20 листопада 2025 року
м. Чернівці
справа № 718/2691/25
провадження № 22-ц/822/967/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.
за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.
заявник ОСОБА_1
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Білянський старостинський округ Чернівецької області
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Масюк Л. О.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Просив суд встановити факт перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його утриманні.
Заява обґрунтована тим, що 26 травня 2023 року заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначає, що ОСОБА_2 має одну дитину, народжену у першому шлюбі, а саме: сина ОСОБА_4 . Після одруження заявник утримує дружину із синами та ОСОБА_4 .
Посилається на те, що в матеріальному відношенні сім'я забезпечена добре, батько приділяє належну увагу вихованню та матеріальному забезпеченню своєї сімї. ОСОБА_4 знаходиться на повному матеріальному утриманні заявника, оскільки дружина перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною та отримує тільки соціальну допомогу.
Заявник вказує на те, що він є військовозобов'язаним. Встановлення факту перебування трьох дітей на його утриманні, оскільки породжує для нього право на отримання відстрочки від мобілізації.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження.
Ухвала суду мотивована тим, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Суд першої інстанції зазначає, що встановлення факту перебування дитини на утриманні батька, може свідчити про відсутність згоди між батьками (матірю) дитини щодо визначення місця проживання дитини, або про намір встановити факт, який пов'язаний з наступним вирішенням спору про право.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що суд першої інстанції передчасно вказав, про можливість виникнення спору про право, оскільки саме по собі встановлення судом факту перебування на утриманні заявника малолітніх дітей - породжує для нього юридичні наслідки, що саме від них може залежите виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Вважає, що суд першої інстанції хибно посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22, оскільки тут встановлювався факт одноосібного виховання дитини де суд вказав, що не може встановлюватися в безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Зазначає, що батько дитини ОСОБА_4 - помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Отже, у даному випадку відсутній спір між батьками дитини щодо виконання ними обов?язків щодо утримання дитини.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви чи пояснення, які б свідчили про наявність між учасниками справи спору про право.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право заявника є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанцій
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебувають у шлюбі з 26 травня 2023 року, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці, актовий запис № 343, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданий 26 травня 2023 року (а.с. 17).
Від стосунків сторони спору мають двох синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим відділом реєстрації Мамаївської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (а.с. 18, 20).
Згідно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьками останнього вказані: мати - ОСОБА_8 , батько - ОСОБА_9 (а.с. 22).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого иконавчим комітетом Білянської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 15 вересня 2016 року, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 24).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалу суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до правил статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних цивільних прав фізичних осіб. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з існуванням потреби вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постановах від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні.
У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт утримання ним дитини, а саме неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Метою встановлення факту заявник зазначає отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з утриманням трьох дітей.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлена рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Частиною другою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з частиною третьою статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року справа № 551/812/23 зазначено, що: «задовольняючи вимоги заяви, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки доведення факту утримання падчерки вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько дитини не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини та безумовно впливає на права і інтереси самої дитини. Такий факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Верховний Суд у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18ц (провадження № 61-14325св19) зазначив, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. Із точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Подібний висновок заначений у постанові Верховного суду від 06 листопада 2024 року у справа № 468/1025/23 (провадження № 61-14070св23).
Встановлення факту не повинно пов'язуватися з наступним вирішенням спору про право та (або) впливати на обсяг цивільних прав та обов'язків в інших правовідносинах третіх осіб. Інакше така заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а відповідний факт за наявності спору про право має бути встановлений у справі в порядку позовного провадження.
Подібний підхід до застосування норм права викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі №405/6276/24 (провадження № 61-421св25).
За наявності у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері, яка відповідно до закону зобов'язана його утримувати та виховувати, та відсутність такого обов'язку у заявника в силу положень частини першої статті 268 СК України, вирішення питання, заявленого у цій справі не може розглядатися безвідносно до дій матері, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо утримання ОСОБА_4 , оскільки рішення суду про задоволення заяви призведе до зміни прав та обов'язків матері щодо утримання дитини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога, з якою заявник звернувся до суду, пов'язана зі спором про право, що згідно з частиною четвертою статті 315 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права на які посилається заявник, при апеляційному розгляді справи колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до власного тлумачення закону, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Заявнику було роз'яснено про його право звернутися з відповідними вимогами у порядку позовного провадження. А тому відмова у відкритті провадження у цій справі не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті доступу заявника до національного судочинства.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 20 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Мирослава КУЛЯНДА
Ігор ЛИСАК