які долучені як докази до позовної заяви. Ці документи подані позивачем.
Рішення суду мотивоване тим, що у діях відповідача наявний склад правопорушення, оскільки внаслідок продажу неякісного шроту ріпакового, що підтверджується проведеною експертизою та наявними у справі доказами, позивач не зміг реалізувати товар за домовленою ціною і продав його за ціною нижчою, чим поніс витрати, а також витрати за простій транспортного засобу у пункті призначення, про що повідомляв відповідача, який належними та допустимими доказами на спростував іншого.
Суд першої інстанції критично оцінив наданий відповідачем Сертифікат якості на шрот ріпаковий № 344, що містить загальну інформацію щодо продукту, а не конкретну стосовно продукції, яка безпосередньо надана для перевезення на умовах договору купівлі -продажу. Інші докази в розумінні ст.679 ЦК України ним не подані. При цьому, суд в аспекті вірогідності доказів врахував наданий позивачем Звіт про результати перевірки №1033/24ЕА від 11 жовтня 2024 року щодо ймовірної причини неналежної якості товару. Також, на підставі висновків, викладених у цьому Звіті суд відхилив доводи відповідача в необхідності застосування п.7.3. контракту №22082024/1 від 22 серпня 2024 року купівлі-продажу товару, що “всі втрати та ризики щодо кількості та якості товару та інші ризики пов'язані з доставкою товару після його завантаження в транспорт покупця в місці поставки товару несе покупець».
Суд здійснив перерахунок заявлених позивачем до стягнення коштів, та дійшов висновку, що збитки (через неотримання прибутку (реалізація товару за заниженою вартістю) становлять 3 931,29 євро - 2 779,7 євро = 1 151,59 євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 51799,32 грн.
Суд присудив до стягнення 375 євро за проведення Звіту про результати перевірки №1033/24ЕА від 11 жовтня 2024 року, що складає 16867,76 грн (за курсом НБУ на дату подання позову).
Щодо стягнення за простій транспортного засобу суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме згідно картки простою дата розвантаження - 08.10.2024 року - дата розвантаження - 17.10.2024 року, що становить 9 днів х 1500 грн = 13500 грн.
Суд відхилив клопотання про подання додаткових доказів (вх.№17956/25 від 04.07.2025 року) та не прийняв до розгляду додаткову угоду №1 від 03 жовтня 2024 року до договору №89/20 про надання транспортних послуг у сполученні внутрі України та у міжнародному автомобільному сполученні, у зв'язку з порушенням порядку їх подання відповідно до ч.3, 8 ст.80 ГПК України.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що загальна сума заподіяних збитків складає 82 167,08 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство “Лан-Оіл Трейд» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівської області від 31 липня 2025 року у справі №914/956/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю East Atlas Spolka Ograniczona Odpowiedzialnoscia про стягнення збитків в повному обсязі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю East Atlas Spolka Ograniczona Odpowiedzialnoscia на користь ПП «ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» судові витрати, понесені у зв'язку з поданням апеляційної скарги. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що ПП «ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» здійснив поставку Товару належної якості на умовах FCA, а Сторонами узгоджено, що всі витрати та ризики щодо якості Товару після його завантаження в транспорт Покупця в місці поставки Товару, несе Покупець.
Натомість не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду щодо відсутності конкретної інформації щодо продукції у Сертифікаті якості на шрот ріпаковий № 344, а також щодо припущень, викладених у Звіті про результати перевірки №1033/24ЕА.
Суд не надав належної правової оцінки Міжнародному ветеринарному сертифікату від 30 вересня 2024 року серії ХЗ №011832, яким підтверджено, що органолептичні та фізико-хімічні показники шроту ріпакового гранульованого, з насіння ріпаку урожаю 2024 року відповідають умовам Контракту № 22082024/1.
Суд не врахував той факт, що відповідно до долучених фотографій, Позивач порушив вимоги ГОСТ30257-95 щодо умов зберігання товару та його повторного завантаження до моменту складання Дефектного акту та Звіту №1033/24ЕА, що є підставою для втрати права Покупця пред'являти претензії щодо якості.
Представник Перевізника, який наданий Покупцем, прийняв до перевезення Товар без пошкоджень та зауважень. Позивач не довів, а суд не встановив, що недоліки Товару чи їх причини виникли до передачі його Позивачу.
Суд необґрунтовано та безпідставно відхилив доводи Відповідача про необхідність застосування пункту 7.3 Контракту № 22082024/1.
При цьому суд помилково в аспекті вірогідності доказів враховує наданий Позивачем Звіт про результати перевірки №1033/24ЕА, хоча доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, висновок, вказаний в акті про дефектність є помилковим, оскільки товар 08 жовтня 2024 року був вивантажений, окрім цього при складанні дефектного акту, було досліджено невідомі номерні знаки транспортних засобів: VS7650RT/VS5480XG.
Суд помилково вважає, що належними доказами понесених збитків за простій транспортного засобу є Договір № 89/24 від 02.10.2024, який не діяв на момент перевезення (30.09.2024).
Суд не дослідив належність доказів на переуступку права вимоги. Листи, претензія, вимога, виставлені рахунки на оплату до матеріалів справи не долучено.
Суд у рішенні фактично підміняє поняття, зазначаючи, що встановлено факт отримання коштів адресатом, незважаючи на їх перерахування на рахунок, не передбачений договором, на підставі платіжного доручення від 27.05.2025, у якому зазначено, що транзакція неузгоджена. Платіжне доручення є лише документом, що містить вимогу платника сплатити визначену суму коштів та доручення банку здійснити переказ з рахунка платника на рахунок отримувача, та не доводить наявність збитків у зв'язку з простоєм транспортного засобу.
Суд не довів наявності ані факту порушення, ані настання шкоди, ані її розміру чи причинно-наслідкового зв'язку з діями Відповідача.
Суд першої інстанції допустив істотне порушення норм процесуального права(ст. 91,96,164 ГПК), надавши Позивачу 10.07.2025, без відповідних клопотань, заяв чи ухвал суду, з метою засвідчення нотаріусом справжності підпису перекладача, згідно акту прийому-передачі оригінали документи, на 23 аркушах, проте їх фактична кількість 12 аркушів (без перекладів). Суд вийшов за межі своїх повноважень, фактично сприяв Позивачу в оформленні доказів, створив перевагу для Позивача; що порушує принцип змагальності та рівності Сторін, а також вимоги процесуального закону щодо подання та зберігання доказів в результаті чого допустив використання неналежно поданих доказів
Судом необґрунтовано поновлено строки Позивачу для подачі відповіді на відзив та долучено до матеріалів справи документи без обґрунтування неможливості їх подання у вказаний строк, а саме разом із позовною заявою з причин, що не залежали від Позивача.
У порушення вимог ч. 9 ст. 80 ГПК України, суд взяв до уваги неналежні докази при ухваленні рішення, які заздалегідь не надсилались та не надавались Відповідачу, а саме: нотаріально засвідчений переклад звіту про результати перевірки № 1033/24ЕА, нотаріально засвідчений переклад рахунку-фактури від 18.10.2024, платіжне доручення від 30.05.2025.
Також, скаржник просить долучити до матеріалів справи новий доказ витяг з проєкту - Технологічна схема « 302-4-ТХ-РП-Грануляція шрота-rev 2.2. посилаючись на ч. 3 ст. 269 ГПК України. Зазначає, що не подавав до суду першої інстанції технологічний процес виробництва шроту ріпакового гранульованого, оскільки зазначені обставини не були предметом спору та не заперечувались Позивачем. Суд першої інстанції не витребовував відповідні документи і не ставив під сумнів технологічні особливості виробництва. Лише після ознайомлення з мотивувальною частиною рішення стало очевидним, що суд поклав у його основу висновки, які не відповідають фактичним даним виробництва шроту ріпакового гранульованого. Таким чином, виникла необхідність у поданні витягу з проєкту - Технологічна схема « 302-4-ТХ-РП-Грануляція шрота-rev 2.2 як доказу, що має істотне значення для правильного вирішення спору.
У підтвердження своїх аргументів наводить правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року у справі № 914/956/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю East Atlas Spolka Ograniczona Odpowiedzialnoscia до Приватного підприємства «ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» про відшкодування збитків - без змін.
Вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив докази та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Додатково зазначає, що відповідно до умов міжнародної купівлі-продажу товарів та суті торговельних відносин, якість товару оцінюється не лише у момент його завантаження, а й у відповідності до показників, зазначених у контракті, що зберігаються до моменту кінцевого приймання товару або виявлення прихованих дефектів.
Безпідставними є доводи про порушення Позивачем умов зберігання відповідно до ГОСТ 30257-95 до моменту перевірки, оскільки товар знаходився у транспортному засобі та був предметом огляду саме у ньому, та спростовується наведеними діями у Звіті № 1033/24ЕА. Відповідач не надав жодних доказів того, що якість товару змінилася внаслідок дій Позивача чи третіх осіб.
Твердження про невідомі номерні знаки транспортних засобів: VS7650RT/VS5480XG не відповідає дійсності, оскільки у акті про дефектність №1/11.10.2024 вказано номерні знати автомобіля НОМЕР_1 ВС5480XG, такі які і зазначені у міжнародно транспортні накладні №000671 від 30.09.2024 року, яка складена Відповідачем. Крім того акт про дефектність №1/11.10.2024 складний за участю перевізника, що підтверджується його підписами на акті. У акті про дефектність вказано той самий номер автомобіля, що і у міжнародно транспортній накладній №000671 від 30.09.2024 є також підпис перевізника.
Договір укладений 02.10.2024 регулює правовідносини, що виникли у зв'язку з перевезенням, яке відбулося на виконання зобов'язань за заявкою на перевезення від 25.09.2024. Важливою є дата фактичного виникнення простою (08.10.2024), коли договір вже діяв. Оплата простою, здійснена Позивачем 27.05.2025, тобто після відкриття провадження у справі, не свідчить про її необґрунтованість, а підтверджує факт понесення Позивачем цих збитків. У міжнародних переказах саме платіжне доручення є підтвердження перерахуванням коштів, а не рахунком на оплату. Крім того, твердження, що у платіжному дорученні від 27.05.2025 року міститься фраза «дана транзакція є неузгодженою» не відповідає дійсності.
Вважає, що позивач чітко обґрунтував простій транспортного засобу, надавши суду докази.
Видача судом оригіналів документів з матеріалів справи для нотаріального засвідчення підпису перекладача не є порушенням правил зберігання доказів, передбачених ст. 96 ГПК України. Оригінали були видані тимчасово для конкретної процесуальної дії та повернуті до матеріалів справи. Нотаріально засвідчений переклад не є новим доказом по суті, засвідчення справжності підпису перекладача лише підтверджує кваліфікацію особи, яка здійснила переклад, та є обов'язковою формальною вимогою закону. Відповідач, не скориставшись правом заявити про порушення строків подання доказів, фактично погодився з діями суду. Відповідач не обґрунтував, як саме поновлення строку завдало йому шкоди або обмежило його в правах.
Позивач, також, просить суд відхилити (залишити без задоволення) клопотання Відповідача щодо долучення нового доказу з тих підстав, що Відповідач не наводить жодних об'єктивних та непереборних обставин, що перешкодили йому подати цей документ до суду першої інстанції. Твердження про те, що обставини не були предметом спору, не відповідає дійсності, оскільки спір виник саме щодо якості поставленого товару.
ПП «ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» у відповіді на відзив на апеляційну скаргу додатково зазначає, що позивач перекладає свої обов'язки та ризики передбачені пунктами 7.1., 7.3., 7.4. Контракту №22082024/1 на ПП «ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД», зокрема по перевірці транспортного засобу наданого Покупцем щодо його придатності та відповідності для перевезення Товару.
Не надано доказів, що позивач зберігав товар у чистих сухих приміщеннях, не заражених шкідниками і захищених від прямого сонячного світла.
Позивач не довів наявність ані факту порушення, ані настання шкоди, ані її розміру чи причинно-наслідкового зв'язку з діями Відповідача.
Відповідно до первинно поданих документів, які були досліджені судом, та стали підставою прийняття вказаного рішення, переклади здійснені іншим перекладачем. Зокрема переклад Договору поставки від 20.09.2024 ,укладений між «ІСТ АТЛАС» та ЗАТ «Балтик Агро» та Договору купівлі - продаж №ВІО20241017 від 17 жовтня 2024 року між МВ БІОВІНТА та ІСТ АТЛАС, рахунку № 3/10/2024А, які були додані до відповіді на відзив Позивачем, з англійської на українську мову зроблено перекладачем Самодуровою Оксаною. Переклади рахунку № 3/10/2024А, переклади платіжного доручення №SR24IP15445188DS, які були додані до відповіді на відзив Позивачем, з англійської на українську мову зроблено перекладачем Когут Оленою, проте в подальшому нотаріусом засвідчено справжність підпису перекладача Бадзай Лесі Андріївни, який зроблено у присутності нотаріуса. Рахунок-фактура №006619 від 18.10.2024 надано в перекладі, проте інформація про особу які здійснила її переклад відсутні (додано до позову), однак в подальшому нотаріусом засвідчено справжність підпису перекладача Бадзай Лесі Андріївни, який зроблено у присутності нотаріуса, а тому це можна вважати новими доказами, які судом не досліджувались під час судового розгляду.
Додатково наводить правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду у підтвердження поважності причин поновлення строку на подання доказів.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 01 вересня 2025 року відкрив апеляційне провадження у справі №914/956/25 за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Лан-Оіл Трейд» на рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року; витребував з місцевого господарського суду матеріали справи; позивачу надав строк (15 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзиву на апеляційну скаргу; справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Заяви щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи до суду не надходили.
Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Щодо поданого скаржником до матеріалів справи № 914/956/25 доказу, а саме: доказ витяг з проєкту - Технологічна схема « 302-4-ТХ-РП-Грануляція шрота-rev 2.2,, Західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити таке:
Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача).
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що технологічний процес виробництва шроту ріпакового гранульованого не був предметом спору та не заперечувався Позивачем, з тих причин, що у ході розгляду справи з'ясовувалися причини виникнення недоліків товару.
Апеляційний суд, керуючись вимогами ст. 80, 269 ГПК України, вважає наведені підстави неможливості подання цих доказів суду першої інстанції неповажними та такими, які спростовуються матеріалами справи.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи,
22 серпня 2024 року між ПП “ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» (Продавець) та EAST ATLAS Sp.z.o.o (Покупець) укладено контракт №22082024/1 від 22 серпня 2024 року купівлі- продажу товару.
Відповідно до контракту Продавець продає, а Покупець купує наступний товар: Шрот ріпаковий, гранульований, нормальної товарної якості, з насіння ріпаку урожаю 2024 року.
Згідно з п. 4. Договору якість товару повинна відповідати:
Масова частка вологи та летких речовин: макс 12,0%
Масова частка жиру і екстрагованих речовин в АСР: до 3,0%
Масова частка сирого протеїну в перерахуванні на АСР: 37,0% і більше Масова частка сирої клітковини в знежиреному продукті в перерахуванні на АСР: до 16,0%
Токсичність і зараженість живими шкідниками: не допускається Сальмонела: Не допускається.
Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах FCA (франко-перевізник) з місця - Україна, Тернопільська обл., м. Ланівці, вул. Загребельна, 5 (п. 7.1. Договору), згідно “Інкотермс» в редакції 2010 р.
Згідно з п.5 цього договору ціна встановлена у розмірі 198,00Євро за 1 метричну тону. Вартість контракту - 40 986 Євро.
30.09.2024 р. на виконання умов Договору Продавець здійснив завантаження партії товару на автомобіль номерний знак НОМЕР_1 , причіп номерний знак НОМЕР_2 .
Продавцем було завантажено 22 біг-беги, вага нетто склала 23 000 кг.(23 т). Жодних претензій чи рекомендацій щодо невідповідності транспортного засобу чи методу перевезення від Продавця не надходило.
08 жовтня 2024 року дане авто прибуло до місця розвантаження товару (Литва) за адресою Virgainii} vlg., Raseiniai distr.,LT 60340, згідно договору №2024/09/11 від 11.09.2024 року, який був укладений між EAST ATLAS Sp. z o.o. та UAB Baltic Agro.
При отриманні та розвантажені партії товару було виявлено, що у всіх 22 біг-бегах шрот ріпаковий зіпсований гниттям, коричневі плями: пошкодження видно в розбуханні гранул, відчувається сильний запах гниття і бродіння. Також за участю представника перевізника було складено дефектний акт від 11.10.2024 року.
Матеріали справи містять Сертифікат якості на шрот ріпаковий № 344, відповідно до якого дата відвантаження 30.09.2024, дата виготовлення: вересень 2024р.; виробник: ПП “JIAH-OIJI ТРЕЙД»; вид: шрот ріпаковий гранульований, українського виробництва з урожаю 2024 p.; органолептичні показники: зовнішній вигляд - гранули циліндричної форми, колір - від світло-коричневого з зеленим відтінком до темно-коричневого, запах-властивий ріпаковому шроту, без сторонніх запахів. Фізико-хімічні показники: Масова частка вологи та летких речовин: 10.4 %; Масова частка жиру і екстрагованих речовин в АСР: 1.5 %; Масова частка сирого протеїну в перерахуванні на абсолютну сиру речовину: 37.3 %; Масова частка сирої клітковини в знежиреному продукті в перерахуванні на АСР: 15.9 %.
Позивачем направлено відповідачу претензію про відшкодування понесених збитків у розмірі 4 710 Євро.
Відповідач у відповіді на претензію від 31.01.2025 року зазначив, що органолептичні та фізико-хімічні показники шроту ріпакового гранульованого, з насіння ріпаку урожаю 2024 року відповідають умовам Контракту №22082024/1. Відтак претензія вих № 15 від 27.11.2024 не підлягає до задоволення, оскільки ПП “JIAH-OIJI ТРЕЙД», жодних умов укладеного контракту № 22082024/1, порушено не було, а саме поставлено Товар належної якості, відповідно до Сертифікату якості № 344. Товар було своєчасно поставлено у транспорт Покупця. З моменту поставки, завантаження транспорту усі ризики щодо якості Товару перейшли до EAST ATLAS Sp. z о.о., відповідно до умов поставки FCA та умов укладеного Контракту № 22082024/1.
В обґрунтування позовних вимог позивачем додано Звіт про результати перевірки №1033/24ЕА від 11 жовтня 2024 року, переклад якого здійснено на українську мову з англійської перекладачем Самодуровою О.Б., справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. Звіт складений на замовлення позивача АТ “Секаргас Гамільтон», інспекційною компанією 1 класу, технічний керівник LZ0313.
Місце проведення перевірки: “Балтик Агро» (Baltic Agro), Расейняйський центр обслуговування клієнтів, с. Віргайняй, 60340, Расейняйський район, Литва
Товар: Шрот ріпаковий у біг-бегах, вагою 1,045 кг кожен
Кількість: 22 біг-беги, близько 23 000 тонн (згідно з документами та висновками)
Відправник вантажу: ПП “Лан-Оіл Трейд», Україна
Одержувач вантажу: “ІСТ АТЛАС» Сп. з 0.0.»
Дата початку перевірки: 11.10.2024 р
Дата завершення перевірки: 11.10.2024 р.
Результати перевірки:
Згідно з цим звітом, 11 жовтня 2024 року інспектором УАБ “Секаргас Гамільтон» в приміщенні компанії “Балтик Агро» Расейняйський центр обслуговування клієнтів за адресою с. Віргайняй, 60340. Расейпяйський район, Литва була проведена візуальна перевірка якості вантажу з метою огляду пошкодженого вантажу та виявлення причини такого пошкодження.
Обставини:
Перед приїздом інспектора клієнт повідомив, щодо місця розвантаження прибула вантажівка з ріпаковим шротом. Одержувач відмовився прийняти вантаж у зв'язку з його низькою якістю. При відкритті біг-бегів було виявлено, що шрот злипнувся в грудки, що свідчило про потенційну проблему.
Транспортний засіб з номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_3 був припаркований у спеціально відведеному місці під надійно закріпленим брезентовим тентом. У присутності водія було проведено візуальний огляд транспортного засобу, за результатами якого не було виявлено жодних пошкоджень або отворів, через які могла б потрапити волога.
Знявши бортовий тент і відкривши двері транспортного засобу, інспектор виявив таке: у вантажівці знаходилося 22 біг-беги з ріпаковим шротом; вантаж був упакований в одношарові поліпропіленові мішки вагою 1,045 кг кожен, які були розташовані в один ряд на підлозі будки транспортного засобу та закріплені ременями.
Спостереження під час візуального огляду:
Зовнішній вигляд мішків: 19 мішків були забруднені та мали ознаки потрапляння вологи; 3 мішки були забруднені, ймовірно, через контакт із дверима вантажівки.
Стан вмісту мішків: інспектор відкрив кожен мішок для огляду вантажу та відбору зразків; було встановлено, що вантаж був пошкоджений вологою, певна його частина злипнулася та мала ознаки плісняви; у деяких мішках волога поширювалася від середини назовні, в той час, як в інших внутрішня поверхня мішка була вологою, а зовнішня залишалася сухою; у деяких мішках був вантаж, який був вологим усередині.
Ймовірна причина пошкодження:
На підставі цих спостережень можна припустити, що пошкодження вантажу спричинила висока температура під час завантаження, що могло зумовити утворення конденсату всередині мішків, призвівши таким чином до пошкодження від вологи. Або ж, якщо волога потрапила всередину під час транспортування, цього неможливо було виявити, оскільки під час огляду на транспортному засобі не було виявлено жодних структурних пошкоджень.
Відібрані зразки:
Для подальшого аналізу з метою визначення точної причини пошкодження були відібрані такі зразки: злиплі грудки продукту; візуально непошкоджений продукт; суміш пошкодженого та непошкодженого продукту.
Позивач до Відповіді на відзив додав копії документів а саме: договір купівлі-продажу № ВІО20241017 від 17.10.2024, договір №NI-24/221 від 12.09.2024 про надання транспортних послуг у сполучені всередині України та у міжнародному автомобільному сполученні, що укладений між ФОП Новицьким І.П. (Замовник) та ФОП Квасницею А.В.(Перевізник), договір №89-20 від 02.10.2024 про надання транспортних послуг у сполучені внутрішньо України та у міжнародному автомобільному сполученні, укладений між позивачем та ФОП Новицький І.П. (замовник), електронні листи Позивача до Відповідача від 08.10.2024, від 10.10.2024, від 11.10.2024, від 14.10.2024, заява на перевезення від 25.09.2024, картка простою, міжнародна товарно-транспортна накладна №0000671 від 30.09.2024, платіжне доручення від 27.11.2024 послуги експедитора, платіжне доручення від 27.08.2025 - штраф простій, претензія щодо простою, рахунок № 3102024А від 17.10.2024 року, рахунок №006619 від 18.10.2024.
Матеріали справи містять електронні листи переписки від 08.10.2024 року, 10.10.2024 року, 11.10.2024 року, 14.10.2024 року позивача та відповідача, що надані до відповіді на відзив. Зокрема, у листі від 08.10.2024 року позивач повідомив, що “відповідно до контракту №22082024/1 від 22 серпня 2024 року завантажено авто НОМЕР_1 , ВС5480XGшротом ріпаковим. Під час розвантаження авто, отримувачем виявлено множинні коричневі плями на бокових частинах більшості біг-бегів (фото додається). Також на фото можна побачити і сам шрот, який явно зіпсований, наявна плісніва, присутній неприємний запах. Просимо з розумінням поставитися та повідомити про подальші дії».
У листі від 10.10.2024 року позивач повідомив, що авто перебуває у місці розвантаження, отримувач надав офіційний лист про відмову в отриманні шроту ріпакового. У листі від 11.10.2024 року зазначено, що Вашою стороною прийнято рішення тримати авто до понеділка, то в понеділок чекаємо на подальші інструкції. Також дайте відповідь, чи потрібно незалежному експерту робити додаткові аналізи, бо це додаткові витрати».
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю East Atlas Spolka Ograniczona Odpowiedzialnoscia, населений пункт (Жешув, Польща) регіону звернулася до суду про стягнення збитків з Приватного підприємства “ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» у сумі 202 530,00 грн.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України).
Частиною третьою статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Матеріали справи містять переписку позивача щодо повідомлення про факт недоліків проданого товару, необхідності вчинення ним з дозволу відповідача певних дій. Зокрема, як зазначено вище, у листі від 08.10.2024 року позивач повідомив, що “відповідно до контракту №22082024/1 від 22 серпня 2024 року завантажено авто НОМЕР_1 , ВС5480XGшротом ріпаковим. Під час розвантаження авто, отримувачем виявлено множинні коричневі плями на бокових частинах більшості біг-бегів (фото додається). Також на фото можна побачити і сам шрот, який явно зіпсований, наявна плісніва, присутній неприємний запах. Просимо з розумінням поставитися та повідомити про подальші дії».
У листі від 10.10.2024 року позивач повідомив, що »авто перебуває у місці розвантаження, отримувач надав офіційний лист про відмову в отриманні шроту ріпакового. У листі від 11.10.2024 року зазначено, що Вашою стороною прийнято рішення тримати авто до понеділка, то в понеділок чекаємо на подальші інструкції. Також дайте відповідь, чи потрібно незалежному експерту робити додаткові аналізи, бо це додаткові витрати».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач знав про недоліки проданого товару, однак належним чином не спростував ці обставини, докази протилежного не надав.
Відповідно до ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Суд першої інстанції критично оцінив наданий відповідачем Сертифікат якості на шрот ріпаковий № 344 дата відвантаження 30.09.2024, дата виготовлення: вересень 2024р.; виробник: ПП “JIAH-OIJI ТРЕЙД»; вид: шрот ріпаковий гранульований, українського виробництва з урожаю 2024 p.; органолептичні показники: зовнішній вигляд - гранули циліндричної форми, колір - від світло-коричневого з зеленим відтінком до темно-коричневого, запах-властивий ріпаковому шроту, без сторонніх запахів. Фізико-хімічні показники: Масова частка вологи та летких речовин: 10.4 %; Масова частка жиру і екстрагованих речовин в АСР: 1.5 %; Масова частка сирого протеїну в перерахуванні на абсолютну сиру речовину: 37.3 %; Масова частка сирої клітковини в знежиреному продукті в перерахуванні на АСР: 15.9 %, оскільки він містить загальну інформацію щодо продукту, а не конкретну стосовно продукції, яка безпосередньо надана для перевезення на умовах договору купівлі -продажу. Інші докази в розумінні ст.679 ЦК України відповідач не подав.
При цьому, суд першої інстанції в аспекті вірогідності доказів врахував наданий позивачем Звіт про результати перевірки №1033/24ЕА від 11 жовтня 2024 року, у якому ймовірною причиною неналежної якості товару зазначено, що “пошкодження вантажу спричинила висока температура під час завантаження, що могло зумовити утворення конденсату всередині мішків, призвівши таким чином до пошкодження від вологи. Або ж, якщо волога потрапила всередину під час транспортування, цього неможливо було виявити, оскільки під час огляду на транспортному засобі не було виявлено жодних структурних пошкоджень».
Так, суд першої інстанції дійшов висновку відхилити доводи відповідача в необхідності застосування п.7.3. контракту №22082024/1 від 22 серпня 2024 року купівлі-продажу товару, що “всі втрати та ризики щодо кількості та якості товару та інші ризики пов'язані з доставкою товару після його завантаження в транспорт покупця в місці поставки товару несе покупець», оскільки, як зазначено у Звіті про результати перевірки №1033/24ЕА від 11 жовтня 2024 року у Розділі - Спостереження під час візуального огляду: -Зовнішній вигляд мішків: -19 мішків були забруднені та мали ознаки потрапляння вологи, -3 мішки були забруднені, ймовірно, через контакт із дверима вантажівки. Стан вмісту мішків: - інспектор відкрив кожен мішок для огляду вантажу та відбору зразків; - було встановлено, що вантаж був пошкоджений вологою, певна його частина злипнулася та мала ознаки плісняви; - у деяких мішках волога поширювалася від середини назовні, в той час, як в інших внутрішня поверхня мішка була вологою, а зовнішня залишалася сухою; - у деяких мішках був вантаж, який був вологим усередині.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції сприяв позивачу у поданні «нових» доказів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке:
До позовної заяви позивачем подано ряд документів, викладених іноземною мовою з перекладом на українську мову, однак не засвідчені нотаріально в порядку статті 79 Закону України “Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
Відсутність належним чином засвідченого перекладу на українську мову документу, складеного іноземною мовою, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена, на користь кого тощо. Таким чином документ, перекладений з іноземної мови на українську мову, однак не засвідчений належним чином в порядку ст. 79 Закону України “Про нотаріат», позбавив суд першої інстанції можливості дослідити такий документ та надати йому оцінку.
З цією метою та враховуючи ч.4 ст.74 ГПК України, суд вправі витребувати докази, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Так, суд першої інстанції зобов'язав позивача надати належним чином засвідчені нотаріально перекладені на українську мову документи, які долучені як докази до позовної заяви. Ці документи подані позивачем.
Натомість, відповідач не погоджуючись із тим, що суд прийняв згадані переклади, не заперечує зміст цих документів, не ставить під сумнів відповідність первинних доказів, які підлягали перекладу, а отже суд першої інстанції законно врахував подані докази.
Щодо долучених документів до відповіді на відзив від 28.05.2025, то позивач обґрунтовує поважність причин пропуску на подання цієї відповіді та доказів, вказуючи, що позивач звернувся за правовою допомогою до ОСОБА_1 20.05.2025. 22.05.2025 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи у електронному вигляді, 23.05.2025 надано доступ до матеріалів справи в електронному вигляді, після чого позивач ознайомився зі змістом відзиву. Вказане підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача про долучення цих документів. Отже, суд першої інстанції не порушив норми процесуального права при ухваленні рішення..
Твердження про те, що суд не надав належної правової оцінки Міжнародному ветеринарному сертифікату від 30 вересня 2024 року серії ХЗ №011832 та Сертифікату якості на шрот ріпаковий № 344, не змінює правильності ухваленого рішення, адже ці сертифікати не підтверджують відповідність упакування товару та відсутність вологи у мішках, яка призвела до плісняви та псування товару.
Колегія суддів погоджується із доводами позивача, що твердження відповідача про те, що Договір № 89/24 від 02.10.2024 не діяв на момент перевезення (30.09.2024), є некоректним. Хоча договір укладений 02.10.2024, він регулює правовідносини, що виникли у зв'язку з перевезенням, яке відбулося на виконання зобов'язань за заявкою на перевезення від 25.09.2024. Важливою є дата фактичного виникнення простою (08.10.2024), коли договір вже діяв. Оплата простою, здійснена Позивачем 27.05.2025, тобто після відкриття провадження у справі, жодним чином не свідчить про її необґрунтованість. Це лише підтверджує факт понесення Позивачем цих збитків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019 по справі №916/1345/18 вказано, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського Суду від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому Суд, оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що причини виникнення недоліків товару існували до передачі його позивачу. Тому були відсутні правові підстави для застосування пункту 7.3 Контракту № 22082024/1.
Надалі суд першої інстанції здійснив перерахунок неотримання прибутку (реалізація товару за заниженою вартістю), заявленого позивачем до стягнення у сумі 3416,08 євро.
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що позивач допустив помилки в обрахунках стягнення коштів. У відповіді на відзив позивач зазначив: “Позивач закупив цей шрот ріпаковий у Відповідача за вартістю 280,00 Євро за 1 метричну тону Вартість поставленого Товару, який був завантажений у транспортний засіб (державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_4 )становить 6440,00 Євро. Тому позивач через поставку неякісного Товару Відповідачем реалізував вказаний Товар третім особам за пониженою ціною, оскільки Товар був неналежної якості, що спричинило збиток у розмірі 3416,08 Євро».
З матеріалів справи видно, що це твердження позивача є помилковим, оскільки відповідно до п. 6 Контракту №22082024/1 від 22.08.2024 Сторони - East Atlas Spolka Ograniczona Odpowiedzialnoscia та ПП “ЛАН-ОІЛ ТРЕЙД» встановили: “Ціна: 198 Євро за 1 метричну тону на умовах FCA, Інкотермс 2010.», відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №0000671 проводилась поставка шроту ріпакового гранульованого (маса нетто) 23000 кг (23 тони), відповідно вартість, що Товару що поставляється становить 4554,00 Євро (23*198= 4554,00), що також підтверджується інвойсом № 3009/2 від 30 вересня 2024 року та вантажно- митною декларацією № 24UA03040004318U8.
Відповідно до договору купівлі-продажу №ВІО20241017 від 17 жовтня 2024 року шрот ріпаковий у кількості 22+- 5 біг-бегах позивач продав за ціною 140 Євро/т, загальною сумою 3 223,92 Євро Компанії “МБ Біовіта». При цьому у графі - якість товару зазначено, що товар відсирілий, видима пліснява.
Отже, Товар 22 мішки вагою 1,045 кг купили за 4 554,00 євро, продали за 3 223,92 Євро. Отже, загальна сума збитків за 22 біг-беги шроту ріпакового складає 1 330,08 Євро (4 554,00-3 223,92 = 1330,08 Євро).
При цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що у Звіті про результати перевірки №1033/24ЕА від 11 жовтня 2024 року у Розділі - Спостереження під час візуального огляду: -Зовнішній вигляд мішків: -19 мішків були забруднені та мали ознаки потрапляння вологи, -3 мішки були забруднені, ймовірно, через контакт із дверима вантажівки.
Таким чином, 3 (три) мішки вагою 1,045кг кожен, що складає 3, 135 кг не містили потрапляння вологи.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що заподіяні збитки внаслідок винних дій відповідача слід обраховувати за вартістю 19 мішків вагою 1,045кг шроту ріпакового. Отже, за ціною 198 Євро за одну метричну тону (1,045 кг) загальна сума складає 3 931,29 Євро.
Продали 19 мішків за ціною 140 Євро/т, що складає 2 779,7Євро.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що збитки становлять 3 931,29 Євро - 2 779,7 Євро =1 151,59 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 51799,32грн.
Відповідач у апеляційній скарзі інших контррозрахунків не подав.
Відповідно суд першої інстанції погодився з доводами позивача про стягнення 375 Євро за проведення Звіту про результати перевірки №1033/24ЕА від 11 жовтня 2024 року, що складає 16 867,76грн (за курсом НБУ на дату подання позову). Позивачем було сплачено кошти у сумі 375 євро, що підтверджується рахунком-фактурою від 18.10.2024 р. серії INSP № 006619 та платіжним дорученням SR24IP15445188DS від 22.10.2024р.
Як зазначено вище, між позивачем (за договором Замовник) та ФОП Новицьким І.П. (за договором - Експедиція) - укладено договір №89/20 про надання транспортних послуг у сполученні внутрішньо України та міжнародному автомобільному сполученні.
Відповідно до предмету цього договору ним регулюються взаємовідносини, що виникають між Замовником та Експедицією під час планування, здійснення та оплати транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні. Експедиція бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому Замовником (або його контрагентом-клієнтом) вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а Замовник зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату.
Відповідно до п.6.4. цього договору за наднормативний простій, що визначається на підставі пункту 4.2. даного договору, за умови своєчасного інформування Експедицією Замовника, за кожну повну добу простою, Замовник сплачує штраф у розмірі 1500 грн., якщо інше не зазначено в транспортному замовленні на конкретне перевезення.
Позивач зазначив, що за простій транспортного засобу перевізника та додаткові витрати на транспортування товару неналежної якості до іншого покупця ним було сплачено 1000 євро, які просить стягнути з відповідача.
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що належних доказів в обґрунтування понесених збитків до позовної заяви не додано.
Так, позивач долучив платіжне доручення від 27.05.2025, тобто після подачі позовної заяви. У позовній заяві та відповіді на відзив відсутнє належне документальне підтвердження вартості простою транспортного засобу в розмірі 1000 Євро, оскільки відповідно до п. 6.4. договору № 89/20 про надання транспортних послуг у сполученні внутрі України та у міжнародному автомобільному сполученні від 02 жовтня 2024р за наднормативний простій, що визначається відповідно до пункту 4.2. даного договору, за умови своєчасного інформування Експедицією Замовника, за кожну повну добу простою, Замовник сплачує штраф у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до наданого Позивачем Договору № 89/20 про надання транспортних послуг у сполученні внутрішньо України та у міжнародному автомобільному сполученні від 02 жовтня 2024р., а саме пунктом 9.1 встановлено, що Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і має необмежений строк дії, при цьому кожна зі Сторін в будь-який час і за будь-якої причини може достроково припинити дію такого Договору, заздалегідь, але не пізніше ніж за тридцять календарних днів, письмово повідомити про це іншу Сторону.
Відповідно до матеріалів справи завантаження вантажного транспортного засобу (державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак причіпа НОМЕР_4 ) та перевезення Шроту ріпакового гранульованого здійснювалось 30 вересня 2024 року тобто до дати укладення та початку дії договору. Крім цього, відповідно до рахунку East Atlas Spolka Ograniczona Odpowiedzialnoscia Дата трансакції (Transactson date) 27.05.2025; сума переказу (Transfer amount) 1000 Євро Рахунок бенефеціара (Beneficsfry account) НОМЕР_5 , Ім'я бенефеціара (Beneficsfry name and address) FOP NOVYTSKYI I.P, проведено оплату, проте відсутня інформація що рахунок НОМЕР_5 належить ФОП Новицькому І.П. оскільки розрахунковий рахунок ФОП Новицького І.П. у Договорі № 89/20 від 02.10.2025, Договорі № NI-24/221 від 12.09.2024 та Заявці на перевезення № GT9 від 25.09.2024 зазначено НОМЕР_6 .
Суд першої інстанції у судовому засіданні встановив, що незважаючи на перерахування коштів на рахунок, що не зазначений у договорі, кошти отримані адресатом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач зі свого боку вчиняв дії, які б сприяли оперативному та ефективному врегулюванню ситуації, також відсутні докази, які б підтвердили, що внаслідок простою товар суттєво погіршився, або на скільки товар погіршився.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме згідно з карткою простою дата розвантаження - 08.10.2024 року - дата розвантаження - 17.10.2024 року, що становить 9 днів х 1500,00грн=13 500,00грн.
Доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Надалі, суд першої інстанції відхилив клопотання позивача про подання додаткових доказів (вх.№17956/25 від 04.07.2025 року) та не прийняв до розгляду додаткову угоду №1 від 03 жовтня 2024 року до договору №89/20 про надання транспортних послуг у сполученні внутрі України та у міжнародному автомобільному сполученні, у зв'язку з порушенням порядку їх подання відповідно до ч.3, 8 ст. 80 ГПК України.
Ураховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку, що у діях відповідача наявний склад правопорушення, оскільки внаслідок продажу неякісного шроту ріпакового, що підтверджується проведеною експертизою та наявними у справі доказами, позивач не зміг реалізувати товар за домовленою ціною і продав його за ціною нижчою, чим поніс витрати, а також витрати за простій транспортного засобу у пункті призначення, про що повідомляв відповідача, який належними та допустимими доказами на спростував іншого. А відтак сума заподіяних збитків складає 82 167,08грн.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином встановив наявність факту порушення, настання шкоди і її розміру та причинно-наслідкового зв'язку з діями Відповідача.
Щодо інших аргументів сторін, суд першої інстанції зазначив, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Висновки суду першої інстанції та встановлені обставини у справі підтверджено під час апеляційного перегляду, натомість доводи апеляційної скарги зводяться до вимог про переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи та відхиляються апеляційним судом за безпідставністю.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними, не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (ч.1 ст.275 ГПК України).
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 31 липня 2025 року у справі № 914/956/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Лан-Оіл Трейд» - без задоволення.
Матеріали справи № 914/956/25 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.